ЛОГІСТИЧНИЙ НАПРЯМ В СУСПІЛЬНІЙ ГЕОГРАФІЇ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ДОСЛІДЖЕНЬ : Логистическое направление в общественной географии: ТЕОРИЯ И ПРАКТИКА ИССЛЕДОВАНИЙ

Краткое содержание

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи логістичного напряму в суспільній географії - суспільно-географічної логістики. Суспільно-географічна логістика є логістичним  напрямом суспільно-географічної науки, що досліджує територіально-екологічні особливості логістичної діяльності, Логістика, як новітній господарський напрям, сформувалася в кінці ХХ ст. і  є закономірним результатом поглиблення процесів міжгалузевого поділу праці у світовому господарстві. Як галузь бізнесу логістика розуміється як діяльність з забезпечення Певного продукту Певної якості та кількості для Певного споживача на Певний час у Певному місці за Певних витрат Певною логістичною послугою (логістичний мікс “8П”). Логістику як науку визначають, як напрям з оптимізації господарських зв’язків. Застосування логістичних підходів та методів надає унікальні можливості щодо підвищення ефективності матеріало - та сервіснопровідних систем за рахунок скорочення матеріальних запасів та транспортних витрат. Нині логістика розвивається у всіх промислово розвинутих країнах світу, широко використовується у міжнародному бізнесі. Відбувається диверсифікація логістики – галузева, функціональна і територіальна.

Суспільно-географічна логістика формується на межі логістики і суспільної географії та досліджує наукову організацію (в сучасному логістичному розумінні) геопросторових зв’язків і відношень (рис.1). Концептуальні підвалини СГЛ склали: 1) положення про суспільно-географічні відношення і зв’язки, що складають комунікаційний (опорний) каркас території суспільно-географічних районів та територіально-виробничих комплексів, представлені в працях М.М.Колосовського, Ю.Г.Саушкіна, І.В.Нікольського, Е.Б.Алаєва, М.Д.Пістуна, С.І.Іщука, О.І.Шаблія, О.Г.Топчієва, П.О. Масляка та ін.; 2) дослідження американської “Географії людини” (Human Geography) з “Просторової взаємодії та просторової поведінки, зокрема праці американських географів Е.Ульмана, У.Тоблера, Дж.Феллмана, А.Гетіса та Дж.Гетіс, Г.Кері, У.Рейлі та ін.; 3) теоретико-практичні розробки автора з вдосконалення регіональних зв’язків торгівлі в ринкових умовах; 4) науково-господарські концепції логістики, які мають більш або менш виражений територіальний аспект, серед них – МРП, ДРП, “Точно в строк”, Канбан, “Худа логістика”, “Логістика швидкого реагування”, “Зелена логістика”, “Геологістика”.

Категорійно-поняттєвий апарат СГЛ включає, насамперед, територіально-логістичну проблему (створення територіальної мережі сучасних логістичних (транспортно-складських) комунікацій з метою виконання умов “8П”), що передбачає аспекти (територіально-галузевий, територіально-організаційний, територіально-функціональний) та шляхи вирішення (на існуючій, вдосконаленій та оптимальній логістичній інфраструктурі), а також основні логістичні поняття і терміни, які розкриваються в геопросторовому розумінні. При цьому суспільно-географічна логістика враховує відмінність наукових понять „простір” і „ територія”, трактуючи ,”простір”, як географічно більш загальне, абстрактне поняття, а „територію”, як географічно конкретне поняття (що характеризується певною конфігурацією, площею, місцезнаходженням). Відповідно поняття „просторові зв’язки та взаємини” має більш загальний характер і відноситься до всієї просторово-територіальної сукупності логістичних потоків, а „територіальні зв’язки”–до логістичних потоків, „прив’язаних” до певних конкретних територій.

Слід розрізняти суспільно-наукові функції СГЛ (як наукового та бізнесового напряму; як чинника господарського управління, у т.ч. в міжнародному аспекті, та чинника сталого розвитку; нарешті, як перспективного напряму підготовки географів – управителів з логістики), а також територіальні функції логістики, зокрема, визначення територіальних особливостей попиту і пропозиції на ринку логістичних послуг, просторову фіксацію логістичних відносин, територіальний рух товарів від виробника до споживача (за участю посередників), територіальні особливості складування і зберігання товарів.

Об’єктом дослідження СГЛ є логістичні потоки і логістичні системи різної галузевої належності (промислові, агропромислові, транспортні, будівельні, митні, готельно-туристичні, внутрішньої та міжнародної торгівлі тощо) та різних регіональних рівнів (мікро, мезо, макро, мега, мета), а предметом –геопросторова організація конкретної галузевої або регіональної логістичної системи (з урахуванням їхніх екологічних та геоінформаційних проблем). Головним методом СГЛ є розроблений автором метод територіально-логістичного інжинірингу (ТЛІ), сутність якого полягає в об’єднанні процесів постачання, виробництва і збуту територіально-господарських систем в наскрізний логістичний  (товарно-інформаційно-фінансовий потік) та його оптимізації на підставі класичного логістичного принципу “Точно в строк”. Метод ТЛІ включає такі послідовні складові: а) узгодження параметрів логістичного потоку на ділянках постачання, виробництва, збуту, причому визначальною є остання; б) територіальна оптимізація логістичного потоку на ділянках постачання, виробництва, збуту, причому кожна ділянка має свої особливості і методи; в) часова синхронізація руху логістичного потоку між відповідними ділянками; г) екологічна оптимізація логістичного потоку; д) просторово-територіальний моніторинг його руху (за допомогою геоінформаційних систем).

Логістичні потоки, як об’єкт дослідження СГЛ, охоплюють систему матеріальних, сервісних, інформаційних і фінансових потоків (табл.1). Принципова відмінність підходу СГЛ до організації руху матеріальних ресурсів та послуг від відомчо-галузевого полягає у тому, що об’єктом вивчення та геопросторової організації є наскрізний територіально-логістичний потік, тобто певна територіальна сукупність об’єктів, що існує як процес у деякому часовому інтервалі і вимірюється у абсолютних одиницях за певний період часу. Потоки у СГЛ класифікують: за відношенням до системи, що розглядається; за ознаками безперервності; регулярності; стабільності; змінності; періодичності; ритмічності; складності; керованості; впорядкування складових елементів. Матеріальний потік – продукція, що підлягає певним логістичним операціям. Матеріальні потоки класифікують за шістьма ознаками: відношення до логістичної системи; натурально-речовий склад; кількість та питома вага вантажів, що утворюють потік; ступінь сумісності вантажів та їхня консистенція. Матеріальні потоки характеризують показники динаміки (інтенсивність, детермінованість, ритмічність) та структури. Потоки послуг в СГЛ мають своїх особливості, що пояснюються особливостями послуг як товару. У територіальному плані особливості потоку послуг проявляються у тому, що територіально сконцентрованими і співпадаючими є процеси їхнього виробництва і споживання, а процес попиту на послуги є територіально дисперсним. Тому для сфери послуг особливо важливе значення має визначення територіальних особливостей попиту, відповідно до яких формується територіально-логістична система збуту послуг, що включає територіально локалізовані процеси їх виробництва і при відповідній якості і ціні – споживання. Інформаційні потоки в СГЛ класифікуються за сімома ознаками: відношення до логістичних функцій та логістичних систем, носій інформації, час і періодичність надання інформації, призначення інформації, ступінь відкритості інформації, спосіб надання. Вимірюється інформаційний потік обсягом інформації, що надається, за одиницю часу (у бітах, байтах). Підвалини територіального (географічного) дослідження інформаційних потоків закладені Т. Хагерстрандом у вигляді “дифузії розширення” інформації. Фінансові потоки є найменш дослідженими як в логістиці, так і у суспільній географії. Класифікація фінансових потоків проводиться на підставі семи ознак: відношення до логістичної системи, напрям руху, призначення, спосіб переносу авансованої вартості, форма розрахунку, вид господарських зв’язків, джерела отримання фінансових засобів. Головною метою фінансового обслуговування товарних потоків є забезпечення їх територіального руху фінансовими засобами у необхідних обсягах, у потрібні терміни, з використання найбільш ефективних форм і джерел фінансування.

До парадигм СГЛ належать аналітична, технологічна, маркетингова та інтегральна. Саме остання найбільш повно відповідає сутності та меті СГЛ, оскільки передбачає міжгалузеву і просторово-територіальну інтеграцію господарських об’єктів – учасників логістичних відносин. Методологія СГЛ базується: 1) На розкритті наукових категорій територіальної організації (ТО) логістичних систем: закономірностей, засад, чинників. Зокрема закономірності та засади ТО логістичних систем співпадають з відомими категоріями ТО господарства-закономірностями (раціональність, комплексність, зональність) та засадами (використання системи чинників розміщення, територіальна спеціалізація та комплексність, вирівнювання рівнів розвитку територій, врахування міжнародного поділу праці та екологічного чинника). До чинників ТО логістичних систем належать: географія виробництва, географія споживання, географія транспортної інфраструктури та чинник стратегії управління. Вони мають свої особливості прояву на різних просторово-територіальних рівнях логістичних систем – мікро, мезо макро, мега, мета. Врахування вказаних чинників дозволяє забезпечити ефективне функціонування логістичних систем всіх просторово-територіальних рівнів. 2) На положеннях про суспільно-географічні відношення та зв’язки, підтвердження актуальності яких можна знайти, крім вищенаведених джерел, у роботах з теоретичної географії В.Бунге, А.Геттнера, в працях С.Л.Рудницького; а також в дослідженнях американської “Географії людини” з просторової взаємодії. Зокрема в останній виділені модель гальмівної дії відстані на інтенсивність господарських зв’язків (Е.Ульман, У.Тоблер), гравітаційна модель просторової взаємодії (Г.Кері, У.Рейлі), модель потенціалів та модель обмежень руху товарів (Дж.Феллман, А.Гетіс, Дж.Гетіс). До методів, що використовує СГЛ, належать (крім ТЛІ): літературний, статистичний, картографічний, експедиційний, аналітичний, комп’ютерний. Крім положень та методів суспільної географії та логістики, СГЛ також активно застосовує методику таких дисциплін, як прикладна математика, інформатика, дослідження операцій, теорія оптимізації, технічна та економічна кібернетика, економіка та ін.

СГЛ передбачає активну участь в інноваційних проектах регіонального розвитку, до яких відносяться кластери. Кластер, за М.Портером, - географічна концентрація підприємств певної галузі. Кластери зараз активно створюються в багатьох країнах світу. Особливо активно процес “кластерізації” відбувається в ЄС, а також в країнах – сусідах України – Польщі, Угорщині, Туреччині. Є досвід створення кластерів в Україні – в Хмельницькій обл., де вже кілька років успішно проходить формування швейного, будівельного, харчового і туристичного кластерів. Розглядаючи кластер як свого роду територіальний галузевий комплекс, СГЛ з високою ефективністю може вдосконалити не тільки “зовнішні” зв’язки кластеру – з постачання та збуту, але й внутрішньовиробничі, тобто створити ефективну схему наскрізних територіально-логістичних потоків та зв’язків кластерів.

Розділ 2. Моделі та методи територіальної оптимізації в суспільно-географічній логістиці. СГЛ досліджує просторово-територіальну організацію логістичних систем. Інфраструктурною основою ТЛС є територіально-логістичні мережі (ТЛМ), що складаються з логістичних терміналів та логістичних комунікацій. Відповідно до таксономічних рангів ТЛС та їх функціонально-логістичної структури виділені такі види ТЛМ: спеціалізована, універсальна, регіональна, національна, міжнародна. Прототипами їх є елементарні мережі – постачальницька, виробнича, збутова. Вони мають різні топологічні схеми, як і наведені вище види ТЛМ. Отже, ефективним інструментом дослідження ТЛС є топологічний аналіз ТЛМ на підставі теорії графів. Зі сторони суспільної географії цим питанням значну увагу приділяли О.І.Шаблій, М.Д.Пістун, С.І.Іщук, О.І.Топчієв, В.С.Міхеєва та ін. Розроблені ними підходи і методи просторового аналізу територіально-виробничих та територіально-транспортних систем продовжили відомі напрацювання М.М.Колосовського, а також розробки американських та британських географів П.Хаггета, Д.Харвея та ін. В сучасних умовах цей суспільно-географічний доробок має велику цінність для СГЛ і може практично застосовуватися для геопросторової оптимізації виробничих, комерційних, транспортних та інших видів ТЛС.

Топологічний аналіз ТЛМ дозволяє вирішити такі основні проблеми оптимізації ТЛС, як визначення раціонального розміщення регіональних логістичних центрів (РЛЦ) та розрахунки оптимальних маршрутів руху в ТЛМ. Першу проблему вирішують за допомогою показників центральності та оцінки положення РЛЦ відносно головних шляхів. Зокрема останній підхід допомагає визначити оптимальні пункти на ТЛМ для розміщення РЛЦ. Сучасні більш глибокі дослідження проблем центральності ТЛМ зосереджуються на їхніх структурних особливостях (інтегровані, уніполярні, централізовані мережі) та топологічних параметрах. За допомогою теорії графів, а саме задач про мінімальні відстані, забезпечується вирішення наступної важливої проблеми СГЛ – визначення оптимальних маршрутів руху в ТЛМ. Зокрема використовуються задачі про мінімальне сполучення, про найкоротший шлях та про дерево найкоротших відстаней. Важливе значення у суспільно-географічному аналізі ТЛМ має метод їх розкладу на елементарні компоненти. Цей метод включає дві складові: виділення “полярних” мереж (полягає у поділі ТЛМ на елементарні компоненти на підставі алгоритму найкоротшого шляху та надає можливість визначення оптимальних зон дії РЛЦ) і класифікацію трас (дозволяє виділити головні комунікації ТЛМ, які потребують особливої уваги, та другорядні). Просторовий аналіз мереж виробничої логістики проведений з використанням теорії багатостадійних систем виробництва (БССВ). Розробка теорії БССВ нами розглядається як продовження і розвиток того напряму в суспільній географії, заснованого М.М.Колосовським та продовженого М.М. Паламарчуком, який вивчає територіально-виробничі комплекси. У той же час теорія БССВ досліджує виробничо-технологічні зв’язки з метою їх геопросторової оптимізації і це міцно пов’язує її з логістикою, зокрема з логістикою виробництва, яка розглядається, як важлива складова інжинірингу бізнес-процесів, що знайшло вираз в сучасних працях А.В.Шеєра (Німеччина); Р.В.Чейза, Н.Дж.Еквілайна, Р.Ф.Якобса (США) та ін.

Теорія графів може бути застосована і до просторово-територіального аналізу взаємодії складових елементів ТЛС. При цьому множина відношень у СГЛ означає множину територіально-логістичних потоків, що пов’язують елементи системи між собою. Їх характеризують відношення еквівалентності, транзитивності, рефлексивності, симетричності, передування або слідування тощо. Ці види відношень можна виразити у формі графів і таким чином, знайти методи оптимізації внутрішньовиробничих територіальних зв’язків та структур. Графи використовуються і як графічні відображення класифікацій. У цій якості вони знаходять практичне використання у СГЛ, зокрема у розробці методу “гілок та меж”, за допомогою якого можливо вирішити класичну задачу збутової логістики – “задачу комівояжера”.

Розділ 3. Суспільно-географічний аналіз основних складових та напрямів логістики. Проведений в розділі суспільно-географічний аналіз основних складових та напрямів логістики переконливо, на нашу думку, показав, що як функціональні та забезпечуючі, так і розглянуті інтегруючі напрями (рис.2) характеризуються чітко визначеними геопросторовими складовими та аспектами. Зокрема, щодо функціональних складових СГЛ–логістики постачання, виробництва та збуту, то кожна з них має територіальну основу, оскільки формується та вдосконалюється на певній території, без врахування особливостей якої вказані напрями логістики втрачають сенс. Тому напрями та методи їхньої організації та оптимізації, що пропонуються автором з точки зору СГЛ, носять комплексний територіальний характер, коли, наприклад, належить обрати одного найкращого постачальника з декількох наявних на певній території шляхом визначення їх рейтингів або розрахунку сукупних витрат з поставки товару – у випадку логістики постачання. Територіальна організація логістики виробництва повинна враховувати особливості, пов’язані з застосуванням “штовхаючої” (Push) або “витягуючої” (Pull) логістичних систем, а також найбільш сучасної та ефективної – “Точно в строк” (JIT) та її подальшого розвитку  JIT II та ОРТ. Всі ці напрямки передбачають врахування територіальних чинників та особливостей виробничої логістики, які найкраще відбиває теорія БССВ. Логістика збуту теж має чітку територіальну спрямованість, на що вказує її друга назва – логістика дистрибуції (територіального розподілу). Власне останній варіант засвідчує надзвичайну важливість територіального чинника у процесах дистрибуції товарів та послуг. Це проявляється і у формуванні збутових каналів (або каналів дистрибуції), коли вирішується, за якою схемою будуть пов’язані партнери (виробник і споживач) – напряму чи через посередників, але особливо – при організації збутових ланцюгів, тобто територіальної схеми зв’язків партнерів. В дисертації виділені та проаналізовані істотні відмінності збутових ланцюгів від логістичних каналів у просторово-територіальному плані.

Територіальні аспекти притаманні і забезпечуючим складовим СГЛ – транспортній логістиці, логістиці запасів та логістиці складування. Так, до територіальних завдань транспортної логістики належать: вибір виду транспорту, перевізника та розрахунки раціональних маршрутів перевезень. Перше завдання вирішується шляхом характеристики та ранжування різних видів транспорту, а також рейтингової оцінки та вибору компанії - перевізника (з урахуванням територіальних чинників). Друге завдання – з маршрутизації перевезень, передбачає вибір маятникової, віяльної або кільцевої схеми завозу товарів. В останньому випадку необхідно визначити оптимальний кільцевий маршрут руху транспортного засобу. Автором пропонуються три підходи до вирішення цієї задачі – метод найкоротшої з’єднувальної мережі, алгоритм Свира та метод “гілок та меж”. Логістика запасів охоплює такі “територіальні” питання, як: де розмістити (сконцентрувати) запаси у територіально-логістичній системі – біля виробника, споживача чи посередника; яку систему запасів обрати –централізовану чи децентралізовану: як провести ешелонування запасів у територіально-логістичному ланцюзі. Територіальні аспекти логістики складування зводяться до наступних задач: визначення оптимальної кількості складів у ТЛС; визначення місць розміщення складів; розподіл товарних запасів між складами; раціональне розміщення товарів на самих складах.

Серед інтегруючих напрямів СГЛ розглянуті найменш досліджені –логістика “швидкого реагування”, логістика в туризмі та міжнародна логістика.

Логістика “швидкого реагування” (ЛШР) – новітній логістичний напрям, що отримав розвиток в останні роки в США. Його сутність – тісна інтеграція (у т.ч. територіальна) всіх учасників логістичного ланцюга з метою прискорення руху товарів та скорочення логістичного циклу. ЛШР виникла у текстильно-швейно-торговельному комплексі США, зараз розповсюдилася і на інші галузі. ЛШР усунула “дублююче” складування напівфабрикатів та готової продукції, скоротила виробничі і товарні запаси, значно прискорила рух матеріального потоку в межах наведеного міжгалузевого комплексу. В результаті США значно скоротили витрати на логістику в масштабі країни – з 16 до 10,5% ВВП, що нижче загальносвітового показника (12%). ЛШР викликала до життя новий тип організації виробництва – модульно-клітинний (замість великомасштабного), який означає значні зміни в розміщенні промисловості з більшою увагою до малого та середнього бізнесу.