КОМУНІКАТИВНО-КОГНІТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЕРБАЛЬНОЇ ІНТЕРАКЦІЇ ЗІ СТОРОННІМ РЕЦИПІЄНТОМ (на матеріалі англійської мови)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність обраної проблематики, визначаються об’єкт і предмет дослідження, розкривається новизна отриманих результатів, визначаються мета та завдання роботи, прогнозується її теоретична і практична значимість, характеризується фактичний матеріал і методи дослідження, формулюються  положення, що виносяться на захист.

У першому розділі, „Комунікативна модель вербальної інтеракції зі стороннім реципієнтом”, представлена модель цієї взаємодії із зазначенням специфіки антропологічного складу її учасників, розкрито комунікативну сутність позиції стороннього реципієнта як учасника комунікації із нестандартною комунікативною перспективою, представлена роль стороннього реципієнта як детермінанта комунікативної поведінки активних реагентів інтеракції та встановлено функціонально-прагматичні різновиди учасників комунікації в позиції реципієнтів, виходячи з понять інтерсуб’єктного простору та топікального поля інтеракції; проаналізована динаміка комунікативної взаємодії між активними реагентами в умовах присутності стороннього реципієнта та визначені складові процесу перерозподілу ролей у тріаді Адресант – Адресат - СР.

Вербальна взаємодія комунікантів у присутності третьої особи – спостерігача –  є комунікативним фактом. Отже, вона має місце в комунікативних реаліях та повинна розглядатись як один із варіантів комунікативної дійсності. Оскільки СР розглядається нами у якості комунікативно-релевантного антропокомпонента вербальної інтеракції, таку інтеракцію кваліфікуємо як прагматичний різновид поліактантної вербальної взаємодії.

Вербальна інтеракція зі стороннім реципієнтом характеризується виникненням в рамках зазначеної взаємодії інтерсуб’єктних поліадичних відносин, які реалізуються на двох інтерактивних рівнях комунікативних відносин: відносин між активними реагентами (І-ий рівень відносин), які  взаємодіють у експліцитному режимі інтеракції, та відносин між активними реагентами та стороннім реципієнтом (ІІ-ий рівень відносин), які взаємодіють у імпліцитному режимі інтеракції. Дворівневий експліцитно-імпліцитний режим інтеракції спричиняє дворівневе розшарування ілокутивного змісту висловлювань активних реагентів: ілокуцію І-го рівня та ілокуцію ІІ-го рівня; остання є засобом здійснення активними реагентами комунікативного впливу на стороннього реципієнта. В ході аналізу фактичного матеріалу встановлено засоби ідентифікації стороннього реципієнта у дискурсі як суб’єкта комунікативної події, а саме, три групи засобів ідентифікації: семантичні маркери, представлені дієсловами із значенням overhear, eavesdrop; структурно-семантичні маркери, представлені дієслівними сполученнями типу happen to (over-)hear, chanced to (over-)hear, could (over-)hear та структурний маркер, який полягає у відсутності мовленнєвих ходів одного із присутніх під час розмови комунікантів, що й вказує на позицію реципієнта-спостерігача.