НЕВЕРБАЛЬНІ ТА ВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ ЕКСТЕРІОРИЗАЦІЇ СИЛЕНЦІАЛЬНОГО ЕФЕКТУ В АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовано актуальність проблеми, сформульовано мету й завдання дисертаційного дослідження, визначено наукову новизну роботи, окреслено теоретичне та практичне значення одержаних результатів та форми їх апробації.

            У першому розділі “Екстралінгвальні та лінгвальні характеристики силенціального ефекту в сучасній англійській мові” аналізується природа мовчання як невербального засобу комунікації, а також його адґерентні поняття та базові метазнаки позначення.

На невербальних засобах комунікації фокусують увагу вчені різних студій                     (Н.Д. Арутюнова, Г.І. Баранова, А.Д. Бєлова, В.В. Богданов, І.Н. Горєлов, І. Йоко,            О.М. Рудик, І.І. Серякова, Л.В. Солощук, D. O’Connell, S. Kowal).

            Мовчання – силенціальний компонент комунікації (термін А.Д. Бєлової) – тяжіє до ситуативних імплікатур. Як дискурсивне явище воно осмислюється на вертикальних та лінійних  – ризоматичних векторах, що препарує його осмислення як індивідуально-психологічного та соціально-прагматичного феномена. Відомо, що вербальна комунікація здійснюється за допомогою символів, репрезентованих в усному та писемному дискурсах.

Надзвичайно багато для адекватного осмислення феномену мовчання зробили фонетисти О.М. Алексієвець, М.П. Дворжецька, А.А. Калита, які сприяли розробці метазнаків сіленціального ефекту, квінтесенція яких вплинула на наше розуміння означеного феномену.

Нами виділено видово-родові відношення між паузою та мовчанням, в яких мовчання вбирає паузу як фонетичну складову. Відношення пауза-мовчання є інклюзивними, що дозволяє вивчати означені явища в різних паралелях та використовувати наробки різних дисциплін.

Стало можливим вивчати феномен мовчання, відходячи від традиційної практики фонетичних досліджень. Мовчання – це дуалістичне явище, що вбирає в себе просодичні та смислові характеристики (план вираження – пауза, план змісту – мовчання).