СЕМАНТИЧНА НЕОЛОГІЯ В СУЧАСНОМУ ФРАНЦУЗЬКОМУ МЕДІАДИСКУРСІ : Семантическая неология В современном французском медиадискурсе

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної для дослідження теми, розкрито наукову новизну, висвітлено теоретичне та практичне значення дисертації, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження, сформульовано винесені на захист положення та описано структуру дисертаційного дослідження, а також подано відомості про апробацію роботи.

У першому розділі “Теоретичні засади дослідження неологізмів у сучасному мовознавстві” здійснено аналітичний огляд наукової літератури з теми, що сприяло поглибленому вивченню теоретичних положень фундаментальних проблем неології, зокрема для визначення та класифікації неологізмів, особливостей їх фіксації в лексикографічних джерелах, інтеграції в систему мови, вживання в медіадискурсі. Визначено також питому вагу семантичних неологізмів  у корпусі лексичних інновацій сучасної французької мови.

Виникнення нових лексичних одиниць є складним, багатоаспектним процесом, який свідчить про динаміку розвитку мови. Визначено, що лінгвістичне поняття “неологізм” охоплює широке коло явищ на лексико-семантичному рівні мови, а проблеми вивчення неології набувають особливої ваги у зв’язку з новими тенденціями в розвитку сучасної французької мови. Різноманітність лексико-семантичних новоутворень створює суттєві труднощі для визначення найхарактерніших ознак неологізмів, які допомогли б відрізняти їх від інших інновацій, оскільки в лінгвістичній літературі  використовують низку термінів для позначення лексичних новоутворень: нова лексика, лексична інновація, нове слово, неологізм, неосема, новоутворення, новотвір, оказіоналізм, некодифікована лексика, потенційне слово, актуальний дериват та ін. Для конкретизації поняття неологізму в мовознавчих працях існують такі параметри: локація в часі, локація в просторі, новизна, мовна свідомість, комунікативне обмеження, номінативний аспект. Враховуючи зазначені параметри, ми вважатимемо неологізмами нові слова, словосполучення та значення слів і словосполучень, які виникли у визначений проміжок часу, сприймаються як нові одиниці колективною мовною свідомістю носіїв мови і поступово інтегруються в систему мови. 

Розвиток лексичної одиниці від моменту її утворення до закріплення в узусі чи виходу з нього є комплексним процесом, який зумовлений сукупністю соціальних (зовнішніх), внутрішньомовних і чинників номінативного характеру. Функціонуючи в різних мовленнєвих сферах, лексичні інновації проходять такі стадії інтеграції: соціалізація (сприйняття нових лексичних одиниць носіями мови), лексикалізації (закріплення в мовній системі, про що свідчить поява парадигм похідних і словосполучень, утворених на основі неологізмів) та комунікативно-прагматичне освоєння. Свідченням остаточного входження слова в систему мови є його реєстрація в тлумачному словнику.

Важливе місце серед лексичних інновацій посідають семантичні неологізми. Семантичними неологізмами прийнято вважати нові лексико-семантичні варіанти слів, які утворилися на основі вже функціонуючих одиниць (Е.Аларкос, Ж.-Ф. Саблероль, І.О. Стернін, І.В.Андрусяк). До семантичних неологізмів у дослідженні зараховуємо також відносні неологізми, тобто ті лексичні одиниці, які існували в мові й раніше, але перебували на периферії її системи, були обмежені в своєму функціонуванні певними підмовами або підсистемами (професіоналізми, жаргонізми, сленгізми).

Потреба в розвитку семантичної структури слова випливає з того факту, що в різних мовленнєвих ситуаціях лексема може набувати смислів, які не завжди відповідають усталеному значенню. Аналіз фактичного матеріалу доводить, що у денотативному значенні більшості лексичних одиниць закладені потенційні семи, які створюють можливість її конотативного функціонування. Тому значній кількості семантичних неологізмів властива наявність конотативних елементів (пор. musclé : “мускулистий” /  перен., політ. “авторитарний, жорсткий”; сacique: “вождь племені” / перен. “важлива особа, “шишка”).

Очевидно, що неологізми є не лише одиницями номінації, а й одиницями, які беруть участь у комунікації. Тому важливим аспектом усебічного вивчення лексики, зокрема неологізмів, є дослідження прагматичного аспекту. Будь-яка семантична новизна спричиняє новизну прагматичну. Таким чином, кожен новий лексико-семантичний варіант слова розширює прагматику всієї лексеми, бо розширюється спектр ситуацій і контекстів її вживання, а, отже, і обмежень на її використання (В.І.Заботкіна). Отже, семантичні неологізми є прагматично маркованими одиницями. Їхні прагматичні параметри найглибше проявляються у медіадискурсі, який характеризується намаганням поглибити й уточнити інформацію, а також надати семантико-прагматичному змістові більшої ефективності та виразності, що спричиняє постійний розвиток лексичного вокабуляру. Використання неологізмів допомагає адресантові створити сучасну перспективу у дискурсі, підкреслити у ньому актуальність сьогодення, позбавити зайвого консерватизму. Неологізми надають ключовим концептам дискурсу принципової новизни, оскільки зазвичай асоціюються у свідомості мовців з новітнім періодом розвитку суспільства та його досягненнями.

Другий розділ “Функціонально-дискурсивні та структурні характеристики семантичних неологізмів і неологічних зворотів” присвячений вивченню особливостей модифікації семантичної структури лексичних одиниць шляхом зміни характеристик референта, метафоричного перенесення, метонімії та конверсії. Проаналізовано типологічні ознаки трьох видів неологічних зворотів і досліджено особливості їх уживання в дискурсі мас-медіа.

У першому параграфі другого розділу “Різновиди семантичних неологізмів та особливості їх вживання в медіадискурсі” досліджуються основні способи розвитку семантики лексичних одиниць. Семні компоненти лексеми можуть зазнавати кількісних (розширення / звуження валентності лексико-семантичних варіантів) та якісних (основні компоненти семантичної структури лексеми можуть знаходитись на функціональній периферії, а її похідні – виконувати стрижневі функції) змін. Це дає підстави стверджувати, що в семантичній структурі лексичної одиниці корелюють константні та змінні елементи. Така властивість дає змогу зберігати неперервність номінативної функції і водночас розширювати її можливості шляхом змін та комбінацій.