ВЕРБАЛІЗАЦІЯ СТЕРЕОТИПІВ ІСПАНОМОВНОЇ КУЛЬТУРИ В АМЕРИКАНСЬКОМУ ВАРІАНТІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ : Вербализации СТЕРЕОТИПОВ испаноязычные КУЛЬТУРЫ В американском варианте английского языка

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, основні завдання, методи, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію та впровадження.

Розділ перший – “Етнічні стереотипи в англомовній картині світу американців” – складається з трьох підрозділів, у яких окреслено теоретико-методологічні засади дослідження в ракурсі етнолінгвістичної та лінгвокультурологічної парадигми, уточнено зміст понять “мовна картина світу” та “етнічний стереотип”, виявлено специфіку співвідношення понять “етнічний стереотип” та “національний характер”.

Культура як сукупність результатів життєдіяльності людини відбиває відомості про рефлексивне самопізнання людини в процесі її життєвої практики, є втіленням національного менталітету народу. У процесі всіх її контактів у людини виникає картина світу як глобальний образ останнього. Носієм мовної картини світу є людина як представник певного соціуму та етнічної спільноти, де існує ціла низка уявлень про навколишній світ, про себе та інші спільноти.

Очевидно, що етнічні стереотипи та їх відбиття у мові викликані розбіжностями в системі цінностей різних культур. За формування цієї системи цінностей “відповідає” аксіологічна функція, яку виконують як мова, так і культура. В будь-якій мові є оцінна лексика, мовленнєві форми та структури, у яких фіксується оцінка людини, її поведінки, якостей або фактів об’єктивної дійсності – це є проявом аксіологічної функції мови.

Поняття “національний характер” та “етнічний стереотип” тісно корелюють між собою. Частково етнічний стереотип виходить із національного характеру тому, що останній як сукупність об’єктивних характеристик зумовлює певну їх гіперболізацію у процесі формування етнічного стереотипу у свідомості етносів. Крім того, етнічний стереотип складається на базі низки суб’єктивних та упереджених уявлень про інший етнос представників певного етносу як носіїв суб’єктивних смислів. Етнічні стереотипи важко піддаються змінам під впливом логічних аргументів, тому їх наслідками нерідко стає расова дискримінація та ксенофобія.

У США, країні іммігрантів, на тлі існуючого мультикультуралізму та контактів між етнічними групами явища національного характеру та етнічного стереотипу виявляються особливо наочно. Взаємодія між численними етнічними спільнотами породжує формування певної точки зору про національний характер кожної з цих спільнот. Поширені в американському суспільстві стереотипи про поведінку та спосіб життя іммігрантів з Латинської Америки впливають на комунікацію американців європейського походження з іспаномовними етносами.

Однією з характерних рис національного характеру іспаномовних етносів вважають непунктуальність. В іспанській мові існує спеціальне позначення “латиноамериканського запізнення” (hora latina), оскільки запізнення – норма для вихідця з Латинської Америки. Одним із найуживаніших слів представників іспаномовних етносів є одиниця maсana, що позначає “завтра”, а може позначати й “коли-небудь”, “наступного тижня”, “наступного року”, “пізніше”, “колись”, а іноді й “ніколи” та “нізащо”. Таке неприйняття пунктуальності латиноамериканцями не збігається з бережливим ставленням до часу американців європейського походження, про що яскраво свідчить вираз time is money.

У латиноамериканських народів існує таке поняття як “культ мужності чоловіка”, що в англійській мові відбивається за допомогою одиниці machismo. Чоловіки, як відомо, займають домінуючу соціальну позицію в країнах Латинської Америки. Відповідно до того змісту, який включає це поняття у Латинській Америці, чоловік-“мачо” є відповідальною людиною, яка багато та якісно працює, для якої не характерно надто пишатися своєю фізичною силою та результатами власної праці. Поняття “мачизм”, запозичене американською культурою, набуло певних змін внаслідок феміністського руху у США. У Сполучених Штатах macho є хвалькуватим чоловіком, тому що “англо-американці” схильні протиставляти “нормальну чоловічу гордість” тим “хвастощам”, яких слід соромитися. Етнічний автостереотип латиноамериканської культури протиставлено етнічному “ксеностереотипу” білих американців: Getting shot should be an experience from which you can draw some small pride. I don’t mean the macho stuff. All I mean that you should be able to talk about it (J. Burke).

Поняття machismo сприймається саркастично в американській культурі, одиниця macho є негативно забарвленою в англійській мові, тому працьовиту, порядну людину білі американці сприймають як “анти-мачо” (un-macho). “Жіночому національному характеру” іспаномовних жінок притаманне повне визнання пріоритету чоловічої природи. Разом із тим, ця риса національного характеру латиноамериканок абсолютно не притаманна американкам європейського походження. Крім того, для “чоловічого національного характеру” білого американця вона також не є характерною. Невипадково, що в культурі США – країні-батьківщині фемінізму – не приймається покірлива позиція жінки по відношенню до чоловіка. Домінантні риси національного характеру представників іспаномовної культури складаються в американців у певний стереотип, зумовлений функціонуванням опозиції “свій-чужий”.

Розділ другий – “Лексико-фразеологічна номінація іспаномовних етносів в американському варіанті англійської мови” – складається з чотирьох підрозділів, у яких досліджуються шляхи вербалізації культурної ідентичності іспаномовних етносів в американському варіанті англійської мови, засоби стереономінації іспаномовних спільнот, механізми відтворення етнокультурного образу латиноамериканця в англійській мові США, специфіка комунікації американців європейського походження з представниками іспаномовних етносів.

Унаслідок стереотипного сприйняття різних етнічних груп новими одиницями поповнюється сленґ англійської мови США – англійська мова характеризується великою кількістю дерогативних номінацій-характеристик іспаномовних етносів (beaner), афро-американців (nigger), індіанців (Indian giver – відетнонімічна назва), китайців (chinky), італійців (wop), євреїв (kike) та інших етносів. У процесі стереотипізації домінують негативні аспекти, внаслідок чого утворюються зневажливі та образливі характеристики, зокрема, ті, що функціонують у розмовному мовленні – сленґові одиниці, вульгаризми, ідіоматичні вирази.

Стереотипне сприйняття іспаномовної людини як представника чужої спільноти, як іммігранта детерміновано низкою розбіжностей, яка існує між культурою білих американців та культурами латиноамериканців. Ці розбіжності в першу чергу виявляються в ідеології, менталітеті, світосприйнятті, релігії тощо. Американці європейського походження, як правило, наголошують, що вихідці з Латинської Америки відрізняються від них традиціями, мовою, релігією, походженням, історією, а головне тим, що у США вони – іммігранти. Ідентичність слід розглядати як результат динамічної взаємодії позицій, відношень і багатьох інших параметрів, зумовлених мінливими ситуативними факторами. Ідентичність іспаномовних спільнот США концентрується навколо їх ставлення до норм американського суспільства, виявляється через механізм протиставлення англомовної та іспаномовної культур, причому “своя” культура представлена у позитивному світлі, “чужа” – у негативному: I look better than any of these humildes (O. Cofer). Протиставлення здебільшого ґрунтується на мовних преференціях, асоціативних, ґендерних та суспільно-культурних ознаках, експліцитному висловленні бажання належати до будь-якої з культур.

Ідентифікація є узагальненим та примітизованим “ментальним стереотипом” про “чужі” етноси. У процесі “ксеностереотипізації” активізуються гіперпейоративні характеристики та зменшується кількість меліоративних одиниць. “Ксеноетноніми” на позначення вихідців із Латинської Америки в американському варіанті англійської мови становлять додаткові назви, що мають конотацію пейоративності. Певна частина з них утворена засобами англійської мови, інші складають переосмислені запозичення з іспанської мови. Утворення пейоративних етнонімів (етнофобізмів) детерміновано екстралінгвальними факторами та відбувається за соціокультурною ознакою. “Ксеноетноніми” на позначення іспаномовних спільнот не лише відповідають загальній настанові “свої-чужі”, а й співвідносяться з конкретними стереотипами.

Неофіційні номінації іспаномовних етносів, як правило, представлено етнофобізмами (spic, spiggoty), в основу утворення яких покладено певні номінативні трансформації (Dago, Jose, ban, can, taco, bean). У цілій низці мовних характеристик цього типу відбито поширені стереотипи стосовно способу перетину кордону іммігрантами-нелегалами з Мексики, зокрема, шляхом переплиття річки Ріо Гранде (river-crosser, wetback, dumbwet), або переходу через пустелю штату Аризона (scratchback, gravebelly, border hopper). Значна кількість неофіційних етнонімів в англійській мові США ґрунтується на стереотипному уявленні про непрестижні низькооплачувані роботи, що їх виконують мексиканці в Америці (berry-picker, drywaller, gardener).

Основними механізмами відтворення етнокультурного образу представника іспаномовної спільноти в англійській мові США є метонімія та метафора, на базі яких утворюються етнофобізми на загальне позначення іспаномовних етносів, окремих іспаномовних спільнот (здебільшого мексиканців) та назви соціальних груп, що складають іспаномовні етноси (іммігрантські, маргінальні тощо). Метонімія як механізм зумовлює створення пейоративних етнонімів на основі властивої цьому етносу ознаки: соціальний статус, типова поведінка, гастрономічні преференції тощо. Особливе місце серед стійких словосполучень метафоричного характеру посідають мовні одиниці, у складі яких присутній етнонім Mexican. Компонент Mexican фактично завжди є смислоутворюючим та виконує функцію приписування певних якостей мексиканцям (Mexican breakfast, Mexican promotion).

У міжкультурній комунікації американців європейського походження з представниками іспаномовних етносів знаходить відбиття мовна та мовленнєва стереотипізація. Спілкування між представниками цих культур засновано на детермінованому соціальними та історико-культурними чинниками конфлікті. Цей конфлікт являє собою розбіжність етноспецифічних комунікативних стратегій, що утілюють у мовленнєвій поведінці зазначені спільноти. Для білих американців типовими виявилися стратегія приниження (втілюється за допомогою тактики імплікації нижчого соціального статусу представника іншого етносу; тактики безпосередньої (відвертої) образи: “Go back to Mexico, you wetbacks!” (J. Cadena); тактики узагальнення: We need a supply of cheap labor and where get it better than by encouraging these wops and hunks and spigs and so on to raise as many brats as they can? (S. Lewis), стратегія висміювання (реалізується шляхом використання тактики пейоративної символізації (навішування ярликів), негативно характеризуюча стратегія (втілюється за допомогою тактики пейоративної символізації (навішування ярликів): “We don’t want all those Mexicans coming into town. They park their cars and half of the time they’re leaking oil and they leave all those oil spots all over and all that” (J. Cadena), тактики узагальнення).

У свою чергу, представники іспаномовних етносів користуються трьома основними комунікативними стратегіями під час спілкування з “англо-американцями”: негативно характеризуючою стратегією (втілюється за допомогою тактики пейоративної символізації (навішування ярликів) у поєднанні з тактикою відвертої образи : “These gringos are telling you a bunch of lies” (J. Cadena), стратегією позитивної саморепрезентації (реалізується шляхом вживання тактики заперечення негативних фактів щодо власного етносу в поєднанні з тактикою заперечення негативної інформації щодо представників іншого етносу): I do not ever want to hear you use that word [alien] in my presence again. About anybody. We are not aliens. We are American citizens of Mexican heritage (A. Islas). та стратегією встановлення рівноправності (спосіб втілення – тактика протиборства): ... tell her that Mexican and Indian people were in this part of the country long before any gringos, Europeans,….or anyone else decided it was theirs” (A. Islas).

Розділ третій – “Етнокультурні параметри впливу іспанської мови на англійську мову США” – складається з чотирьох підрозділів, у яких проаналізовано особливості лексико-семантичної асиміляції запозичень з іспанської мови, зміни в денотації та конотації запозичень з іспанської мови, які відбуваються внаслідок впливу етнічних стереотипів, виявлено характер функціонування “псевдоіспанізмів” в англійській мові США, прояв англійсько-іспанського білінгвізму в комунікації.

Лексичні запозичення з іспанської мови є вагомою частиною словникового складу американського варіанта англійської мови. Окреме місце в його лексико-семантичній системі посідають “етнокультурно забарвлені” запозичення, тобто лексика, семантичні особливості якої в мові-реципієнті фактично детерміновані етнічною стереотипізацією (macho, pachuco). За лексико-семантичної асиміляції цих запозичень в англійській мові США спостерігається цілий комплекс механізмів переосмислення: генералізація та конкретизація значення, перенесення значення на базі метонімії, метафори та антономазії. Метонімічне перенесення при переосмисленні “етнокультурно зумовлених” запозичень з іспанської мови фіксується найчастіше, тому що номінації іспаномовних етносів більш пов’язані з асоціативними ознаками, ніж із процесом порівняння, тобто перенесення значення здійснювалося на базі асоціацій з реальними явищами, поведінкою та типовими рисами характеру вихідців із Латинської Америки.

Етнічні стереотипи зумовили певні зміни в денотативному та конотативному компоненті семантики запозичень з іспанської мови, зокрема, ці запозичення мають тенденцію до детеріорації конотативного значення. Процес “конотативної модифікації” відбувався шляхом переосмислення лексичної одиниці іспанської мови (будь-якої частини мови або власного імені) на основі відповідного “ксеностереотипного” уявлення про іспаномовні етноси. “Ревалюація” денотації запозичень з іспанської мови має комплексний характер та проходила шляхом зміни значення етимона, який відбивав негативне поняття, шляхом виникнення додаткового етноспецифічного значення.

Глибинні етнічні стереотипи спричинили вживання “етнокультурно зумовлених” запозичень та вкраплень з іспанської в мовленні “англо-монолінгвів” європейського походження. За критерієм виконуваної пейоративної функції в американському варіанті англійської мови ми іменуємо їх як “пейоративні іспанізми” (peon, adios, amigo, nada): He (don Juan) promised to do peon labor for no wages if he could only remain at the hacienda (C. Castaneda). “Англо-американці” як домінуюча етнічна група шляхом вживання пейоративних іспанізмів експліцитно виражають високу самооцінку та імпліцитно негативно характеризують іспаномовні етноси як “нижчі” та неповноцінні: “Contemporary and Southweste Dining, For Pesos” (Editorial).

В англійській мові США під впливом поширених етнічних стереотипів, що стосуються іспаномовної культури, утворено цілу низку одиниць, які слід вважати “штучно утвореними” або “псевдоіспанізмами”. У семантико-конотативному аспекті “псевдоіспанізми” американського варіанта поділяються на три основні групи: одиниці, які мають твірну основу, що походить з англійської мови, з негативною денотацією, а в поєднанні зі словотворчими елементами іспанської мови посилюється їх негативна конотація (sleazo, stinko); одиниці, що мають основу з нейтральним денотативним значенням, а в комплексі з артиклем або суфіксом іспанської мови набувають негативної конотації (payola, wino); одиниці, основа яких характеризується позитивним денотативним значенням, але в комплексі з афіксами іспанської мови вони набувають конотації іронічності (neeto-keeno).

Основні способи продукування “псевдоіспанізмів” включають словотворення та граматико-морфологічний спосіб. Словотворення охоплює афіксацію та контамінацію. Афіксація в цьому випадку представлена поєднанням основи, що походить з англійської мови, із суфіксами іспанської мови –o, -ola, -ado (fatso, crapola, desperado). Контамінація полягає в поєднанні словотворчих компонентів англійської та іспанської мов (latrino). Граматико-морфологічний спосіб реалізується в поєднанні означеного артикля іспанської мови el з одиницями, що мають суфікс –o (el cheapo, el stupido) або із власне англомовними одиницями (el fish, el Building). Зафіксовано окремі випадки формування псевдоіспанізмів шляхом “псевдокалькування” (caca de toro, caca pasa). “Псевдоіспанізми” характеризуються пейоративністю, хоча в конотативному компоненті семантики цих одиниць може бути присутній і елемент інтенсифікації, іронічності, евфемістичності. Як правило, сигніфікативне значення цих лексем не змінюється, зміни відбуваються в конотативному компоненті семантики “псевдоіспанізмів”.

Англійсько-іспанський білінгвізм опосередковано знаходить вияв у комунікативній поведінці носіїв англійської мови. У комунікативній практиці англомовних американців-монолінгвів спостерігається тенденція до вживання запозичень та вкраплень з іспанської мови (лексична інтерференція). Американці європейського походження вживають лексику іспанської мови, що зафіксована англомовними лексикографічними джерелами (amigo), та мовні одиниці, що у словниках не наводяться (hasta luego). Іспаномовний матеріал вживається у “спотвореному” конотативному значенні (adios) та вигляді (hasta la pasta), адаптується до англомовних ситуацій спілкування.

Перехід з англійської на іспанську у мовленні білінгвів-вихідців з Латинської Америки та білих американців США зумовлено такими екстралінґвальними чинниками: соціокультурний “макро-чинник” – етнічна стереотипізація та детермінований ним психологічний фактор – ставлення до співрозмовника. Ці чинники значною мірою впливають і на характер функціонування одиниць іспанської мови.

Основними функціями запозичень та вкраплень з іспанської у мовленні “англо-американців” слід вважати передачу негативних емоцій, незадоволення; досягнення комічного ефекту (каламбури); імпліцитне вираження презирства та зневаги до іспаномовних спільнот. Комунікативна діяльність “мексикано-американців” зумовлює такі функції іспаномовного лексичного компонента, як відбиття національних особливостей власного етносу; віддзеркалення характерних рис власної етнічної групи; стилістично забарвлене позначення об’єктів, що мають відношення до культури та життєдіяльності етносу.