СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕТНІЧНОЇ СТРУКТУРИ НАСЕЛЕННЯ (НА ПРИКЛАДІ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ) : Общественно-географические аспекты ТРАНСФОРМАЦИИ ЭТНИЧЕСКОЙ СТРУКТУРЫ НАСЕЛЕНИЯ (НА примере Закарпатской области)

Краткое содержание

У першому розділі “Методологічні засади дослідження взаємозв’язку етногеографічних процесів і особливостей життєдіяльності населення” розглянуто сутність зв’язку етнічних та соціально-географічних процесів, поняття і принципи дослідження трансформації етнічної структури населення, методичні засади вивчення взаємозв’язку етнічних та соціально-географічних процесів.

Проаналізовано основні підходи до розуміння поняття етнос, серед яких виділяється “біологічний”, “гуманітарний” та “соціально-біологічний”. На наш погляд, соціальне і етнічне в людині органічно поєднується, це різні структурні рівні організації людства. Етнічна структура займає особливе місце серед інших структур, які зазвичай виділяють у суспільстві: одні з них є “біологічними”, або “вродженими” (наприклад, расова, статева, вікова); інші – “соціальними”, тобто такими, в яких належність до певної категорії можна змінити в результаті свідомого вибору особи (професійна, освітня, сімейна, соціальна у вузькому значенні, структура за місцем проживання у сільській або міській місцевості тощо). Етнічна приналежність особи залежить від психологічних чинників, деякою мірою є “вродженою”, точніше, закладається з перших років життя. Вихованням визначається подальший стереотип поведінки (спосіб життя) та усвідомлення людиною своєї приналежності до етнічної групи, що проявляється у певних об’єктивних ознаках (мова, звичаї, традиції, народні промисли тощо). Мова вважається найбільш виразною ознакою, саме вона була покладена в основу визначення етнічної приналежності особи під час переписів на початку ХХ ст.

Встановлено, що незважаючи на значний науковий доробок, в сучасних географічних дослідженнях етнічної структури населення відсутнє узагальнююче дослідження поліетнічного регіону з точки зору життєдіяльності населення в сучасних умовах суспільних трансформацій.

Аналіз трансформації етнічної структури населення в дисертації проводиться з позицій: 1) взаємозв’язку етносу і географічного середовища, що проявляється у формуванні стереотипу поведінки; 2) неподільності в людському суспільстві етнічного і соціального; 3) залежності процесів життєдіяльності від етнічного стереотипу поведінки населення.

Такий підхід, на відміну від попередніх, дозволив врахувати роль етнічної взаємодії в функціонуванні суспільно-географічної системи.

Обґрунтовано доцільність використання в суспільно-географічних дослідженнях нового поняття: етнотериторіальна спільнота, яку автор визначає як вид територіальної спільноти людей, що формується на основі етнічних зв’язків і взаємовідносин. Етнотериторіальна спільнота не обов’язково є однорідною за етнічною приналежністю; її етнічний склад може змінюватись від моно-  до поліетнічного, особливо, у великих містах, де на порівняно невеликій території співіснують представники десятків етносів.

Середовище життєдіяльності етнотериторіальної спільноти запропоновано називати етнотериторіальною системою. Елементами такої системи є етнічні групи, субетноси та етнографічні групи, а також елементи природного та соціально-економічного оточення. Сутність етнотериторіальної системи, в першу чергу, визначається спільною територією проживання, поєднанням всіх видів відносин в сфері відтворення, розселення, праці, споживання, взаємодії з природним середовищем.

Поглиблено розуміння трансформації етнічної структури населення: це не лише зміна кількісного співвідношення етнічних груп в регіоні, це зміна етнічного самовизначення особи під дією чинників географічного середовища. Підкреслюється необхідність врахування “якісних” характеристик населення, зокрема тих, що стосуються самоусвідомлення і самовизначення особи.

Обґрунтовано підхід до вивчення етнічної структури населення з точки зору його життєдіяльності та соціального розвитку. Людина в процесі життєдіяльності визначає динаміку соціального розвитку, в свою чергу, етнічний стереотип поведінки багато в чому визначає особливості життєдіяльності людини, тому при вивченні соціальних процесів потрібно враховувати етнічний склад населення. Розширення можливостей життєвого вибору етнічних спільнот та кожного їх представника можна розглядати як етносоціальний розвиток регіону, у вивченні якого, на нашу думку, виділяється три основних аспекти: 1) врахування етнічних особливостей життєвих потреб, що пов’язано зі стереотипом поведінки; 2) можливість задоволення власне етнокультурних потреб спрямованих на збереження етнічної самобутності; 3) збереження природного середовища території розселення етносу як основи його господарської діяльності та економіко-географічного положення.