ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ РЕКРЕАЦИОННОГО ПРИРОДОПОЛЬЗОВАНИЯ (ОБЩЕСТВЕННО-ГЕОГРАФИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ) : ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ (СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Краткое содержание

У першому розділі «Концепція рекреаційного природокористування (географічні аспекти)» вивчено специфіку рекреаційного природокористування як об'єкта суспільно-географічних досліджень, систематизовані теоретико-методологічні основи нового наукового напряму, проведено аналіз існуючих парадигм   і понятійно-термінологічного апарату.

Рекреаційне природокористування розглядається як   цілісна система  відносин між суспільством і природним середовищем, що складаються в процесі вивчення, освоєння, використання, перетворення і відтворення природно-ресурсного потенціалу для задоволення суспільних і індивідуальних рекреаційних потреб. Найважливішими видами РП є рекреаційне ресурсоспоживання, рекреаційне ресурсо- і середовищекористування, які реалізовані в системах різноманітних рекреаційних занять і  видах угідь, що формують своєрідний каркас організації території.

Запропонована в роботі типологія рекреаційного природокористування враховує функціональну спрямованість рекреаційної діяльності, форми і напрями впливу на природне середовище, характер зміни природного середовища і механізм раціоналізації РП. Автором виявлено основні закономірності розвитку РП – прямий характер впливу на природу, ресурсна орієнтація, комплексність використання природно-ресурсного потенціалу, неоднорідність антропогенної трансформації рекреаційних територій, яскраво виражена сезонність функціонування, різноманіття типів організації простору, існування двох альтернативних стратегій РП – адаптивної і конструктивної.     У дисертації здійснено систематизацію ключових понять теорії рекреаційного природокористування – природно-рекреаційного потенціалу території, рекреаційних ресурсів і рекреаційного середовища. Представлена в роботі структурно-графічна модель рекреаційного середовища виявляє участь природного (у т.ч. квазіприродного), техногенного, культурного і соціального середовищ у забезпеченні процесів РП, що розвертаються між рекреантом і оточуючим його середовищем.

Розгорнутий аналіз публікацій рекреаційно-географічного характеру дозволив виділити три періоди в еволюції теорії і методології рекреаційного природокористування – 1960-70-і роки – з переважно ресурсознавчим напрямом географічних досліджень; 1980-і роки – з перевагою еколого-рекреаційної проблематики; 1990 - поч. 2000-х років – період посилення оптимізаційних тенденцій у дослідженнях РП і орієнтації на ринкові відносини.

Головною метою географічних досліджень регіонального РП визначене наукове обґрунтування концепції збалансованого (сталого) розвитку і управління рекреаційним природокористуванням. Автором розроблено інтегративно-географічний підхід до вивчення РП, реалізація якого дозволяє одержати багатоаспектну релевантну інформацію про рекреаційне природокористування (рис.1). Інтегративно-географічний підхід розглядається як органічне поєднання ряду частковогеографічних підходів, використання яких будується на принципах системності, оптимізації, регіоналізації і хронізації, суб'єкт-об'єктної рівнозначності, послідовності, взаємозв'язку і взаємозумовленості, ієрархії стратегічних і тактичних завдань. Виявлено місце і роль мотиваційного підходу у вивченні функціональної і територіальної вибірковості рекреаційного попиту до об'єктів природного середовища; визначені зміст і методичний апарат ресурсного підходу на різних етапах розвитку регіонального РП і різних рівнях дослідження; дано обґрунтування діяльнісного та еволюційного аспектів процесного підходу і встановлено напрями географічних досліджень на стадіях рекреаційного освоєння території, зростання масштабів РП, стагнації і деградації регіонального РП. Найважливішим методом територіально-ситуаційного підходу до вивчення РП визнано оцінку еколого-рекреаційних ситуацій і проведення еколого-рекреаційного районування території. Автор вводить поняття еколого-рекреаційної ситуації (ЕРС), під якою розуміє просторово-часовий зріз у розвитку процесу РП, що відображає рівень, досягнутий у взаємовідносинах суб'єктів і об'єктів РП і виявляється в якості рекреаційного середовища. Тип ЕРС визначається з урахуванням  ступіня рекреаційного освоєння території і рекреаційного навантаження на природні комплекси, якості рекреаційного середовища, динаміки розвитку ситуації, масштабу її поширення і гостроти прояву. Тип ЕРС можна покласти в основу типології еколого-рекреаційних районів. Завданням прогнозно-конструктивного