ДИХОТОМІЯ ПРАВА: ПРАВО ПУБЛІЧНЕ ТА ПРАВО ПРИВАТНЕ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розмежування приватного і публічного права традиційно вважається однією з ключових проблем теорії держави і права, практична важливість якої зумовлюється, насамперед, існуванням у сфері правового регулювання різних суб’єктів, що унеможливлює застосування до них одноманітного впливу права.          Для України на сучасному етапі її розвитку дана проблема постала з особливою гостротою. Перехід від стану складової частини тоталітарної держави з її надмірною централізацією до статусу самостійної демократичної країни супроводжується швидким переходом від гіпертрофованого акценту на публічному праві до еклектики в правовому регулюванні.

Втілені у Конституції України ідеї демократії, громадянського суспільства та правової держави передбачають наявність ефективних правових механізмів захисту людини від свавілля держави. Процес розбудови правової держави вимагає чітких,  дієвих механізмів правотворчості та правозастосування. З огляду на це, органи державної влади не повинні встановлювати норми, які б невиправдано обмежували свободу людини, порушуючи тим самим засади демократії, принципи законності, верховенства права, гуманності. Регламентуючи поведінку громадян заради здійснення суспільних цілей, держава повинна органічно поєднувати суспільні інтереси з індивідуальними інтересами, одночасно не допускаючи вседозволеності в індивідуальній поведінці всупереч загальнодержавним інтересам, запобігаючи тим самим розвитку центробіжних тенденцій та атомізації суспільства, руйнуванню авторитету державної влади.

В сучасних дослідженнях з теорії права, особливо континентальної правової сім’ї, вважається більш доцільним використання терміну „дихотомія”. Дихотомія розглядається як співставлення чи протиставлення двох частин цілого, взаємоіснування їх у єдиній системі. Система ж права являє собою єдине ціле, хоча умовно поділяється на публічне та приватне право. Деякі автори, розподіляючи таким чином систему права, використовують термін дуалізм. Втім, поняття „дихотомія” повніше відображає сутність співвідношення та взаємодії публічного й приватного права, тому що вони не є відокремленими, протилежними частинами, як це передбачається при застосуванні терміну „дуалізм”, а тісно взаємодіють між собою.

Наукове дослідження проблеми дихотомії права покликане дати відповідь на питання про міру ефективного втручання держави у суспільне та приватне життя, про раціональну конструкцію системи національного права. Вивчення особливих методів та прийомів, притаманних публічному чи приватному праву, дозволяє визначити оптимальне співвідношення заборон та дозволів, механізм реального забезпечення публічних та приватних прав осіб, організувати раціональне регулювання економічної сфери тощо. Про актуальність ґрунтовного дослідження теоретичних і практичних аспектів дихотомії права саме для України свідчить, зокрема, проблема розмежування сфер дії нових Цивільного та Господарського кодексів України у світлі реформування української системи права.

Проблема дихотомії права практично не досліджувалася впродовж існування України як незалежної держави, в той час як визначення засад збалансованості приватного та публічного права, об’єктивних критеріїв їх розмежування може становити вагомий внесок для теорії права, сформувати корисні рекомендації для процесу реформування законодавства України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертації є складовою частиною комплексного наукового дослідження Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” № 01 БФ048-01 (“Інтеграція України у світовий та європейський правовий простір”), комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України”.