КАТЕГОРИЯ ИНТЕНСИВНОСТИ В СОВРЕМЕННОЙ НЕМЕЦКОЙ ФРАЗЕОЛОГИИ (на материале фразеологических единиц тематической группы “интеллектуальные способности человека”)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано вибір теми, визначено актуальність, об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну значущість і практичну цінність дисертації, сформульовано основні положення, що їх винесено на захист.

У першому розділі (”Лінгвофілософські основи категорії інтенсивності”) здійснено аналіз основних поглядів лінгвістів щодо категорії інтенсивності, обґрунтовано онтологічні та психологічні передумови виникнення та модифікації інтенсивності ознаки ІЗЛ у ФО в контексті дії діалектичного закону переходу кількісних змін у якісні.

У ході дослідження встановлено, що механізми створення та модифікації інтенсивності ознаки ІЗЛ аналізованої групи ФО німецької мови залежать як від інтра-, так і від екстралінґвальних чинників, що призводить до кількісних і якісних змін у їх семантиці.

Модифікація інтенсивності ознаки ІЗЛ у ФО відбувається внаслідок дії закону переходу кількісних змін у якісні, конкретизованого такими логічними категоріями, як ”якість”, ”кількість”, ”властивість”, ”міра”, ”стрибок”. Ці операції складають онтологічне підґрунтя існування феномена інтенсивності на всіх рівнях мовної системи, у т.ч. й її фразеологічної підсистеми.

Категорія якості розуміється в роботі, услід за філософом І.С. Тимофєєвим, як сукупність характерних особливостей об’єкта, втрата яких автоматично призводить до втрати ним своєї сутності, тобто якості. Категорія кількості розглядається як об’єктивна визначеність якісно однорідних явищ. У сучасних дослідженнях категорію якості вивчають через поняття властивості – ознаки, стосовно якої об’єкти виявляють подібність або відрізняються один від одного. Властивості можуть бути істотними та неістотними.

Встановлення ступеня прояву (інтенсивності) ознаки ІЗЛ у ФО в роботі здійснюється через мисленнєве відокремлення від певної якісної цілісності якої-небудь властивості, тобто через абстракції ”кількість” / ”якість”.

Перехід того самого явища з одного якісного стану в інший відбувається внаслідок взаємодії якісних і кількісних модифікацій. У першому випадку цей перехід виглядає в часі як щось поступове, а у другому – як стрибок. Стрибок – це наслідок процесу докорінної модифікації певної якості. Єдність кількісних і якісних модифікацій об’єкта становить міру – царину кількісних змін інтенсивності прояву певної ознаки, в межах якої якість не змінюється.

Базовою понятійною категорією при розгляді ступеня вияву ознаки слід вважати градуальність, що є семантичною категорією, сутність якої зводиться до відображення здатності якісної та кількісної ознаки розрізнятися за ступенем свого вияву стосовно певної норми якості. Норма – це певний архетиповий еталон прояву ознаки ІЗЛ, що викликає у свідомості ті асоціації, які зазвичай відповідають усталеним етнокультурним уявленням.