ТЕКСТОВА ВАРІАТИВНІСТЬ АНГЛОМОВНОЇ ЛІРИКО-ЕПІЧНОЇ ПОЕМИ (НА МАТЕРІАЛІ БРИТАНСЬКИХ ТА АМЕРИКАНСЬКИХ ПОЕМ КІНЦЯ ХVIII – СЕРЕДИНИ ХХ СТ.) : ТЕКСТОВАЯ вариативность англоязычной ЛИРИКО-эпической поэмы (На материале британской и американской ПЭВМ КОНЦА ХVIII - середины ХХ в.)

Краткое содержание

         Розділ 1. Типологічна варіативність і концептуальний простір текстів лірико-епічної поеми    

          Досліджено варіативність функціонування лінгвістичних одиниць у текстах англомовної ЛЕП з урахуванням соціально-культурологічних і контекстно зумовлених особливостей використання номінативних одиниць, що вербалізують базові концепти мовної картини поем, розглянуто особливості ліричної та епічної поем, внаслідок взаємопроникненню яких утворилася лірико-епічна поема. У Розділі 1 подається графічне зображення базових концептів, відповідною таблицею проілюстровано особливості актуалізації концепта Love. Схемами узагальнено результати порівняльного аналізу мовних особливостей тексту ліричної та епічної поем окремо, а також мовних особливостей, які виникнуть в результаті зчеплення (дифузії) обох жанрів у ЛЕП, і визначено напрями лексико-синтаксичного та лінгвостилістичного аналізу.

          ЛЕП притаманні просодійні елементи ритму, рими, метра. Алітерація, асонанс, дисонанс необхідні для створення образності на фоностилістичному рівні. Перелічені засоби сприяють інтонаційно-мелодійній оформленості  ліричної поеми та створенню постійного ритмічно-музичного фону розміреного вірша в епічній поемі.

Співвідношення морфологічних класів (кількість іменників порівняно з кількістю дієслів) характеризує статичність-динамічність тексту. Жанр ЛЕП характеризується статичністю, оскільки і в ліричній, і в епічній поемах на перше місце виходять або опис світу, або висловлювання точки зору ліричного суб’єкта, або картини, які фіксують один момент з життя героя, або панорамні. Включені в тексти епічної поеми портрети, характеристики, діалоги, монологи, пейзажі, жести, міміка характеризують її як статичну. Виправданим є вживання абстрактних іменників, оскільки вони додають ліричних ознак об’єктивному опису зовнішнього світу та епічних панорамним картинам. На особливу увагу заслуговують іменники та займенники, написані  з великої літери, в тому числі власні назви, як  графічно марковані, а також іншомовні слова. Описовість тексту  властива як епічній, так і ліричній поемам, зумовлює аналіз прикметників і прислівників.  Суб’єктивізм в оцінці подій, властивий ліричній поемі, підтверджується вживанням особових займенників (особливо займенника “I”).

 Вивчення тропів та емоційно забарвленої лексики, які характерні і ліричній, і епічній поемам, виявляє емоційні та експресивні властивості ЛЕП. Наприклад, повтор притаманний епічній поемі, оскільки класичний епічний сюжет базується на триразовому повторі дії.

 На синтактико-стилістичному рівні досліджено складні (сурядні та підрядні) типи речень,  що характерні для статичного та описового текстів; окличні та риторично-питальні як експресивно/емоційно марковані; а також наказові речення, прямі чи абстрактні звертання, вжиті в монологах та діалогах епічного плану, які сприяють вираженню суб’єктивної точки зору ліричного героя.

          Часова форма Present Indefinite відзначає тексти ліричної і епічної поем. Ліричний герой усвідомлює себе в певному абстрактному часі, і тому саме Present Indefinite є характерним для ліричної поеми. В епічному ключі Present Indefinite домінує при створенні картин, портретів, характеристик. Ця часова форма найчастіше вживається в прямих звертаннях, у риторичних питаннях, у діалогах і монологах епічного плану.