ДОБРОВІЛЬНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інститут представництва відіграє значну роль у системі процесуально-правових відносин щодо захисту прав та законних інтересів осіб, які беруть участь у справі. Більшість спорів розглядаються судом за участю представників однієї чи обох сторін.

Оновлення і розвиток існуючих галузей права, які інтенсивно змінюються та ускладнюються, поява нових категорій справ зумовлює складнощі у їх застосуванні, особливо особами, які не знають тонкощів нормативно-правових актів. У цих умовах необхідність у професійному представництві є особливо помітною, тому все більшого значення набуває представництво, що здійснюється кваліфікованими юристами на договірних засадах.

Добровільне представництво є однією із форм реалізації в цивільному судочинстві правової допомоги, гарантованої Конституцією України (ст. 59). Саме воно у цивільному процесі є таким, що найбільш швидко розвивається. Якщо законне представництво у цивільному процесі у тому чи іншому вигляді існує протягом багатьох століть, з огляду на об’єктивну неможливість взагалі деяким категоріям суб’єктів виступати в суді самостійно, то добровільне представництво – певною мірою залежить від ступеня демократичності та розвитку держави. Разом із тим, залучення представників до захисту цивільних прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, вимагає чіткого законодавчого регулювання та забезпечення належного застосування норм про представництво у цивільному процесі.

Незважаючи на ретельну та тривалу розробку проблем представництва у цивільному процесуальному праві, багато його проблем залишаються до кінця не розв’язаними, зокрема питання класифікації представництва, видової приналежності деяких її різновидів, меж застосування інституту представництва, відмежування добровільного представництва у суді від суміжних інститутів, особливостей окремих різновидів добровільного представництва. Ці питання часто порушуються у судовій практиці, тому потребують теоретичного та законодавчого уточнення, що посилює актуальність обраної теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає напрямку досліджень Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави» (державний реєстраційний номер 0101U001195), а також безпосередньо пов’язана з планом науково-дослідницької роботи кафедри цивільного процесу на 2001 – 2005 роки за темою «Правове регулювання відносин приватної та спільної власності за законами України. Позовне провадження за законодавством України».