СТРУКТУРА ТА ПРАГМАТИКА ФРАГМЕНТОВАНИХ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ (на матеріалі мови мас-медіа) : СТРУКТУРА И ПРАГМАТИКА фрагментированных лексических единиц в современном английском языке (на материале языка масс-медиа)

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність і наукову новизну, визначено мету і зав­дання дослідження, його теоретичне та практичне значення, сформульовано основні положення, винесені на захист, описано методи дослідження і вказано джерела фактичного матеріалу.

У першому розділі “Фрагментація як продуктивний словотвірний процес у сучасній анг­лійській мові” розглянуто питання термінології, історії фрагментації в англійській мові та проаналі­зовано місце фрагментації в словотворенні сучасної англійської мови. У п.1.1 подано загальний огляд парадигми термінів, що використовуються на позначення фрагментації. Зважаючи на суперечливість на неуніфікованість термінології, пропонуємо позначати лексеми, утворені через фрагментацію, як ФЛО. Пропонуємо робоче визначення, що ФЛО – це слово, утворене методом відкидання довільних частин вихідної лексичної одиниці чи фрази, відмінне від будь-якого цілого слова фрази або будь-якої склад­ної лексичної одиниці, і яке належить до того ж граматичного класу, що і вихідна лексична одиниця, або виконує ту ж саму синтаксичну функцію, що і вихідна фраза. Умовно групу ФЛО поділяємо на абревіатури (формації з початкових літер одного або більше слів фрази (від кожного слова фрази можна брати більше однієї літери, але обов’язково в неперервній послідовності, у якій вони є у прото­типі), які читаються відповідно до написання (або суцільно, або по літерах)) і лексичні скорочення (формації з неперервної послідовності звуків або літер однієї лексеми, утворені методом редукції її певних частин (морфем або складів) зі збереженням належності лексеми до певної частини мови). Отже, ми відмежовуємо лексичні скорочення (далі – просто скорочення) від зворотного словотворення (back formation), під час якого виникає одиниця іншого граматичного класу. До лексичних скорочень не залучено випадків відкидання одного слова і залишання іншого (closed captions < closed circuit captions або mobile < mobile phone), оскільки в таких випадках відбувається переосмислення залише­них слів (субтитри в передачах для глухонімих > приховані субтитри) або залишене слово перебирає на себе функції опущеного (мобільний телефон > мобільний). Такі випадки ми відносимо до еліпси­са і не розглядаємо в запропонованій роботі.

Зважаючи на неоднорідність мовних одиниць, від яких утворені ФЛО, на підтвердження сáме лексемного статусу ФЛО у роботі наведено шість критеріїв визначення меж і статусу слова: 1) орфог­рафічний; 2) семантичний; 3) просодичний; 4) морфологічний; 5) граматичний; 6) синтаксичний. Не­залежно від статусу прототипу, ФЛО є лексемами за всіма критеріями (послідовність графем між дво­ма проміжками, або репрезентація такої послідовності на морфемному рівні; лексикалізоване утво­рення з усталеним значенням, що виражає єдине поняття; відрізок мовлення між двома потенційни­ми паузами з одним головним наголосом ; неподільне утворення з внутрішньою єдністю; одиниця, що належить до певного граматичного класу; одиниця, що внутрішньо стабільна (у плані послідов­ності морфемних компонентів), але із синтаксичного погляду позиційно рухома, тобто може міня­тись місцями з іншими словами в реченні, а також функціонувати як мінімальне речення).

Вивчення мов у діахронії приводить до думки, що тенденція до економії мовних зусиль є уні­версальним явищем для індоєвропейських мов і засвідчує наявність деяких спільних процесів у їх­ній еволюції. Фрагментацію як одну з реалізацій тенденції до економії мовних зусиль вважають “наймолодшим” способом словотворення, який набув широкого визнання в європейських мовах у ХХ ст. Однак уважний погляд на давні мови свідчить про те, що фрагментація на лексичному рівні сягає своїм корінням принаймні античних часів. Якщо відштовхуватись від припущення, що ФЛО відображають логіку, характерну для розвитку будь-якої національної мови, яка прагне до просто­ти мовного вираження і збереження його інформаційної значущості для цілей комунікації, можна стверджувати, що фрагментація первинно виникла тільки як засіб економії в писемності. В англій­ській мові ФЛО почали з’являтись в усному мовленні, а потім і в стилях письмового мовлення з XV ст.

У той час як процеси скорочення кінцівки слова характеризуються міжмовною типологічною спрямованістю, фрагментація елементів у середині й на початку слова зумовлена структурними особ­ливостями кожної мови. В англійській мові це відобразилося в постійній редукції короткого нена­голошеного голосного або складу на початку слова (assize :: size, tend :: attend), редукції ненаголоше­них голосних на граматичному рівні (næs < ne wæs (‘was not’), nolde < ne wolde (‘did not wish’)) та син­копуванні приголосних звуків і цілих складів (ha’p’orth < halfpennyworth, fancy < fantasy). Регулярне поповнення вокабуляру завдяки апокопі почалося від XVI ст., а до 70–90-х років ХХ ст. апокопні ско­рочення стали одним з продуктивних способів утворення неологізмів і сленгу (понад 14% усіх нео­логізмів в англійській мові сьогодні утворюються за способом апокопи). Створення абревіатур по­чалося порівняно недавно, а в діахронії пояснюється технологічним прогресом, мовною економією та підвищенням інтенсивності обміну інформацією.

Продуктивність фрагментації ставлять під сумнів багато мовознавців, і з цим частково можна погодитись, оскільки на тлі тієї кількості неологізмів, що утворюються через деривацію або слово­складання (30 і 41% відповідно) 10% фрагментованих лексичних одиниць не створюють враження панівної тенденції. Однак якщо порівняти ці показники з даними початку ХХ ст., то виявиться, що кількість ФЛО зросла за цей період майже в 20 разів, а фрагментація стала продуктивним і – що важливо – регулярним способом утворення морфологічних неологізмів.

---

Lamb S. M. Segmentation // Proceedings of the National Symposium on Machine Translation. – New York, 1961. – С. 144.

Stockwell R., Minkova D. English Words: History and Structure. – Cambridge: CUP, 2002. – С. 89.

Lyons J. Introduction to Theoretical Linguistics. – Cambridge: CUP, 1968. – С. 203.

A old I. V. The English Word. – М.: Vysšaja Škola, 1986. – С. 25.

Помірко Р. С. Зредуковані форми слів у еволюції романських мов // Іноземна філологія. – 1993. – Вип. 105. – С. 3.

Bauer L. English Word-Formation. – Cambridge: Cambridge University Press, 1983. – С. 239.