Категорія теперішності та засоби її реалізації в англомовному художньому дискурсі (на матеріалі прозових творів ХІХ – ХХ століть)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність та новизну, теоретичне й практичне значення, визначено об’єкт і предмет дослідження, сформульовані мета й завдання наукової роботи, основні положення, котрі виносяться на захист.

У першому розділі “Лінгво-філософські трактування темпоральності у сучасній англістиці” висвітлюються різні підходи до розуміння поняття часу, відношення між категоріями часу і буття.

Категорія часу включає систему форм з великим діапазоном значень, які функціонально можуть бути як категоріями частин мови, так і категоріями речення. Крім традиційного для наших граматик опису форм і функцій часових категорій у роботі використано нетрадиційні підходи з урахуванням фактору мовця. Категорія часу розглядається у зв’язку з суттю мовленнєвого акту, з відношеннями мовець ↔ реципієнт, оскільки поняття часової характеристики може бути закладеним не лише у часовому значенні мовної одиниці/структури, а також і вираженій у процесі її мовленнєвого функціонування часового співвідношення з ситуацією, станом/дією чи орієнтації на них.

Отже, щоб повніше охопити весь інструментарій мовного вираження теперішності, враховується, що темпоральна специфікація встановлюється через мовні засоби різних рівнів, які виражають три категорії: часу,  часової віднесеності та часової орієнтації.

 Виділяється три підходи до визначення властивостей теперішності: 1) поєднання широкого та вузького аспектів презенса або диференціація актуального/неактуального теперішнього на основі співвідношення дії з моментом мовлення; 2) протяжність дії (кореляція теперішнього з минулим і майбутнім);                 3) семантична неоднорідність теперішності.

На основі третього підходу виділяються різні варіанти специфікації теперішності. Як видно з таблиці, один і той самий мовний засіб може передавати різні значення теперішності залежно від об’єктивних умов його функціонування, комунікативної ситуації, наміру мовця.

Дієслівна форма PrS зустрічається у дев’яти (з десятьох) колонках, тобто вона спроможна відтворити майже всі значення теперішності, PrC має здатність виражати чотири види презентної семантики, PrP, як і PrPC – три. Диференціація значень кожної структури реалізується у процесі її функціонування у певному комунікативному акті. Мовне оточення, що відображає об’єктивну ситуацію, забезпечує однозначну часову семантику структури.