СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО ВОДОГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ: ПРОБЛЕМИ МЕТОДОЛОГІЇ ТА МЕТОДИКИ (НА МАТЕРІАЛАХ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ) : Географическое ИССЛЕДОВАНИЯ РЕГИОНАЛЬНОГО водохозяйственного комплекса: ПРОБЛЕМЫ МЕТОДОЛОГИИ И МЕТОДИКИ (НА МАТЕРИАЛАХ ОДЕССКОЙ ОБЛАСТИ)

Краткое содержание

У першому розділі роботи “Огляд теорії і методології досліджень” проаналізовані сучасні водогосподарські проблеми у контексті сталого регіонального розвитку, серед яких соціальні, екологічні, економічні, технологічні, організаційно-експлуатаційні, інституціональні, управлінські. Найбільш гострий прояв вони мають на регіональному і місцевих рівнях, де практично вирішуються проблеми водокористування населення та господарства на основі створення систем водопостачання і водовідведення (своєрідних природно-господарських систем). Просторові поєднання водних ресурсів та водокористувачів (галузей господарства та населення) досить різноманітні, мають власне коло невирішених проблем і потребують відповідної систематизації та типізації для пошуків їх оптимальних просторових форм.

Огляд теоретичного досвіду дослідження розвитку і ТО водогосподарської діяльності дозволяє визначити певні наукові школи, напрямки, методологічні підходи і принципи. Донедавна переважали спеціальні “відомчі” підходи, які займалися обґрунтуванням  проектів будівництва водогосподарських об’єктів для окремих галузей господарства у межах відомчих проектних інститутів. Власно “галузева”  наукова школа, що була сформована після офіційного визнання водного господарства як галузі економіки, науки і техніки, зробила спробу об’єднати гідротехніків, гідрологів, гідрогеологів, географів, економістів, екологів для комплексного вирішення водогосподарських проблем. Але “галузева концепція” наукового обґрунтування розвитку водного господарства за своєю природою залишається сумою “відомчих” і не спроможна охопити вісь комплекс регіональних  проблем. Велика кількість наукових праць 1960-80-х років була присвячена питанням раціонального використання і охорони водних ресурсів (В.Ф. Дерпгольц,  Г.В. Воропаєв, М.В. Зарубаєв, М.І. Львович,  О.О. Соколов, Л.Ф. Шабалин, О.Л. Юшманов, В.В. Шабанов, І.Г. Галямін, Ю.П. Лебединський, Р.О. Нежиховський,  В.Г. Ковальов, О.Б. Авакян, В.М. Широков та ін.) але майже відсутні дослідження ТО водного господарства. Частково ці питання були розглянуті у роботах Ю.П. Беліченко, М.І. Львовича, Т.В. Гальцевої, К.В. Долгополова, Є.В. Федорової, О.М. Єгорова, Л.М. Зибіна, В.П. Іванової, В.С. Замахаєва, С.Л. Озиранського, Т.Г. Гангарда, Л.В. Мінькович-Печірського, Н.В. Пучкової, І.Я. Шимельмиця, Г.Х. Ісмайилова, В.М. Федорова, Г.В. Воропаєва, М.В. Зарубаєва, С.Л. Вендрова, М.М. Шведова та ін.

Формування власне економіко-географічної школи започатковано на рубежі 1970-80-х років з метою наукового обґрунтування раціональної ТО водного господарства в умовах великомасштабного водогосподарського будівництва і територіального перерозподілу водних ресурсів. Однією з перших наукових праць, присвячених географії водного господарства, була робота А.П. Голикова (1982). Розробкою і обґрунтуванням ТО ВГК займалися Л.Ц. Масловська, В.О. Духовний, С.С. Левківський,  Я.О. Мариняк, К.В. Кір’янова та ін. Важливими висновками теоретичних досліджень було визнання ВГК, по-перше, як міжгалузевого територіального комплексу; по-друге, як природно-суспільного утворення; по-третє, як інфраструктурної ланки господарського комплексу країни та її регіонів.

Існує багато визначень ВГК, але частіше посилаються на узагальнену редакцію за попередніми дослідженнями  Л.Ц. Масловської, С.С. Левківського, Я.О. Мариняка, а саме: ВГК - це складне системно-структурне утворення, що включає водні ресурси, водокористувачів, органи управління і контролю та характеризується визначеною галузевою, функціональною і територіальною структурою. Географи досліджують ВГК за умовами і факторами формування, зокрема за водно-ресурсним потенціалом територій, покомпонентно - за окремими складовими ВГК, чи комплексно - як цілісний міжгалузевий комплекс. Ключовими і найменш методологічно і методично розробленими лишаються проблеми систематики і класифікації ВГК, типізації форм їх ТО. Досі не сформований і має певні різночитання понятійно-термінологічний апарат досліджень.

На сучасному етапі особливої актуальності набуває функціональний підхід дослідження ВГК. Якщо міжгалузева концепція як передумова і складова частина функціонального напрямку проголосила необхідність координації водогосподарських заходів різних галузей господарства на основі комплексного використання водних ресурсів, то сучасний власне функціональний підхід повинен націлити на розвиток всіх взаємопов’язаних видів водогосподарської діяльності для забезпечення населення і господарства повним набором водогосподарських послуг за умови здійснення постійного моніторингу за станом водних ресурсів, збереження водно-відтворювальних функцій ландшафтів на основі впровадження ІВГМ. Прикладом впровадження принципів інтегрованого управління є колективна праця кримських вчених, що присвячена проблемам сталого розвитку ВГК Криму (2003).

У другому розділі “Функціональний підхід дослідження регіонального ВГК: концептуально-понятійний апарат” обговорюються концептуальні засади, методологічні принципи та методика дослідження функціонування і ТО регіонального ВГК.

Концептуально-понятійний апарат функціонального підходу дослідження регіонального ВГК включає такі категорії і поняття як “водогосподарський цикл” (ВГЦ), “водогосподарський кластер” (ВК), “водогосподарські ланки”, “виробництво води”, “водогосподарські послуги”, “водогосподарський підкомплекс  урбанізованих територій” (ВГПК УТ), “водогосподарський підкомплекс  сільської місцевості” (ВГПК СМ), “територіальна водогосподарська система” (ТВГС), “функціональний тип ТВГС”, “інтегрований водогосподарський менеджмент” (ІВГМ) та ін. Співвідношення цих категорій і понять, особливості їх підпорядкування за функціональними зв’язками відповідно класифікаційним рівням функціонального структурування, а також просторові відношення за територіальними зв’язками базових форм ТО у межах ІВГМ  наведено на рис.1

За функціональним підходом, водне господарство - це специфічна сфера економічної діяльності, яка використовує природні ресурси (воду) як предмети праці для виробництва води для питних і технічних потреб та надання водогосподарських послуг за допомогою засобів виробництва - гідротехнічних споруд, інженерних комунікацій та ін. Водне господарство інтегрує різні галузі господарства на основі водокористування і являє собою складний і розгалужений міжгалузевий водогосподарський комплекс.

За традиційними підходами водогосподарські галузі відносились до невиробничої діяльності (невиробничої сфери), яка здійснюється не у вигляді виробництва продукції, а у виді послуг. Поняття послуги не асоціювалося з виробництвом. Відповідно сучасним уявленням будь-який вид економічної діяльності є виробництвом - матеріальним чи нематеріальним.

Відповідно сучасної класифікації видів економічної діяльності (КВЕД ДК-009-96), водне господарство займає проміжне або стикове положення між матеріальним та нематеріальним виробництвом. Водне господарство має свою природну сировину (водні ресурси) і власний виробничий процес забору та підготовки води до різних видів використання. Підготовлена до використання вода стає продукцією, яка відпускається або надається водокористувачам у встановленому порядку, відповідно з водним законодавством.

Зміна традиційних поглядів на структуру господарства функціональним підходом потребує провести функціональне структурування ВГК за видами економічної діяльності та визначити нові організаційні форми, що будуть сприяти його збалансованому розвитку і виконанню генеральної функції. Функціональне структурування ВГК – це виділення первинних видів водогосподарської діяльності, кожному з яких будуть притаманні певні функції, з подальшим їх об’єднанням у більш складні функціональні утворення.

В умовах радикальної економічної реформи йде пошук ефективних форм і ринкових механізмів організації та управління водогосподарською діяльністю. Останнім часом у різних сферах економічної діяльності певну увагу приділяють проблемам запровадження кластерного механізму функціонування (Л.Г. Руденко,  2002; Ван Ціншен, О.Г. Топчієв, 2003; С.І. Дорогунцов, А.В. Степаненко, Я.Б. Олійник, 2004; О.М. Паламарчук, 2004 та ін.). Характерною ознакою функціонування кластерів є встановлення технологічних зв’язків між видами економічної діяльності різних секторів економіки для виконання певної функції і реалізації їх потенційних переваг у межах окремої галузі, виробництва більш якісної і конкурентноспроможної продукції. На нашу думку, формування водогосподарських кластерів є перспективною і ефективною функціональною формою організації водогосподарської діяльності.

В основі функціонування ВГК лежить процес водокористування, який відображає встановлення зв’язків між водними ресурсами і водокористувачами певної території у межах інтегрованої системи “водні ресурси-суспільство”. Основним методологічним засобом дослідження процесу водокористування повинна стати концепція ресурсних циклів, що була запропонована І.В. Комаром (1975) і який передбачав виділення водного і водогосподарського циклів. Думка про існування суспільно-виробничої ланки у загальному кругообігу води була проголошена ще В.Ф. Дерпгольцем (1971), який назвав це “технічним кругообігом води”, Л.Ф. Шабалиним (1972), який розглядав “виробничий кругообіг води”, М.І. Львовичем (1971), який виділів “господарську ланку кругообігу води”, О.П. Чечелем (1979), Л.Ц. Масловською (1983,1989), які досліджували “водоресурсний цикл”, внаслідок чого було визнано, що саме потоки водних ресурсів у процесі переміщення сумісно з господарськими об’єктами, що їх трансформують, утворюють каркас ВГК. 

У даному досліджені введено і обґрунтовано категорію “водогосподарський ресурсний цикл” (ВГЦ) або цикл водокористування як процес переміщення, використання та перетворення природних вод у різних ланках суспільної життєдіяльності за певною технологією. У роботі розглянуті основні поняття, їх співвідношення, обґрунтовані стадії і фази використання водних ресурсів від вилучення їх з природних джерел до повернення у природне середовище. Водогосподарський цикл охоплює всю завершену сукупність послідовних і взаємопов’язаних технологічних операцій, які змінюють і доповнюють одна одну: забір води, очищення та підготовка до використання, транспортування та подача води, надання водних мас водокористувачам, відведення, очищення та скид стічних вод. Водогосподарські цикли (цикли водокористування) виділяються за видами водогосподарського обслуговування у різних галузях господарства,  які, в свою чергу, охоплюють різні водогосподарські ланки, що відповідають більш дрібним галузям (підгалузям). Вони розглядаються як первинні структурні складові ВГК регіону.

У роботі запропоновано багаторівневе функціональне структурування ВГК. Основними таксономічними одиницями та класифікаційними рівнями функціонального структурування виступають водогосподарські ланки (окремі види водогосподарського обслуговування та супутні послуги), які утворюють водогосподарські цикли (цикли водокористування), функціональні поєднання яких формують водогосподарські кластери (види водогосподарської діяльності), інтегровані сукупності яких складають водогосподарські підкомплекси. Сукупність водогосподарських підкомплексів, кластерів, циклів складає єдиний ВГК (рис.1).

Нами виділено десять ВГЦ: 1 – сільськогосподарське водокористування;  2 - зрошення; 3 – рибогосподарське водокористування; 4 - промислове; 5 – питне водокористування; 6 – побутове водокористування;  7 – теплоенергетичне водокористування; 8 – воднотранспортне водокористування; 9 – бальнеологічне (водолікування) водокористування; 10 - водно-туристичне водокористування.

Водогосподарські цикли утворюють водогосподарські кластери (ВК) - це функціональні поєднання окремих циклів водокористування певного виду водогосподарської діяльності. Наприклад, сільськогосподарський ВК включає такі цикли водокористування, як зрошення та сільськогосподарське водопостачання, у тому числі для потреб тваринництва. Водно-рекреаційний ВК об’єднує бальнеологічний та водно-туристичний цикли. Таким чином, сукупність водогосподарських циклів утворює новий класифікаційний ступінь - водогосподарські кластери або види водогосподарської діяльності. Було виділено  шість ВК: І - сільськогосподарський; ІІ - рибогосподарський; ІІІ - промислово-технологічний; IV - комунально-господарський; V - воднотранспортний; VI - водно-рекреаційний.

За загальним типом водокористування виділені два водогосподарські підкомплекси, кожен з яких має своє характерне поєднання кластерів - видів водогосподарської діяльності: водогосподарський підкомплекс урбанізованої території (ВГПК УТ), що охоплює кластери ІІІ - VI; водогосподарський підкомплекс сільської місцевості (ВГПК СМ), що включає кластери І, ІІ, IV – VI.

У багатьох випадках необхідне більш деталізоване й дрібне структурування ВГК. У роботі розроблена така деталізована функціонально-галузева структура ВГК, починаючи з базового рівня водогосподарських циклів, які встановлені за галузевою ознакою. Оскільки Україна з 1997 р. перейшла на європейську систему статистики (КВЕД ДК-009-96), необхідно було узгодити водогосподарські цикли з новими одиницями статистики видів економічної діяльності - секціями, розділами, групами та класами видів діяльності. Внаслідок того, що поділ на секції, розділи, групи, й класи дуже не рівноважний і не рівнозначний по відношенню до водного господарства, тому  всі зазначені чотири таксономічні рівні об’єднані збірною назвою “водогосподарські ланки” і розшифровані як “окремі види водогосподарського обслуговування та супутні  послуги”. Водогосподарські ланки ніби “пронизують” усі сектори економіки. Це обумовлено тим, що ВГК відноситься до міжгалузевих комплексів, так званого, функціонального типу. Він має “функціональне ядро” (виробництво води), яке вступає у функціональні відношення з іншими видами економічної діяльності шляхом надання певних водогосподарських послуг. Виробництво води як основного продукту відноситься до вторинного сектору (обробні галузі - секція Е). Водовідведення, каналізація та очищення стічних вод відноситься до секції О - колективні, громадські та особисті послуги. До секції К, а саме - діяльності у сфері архітектури і будівництва, відносяться зйомочні геодезичні і гідрографічні роботи, діяльність у сфері гідрогеології. Але буріння свердловин для води, устрій водопровідних і каналізаційних мереж, шлюзів та інших споруджень  відносяться до секції F - будівництво. Водогосподарські послуги по забезпеченню функціонування зрошувальних систем (зрошення), послуги по обслідуванню стану водоймищ для рибного господарства відносяться до первинного сектору.

На основі виділених технологічних стадій і фаз  ВГЦ запропонована схема функціонально-організаційної структури ВГК або його технологічно-виробничої організації, яка складається з таких блоків: водно-ресурсного, функціонального, обслуговуючого, блоку водогосподарського менеджменту і маркетингу (рис. 2).

Водно-ресурсний блок включає природні поверхневі і підземні води: I.1.1 - річки; I.1.2 - озера; I.1.3 - лимани; I.1.4 - ставки; I.1.5 - Чорне море; I.2.1 - артезіанські; I.2.2 – ґрунтові.

Функціональний блок складається з виробництва води питної якості і водогосподарських послуг. Виробництво води представлено технологічним ланцюгом - забір, очищення та розподіл води. Забір води здійснюється: II.1.1.1 - з артезіанських свердловин; II.1.1.2 - з колодязів;  II.1.1.3 - з берегових водозаборів;  II.1.1.4 - з Чорного моря. Очищення води включає: II.1.2.1 - очищення сирої прісної води; II.1.2.2 - доочищення водопровідної води; II.1.2.3 - опріснення морської води. Розподіл води здійснюється: II.1.3.1. - магістральними каналами; II.1.3.2. – магістральними  водоводами; II.1.3.3. - водопровідною мережею.

Водогосподарські послуги включають, по-перше, послуги по забезпеченню різних видів використання виробленої води та водних об'єктів: III.1.1.1 – питне; III.1.1.2 – побутове; III.1.2.1 – в теплоенергетиці; III.1.2.2. - в металургії; III.1.2.3 - в машинобудуванні і металообробці; III.1.2.4 - в хімічній промисловості; III.1.2.5 - в целюлозно-картонній; III.1.2.6 - в промисловості будівельних матеріалів; II.1.2.7 - в легкій промисловості; III.1.2.8 - в харчовій промисловості;III.1.3.1–зрошення;III.1.3.2 - сільськогосподарське водокористування; III.1.4.1 - послуги по обслідуванню стану водоймищ для створення риборозплідників та рибних ферм;  III.1.4.2 - послуги по стимулюванню розведення риби і підвищення продуктивності водоймищ; III.1.5.1 - бальнеологічне;  III.1.5.2  - водно-туристичне; III.1.6.1 - користування водними об’єктами  для діяльності річкового рейсового пасажирського та вантажного транспорту; III.1.6.2 - користування водними об’єктами (внутрішніми морськими  водами  та територіальним морем) для діяльності морського рейсового пасажирського  транспорту  та  вантажного  внутрішнього флоту). По-друге, водогосподарські послуги включають  водовідведення та очищення стічних вод. Водовідведення здійснюється за допомогою: III.2.1.1 – водоскидів; III.2.1.2 - дренажних систем; III.2.1.3 - каналізаційних колекторів. Асенізація і оброблення відходів включає: III.2.2.1 - оброблення рідких відходів життєдіяльності  людей (оброблення та знищення відходів шляхом розбавлення, фільтрування, хімічне виціджування, оброблення за допомогою біологічно активного методу чи іншими методами); III.2.2.2 - оброблення стічних вод з плавальних басейнів та стоків промислових підприємств; III.2.2.3 - полив і прибирання вулиць та ін. 

Обслуговуючий (сервісний) блок - це види водогосподарської діяльності, що забезпечують функціонування ВГК. До нього відносяться обслуговування водогосподарської інфраструктури: IU.1. Діяльність у сфері геології і геологорозвідки (заміри і спостереження з метою збору інформації про підземні водні горизонти);  IU.2. Зйомочні геодезичні і гідрографічні роботи; U.3. Обслуговування водної транспортної інфраструктури (гідротехнічних споруд і засобів навігаційної обставини, берегоукріплювальних споруд);  IU.4. Будівництво морських і річкових споруджень; IU.5. Буріння свердловин, проходження шурфів, поглиблення колодязів; IU.6. Санітарно-технічні роботи  (водопровідні  і  каналізаційні   роботи).  Даний блок включає також регулювання і охорону вод та захист від руйнуючої дії вод: U.1.1 - регулювання стоку річок, у т.ч. санітарні попуски, U.1.2 - встановлення режимів водосховищ; U.1.3 - забезпечення умов судноплавства;  U.2.1 - протиерозійні заходи, захист від зсувів; U.2.2 - захист від підтоплення; U.2.3 - захист узбережжя від руйнуючої дії хвиль.

Основні завдання водогосподарського менеджменту та маркетингу: UI.1 - стандартизація  та  нормування;   UI.2 - державний облік використання водних ресурсів та ведення водного кадастру;  UI.3 - екологічний моніторинг; UI.4 - розробка та реалізація природоохоронних заходів;  UII.1 - оцінка та прогноз запасів водних ресурсів;  UII.2 - вивчення попиту та пропозицій ринку води; UII.3 - визначення витрат та джерел фінансування на освоєння регіональних програм водопостачання.

Первинною формою ТО водного господарства є поєднання „водні ресурси – забір, очищення та розподіл води – використання води – відведення стічних вод”, яке утворює територіальну водогосподарську систему (ТВГС). ТВГС – це своєрідні природно-господарські територіальні системи. Вони утворюються на основі певного водного об’єкту (джерела водокористування) та включають інфраструктуру (технічні засоби і споруди), що забезпечує функціонування ВГЦ - виробництво води та надання водогосподарських послуг населенню і господарству, а також регулювання, охорону вод і захист від її руйнуючої дії.

Систематизація та типізація ТВГС включає виділення таких таксономічних одиниць як функціональні типи, підтипи, види та підвиди ВГС. Функціонально-організаційні ознаки та пропоновані позначення окремих таксономічних одиниць ТВГС наведено у табл.1.