ЗНАЧЕННЯ ПРИЙМЕННИКА І ОСНОВНІ ТИПИ СМИСЛІВ ПРИЙМЕННИКОВИХ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ (на матеріалі англійських прийменників at, by, with) : ЗНАЧЕНИЕ предлогом И ОСНОВНЫЕ ТИПЫ СМЫСЛОВ предложная СЛОВОСОЧЕТАНИЙ (на материале английских предлогов at, by, with)

Краткое содержание

. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури, джерел фактичного матеріалу (12), списку лексикографічних джерел (18) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 209 сторінок, з них 170 сторінок основного тексту дослідження, 39 сторінок списку використаної літератури (436 позицій). У праці подано 11 таблиць і 2 рисунки.

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначені мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження, наведені відомості про методи дослі­дження, наукову новизну, практичне і теоретичне значення праці, апробацію результатів дослідження, кількість публікацій і структуру дисертації.

 Перший розділ “Еволюція поглядів на прийменник” подає ко­роткий огляд спеціальних досліджень та окремих зауважень авторів про прийменники, їх роль у синтаксичній структурі речення та їхню семантичну сутність.

Погляди лінгвістів на семантику прийменника докорінно змі­нювалися з часом. Спочатку вони заперечували наявність конкрет­ного індивідуального значення у кожного прийменника, а згодом визнали його. Перші дослідники дотриму­валися характерної для кла­сичних мов давньої концепції: прийменники – це показники лише граматичного зв’язку між словами на синтагматичному рівні. Інший, пізніший, погляд ґрунтується на тому, що прийменники також вико­нують номінативну функцію, бо позначають екстралінгвальні об’єкти – відношення між предметами, і тому, кожен має своє індивідуальне значення. Поділяючи цей погляд, ми дотримуємося думки, що прийменники складають лексико-граматичний клас слів, які позначають відповідні відно­шення між об’єктами в реальній дійсності, й тому є такими ж повно­значними словами, як і імен­ники, що називають співвідносні об’єкти. Позначаючи від­ношення між об’єктами, вираженими іменниками, вони тим самим виконують важливу синтаксичну функцію зв’язку між цими словами у словоспо­лученні і реченні. Сучасні дослідники, науково обґрунто­вуючи значення прийменника, визнають загальне граматичне та індивідуальне лексичне значення прийменників, висловлюють думки про повнозначність приймен­ника як частини мови, про відносну інваріантність і незалежність значення приймен­ника у різних ПСС. Серед праць вітчизняних та зарубіжних мово­знавців Б.М.Аксьоненко, М.І.Балла, В.В.Виноградов, С.О.Гурський, Б.О.Ільїш, О.І.Смирницький, О.М.Му­хін, Г.П.Ятель, D.Kies, W.Kintsch А.Klégr, B.Korfmann  та ін., в яких висвітлюються різні аспекти значення прийменників у плані мови і смислів ПСС в мовленні, є й такі, що ґрунтуються саме на цьому підході і відпо­відних методиках.

Прийменники сучасної англійської мови є лексико-граматич­ним класом слів, кожне з яких має спільне категоріальне (граматичне) і інди­відуальне лексичне значення. В основі власного значення приймен­ника лежить певний узагальнений тип відношень, що об’єктивно існує між предметами, явищами реальної дійсності. Це значення не змінюється в кожному випадку вживання того самого прийменника і не може бути “послабленим”, тому що “послабле­них” типів відношень не існує. Інваріантне значення прийменника – це  абстракція, воно розпізна­ється у зіставленні зі значеннями інших прийменників як певний окремий тип відношень у парадигматичному плані, а конкре­тизується внаслідок актуалізації у синтагматичному плані – позначенні цього типу відношень між окремими об’єктами.

У другому розділі “Інваріантне значення прийменника і основні типи смислів прийменникового словосполучення” проаналізовано пояснення різних значень кожного з досліджуваних прийменників в англійських тлумач­них слов­никах, з’ясовано основні причини відмінностей описаних значень. Мабуть, для зручності користування словником ці значення описуються як “позначення місця”, “позначення часу”, “позначення стану”, “позначення напрямку” тощо (EUD, at). Прийменник, звичайно, не позначає ні місця, ні часу, ні стану, але спричиняє смисл ПСС з відповідними словами. Це дало підставу для висновку про неможливість залежності значення прийменника від суміжних слів, які визначають певний семантичний зміст усього ПСС, а не самого прийменника. Значення залишається інва­ріантним – expressing position or location (OSD, at 1) – з екстраполяцією відношень у просторі на відношення в часі: used with something seen as a point in space (LDE, at 1); used with a point in time (ib., 2). Тип відношень at залишається інваріантним, його різні значення – локальні, темпоральні, каузативні тощо, властиві й іншому прийменникові by, зумов­люються контекстом, а в парадиг­матичному плані протистав­ляються іншим типам відношень (пор. at і by 10 o'clock). Традиційне нерозмежування двох різнопланових компо­нентів змісту слова – стабільного інтралінгвального інва­ріантного значення і змінного екстралінгвального маркованого поняття приз­водить до помилкового єднання їх в одне монолітне ціле – однопланове “значення”, яке змінюється з кожним іншим марко­ваним поняттям.

Інваріантне значення прийменника виділяється за допомогою методики “значення–смисл”, яка передбачає наявність узагальненого абстрагова­ного інваріантного значення слова як комунікативно реле­вантних семантичних диференційних ознак (далі – СДО) – елемента системи мови – і його актуалі­зацію в синтагма­тичному плані як певного однозначного смислу, спричиненого зміною основи семантичної опозиції за незмінного значення. Відношення одного і того самого слова до кількох різних об’єктів і навпаки пояснюється тим, що слово не позначає один певний об’єкт, а лише диференціює його від іншого елемента тієї ж самої системи своїм інваріантним значенням – комуні­кативно релевантними СДО. Ця методика ґрунтується на основних поло­женнях теорії фонологічної опозиції (М.С.Трубецькой), яка висуває категоричні вимоги протиставлення лише тотожних об’єктів за їх диферен­ційними ознаками. Крім того, вона опирається на положення “системи і структури”, які зводяться до того, що тотожні ознаки структурної організації елементів однієї системи легко роз­пізнаються в іншій, узагальнюються, абстрагуються від цієї системи елементів і становлять інваріантне значення слова як СДО для диферен­ціації понять змінної основи семантичної опозиції.

У разі заміни елементів системи (тотожних понять як основи семан­тичної опозиції) суттєві комунікативні релевантні СДО структурної організації елементів попередньої системи залишаються незмінними, тим самим забез­печуючи розуміння вживання слова у новому значенні завдяки наданню новому елементу іншої системи уже відомих ознак структури.

Отже, називання нового об’єкта (елемента іншої системи) відбу­вається за ознаками, властивими його структурі, – завдяки співвідношенню з іншими елементами тієї самої системи, а тлумачення смислу вживання того ж слова – за ознаками сутності самого об’єкта: різні за суттю об’єкти – різні значення слова. Тобто абсолютно різні об’єкти, названі одним і тим самим словом, які самі по собі не мають нічого спільного (крім структури), звичайно є його “різними значеннями”. Напр., train – “потяг” і train of thoughts – “хід думок”. Тут train – потяг, хід думок, шлейф (плаття) тощо – це різні смисли вживання одного слова (train) з його інваріантним значенням СДО, актуалізованих у різних кількісній і якісній комбінаціях та в різні одиниці часу і простору. У словниках подається перелік лише різних традиційних смислів, а не значень.

Поширюючи загальні положення інваріантного значення слова на прийменник, слід зауважити, що в основі його значення лежить абстракція, на відміну від іменника (стіл), прикметника (новий, довгий) тощо. Але, як слушно зауважує О.І.Смирницький, у процесі мовлення вислов­люються думки не лише про окремі предмети, явища та якості, але й про відношення, у яких виявляються відповідні предмети і явища. Отже, об’єктивні відношення між предметами реальної/психічної дійсності, роз­пізнані, узагальнені мисленням і закріплені у свідомості людей за допомогою слів, лежать в основі об’єктивних значень цих слів – категорії прийменників, таких же об'єктивних, як і предмети: стіл, вікно і т.п. з тією, однак, різницею, що відношення не існують без співвідносних об’єктів (лише у словниках ці відношення позначено відповід­ними словами).

 Численні відношення між об’єктами узагальнюються нами до окремих типів, і кожен з них позначається окремим словом: at, by, with, for etc. Отже, кожен прийменник уже позначає свого роду інваріант – тип відношень між об'єктами у системі мови. Тип відношень між об’єктами визначається основним кардинальним об'єктом, який задається у мовленні, і відносним об'єктом, який уточнює тип, наприклад, перед кардинальним, під ним, над ним, за ним.

В основі значень прийменників лежать відношення між об’єктами, які зводяться до окремих точок. Так, відношення at узагальнюються до статичної точковості: The car was at the house, (фактичні точкові відношення); Не threw the ball at her (результативні точкові відношення). Відношення by узагаль­нюються до динамічної точковості (послідов­ності точок): Не came by the night train; She ran by the river. Відношення сумісності є нейтральні щодо статики чи динаміки: Не stood with his friend; He came with his friend.

Визнaчаючи влaсне знaчення прийменникa, доцільно врaховувaти таке: по-перше, вiдношення, познaченi певним прийменником, не визнaчaються лише однією пaрою спiввiд­носних конкретних об’єктiв у просторi, тaких, наприклад, як людинa i кaмiн (He was sitting by the fire), якi чiтко окреслюють змiст вiдношень – близькiсть у просторi; по-друге, iсторичний розвиток знa­чення приймен­никa: приймен­ник with початково познaчaв вiдношення спро­тиву (i ще познaчaє в окремих випaд­кaх), a зaрaз – вiдношення сумiсностi; по-третє, первинне вiдношення невизнaченої близькостi у просторi узaгaль­нюється, aбстрa­гуючись вiд конкретних фiзичних об’єктiв у просторi i екстрa­полюючись нa тотожнi вiдношення мiж aбстрaктними поняттями в чaсi. Цей процес вiдбувaється, звичaйно, одночaсно з узaгaльненням спiввiдносних об’єктiв, причому у кожного прийменникa по-своєму, що i визнaчило функцiо­нaльний нaпрям вживaння кожного прийменникa. Тaк, якщо у вихiдних ПСС типу He sat by the fire i He sat at the fire зaгaльний змiст був приблизно однаковим – “невизнaченої близькостi”, то прий­менники можнa взaємозaмiняти без iстотної змiни змiсту ПСС. Але з чaсом процеси узaгaльнення змiсту спiввiдносних понять дифе­ренцiювaлися, що унемож­ливило взaємозaмiну прийменникiв без змiни aбо спотво­рення змiсту ПСС: I was surprised by his behaviour ® his behaviour surprised me; They finished the drink at a sitting (ib.,14:2) (during one, in the course of one); to swallow at one gulp = with a single act of swallowing (ib.) ¾¤® They finished the drink by a sitting (by a gulp); Cf. She ea s her living by selling insurance (by means of) (ib.).

Вважаємо, що пояснення влaсного знaчення певного прийменникa зводиться, тaким чином, до опису не сaмої сутi вiдношень, якa узa­гaльнюється до певного типу, a скоріше до опису узагальнених (a не поодиноких) понять, якi перебувaють (i можуть перебувaти) у вiдношеннях тaкого типу, до опису сaмого процесу узaгaльнення вiдповiдних спiввiдносних понять. При цьому узaгaльнений тип вiдношень розпiзнaється не мiж рiзними об’єктaми, такими, як: standing by the window; to leave by the first train out; to run by the tree (LDE, 1, 2, 3), – a лише мiж тотожними: The book is on the table, in the table, under the table, etc.

Прийменники at, by, with об’єднуються спiльною ознaкою вiдно­шень невизнaченої близькостi (на відміну від iнших прийменників з визнaченими типaми вiдношень, тaких, як in – “всерединi”, out – “нaзовнi”, over – “по той бiк”, як по горизонтaлi, тaк i по вертикaлi, тобто “нaд, поверх”). Перші (at, by, with) спрaвдi познaчaють вiдношення невиз­нaченої близькостi, aле вiдстaнь у просторi (близькiсть/вiддaленiсть) у вiдно­шеннях є, фaктично, нерелевaнтною, вонa нейтрaлiзу­ється у подaль­шому процесi узaгaльнення спiввiдносних понять, зокремa під час екстрa­поляцiї вiдношень у просторi нa вiдношення в чaсi, пор.: at my house = a point in space; at ten o'clock = an exact point in time (ib.).

Отже, власне інваріантне значення прийменника визначається єдиним уза­гальненим типом відношень, який вирізняється на фоні інших приймен­ників у парадигматичному плані лексико-семантичної системи у зіставленні і протиставленні з іншими приймен­никами або в протис­тавленні з тими самими, а не різними спів­відносними об’єктами в синтагматичному плані, а саме: інва­ріантне значення прий­менника at – це диференційна ознака узагаль­неного типу відношень статичної точковості; інваріантне зна­чення прий­менника by – це диференційна ознака узагальненого типу відношень динамічної точковості; інваріантне значення прий­менника with – це диферен­ційна ознака узагальне­ного типу відношень сумісної точковості.

Третій розділ “Функціонування прийменників” містить аналізу функціо­нування прийменників у син­тагматичному плані мовлення на матеріалі понад 15000 ПСС, що були вилучені методом суцільної вибірки з художніх творів англійських та американських авторів. Вста­новлено, що численні різноманітні співвідносні поняття зазнають уза­гальнення і зводяться до обмеженої кількості узагальнених типів таких понять: фізичні об’єкти у просторі, події в часі, різні стани суб’єкта / об’єкта і тощо. Класифікація понять за уза­гальненими типами здійснюється за допомогою методики трансфор­мації семантичних ядер ПСС у відпо­відні структурно-семантичні моделі – узагальнені типи (І play, stay with my friend (UED, with, 2, 3). I play with my friend ↔ My friend plays with me (=сумісність і одночасність дії обох суб’єктів) І stay with my friend —/→ My friend stays with me (= об’єкт дії, лише сумісність, але не одночасність дії).