КОДИФИКАЦИОННО-ИНТЕРПРЕТАЦИОННЫЕ ОСОБЕННОСТИ ТЕКСТОВ МЕЖДУНАРОДНЫХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВЫХ АКТОВ (на материале англоязычных версий МНПА XX – XXIвв.) : КОДИФІКАЦІЙНО-ІНТЕРПРЕТАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕКСТІВ МІЖНАРОДНИХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ (на матеріалі англомовних версій МНПА ХХ-ХХI ст.)

Краткое содержание

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено мету та завдання дослідження, його об’єкт та предмет, вказано методи дослідження і джерела фактичного матеріалу, сформульовано наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, подано відомості щодо апробації результатів та публікацій.

Перший розділ «МНПА як різновид офіційно-ділового тексту» містить огляд літератури з питань теорії інтерпретації, адресантно-адресатних кореляцій, кодифікації та інтерпретації різних типів текстів. Цей розділ також присвячено аналізу основних лінгво-прагматичних особливостей міжнародних нормативно-правових актів, зокрема їх композиційно-мовленнєвій організації.

Міжнародний нормативно-правовий акт розглянуто як текст середньожорсткого типу, що складається за чіткими регламентаціями та правилами, хоч головна схема і передбачає різні модифікації. Правила побудови МНПА зумовлені його прагматикою: це текст прескриптивного характеру, що й визначає його провідну іллокутивну функцію – впливати на адресата з метою здійснення ним певних правових дій. Це документ, основою якого є імперативність.Указана іллокутивна функція визначається за допомогою різних лінгво-прагматичних засобів, а саме за допомогою мовних актуалізаторів категорії імперативности, у тому числі відповідних модальних дієслів та насамперед дієслова shall, що є інгерентною властивістю будь-якого директивного документу:

Article 5

1.     The provisions of this Chapter shall not apply to offences and acts committed or

about to be committed by a person on board an aircraft in flight in the airspace of the

State of registration or over the high seas   [Tokyo convention, 1963:4].

 Там, де категоричність поступається допустимості, використовується перміссів  may:

Article 14

Each Party may reserve the right to apply the measures referred to in Article 20

only to offences or categories of offences  specified in the reservation,<…>  [ibid: 7].

Особливу увагу в цьому розділі приділено перлокутивному складнику. Перлокутивний ефект може бути досягнутим в тому випадку, якщо адресат починає дотримуватися тих інструкцій та вказівок, які надходять від адресата. Принцип дотримування та виконання міжнародних договорів формулюється у міжнародному праві як «pacta sunt servanda» - «договір треба виконувати».

У розділі також підкреслюється, що іллокутивна функція МНПА зумовлює специфіку кодування інформації: вона повинна бути представлена в максимально експліцитному вигляді, при цьому багатозначність кваліфікується як недолік даного типу тексту. Тільки точність використання термінології, безобразність нетермінологічної лексики, однозначність та прозорість формулювань дає змогу указати той вектор лінгвістичного, а потім і юридичного тлумачення, що зумовить єдино правильну реакцію адресата та змусить його виконувати  постанови,  які надає адресант.

До головних правил та принципів викладання інформації в текстах МНПА належать послідовність та компактність; однорідність (гомогенність) змісту; уникання протиріч (контрадикцій); відповідність змісту його найменуванню; неможливість випадкових "пробілів", тобто таких положень, що залишені без пояснення; використання відсильних статей. Таким чином, уникання багатозначності, максимальна точність при використанні юридичних термінів та водночас простота і ясність викладання є ключовими в досягненні повної відповідності перлокуції та іллокуції, без чого директивний документ, у тому числі й МНПА, позбавлений будь-якого сенсу.

У цьому розділі також ретельно розглянуто категорію інтерактивності та особливості ії актуалізації в МНПА. Інформаційна адекватність на «виході» та «вході» інформаційно-інтерпретаційного каналу можлива лише при наявності значної області перехрещення інформаційно-інтерпретаційних полів адресанта й адресата, яка створюється завдяки зростанню ролі адресантного складника та його експліцитної репрезентації.

Специфіка тексту МНПА полягає в тому, що автор є не лише відправником інформації. У порівнянні з художнім текстом, адресантний інтерпретаційний складник актуалізує свій потенціал в більшій кількості експліцитних форм, що дозволяє скерувати вторинного інтерпретатора-адресата за єдиним інтерпретаційним вектором. Підкреслено важливість посилення фактора інтерактивності за рахунок розширення області елементів авторської інтерпретації, коли стає можливим максимально розширити зону перетину референційних баз адресанта й адресата.

 Адресант кодує інформацію в МНПА таким чином, щоб зберігти максимально можливу кількість інтерпретаційних орієнтирів або індикаторів, які допомагають адресату при дешифруванні тексту та виокремленні закладених у ньому змістів. Серед таких орієнтирів, зокрема, регламентовані тексторозмежувальні індикатори (демаркатори або маркери об’ємно-прагматичного розподілу), що допомагають правильно структурувати текст з метою прискорення процесу сприйняття та  усвідомлення інформації МНПА адресатом.

У першому розділі приділено увагу особливостям пресупозиційних побудов у МНПА. Зокрема виявлено, що природні пресупозиції нерідко експлікуються, а це ще більше звужує можливості дивергенції у розумінні та тлумаченні адресанта й адресата. Аналізуються також конвенційні пресупозиції, тобто так звані юридичні фікції. Останні є специфічною особливістю правових документів, у тому числі МНПА. 

Дослідження структурно-лінгвістичних інтерпретаційних орієнтирів у МНПА показало, що, незважаючи на значну регламентованість, в об’ємно-прагматичному плані  жорсткість МНПА досить відносна – чітких рекомендацій та правил їх об’ємно-прагматичного розподілу, не існує. Така відносність виявляється у наявності різних структурних модифікацій, де кількість ієрархічних ланок варіюється в межах від 2 до 7. Найчастіше використовуються чотириланкові структури: (1) частини – (2) статті – (3) пункти – (4) підпункти, які в англійській мові не мають чіткої термінологічної закріпленості: «частина» може називатися як  part, так і сhapter, стаття – article або  principle; пункт – item, paragraph; підпункт – point, subparagraph. При розгорнутішій схемі використовуються також  проміжні ланки, що називаються titles.

Розглянуто важливу орієнтаційну роль юнктивів як актуалізаторів вектора кодування. Отже, багаточисленні конектори дають змогу вказати на співвідношення різних положень документу, визначити їх кореляцію та взаємозалежність, встановити ієрархічну послідовність, що фактично розширює поле їх дії: у деяких випадках вони перебирають на себе функції конекторів, які забезпечують гіпотактичні відносини. Найбільш частотним, як і було передбачено, є аддитивний конектор and, диз’юнктив or та контрадиктивний елемент but. Але дуже часто в МНПА використовуються аддитивно-альтернативні комбінації and/or, що увиразнюють адресатну дискрецію. Наприклад:

1.A Party may submit a proposal to the Secretariat for listing a chemical in Annexes A, B

and / or C <…> [Stockholm Conv., 1997:8].

Питання, що були розглянуті в першому розділі, дали можливість визначити специфіку МНПА, яка полягає в наявності великих власне інтерпретаційних блоків, які зазвичай відсутні, наприклад, у текстах художнього типу, та дають змогу автору ще на этапі породження тексту зняти небажану багатозначність та невизначеність запропонованої інформації, максимально конкретизуючи змістовно-фактуальну частину МНПА.

Виявлено, що в результаті впливу міцного інформаційно-інтерпретаційного поля адресанта інтерпретаційний складник адресата значно звужуєтьтся, тому адресат може виявити свою творчу інтерпретаційну самостійність тільки в зазначених межах.

Другий розділ «Особливості побудови інформаційно-інтерпретаційних блоків в МНПА» присвячено аналізу композиційно-лінгвістичних особливостей інтерпретаційного складника МНПА, а також принципам дефінування та класифікації дефініцій як головних елементів інформаційно-інтерпретаційних блоків цих документів.

Інтерпретаційний складник МНПА представлено як спеціальними інтерпретаційними блоками, межі яких збігаються з межами цілих розділів та частин, так і окремими інтерпретаційними вкрапленнями в інші розділи та статті.  Останні дають змогу конкретизувати значення терминів або положень даних розділів та статей. Спостереження показали, що інтерпретаційні елементи сумарно можуть складати від 35% до 50% текстового масиву, що є свідченням  їх значної ролі в інформаційно-інтерпретаційному просторі МНПА.

Розглянуто основні принципи та підходи до виділення дефініції, визначено кореляцію наявних філологічних, логічних та юридичних класифікацій для МНПА. Вивчення класифікацій лінгвістів-лексикологів та вчених-логіків показало, що при наявності низки продуктивних ідей, які стосуються дефінування в юридичних текстах, запропоновані засоби виділення типів дефініцій є недосконалими з точки зору їх використання у МНПА.

Тому пропонується нова класифікація дефініцій за різними основами, яка базується на структурно-лінгвістичних та логічних принципах дефінування.

Залежно від вичерпності представлення компонентів можна виділити розгорнуті та згорнуті дефініції (відповідно 84% та16% в англомовних текстах МНПА).

Розгорнутими ми називаємо дефініції, в яких поряд з дефінієндумом (те, що визначається) та дефінієнсом (те, що визначає) присутній також експлікований маркер тотожності:

“transferred matters” has the same meaning as in the Northe Ireland Act 1998; and “tribunal” means any tribunal in which legal proceedings may be brought  [HRA, 1998 : 42].

Дослідження показало, що такі дефініції превалюють у МНПА на відміну від дефініцій у словниках, де практично всі визначення мають згорнутий вигляд, що зумовлено структурними особливостями довідників указаного типу.

Згорнутими дефініціями ми називаємо визначення, у яких дефінієндум є прикладкою або вставленою конструкцією, тобто це дефініції без корелята тотожності:

6(1). An appeal to the Lands Tribunal shall be sending to the registrar a written 

notice indicating an intention to appeal so that it is received by the registrar

within 28 days from the date of the decision appealed against (“the disputed decision”),

or <…>  [Land Tribunal Rules, 1996 : 1].  

Той факт, що вони складають лише 16%, є прикметою наявної тенденції до максимальної експліцитності репрезентації інтерпретаційних елементів.

У межах розгорнутих дефініцій виділяються точні та апроксимаційні дефініції.

Точними ми називаємо дефініції, в яких використовуються власне еквілайзери  –  лексеми, у семантиці яких концепт тотожності наявний інгерентно: to mean, to be equal to, to denote та ін. Дефініції з такими маркерами пропонуємо називати строго еквівалентними.

Апроксимаційними називаємо дефініції з маркером, який представлений реляційними елементами, в тому числі елементами включення / виключення:

1.      In subsection (1) “enactment” includes one passed or made after the date

on which this Act is passed and “instrument” includes one made after that date.  

[Disability Act, 1995 : 3];

2.      “procedure” means any experimental or other scientific use of an animal which

may cause it pain<…> including any course of action intended to <…>, but excluding

the least painful methods accepted in mode practice<…>

[European Conv. for the Protection of Vertebrate Animals, 1987 : 1].

Концепт тотожності в таких дефініціях реалізується адгерентно. Апроксимаційні дефініції надають більш великі дискреційні можливості для вторинного інтерпретатора, ніж безпосередні, строго еквівалентні дефініції, формуючи зони інформаційно-інтерпретаційного поля адресата.

Залежно від позиційної кореляції дефінієндума та дефінієнса виділяємо прямі та зворотні дефініції.

Прямими ми називаємо визначення з дефінієндумом у препозиції (78%):                                                                                                  

“maintained nursery” means a facility for nursery education, within  the meaning of section 117 of that Act, provided by a local education authority

[Nationality, Immigration, 2002 : 13].

Зворотними дефініціями, називаємо визначення з дефінієнсом у препозиції (22%). Це переважно конструкції з пасивними дієслівними формами предиката:

A person giving notice of intention to respond is, in this rule, called a “respondent”

[Land Tribunal Rules, 1996 : 16].

Поряд із власне дефініціями (54%) у МНПА існує значна кількість уявних (8%) та квазі-дефініцій (38%).

Уявні дефініції –  це фактично різні структури, що мають скорочення, абревіатури, умовні позначення термінологічних сполучень або окремих слів та їх розшифрувань, тобто структури, що зовнішньо нагадують справжні  дефініції, проте мають уявний дефінієнс.

(1) (b) a judge of the Court of Session  is not to count as a judge of that court for the purposes of section 1(1) of the Court of Session Act 1988  or of section 9(1)(c) of the Administration of Justice Act 1973 ("the 1973 Act");  [HRA, 1998 : 11].

Такі уявні дефініції, тим не менш, сприяють більш повному розумінню різних термінів та понять, утворюючи ще один шар експлікації.

У МНПА також є значний шар квазі-дефініцій. У таких визначеннях дефінієнс не розкриває зміст дефінієндума (він семантично спустошений), а представляє собою посилання на іншу статтю або документ, у якому таке тлумачення подано в експліцитній формі:

(1)  In this Section “proposal”  means a proposal made by the Council to the Secretary of State under Section 51. [Disability Act, 1995 : 3].

Такі дефініції перебувають в основі відсильних і бланкетних статей, вони дають змогу уникнути інформаційного надміру та сприяють більшій чіткості складання документу.

Дослідження дало змогу визначити ознаки так званої еталонної дефініції. Ми пропонуємо називати еталонними дефініціями структури, в яких дефінієндум знаходиться у препозиції щодо дефінієнса, а корелят представлено дієсловом тотожності (еквівалентності), тобто, це прямі розгорнуті  визначення, в яких маркером тотожності є власне еквілайзер, а дефінієнс є семантично значущим. Такі дефініції кількісно превалюють в МНПА, оскільки відповідають вимогам максимально точного, однозначного їх тлумачення (42% всіх власне дефініцій у МНПА).

У другому розділі також детально розглянуто особливості дефінітної квантифікації. Зокрема було проведено аналіз особливостей забезпечення більшої або меншої точності дефініцій. Виявлено, що дефініції в МНПА укладаються з широким використанням різних квантифікаторів, які дають змогу досягти необхідного ступеня конкретизації представленої інформації.

Квантори надають кількісну характеристику області предметів та ситуацій, на яку розповсюджується вислів, квантифікований за допомогою квантора. Вичерпними, максимально точними та об’єктивними в інтерпретаційних блоках можна враховувати лише ті дефініції, в яких є цифрові показники або еквівалентні їм числівники. В таких випадках можлива лише єдина версія тлумачення:

(6) In subsection (3) “ period for consideration” means  the period of forty days beginning with the day on which  the order was made [HRA, 1998:10].

Оскільки дефініціями є судження, що розглядаются як тотожності між двома термінами, то квантифікація предиката дозволяє уточнити його об’єм за допомогою слів, що вказують на а) цільність та б) партитивність. Таким чином, квантори поділяються на дві групи: а) квантори цільності та б) квантори партитивності.

Як логічний оператор, що виражає ствердження цільності \ універсальності, квантор цільності у звичайному мовленні має словесні еквіваленти, тобто слова, схожі з ним за логічним смислом: every, all, whole, general, as a whole та ін.

У МНПА квантор цільності вказує на те, що та чи інша норма або термін має відношення до усіх суб’єктів або об’єктів даного класу або усіх вказаних референтних ситуацій:

(е) “Introduction from the sea” means transportation into a State of specimens of any species which were taken in the marine environment not under the jurisdiction of any State

[Conv. on Inte . Trade, 1973:2].

Квантор партитивності вказує на те, що лише деякі об’єкти або суб’єкти, а також ситуації відповідають даній нормі або представленій дефініції. Мовні елементи, що відповідають кванторам партитивності за логічним смислом, є неозначені займенники some, somebody, something, а також прислівники та прислівникові словосполучення, partly, in part, прикметник particular та ін. Дослідження виявило, що квантори цільності та партитивності нерідко зустрічаються у рамках однієї пропозиції. Це такі словосполучення, як generally or to a special extent; wholly or partly; in whole or in part. Наприклад:

1. Article 3.

When a person has by a final decision been convicted of a criminal offence and when subsequently his conviction has been reversed, or he has been pardoned <…>, unless it is proved that the non-disclosure of the unknown fact in time is wholly or partly  attributable to him. [Protocol to the Conv. оn Human Rights, 2004:34];

2. 3. If the advisory opinion does not represent in whole or in part the unanimous opinion of the judges, any judge shall be entitled to deliver a separate opinion.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    [Protocol №2, 1998:2].

Аналіз дав змогу визначити, що квантори цільності превалюють, а квантори партитивності, які не мають чіткої детермінації, зустрічаються  не часто оскільки роблять формулювання не чітко визначеними.

Як відомо, в лексикографії допустимі визначення з диз’юнкцією. Аналіз показав, що в міжнародних нормативно-правових актах превалюють єднально-розмежувальні варіанти диз’юнкції (А  В) – 91%. Наприклад:                                                      

(2)  “service provider” means:

i)       any public or private entity that provides to users of its service<…> and

ii)  any other entity that process or stores computer data on behalf of such communication service or users of such service [Conv. on Cybercrime, 2001:3].

Для конкретизації в дефініціях використовуються рестриктиви, що вказують на наявність умов або факторів, коли набувають чинності ті або інші положення МНПА. Це такі слова, як if, while, provided, unless, словосполучення in case of та ін. Число кондиціональних структур, що вводяться за допомогою указаних рестриктивів в інформаційно-інтерпретаційні блоки складає 48% всіх гіпотактичних конструкцій.

Таким чином, було виявлено, що дефінітна квантифікація направлена на звуження сфери дії кінцевого інтерпретаційного потенціалу, зумовлюючи виключно одноваріантне тлумачення відповідної пропозиції.

Третій розділ «Головні різновиди тлумачення МНПА і форми їх репрезентації» присвячено аналізу специфічних особливостей та кореляції основних засобів адресатної інтерпретації МНПА, вивченню співвідношення лінгвістичних та екстралінгвістичних факторів, а також лінгво-ментальним засобам, що використовуються при вторинній  інтерпретації.

Інтерпретаційні можливості вторинного інтерпретатора багато в чому обмежені змістами, що задаються вагомим інтерпретаційним масивом базового тексту документа. З цього випливає, що ступінь інтерпретаційних можливостей адресата є зворотно пропорційним ступеню жорсткості та категоричності запропонованих автором документа формулювань. При наявності об'ємних інтерпретаційних блоків і визначень (дефініцій) конкретизуючого характеру адресат фактично виконує лише логіко-технічні операції викриття закладених адресантом первинних змістів, що зумовлює значне звуження диференційної частини ІІПа2, яка становить область власне адресатної дискреції.

Підкреслюється розмежування тлумачення як психолінгвістичного аналізу базового тексту та тлумачення як роз’яснення, що потребує форми експліцитної фіксації такої діяльності та отримує належне оформлення у вигляді конкретних вторинних документів – рішень та постанов міжнародних арбітражних судів та трибуналів. Підкреслено також особливу необхідність тлумачення при реалізації права, у тому числі договірного. Указано на вплив соціально-політичних факторів на загальні принципи тлумачення МНПА.

Незважаючи на домінуючу роль інформаційно-інтерпретаційного поля адресанта у межах первинного (базового) тексту  адресат також має певний оперативний простір для власних тлумачень. Нерідко області такої дискреції визначаються автором, тобто адресантом, на що вказують відповідні вербально-композиційні індикатори:

A court or tribunal <…>  must take into account any – judgment, decision <…> of the European Court of Human Rights [HRA, 1998 : 2].

Крайню ліву позицію на шкалі “детермінованість – недетермінованість” юридичних термінів та нормативних положень у тексті МНПА займають дефініції із цифровими показниками або індикаторами-числівниками. У такому випадку первинні та вторинні тлумачення повністю збігаються, що створює зону перетину інформаційно-інтерпретаційного поля адресанта й адресата:

(a)  each party shall, not less than 14 days  before the date fixed for the hearing, send to every other party copies of all documents <…>  [The Lands Tribunal Rules 1996:63].

В інших випадках адресат може виходити із своїх професійних знань та інтерпретаційного досвіду, що, безсумнівно, й зумовлює неминучу частку суб'єктивності будь-якої інтерпретації.

У ході дослідження визначено, що ефективність лінгвістичного і зрештою юридичного тлумачення забезпечується комплексним підходом з урахуванням усіх аспектів тексту, як структурно-мовних, так і змістовно-логічних, а також екстралінгвістичних факторів, які містять запас  інформації та інтерпретаційний досвід самого реципієнта-тлумача. Проведено аналіз засобів інтерпретації, які традиційно пропонують юристи, та підкреслено наскрізний характер лінгвістичного складника, без якого неможливе кваліфіковане юридичне тлумачення. Указано, що правознавці іноді не приділяють вербальній компоненті належної уваги, що зумовлює виникнення деяких помилок при кінцевій інтерпретації.