АНГЛОЯЗЫЧНАЯ ПРОПОВЕДЬ КАК СПЕЦИФИЧЕСКИЙ ВИД РЕЧЕВОГО АКТА (фоностилистическое исследование)

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Получил заказанную диссертацию очень быстро, качество на высоте. Рекомендую пользоваться их услугами. Отправлял деньги предоплатой.
Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!


Название:
АНГЛОЯЗЫЧНАЯ ПРОПОВЕДЬ КАК СПЕЦИФИЧЕСКИЙ ВИД РЕЧЕВОГО АКТА (фоностилистическое исследование)
Альтернативное Название: Англомовна проповідь як специфічний вид мовленнєвого акту (фоностилістичне дослідження)
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі  обґрунтовано  вибір  і  актуальність теми  дослідження, дано коротку характеристик мети і завдань дослідження, визначаються методи дослідження, підкреслено актуальність, новизну, теоретичну значущість і практичну цінність отриманих результатів.


У першому розділі «Теоретичні передумови дослідження» представлено огляд теоретичної літератури, присвяченої проблемам риторики, гомілетики як науки про проповідництво; приведено основні характеристики мовного акта проповіді.


Історія риторики як науки нараховує дві з половиною тисячі років. За цей час вона пройшла найскладніший шлях і на кожному етапі свого розвитку по-різному осмислювалася суспільством, що знайшло своє відображення в її дефініціях.


Аналіз існуючих визначень науки риторики дав можливість припустити, що всі вони є різними модифікації визначення риторики як науки переконування. В даній роботі під риторикою розуміємо „науку про способи переконування,  різноманітних формах переважно мовної дії  на аудиторію, яка робиться з урахуванням особливостей останньої і з метою одержання бажаного ефекту.” (Г.З. Апресян).


Через те,  що об'єктом реферованого дослідження є особливий вид мовленнєвої діяльності - релігійна проповідь, у роботі висвітлено основні положення навчання про християнське церковне проповідництво – гомілетику, метою якої є створення теорії проповіді, яка базується на розкритті природи пастирського слова та описі адекватного методу проповідування. Головна проблема створення методу проповідування полягає у суперечності вимог, які ставляться до нього: з одного боку, проповідь Істини вимагає вилучення в душі всякої особистої егоїстичної зацікавленості, здатної спотворити Істину; вимагає повного зречення від своєї волі:  „Не я живу,  але живе в мені Христос”  (Галл. 2,20), а з іншого боку, дієвість і ефективність проповіді передбачає як раз зворотне - найповнішу мобілізацію волі, думки й духовних сил проповідника. Тому задачі створення проповідницького методу треба розуміти як примирення взаємосуперечливих  вимог. Це духовно-практичне завдання неминуче доводиться вирішувати кожному проповідникові, бо гомілетична наука не отримала потрібного розвитку в цьому питанні.


Суперечливість вимог до проповідника призвела до виникнення в гомінетиці двох напрямків, які не мають достатнього зіткнення між собою, - риторичного і профетичного (антириторичного). Прихильники риторичного напрямку вважають, що просвітницькі й дидактичні завдання пастирського слова - розкрити й довести до свідомості віруючих Богоодкровенні істини християнської віри,  спонукати слухачів узгодити своє життя з християнським навчанням - можуть бути реалізовані за допомогою прийомів і засобів побудови мовлення, які накопичила риторика. Профетичний напрямок гомілетики заснований на розумінні проповіді як особливого виду мовленнєвої діяльності, що не підлягає порівнянню з іншими різновидами ораторського мистецтва. В антириторичному напрямі проповідь трактується як втілення Божественної енергії (харизми), яка під час проповідування низпосилається священикові і через нього передається слухачам. Такий підхід відкидає риторику, бо Божественна істина не потреьує ні в особливих прикрасах, ні спеціальних засобах переконання. Спроби подолання протиріч двох тенденцій у гомілетиці неодноразово робилися як теоретиками, так і практиками проповідування. Однак, за визначенням сучасних гомілетів, вироблення гомілетичного методу проповідництва залишається справою майбутнього.


Власне лінгвістичний підхід до дослідження проповідів з позицій теорій комунікації і теорії мовленнєвих актів надає можливість віднести усну англомовну проповідь до специфічного виду комунікативного мовленнєвого акту. Підставою для цього слугував аналіз численних визначень проповіді, існуючих у риториці, гомілетиці і лінгвістиці, який показав, що, незалежно від того, який аспект релігійної проповіді покладається в основу розуміння її сутності, проповідь визначається як промова, виголошувана, як правило, у церкві священиком (адресантом) перед громадою (адресатом) усно у формі монологу за допомогою певної мови (коду) з метою зробити релігійно мотивовану дію на адресата.


Таким чином, можна затверджувати, що проповідь – це комунікативний мовний акт, тому що в ній присутні всі основні компоненти, виокремлюються як обов'язкові параметри комунікативного акту: відправник інформації, одержувач інформації, форма інформації, канал зв'язку, код, контекст.


Виходячи з цього, в реферованій роботі було відзначено основні параметри дослідження аналізованого об'єкта - усної релігійної проповіді, а саме: наявність комунікантів - проповідника та слухачів проповіді; наявність комунікативних намірів комунікантів; наявність певного каналу зв'язку; наявність певного коду; наявність власне повідомлення, що називається текстом усної проповіді.


Говорячи про проповіді як про мовний акт, необхідно акцентувати увагу на саму мовленнєву дію одного з комунікантів - проповідника, яка створюється ним з урахуванням адресата з метою впливати на нього. Розглядаючи проповідь як комунікативний акт, необхідно зосередитися не тільки на дії адресанта, але і на взаємодії комунікантів мовленнєвого акту проповіді.


Деякі складники мовленнєвого комунікативного акта проповіді мають певні ознаки, які відрізняють проповідь від світських комунікативних актів:


-  адресант і адресат проповіді - це певне коло людей, об'єднаних або покликаних бути об'єднаними в рамках релігійної віри;


-  крім реальних комунікантів, у модель комунікативного акта проповіді „убудований” прихований адресат, або вищий „нададресат” - Бог;


-   у   прагматичних   намірах   адресанта  домінує  бажання   не   стільки передати особистий світогляд, скільки навчання, дане згори; таким чином, можна говорити про те, що проповідник виступає в ролі посередника між Богом і людьми.


Аналіз спеціальної літератури уможливив відокремити низку умов, за яких відбувається комунікативний акт усної проповіді. Приводом для проповіді можуть слугувати святкові відправи; недільні літургії; виконання таїнств хрещення, сповіді, вінчання, обряду відспівування; богослужіння, що проводяться з приводу окремих подій у житті церкви і країни (інтронізація монархів, вищих ієрархів церкви, вдячні молебніи та ін.). Виходячи з цього, в даному дослідженні розглядалися чотири основні види проповідей – проповіді а) під час святкових відправ, б) недільних літургій, проповіді в) які супроводжують проведення таїнств і обрядів, та г) ізольовані проповіді.


Незважаючи на те, що кожний з наведених вище видів проповіді демонструє свої особливості, попередній аналіз досліджуваних текстів дав змогу припустити, що правомірно об'єднати недільні і святкові проповіді в одну групу, умовно позначивши їх як власне церковні проповіді, а ізольовані проповіді та проповіді, проголошувані під час проведення основних таїнств і обрядів – у другу групу, умовно найменовану околоцерковні проповіді.


Як власне повідомлення в складі комунікативного акта усна англомовна проповідь являє собою структурно, семантично і функціонально завершене ціле, прагматичною домінантою якого є дія на адресата шляхом переконування, і має певну композиційну модель. Все це дозволяє ідентифікувати її з текстом у лінгвістичному розумінні цього терміна.


Запозичивши в античної риторики стійку схему розташування матеріалу, проповідь має щонайменше  3 обов'язкові частини: вступ, головну (основну) частину, завершення. Аналіз існуючих у риториці і гомілетиці праць, присвячених структурі проповіді, дав можливість виокремлити 4-х-частнну структуру проповіді: вступ - нарація і трактування (які складають основну частину проповіді) - завершення, яка й  використовувалася у подальшому дослідженні текстів проповіді.


Другий розділ «Екстралінгвістичні і лінгвістичні характеристики англомовної проповіді» присвячено дослідженню екстралінгвістичних і лінгвістичних (лексичних, синтаксичних) характеристик текстів досліджуваних проповідей. Тут же простежено особливості мовної реалізації композиційних частин різних видів проповідей.


Враховуючи, що основним завданням даного дослідження є обґрунтування правомірності визначення англомовної проповіді як специфічного виду мовного акту, в роботі були освітлені деякі питання загальнотеоретичної значущості, які уможливлюють виявлення специфіки аналізованих текстів.


У зв'язку з тим, що однією із задач сучасної лінгвістики тексту є не тільки виявлення універсальних категорій тексту, але й пошук специфічних категорій, притаманних певним типам тексту, видається доцільним дослідити специфічні категорії текстів проповіді

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины