Етногеографічне дослідження реґіону (на матеріалах Тернопільської області) : Этногеографические исследования региона (на материалах Тернопольской области)

Краткое содержание

У вступі розкрито актуальність теми, сформульовано мету і завдання дисертаційного дослідження, обґрунтовано наукову новизну, виділено особистий внесок у розробку наукових результатів, їх теоретичне і практичне значення.

У першому розділі – “Теоретичні засади етногеографічного дослідження обласного реґіону” розглядаються особливості буття етносів у суспільстві, життєдіяльність людей у територіальних етнічних спільностях. Спільності розглядаються як такі, що охоплюють декілька етносів, що компактно проживають на певній території. Це – певна спільнота людей, що об’єднана певним способом буття, єдиними умовами життя і діяльності. Одним із критеріїв територіальних етнічних спільностей та їх характерних рис є спільність проживання на певній території, що зумовлює багато подібних рис у способах господарювання, культурі, релігії та ін. У межах певного простору єднаються своєрідні етноси з властивим їм способом життя, господарювання та поведінки. Вони спільно беруть участь у розподілі влади, створенні і розподілі матеріальних благ, але відрізняються своєю етнічною ідентичністю. Базовим рівнем територіальної етнічної спільності виступає обласний реґіон, в межах якого здійснюється реґіональна національна політика.

Етнічний склад населення в межах територіальної етнічної спільності визначається співвідношенням частки корінного етносу і представників національних і етнічних меншин. В свою чергу, присутність представників некорінних етносів в населенні територіальної етнічної спільності зумовлює ступінь її неоднорідності. Він може бути непостійним і змінним в часовому і просторовому аспектах і визначається показником етнічної мозаїчності населення. Етнічна мозаїчність людності в територіальних етнічних спільностях зростає у випадку зменшення частки корінного етносу у населенні. Цьому слугують і сприяють ряд факторів, в тому числі асиміляційні процеси, породжені присутністю державницького (внаслідок суспільно-економічної колонізації земель) етносу. Одним із видів етнічної асиміляції є мовна, яка проявляється національно-мовним білінгвізмом, що визначається статусом мов. У випадку перебування корінного населення в статусі державної нації, воно стає домінуючим асимілянтом стосовно представників етнічних груп. Тривале перебування останніх в умовах переважання корінного етносу трансформує їхні етнонаціональні ознаки (етнічну свідомість, етнічну ідентичність, етнопсихологію, етнорелігійні та етномовні характеристики) і сприяє тому, що релігійна й електоральна поведінка представників національних чи етнічних меншин є подібною з поведінкою корінної нації. Показники етнічної мозаїчності населення територіальної етнічної спільності в таких умовах зменшуються, а етномовний білінгвізм визначається положенням мови корінної нації.

Як і будь-які системи, етнічні територіальні спільності взаємодіють зі своїм середовищем, яке є умовою та причиною виникнення і функціонування етносів. Їх внутрішня структура значною мірою визначає різноманітні аспекти життєдіяльності людей, передусім релігійну та електоральну ситуації. В умовах розбудови незалежної української держави, в якій національна політика спрямована на нормалізацію і стабілізацію міжетнічних відносин, територіальні етнічні спільності мають високий рівень сформованості. Його визначають спільність соціально-економічних і політичних завдань, що стоять перед людьми різних національностей, передусім прагнення до реального суверенітету та державотворення, підвищення рівня життя та ін. Єдність політичних завдань та соціально-економічних інтересів людей, що проживають на певній території, є основою формування територіальних етнополітичних спільностей. Всі вони творять державну етнополітичну спільність, для якої характерним є національний простір, національна свідомість та ментальність, усвідомлення особливостей цієї спільності, прагнення до її захисту та збереження.

Така спільність, однак, передбачає збереження етнічних особливостей кожного народу, передусім його мови, матеріальної та духовної культури, національної свідомості. Це забезпечується засобами реґіональної національної політики, яка у демократичному суспільстві спрямована на забезпечення етнічних інтересів всіх його членів. У реґіонах з різнорідним національним складом населення вона повинна враховувати як соціально-економічні інтереси всіх груп людей, так і інтереси, що випливають із їх етнічної ідентичності.

Складність структури та функціонування етнічних спільностей передбачає застосування у процесі їх дослідження міждисциплінарного підходу, головним чином системного.

У другому розділі “Чинники формування етнічного складу населення Тернопільської області” здійснено аналіз особливостей формування етнічної спільності в межах обласного реґіону. Встановлено, що ця спільність формувалася впродовж тривалого історичного періоду під впливом різноманітних чинників: історико-географічних, політичних, соціально-економічних та ін.

Чисельність представників окремих етносів, взаємозв’язки між ними, визначалися тривалий час суспільно-політичним статусом території області. Вона впродовж багатьох століть перебувала у колоніальній залежності від різних метрополій. Вже з часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства територія краю, що знаходилася на важливих торговельних шляхах, була місцем припливу населення різних національностей. Цей процес значно посилився у часи іноземної колонізації: з ХІV ст. територія попадає під владу польських і литовських, з ХVІІІ ст. – польських, російських і австрійських правителів. Разом з підпорядкуванням корінної нації (українців) панівним етносам, відбувалася втрата багатьма її представниками самоідентичності, самосвідомості. Розвиток ремесел, торгівлі, сільського господарства, а особливо розширення мережі міст та містечок, приваблювали іноземних купців, ремісників, колоністів, лихварів, які змінювали етнічний склад населення реґіону у напрямку збільшення кількості та частки етнічних меншин, передусім поляків, німців, євреїв, росіян, чехів та ін.. Дуже неоднорідним був етнічний склад населення міст, що стали центрами колонізації, а їх людність нерідко втрачала риси національної (української). Але переважання сільської людності зумовило збереження домінування у етнічному складі населення області українців (русинів).

Найбільші зміни у етнічному складі населення відбулися у ХХ ст. під впливом  історико-політичних чинників (Перша і Друга світові війни, перебування реґіону у складі СРСР (1939-1991рр.) і незалежної Української держави (з 1991р.), соціально-економічних чинників, що зумовлювали значні потоки міґрантів на території краю та ін.

Аж до Другої світової війни зменшення частки українського етносу компенсувалося збільшенням частки представників державницьких націй – німецької, польської, а також єврейської. Аграрне перенаселення краю зумовило масовий виїзд селян (переважно українців) за кордон, особливо до Канади, США, та Арґентини.

Масове знищення жителів краю відбулося у роки Другої світової війни. Втрати понесло все населення, а особливо українці та євреї. Зміна етнічного складу відбулася і внаслідок масової депортації поляків з реґіону на територію Польщі, виселення так званих “куркулів” та оунівців у північні і східні райони СРСР, збільшення частки російського етносу для відбудови господарства Тернопільської області у післявоєнний період.

На зміну етнічного складу населення реґіону у середині та кінці ХХ ст. мали вплив переважно міґраційні процеси. Особливо змінився етнічний склад міських поселень, що швидко розвивалися за рахунок мігрантів із сільської місцевості (переважно українців) і мігрантів із усіх республік колишнього СРСР (спеціалісти різних галузей господарства).

Сучасні демографічні та соціально-економічні процеси мають негативні тенденції, зумовлюють інтенсивні міграційні процеси, спрямовані за межі області. Вони не мають різко вираженої етнічної переваги, тому приблизно у однакових  пропорціях зменшують чисельність різних етносів.

Вплив природного середовища на формування і структуру етнічних спільностей виявляється через особливості матеріальної і духовної культури народів, що проживають у певних умовах. Згідно з П. Чубинським, на території реґіону мешкають представники двох типів українців: власне українського і подільсько-галицького, які мають свої традиції життя і господарювання у різних умовах. Але ці особливості зараз нівелюються внаслідок різноманітних соціально-економічних процесів, міґрацій. В сучасних умовах вплив природного довкілля на структуру етнічної спільності незначний.

У третьому розділі “Динаміка етнічного складу населення Тернопільської області на різних етапах розвитку краю” здійснено аналіз змін етнічного складу населення Тернопільської області від початку ХХ ст. до наших днів. Використовуючи дані австрійських, польських і радянських переписів населення виділено головні тенденції зміни етнічного складу населення краю у різні періоди, виявлено взаємозв’язки між етнічним складом  населення, його освітнім рівнем та професійною структурою, віросповіданням.