ФРАНЦУЗЬКИЙ ПОЕТИЧНИЙ ДИСКУРС ЕПОХИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ : ФРАНЦУЗСКИЙ ПОЭТИЧЕСКИЙ ДИСКУРС эпоху средневековья

Краткое содержание

Розділ 1. "Теоретичні основи дослідження поетичного дискурсу епохи Середньовічя".  Перший розділ дисертації присвячений розгляду таких понять як “текст”, “дискурс”, “когнітивна лінгвістика”, “семна структура слова”. Ми розглядаємо термін “дискурс” у світлі теорії дискурсу Т.А. ван Дейка, який вважає, що дискурс – це використання мови, передача думок і переконань. Розглянувши погляди різних вчених з цього питання, услід за Н.М.Мироновою, ми приймаємо наступне визначення дискурсу: дискурс – це цільнооформлена одиниця інформації, зумовлена лінгвістичними та екстралінгвістичними параметрами. У сучасній лінгвістиці можна виділити три основні напрями класифікації лінгвістичних дискурсів, які можна умовно назвати: 1) прагмалінгвістичним – пріоритетність контекстуальних та ситуативних характеристик дискурсу (А.М.Баранов, В.І.Карасик, І.В.Пєшков), діалогічним – діалог – це основна форма функціонування дискурсу (А.К.Соловйова, Н.І.Теплицька, Т.І.Олейник, Л.С.Маркінa, В.Г.Борботько, О.В.Падучева, Т.М.Дрідзе, М.Л.Макаров) та культурологічним – в основі спілкування лежить комунікативна компетенція – (Ю.О.Сорокін, Є.М.Верещагін, О.П.Сеничкина та ін.). У нашому дослідженні в ролі робочої гіпотези приймається дещо інша версія, а саме – ієрархічна класифікація, в якій на першому етапі типологізації дискурсу пропонується виділити дві основні групи: персональний дискурс та інституціональний дискурс. Персональний дискурс протиставляється інституціональному за ознакою особистісної чи представницької орієнтації суб’єктів спілкування. Для цілей дослідження параметрів поетичного дискурсу епохи Середньовіччя найбільш прийнятною, на наш погляд, є смислова модель аналізу дискурсу В.З.Дем’янкова, яка полягає у тому, що аналіз дискурсу цілком зосереджений саме у семантичній та історичній площинах, як у теоретичному, так і в практичному планах. Прикладом такого підходу може бути концепція М.Фуко, який під дискурсом розуміє “сукупність словесних перформансів” вважаючи дискурс не лінгвістичним, а загальнокультурним поняттям.

         Наша робота присвячена аналізу поезії ХІІ – ХІV віків з особливим зосередженням уваги на поезії епохи “пізнього” або “зрілого” Середньовіччя, оскільки відомо, що саме перехідні етапи в історії людства загострюють основні суттєві проблеми всієї епохи, і тому їх ретроспективний аналіз полегшує розуміння глибинних, прихованих процесів. Як зазначає В.Б.Бурбело, XIV-XV століття представляють переломний момент завершення старих та зародження нових форм культурно-мовленнєвої діяльності, які повністю реалізувалися у XVI столітті – епохи французького Відродження, у цей період однією з особливостей текстової організації стає посилення автобіографічності та особистісної орієнтації ліричного самовираження. Саме в рамках інтенсифікації особистісного начала, яке бере свій початок ще у творах поета ХІІІ століття Рютбефа, слід говорити про найяскравішого представника поетичної творчості пізнього Середньовіччя Франсуа Війона.  Творчість Війона неодноразово була об’єктом лінгвістичних досліджень, проте саме в цій дисертації вперше аналізується поезія Франсуа Війона в руслі когнітивної лінгвістики, оскільки ми  вважаємо, що фреймове структурування основних концептів творчості Війона дає можливість виділити домінантні концепти його поезії та дослідити наростання рівня інтенсифікації особистісного начала, починаючи з поезії його попередників – поетів XII-XIV століть.

         Концепт як когнітивна одиниця репрезентується в мові лексемою, яка вступає в асоціативні смислові відношення з іншими лексемами-компонентами фрейму. Концепт включає шари, лексеми включають семеми. Концепт складається з компонентів (концептуальних ознак), а семеми з семантичних ознак (сем). Семний аналіз лексем, які наповнюють певний фрейм, дозволяє виділити явні та приховані ознаки концепту, який репрезентується цим фреймом, і значною мірою допомагає  побудувати сітку фреймів завдяки наявності у значенні слова різних змістових сем.  

         Аналізуючи лексеми, що наповнюють фрейми, які структурують концепт, ми обмежилися такими типами сем: 

1) стосовно системи мови: узуальні й оказіональні, системні й особистісні;

2) за розпізнавальною силою: інтегральні й диференційні семи;

3) за характером конкретного змісту: постійні та ймовірні семи.

         Ми вважаємо також за доцільне ввести поняття ядерної семи, яка  відображає основну концептуальну сему фрейму.

Семний аналіз лексем, які наповнюють певний фрейм, тобто які є компонентами слотів та терміналів цього фрейму, дозволяє виділити явні та приховані ознаки концепту, що репрезентується цим фреймом, і значною мірою допомагає побудувати сітку фреймів завдяки наявності у значенні слова різних змістових сем. 

Вищезазаначені критерії, поняття, методологічні настанови когнітивної лінгвістики у проектуванні на поетичне мовлення Франсуа Війона є предметом опису у розділі 2 даної роботи.  

Розділ 2. Мовні засоби і способи вираження основних концептуальних понять поезії Франсуа Війона. Представлення тексту як ієрархії фреймів відбиває закономірності структури тексту і розподілу інформації. Аналіз фреймів дає можливість побудувати ієрархічну систему семантичних взаємин всередині тексту. Класифікуючи тематику основних поетичних творів Війона за наявністю ключових слів, що стосуються певної теми, ми виділили 7 основних фреймів: СТРАЖДАННЯ, ЗАДОВОЛЕННЯ, МОЛОДІСТЬ, СТАРІСТЬ, БІДНІСТЬ, КОХАННЯ, СМЕРТЬ.

         На позначення слотів, обраних для аналізу фреймів, нами було введено їх наступні значення: слот ЧИННИК, слот ЧИННИК ТАКИЙ, cлот ЩОСЬ, cлот ЩОСЬ ТАКЕ, Слот ЩОСЬ РОБИТЬ, cлот ХТОСЬ, cлот ХТОСЬ ТАКИЙ, cлот ХТОСЬ ЩОСЬ РОБИТЬ, cлот ЗАРАЗ, cлот ТУТ.

         Слот ЧИННИК, який вказує на природу походження концепту фреймової моделі, присутній у фреймах ЗАДОВОЛЕННЯ та СТАРІСТЬ. Чинником задоволення виступають іменники, що позначають назви страв, а також іменник “maison”  та “couche”. Актуалізація семи задоволення у цих лексемах відбувається внаслідок їх сполучення зі словами з ядерною семою задоволення. Чинником старості виступає іменник “temps”, в якому актуалізація семи старості відбувається внаслідок входження іменника у предикативну структуру з рядом дієслів-синонімів, які мають інтегральну сему “осінь” і позначають вплив старості на зовнішній вигляд людини. 

         Слот ЩОСЬ номінує типи концепту. Слот може наповнювати як один компонент – домінантна лексема фрейму (фрейм страждання – лексема “souffrance”, фрейм задоволення – “plaisir”, фрейм молодості – “jeunesse”, фрейм бідності – лексема “povreté”, фрейм старості – лексема “vieillesse”, фрейм кохання – лексема “amour”, фрейм смерті – лексема “mort”) так і кілька  компонентів – лексеми, що позначають підвиди концепту і розподіляються за терміналами: “Психічний стан”, “Психічно-соматичний стан”, “Зовнішній прояв (фізичний)”. Компоненти слоту ЩОСЬ складають ядро концепту і містять концептуальні ядерні та системні  концептуальні семи.

         Слот ЩОСЬ ТАКЕ представлено прикметниками та іменниками, які характеризують елементи слоту ЩОСЬ. Компоненти слоту  включають системну концептуальну сему – “angoisseux” (фрейм страждання); потенційну оказіональну  сему – “chagrine”, “dolente” (фрейм бідності), “friande”, “chiere” (фрейм молодості), “félonne”, “fière”, “laide” (фрейм старості), “detestable” (фрейм смерті); особистісну концептуальну сему “despiteuse et rebelle” (фрейм бідності), “folle”, “abus”, “ignorance” (фрейм молодості), “detestable” (фрейм смерті).

         Слот ЩОСЬ РОБИТЬ, який наповнюють предикативні конструкції, що зображують дії концепту (тобто виражають рівень персоніфікованості концепту), мають  фрейми із негативним змістом: фрейм страждання (“еstraint”); бідності (“dit parole cuisante”, “suit”, “trace”); старості (“abbatue”, “tollu”) та смерті (“consume”, “fremir”, “pallir”, “courber”, “saisit”). Концептуальна сема на рівні елементів слоту ЩОСЬ РОБИТЬ є потенційною оказіональною та особистісною.

         Слот ХТОСЬ представлено у всіх фреймах займенником першої особи однини, або ж словами, що входять,  у свою чергу, до його власного фрейму – фрейму “Я” (“mon âme”, “ma mère”, “mon père”, “orphelins”, “clerjot”). Отже, у даному випадку слід говорити про оповідь від першої особи: “Ich-Erzählung“, що має особливий інтенціональний смисл. Автор претендує на абсолютну суб’єктивізацію індивідуальної свідомості, на абсолютну суб’єктивізацію буття свого “Я”.

         Слот ХТОСЬ ТАКИЙ, що характеризує суб’єкт у межах концептуального поняття, є найоб’ємнішим слотом у представлених фреймах. Концептуальна сема виступає у компонентах слоту ядерною семою: “pauvre” (фрейм бідності), “jeune” (фрейм молодості), “vieux” (фрейм старості); системною семою “triste”, “fally” (фрейм страждання); потенційною узуальною семою “megres”, “morfondus”
 (фрейм бідності); “plaisant”, “mignotes” (фрейм молодості); “flestrie”, “sans couleur”, “gris”, “étains”, “destains”, “seiche”, “ridé”, “froncé” (фрейм старості), “destinez” (фрейм смерті); потенційною оказіональною семою “menue”, “megre”, “pally”, “cours”, “contraintes”, “retraites”.

         Слот ХТОСЬ ЩОСЬ РОБИТЬ характеризує дії  суб’єкта в межах концептуального поняття. Концептуальна сема виступає у компонентах слоту ядерною семою: “souffroit” (фрейм страждання); “еsjoys”, “ameroie”, “gallé” (фрейм задоволення); “meurt” (фрейм смерті); “aime” (фрейм кохання); інтегральною семою  “mendient”, “querre” (фрейм бідності); особистісною семою “ne menjue” (фрейм бідності); “se taist”, “doit se reposer” (фрейм старості); “donne”, “ne voient”, “n’a” (фрейм бідності); “ne se fiere”, “ne se  tue” (фрейм старості) та ін.

         Слот ЗАРАЗ та слот ТУТ представляють локалізацію події у часових та просторових рамках фрейму. Деякі лексеми, що наповнюють дані слоти перебувають на межі двох фреймів – свого фрейму, у межах якого локалізується подія, та іншого фрейму: “En l’an de mon trentiesme aage” (нашарування фреймів страждання та старості); “Ou temps de ma jeunesse folle” (нашарування фреймів задоволення та молодості); “Povreté tous nous suit et trace Sur les tombeaulx de mes ancestres” (нашарування фреймів бідності та смерті).