ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНЕ ПОЛЕ ІТЕРАТИВНОСТІ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ Автореферат

Краткое содержание

Перший розділ „Ітеративність як спосіб відображення аспектуальних характеристик дії” висвітлює основні положення сучасної теорії аспектуальності у германських мовах. Дослідження проводиться з урахуванням  категоріально-класифікуючої функції мови та спрямоване на вивчення зв’язків категорій мови. У центрі дослідження знаходиться аспектуальне значення  ітеративності, яке розглядається у межах загальної понятійної категорії аспектуальності.

Констатується думка вчених про те, що аспектуальні параметри англійського дієслова не можливо повністю відділити від часових (Б.М. Балін, О.В. Бондарко, І.П. Іванова, О.К. Корсаков, Ю.С. Маслов, Н.О. Слюсарева, Т.М. Стьопкіна, Б.Комрі, О. Єсперсен, А. Хорнбі), тому розглядається зв’язок між категоріями виду і часу в англійській мові .

Встановлено зв’язок між універсальною понятійною категорією аспектуальності та граматичною категорією виду, яка у різних мовах виражається по-різному. Однак вказівка на спосіб перебігу дії у часі та просторі є обов’язковим атрибутом будь-якого висловлювання.

За визначенням О.В.Бондарка, аспектуальність – це функціонально-семантичне поле, яке утворюється шляхом взаємодії мовних засобів (морфологічних, синтаксичних, словотвірних, лексико-граматичних, лексичних та їх різноманітними комбінаціями), які об¢єднуються за спільністю семантичних функцій, що належать до сфери аспектуальних відношень, тобто відношень, зміст яких полягає в передачі характеру протікання та розподілу дії у часі.

Використовуючи вчення О.В.Бондарка про семантичну домінанту аспектульності встановлено, що, зважаючи на наявні аспектологічні дослідження на матеріалі мов різних типів, не існує можливості виявити таку інваріантну семантичну ознаку, яка б охопила усі значення у полі аспектуальності будь-якої мови і була б одночасно більш конкретною та визначеною, ніж той зміст, який вкладається у поняття аспектуальних відношень (що визначають спосіб протікання дії у часі).

Семантика аспектуальних відносин, як правило, визначається (за О. Пешковським) як характеристика протікання та розподілу дії у часі. Це визначення дає загальне уявлення про семантичну сферу аспектуальності, однак воно не вказує  на відмінності аспектуальної семантики від темпоральної. Необхідно додатково визначити, яка саме ознака у протіканні дії в часі виступає як головна для даного поля.

У багатьох сучасних аспектологічних дослідженнях (М.П. Бондарко, Н.Д.Арутюнова, Ю.С. Маслов, І.П. Іванова, Н.О. Слюсарева, Б. Комрі, А. Хорнбі, Дж. Нордландер, З. Вендлер, Х. Феркюль) стверджується, що граматична категорія виду крім усіх інших має головну функцію: встановлювати, чи відображається у ситуації явище внутрішнього розвитку дії. Це можна досить чітко простежити на прикладі доконаного та недоконаного виду слов¢янського дієслова, частково при розмежуванні граничних та неграничних дієслів у англійській мові.

Однак аналіз мовного матеріалу продемонстрував, що при такій диференціації поза увагою залишаються різноманітні відтінки аспектуального значення, такі як: початковість, тривалість, ітеративність, фінітивність та ін.

Зроблено спробу визначити склад основних аспектуальних ознак. Аналіз існуючих досліджень показав, що дуже важко чітко розмежувати фундаментальні та нефундаментальні, центральні та периферійні ознаки. Однак виявлено, що можливо навести декілька семантичних ознак, які відіграють важливу роль при передачі характеру протікання дії та постійно описуються в аспектологічних дослідженнях та граматичних описах мов різних типів і висловити припущення про їх універсальний характер.

Виявлена також можливість існування неуніверсальних змістовних елементів, зумовлених властивостями аспектуальної системи тієї чи іншої мови. З'ясовано, що за їх допомогою відображаються особливості складу, співвідношення, розподілу і закономірностей функціонування граматичних, словотвірних, лексичних та контекстуальних засобів вираження аспектуальних відношень у їх конкретних реалізаціях.

Аналіз способів аспектуальної модифікації дієслівних ситуації взагалі та конкретних аспектуальних ситуації зокрема продемонстрував, що до фундаментальних аспектуальних ознак відносяться такі ознаки, як граничність /неграничність, позначення процесу, що розвивається / цілісного факту; позначення дії / стану, локалізованості / нелокалізованості дії у часі та просторі; позначення основних типів часової нелокалізованості (у тому числі повторюваності, початковості, тривалості та кінцевості дії); позначення однократної та багатократної дії; послаблення та підвищення інтенсивності дії та ін. Дані ознаки аспектуальності виділяються багатьма ученими, що працюють у галузі аспектології (Н.Д. Арутюнова,  Б.М. Балін, Т.М. Стьопкіна, З. Вендлер, Б. Комрі).

Встановлено, що в англійській мові дані ознаки знаходять своє вираження переважно на рівні семантики дієслівного ядра ситуації і специфікуються сукупністю контекстуальних засобів. Подальше дослідження проведене з урахуванням існуючих теорій (Ю.Д. Апресян, І.Р. Гальперін, С.О. Швачко, Д.К. Рожкова, Б.М. Балін, В.М. Ярцева, К. Баше, Н. Хомський, Д. Крістал, Ч. Фріз, О. Єсперсен) про існування в англійській мові лексико-граматичних класів дієслів, у яких дієслова згруповані відповідно до їх семантики, що містить вказівку на аспектуальні характеристики дії. До таких класів (способів дії) належить і ітеративність.

У другому розділі „Мовні засоби вираження аспектуального значення ітеративності” досліджуються різноманітні засоби передачі ітеративного значення, які можуть бути представлені у вигляді лексико-граматичного поля ітеративності в сучасній англійській мові.

Функціонально-семантичну категорію, що охоплює різноманітні засоби вираження характеру протікання дії О.В.Бондарко назвав категорією аспектуальністю. Використовуючи дане визначення категорії аспектуальності, ітеративність у даній роботі розглядається як аспектуальне значення, яке характеризує кількісну сторону дії, тобто, як кількісна аспектуальність.

Існує багато визначень ітеративності (О.В. Белич, К.О. Неттенберг, В.Г. Гак,), у яких головний акцент робиться на найбільш важливу ознаку ітеративної дії – на її повторюваність. Однак деякі інші параметри ітеративності, такі, як якісний, часовий та просторовий залишалися поза увагою.

Розроблено критерії класифікації системи різнорівневих засобів передачі значення повторюваності, а саме:

-          за кількісними параметрами (багатократна : : однократна, означено-кратна : : неозначено-кратна ітеративність);

-          за часовими параметрами (регулярна : : нерегулярна ітеративність);

-          за просторовими параметрами (однонаправлена (обертання) : : двонаправлена (коливання) ітеративність).

З’ясовано, що просторові параметри не є самостійним критерієм для класифікації ітеративного значення, тому дуже часто при встановленні типу ітеративного значення їх важко відділити від кількісних і часових.

Визначено також часову віднесеність окремо взятих груп індикаторів ітеративності, а також встановлено зв’язок між аспектуально забарвленим значенням повторюваності та модальними особливостями висловлювання.

На основі проведеного всебічного вивчення сукупності ітеративних індикаторів сучасної англійської мови побудовано лексико-граматичне поле ітеративності, яке  охоплює всю парадигму виявлених засобів ітеративності. Лексико-граматичний характер поля пояснюється, по-перше, тим, що, на думку багатьох учених (Н.Д. Арутюнова, Т.М. Стьопкіна, Дж. Канаван, Б. Купер, І. Хінрікс, Г. Ліч), способи дії, до яких відноситься і ітеративність, є лексико-граматичними класами дієслів, до яких, крім семантично подібних елементів, входять також мовні одиниці з граматичним способом вираження аспектуального значення (напр., ітеративні конструкції used to + Vinf, would + Vinf). По-друге, лексико-граматична модель групування мовних одиниць, на відміну від функціонально-семантичної, є більш формально орієнтованою. Цей фактор є важливим для подальшого комп’ютерного кодування сукупності англійських ітеративних індикаторів при створенні електронного корпусу ітеративних індикаторів та програм автоматизованого перекладу ітеративних конструкцій українською мовою, представлених у Третьому розділі даної роботи.

На основі проведеного аналізу поля ітеративності робиться висновок про те, що дане поле включає семантично об’єднані міжрівневі мовні одиниці, що відтворюють значення повторюваності дії. Виявлені індикатори ітеративності утворюють потенціал функцій та способів реалізації даного значення у мовленні.

Поле ітеративності має план вираження і план змісту. Семантичний зміст даного поля є аналоговим (з точки зору приналежності всіх елементів поля до однієї і тієї ж семантичної зони повторюваності).

План вираження утворюють мовні засоби, які відносяться до різних мовних рівнів та аспектів – морфологічні (граматичні, лексичні), синтаксичні, словотвірні, лексико-граматичні, лексико синтаксичні) та різні комбінації засобів контексту. 

У центрі лексико-граматичного поля ітеративності знаходяться категоріальні граматичні засоби вираження ітеративності, а саме конструкції used to + Vinf, would + Vinf, оскільки вони виражають граматичне значення повторюваності за допомогою конкретної граматичної форми. Решта ітеративних індикаторів відносяться до некатегоріальних засобів, вони не утворюють опозицій та не співвідносять граматичне значення з певною системою граматичних форм.

У ході дослідження встановлено, що за функціональними та семантичними особливостями усі засоби вираження ітеративності поділяються на регулярні і нерегулярні. До регулярних належать індикатори, які експлікують аспектуальне значення повторюваності при кожному вживанні, незалежно від впливу контексту. Сюди відносяться: