ФОНЕТИКО-МОРФОЛОГИЧЕСКАЯ СТРУКТУРА КОНЦА СЛОВА И ОСОБЕННОСТИ ЕЕ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ В НЕМЕЦКОМ ЯЗЫКЕ (диахроническое исследование)

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
ФОНЕТИКО-МОРФОЛОГИЧЕСКАЯ СТРУКТУРА КОНЦА СЛОВА И ОСОБЕННОСТИ ЕЕ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ В НЕМЕЦКОМ ЯЗЫКЕ (диахроническое исследование)
Альтернативное Название: Фонетико-морфологическая СТРУКТУРА КОНЦА СЛОВА И ОСОБЕННОСТИ ЕЕ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ В немецком языке   (диахроническое исследование)
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначені мета  та завдання дослідження, його теоретичне і практичне значення, вказані матеріал, методи і наукова новизна дослідження, апробація результатів роботи.


У першому розділі „Проблеми діахронічної фонології” зроблено критичний огляд теоретичних робіт, пов’язаних з проблемами розвитку мови.


В результаті аналізу різних точок зору в мовознавстві відносно звукових змін вказано на наявність таких двох груп: 1) зміни, що порушують систему (виникнення і зникнення фонем, поява нових звукосполучень) і 2) зміни, що не торкаються фонетичної  системи.


У розділі відзначено, що в науковій літературі не розглядалася закоренева фонетико-морфологічна структура словоформ і особливості її функціонування та розвитку в різні періоди існування німецької мови. Проте аналіз досліджень показав, що в межах німецького фонетичного слова діють дві протилежно направлені зміни артикуляційної напруги: висхідна – на початку слова на кореневій наголошеній морфемі та спадна – в кінці слова, що охоплює собою суфіксальну та флективну морфеми (В.Г.Таранець, О.О.Шульган, І.В.Пересада). Граматичні й фонетичні ознаки слова мають певну кореляцію.


Не заперечуючи впливу соціальних і психологічних факторів на фонетико-граматичну структуру слова, у нашому дослідженні розглядається дія насамперед внутрішньомовних процесів (на цю сторону впливу звертали увагу Л.Р. Зіндер, В.М. Жирмунський, Р.О. Будагов, О.О. Реформатський, В.Я. Плоткін, В.К. Журавльов, Е.А. Макаєв). Такий підхід дозволив з’ясувати причини, які спричиняють зміни в розвитку німецького ауслаута. В словах відзначена тісна взаємодія фонетичного та морфологічного рівнів. Вважається, що основними є лексико-граматичні чинники, що впливають на фонетичну структуру слова.


В одному із підрозділів описано матеріал та методи дослідження. Матеріалом послужили релігійні та художні тексти двн., свн. і нн. мови. Для аналізу взяті словоформи із давніх текстів, які представляють собою різні верхньонімецькі діалекти, серед них алеманський, баварський, рейнсько-, східно- та південнофранкський.


Комплексний підхід до вивчення закореневої частини німецького слова, що поєднує діахронічний та синхронічний методи дослідження, дав можливість розкрити тенденції структурно-фонетичного розвитку кінця слова, визначити  його фонотактику й особливості взаємодії фонетичних та морфологічних чинників.


Другий розділ „Закоренева структура слова в давньоверхньонімецькій мові” присвячено аналізу фонетичної системи в зазначений період мови. Особливість писемних  текстів цього періоду полягає в тому, що на час їх появи не існувало правил правопису, і тому пам’ятки показують досить чітко реалізацію фонетичної системи двн. мови.


У результаті аналізу було виділено такі фонетичні структури: консонантні (16,89 %), одновокальні (67,70 %), двовокальні і більш складні структури (15,41 %). Серед консонантних мають місце сполуки з одним, двома і трьома приголосними. Найбільш частотною є одноконсонантна структура, оскільки вона представляє редуковану кінцеву частину кореня слова, яка мала в минулому голосний звук. Дво- і триконсонантні  структури є фонетично більш складними, історично вони виникли в результаті морфемного перерозподілу в слові через розщеплення давнього германського суфікса і переходу його частини до структури кореня. Це явище відоме в літературі як “фонетична атракція”. У результаті структура кореня ускладнилася за рахунок зміни морфеміки слова. Вірогідно, що консонантні структури кінця слова представляють із розвитком слова різні корені або сполучення двох морфем - кореня і флексії (buoch, friunt, krumb, pilnt). 


Аналіз консонантних структур показав, що вони входять до кореневої морфеми різних частин мови. Це насамперед іменники в називному і знахідному відмінках, де реалізується нульова флективна морфема, яка протиставляється при відмінюванні іншим формальним елементам. Це, наприклад, такі іменники: wolf, wort, maht, в яких реалізується структура –СС (приголосний + приголосний). Інколи ця фонетична структура має місце в тих же відмінках у множині: friunt, naht. Наявність у двн. текстах варіантів friuntа і friunt свідчить про елізію кінцевого голосного та перетворення виду –CCV → –CC.


Широко представлені консонантні структури в дієсловах. Наприклад,  –С і –СС реалізуються в минулому часі першої та третьої особи однини (nam, greif, bant, hialt, gab, fuor). Ці ж структури є в дієсловах сильної відміни теперішнього і минулого часів (bim, bist, sint ,was, tuom, gam, gat, gant).


Аналіз морфеміки кінця слова показав, що консонантні структури реалізуються головним чином в іменниках та дієсловах і входять до складу кореневої морфеми.


Типовими для двн. текстів є одновокальні сполуки, що нараховують 13 різних структур (див. табл. 1). Серед цих структур є найбільш частотними такі: –CVC (23,75%), -CV (16,50%), CCV (10,98%). До характерних рис одновокальних структур можна віднести наступне:


а) голосний виступає як складотвірний; у цій позиції вживаються всі голосні двн. мови (довгі й короткі). Це свідчить про велику фонематичну значущість післянаголошеної частини слова, її автономність у структурі слова. На користь цього висновку свідчить також чергування голосних (аблаут) на цьому мовленнєвому проміжку;


 


б) у превокальній частині в ауслауті слова можуть вживатися до трьох приголосних (аналогічно початку слова), проте ці сполуки суттєво відрізняються від початкових. Тут представлено кінцеві послідовності в основному з невисхідною артикуляційною напругою, серед яких типовою є комбінація -RT (сонорний + зімкнений), на початку слова -TR. Тобто, закоренева частина утворює своїми консонантними сполуками дзеркальне відображення по відношенню до початку слова (в структурі слова: TRVRT). У післявокальній частині консонантні утворення не відрізняються від превокальних, розглянутих вище, й утворюють типову структуру виду –RT;

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины