Фразеологічні інновації в сучасній німецькій мові: когнітивний та функціональний аспекти

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано вибір теми та актуальність обраної для дослідження проблеми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет, а також методи дослідження, розкрито наукову новизну, подано теоретичне та практичне значення одержаних результатів, сформульовано положення, які виносяться на захист.

Перший розділ – “Теоретико-методологічні передумови дослідження” – присвячений основним питанням фразеології в системі мови.

Фразеологія як галузь лінгвістики завжди привертала до себе увагу. Як і лексика, фразеологія є динамічною системою, що постійно розвивається. Разом із розвитком суспільства проходять певні етапи її змін, адже, “… мови не можуть не змінюватися перш за все з тієї простої причини, що в основі актів комунікації, засобом практичного здійснення яких є мова, знаходиться відображення людиною оточуючої її дійсності, яка сама перебуває у постійному русі та розвитку ” (Б.О.  Серебренніков).

Численні дослідники в галузі фразеології виділяють фразеологію як лінгвістичну дисципліну, об’єктом якої є сталі словесні комплекси (ССК) (І.І. Чернишова, В.М. Телія, О.В. Кунін). Хоча слово є основною мовною одиницею, фразеологізми несуть набагато більше інформації і їх слід вивчати та враховувати в різних аспектах: когнітивному, лінгвокультурологічному, функціональному тощо, що є предметом наших студій у наступних розділах.

Ми приєднуємося до широкого розуміння обсягу фразеології. Мінімальну одиницю фразеологізмів становлять двослівні утворення (der schlanke Staat), а максимальну одиницю – речення (Wer A sagt, muss auch Berlin sagen – модифікація від Wer A sagt, muss auch B sagen).

Критеріями вираженої фразеологічності є: семантичний зсув, лексикалізація, номінативна функція, відтворюваність, узуальне вживання, семантична і синтаксична стабільність, ідіоматичність, яка виступає факультативним критерієм, оскільки наявна не в усіх фразеологічних одиницях. До конститутивних ознак ФО ми відносимо багатокомпонентність, релятивну сталість, ідіоматичність та відтворюваність.

Під ФО розуміємо сталі словосполучення – лексико-граматичну єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, структурно організованих за моделлю словосполучення чи речення, які, маючи цілісне значення, характеризуються одинарним поєднанням компонентів та повною або частковою семантичною трансформацією.

Фразеологічні інновації – це неологізми в галузі фразеології, оказіональні утворення, продукти вторинної опосередкованої номінації, які, з’являючись  у словниковому складі мови, проходять фази виникнення – узуалізації – акцептуалізації – лексикалізації / фразеологізації / інтеграції – та включають власне фразеологічні інновації ( новизна форми і значення: in trockenen Tüche ), фразеологічні одиниці із новонабутою семантикою (новосемантизми: an der vordersten Front stehen), модифіковані мовні форми (Kleider machen Beute – від Kleider machen Leute) та запозичення (Law-and-Order Kurs).

Рушійною силою розвитку будь-якої системи, у тому числі й мовної, є внутрішні та зовнішні чинники. Під внутрішніми суперечностями розуміємо лінгвальні чинники виникнення фразеологічних інновацій, а під зовнішніми – екстралінгвальні, які є основними чинниками виникнення ФІ в сучасній німецькій мові. Могутнім екстралінгвальним детермінантом для інноваційних процесів у системі німецької мови стає в нашу добу об’єднання Німеччини в 1989 році, що зумовило значні зрушення в усіх сферах життя носіїв цієї мови: в економічному й суспільно-політичному житті, у побуті,  розвитку культури, екології та  внутрішньому світі людини.

Фразотворення є актуальним аспектом вивчення ФО. Показово, що багато вчених  останнім часом виділяють тривіальні й нетривіальні типи фразотворення (Ю.А. Гвоздарьов, М.Т. Демський, А.А. Смерчко). Для ФІ німецької мови характерними виявилися саме нетривіальні типи фразотворення, останні пов’язані безпосередньо із суспільно-політичними й економічними  процесами, які відбуваються в цьому мовному середовищі. 

Ми проаналізували наявний корпус ФІ німецької мови та виділили такі нетривіальні типи фразотворення:

1. ФІ, які виникли внаслідок екстраполяції, тобто шляхом перенесення семантичного образу і його словесного втілення з однієї сфери уявлення до іншої: mit dem Sonntagsbraten politische Debatten servieren; die schwarzen Jahre; schwarze Löcher; ein gefährliches Minenfeld; Imperium unter Feuer; eine Plattform schaffen.

2. ФІ з різного роду зв’язаним значенням: ein Zweckbau im Stil der alten Sowjetunion; eine Scheinfirma gründen; frisch gebackener Staatsminister.

3. ФІ, які виникли внаслідок фразеологічної трансформації усталених сполучень і виразів:  Wer zuletzt lacht, lacht im Westen  – Wer zuletzt lacht, lacht am besten; der Kauf aller Dinge – der Lauf aller Dinge; Alter schützt vor Liebe nicht – Alter schützt vor Torheit nicht; Wer recht früh kommt, den belohnt das Leben – Wer zu spät kommt, den bestraft das Leben.

4. ФІ номенклатурно-термінологічного характеру: die kongeniale Zusammenarbeit; Personalkarussel drehen; das eingespielte System.

5. ФІ, які мають у своєму складі іншомовні елементи: Know-how-Vorsprung verschaffen; Think Tank; Charakter durch Suggestion; Fai ess förde .

6. ФІ образно-перифрастичного характеру:  das neue Deutschland; die unbequemen Wahrheiten; späte Kinder der deutschen Nachkriegsgeschichte, Wechsel an der Spitze; kein Mann des Übergangs sein; unbekanntes Stück Deutschland.

7. ФІ із узагальнено-переносним значенням: schweres Leben, schweres Geld; Schattenökonomik aufbauen; Denkzettel verpassen.

8. ФІ, які виникли на основі різних тропів: Mauer in den Köpfen haben; geistige Mauer; innere Mauer; der Euro spricht verschiedene Sprachen; nun wehrt sich die Demokratie; die Deutschen sitzen auf der Schuldbank; aus dem Schatten kommen.

9. ФІ (фразеологічні серії), які містять семантично-опорний компонент: alte ative Meinung, Aufgabe, alte atives Projekt i т. д.

Другий розділ – “Фразеологічні інновації в сучасній німецькій мові, склад і витоки: когнітивний аспект” – містить вивчення ФІ в когнітивному аспекті.

Ми приєднуємося до голістичного концепту, в якому когнітивна лінгвістика займається мовою як субсистемою когніції, тобто ментальною системою знань: мовна здатність і когнітивні здатності  нероздільно пов’язані між собою.

У дослідженні керуємося термінами “когнітивна модель” та “концепт”. Під когнітивною моделлю (структурою) розуміємо, за М.М. Полюжиним, максимально узагальнену схематизовану уяву про концептуальну базу значення. Когнітивні моделі – це структуровані сфери знань, що представляють комплексні структури знань і репрезентують досвід людини, набутий упродовж життя.

Концепти розглядаються нами як елементарні єдності структурної когніції та ментальної організації, що виконують функцію збереження знання про світ. Концепти містяться в пам’яті не ізольовано, а на основі різних відношень з іншими концептами. Через інтерконцептуальні зв’язки виникають когнітивні структури як ментальні репрезентанти зовнішнього світу. Концепти є певними знаннями людини про дійсність.