Межсистемное взаимодействие как фактор терминообразования (на примере англоязычных финансовых сроков)
Тип:
Автореферат
Краткое содержание:
У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, актуальність проблеми, проаналізовано стан її опрацювання і вивчення в науковій літературі, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено наукову новизну роботи, окреслено теоретичне значення та практичну цінність одержаних результатів.
У першому розділі “Теоретичні та методологічні основи дослідження” визначено поняття термінологічного поля, термінологічної системи, з’ясовано лінгвістичні характеристики терміна, окреслено головні аспекти термінологічної номінації, висвітлено методологічні засади дослідження.
Термінологічне поле і терміносистема відображають два взаємообумовлені аспекти будь-якої термінології: її структуру та внутрішні системні зв’язки. Категорія структури (за А.С.Мельничуком) відображає найсуттєвіші внутрішні та зовнішні ознаки, а категорія системи передбачає дослідження об’єкта з точки зору того, як певний елемент формує зв’язки з іншими і наскільки закономірною є його присутність серед інших елементів всередині об’єкта. Система і структура нероздільно пов’язані, проте в методологічному ракурсі ці категорії можна розглядати відносно ізольовано.
Термінологічне поле розглядається як певне ціле, що містить закономірні зв’язки між окремими термінологічними поняттями та групами таких понять, які належать до різних рівнів ієрархії. Закономірність наявності поняття в термінологічному полі обумовлена зв’язками з рештою понять цього поля. Закономірність присутності терміна серед подібних елементів термінологічної системи визначається відповідністю його матеріальної оболонки поняттю, яке він ідентифікує. Вже на основі цієї відповідності встановлюються системні взаємозв’язки між термінами, мовні форми яких закріплені за різними поняттями поля.
Відтак кожен термін має два плани. План змісту розкриває особливості функціонування терміна на поняттєвому рівні — в площині термінологічного поля. План вираження ідентифікує термінологічне поняття на звуковому рівні — як елемент тієї чи іншої термінологічної системи. Оскільки плани змісту та вираження терміна нерозривно пов’язані між собою, то дослідження структури та системи будь-якої термінології передбачає вивчення як закономірностей зв’язків між термінологічними значеннями (з позицій термінологічного поля), так і внутрішніх системних зв’язків між поняттям та закріпленим за ним терміном, а також між окремими термінами у відповідній системі. Системність є основною ознакою термінології. Вона передбачає (за Е.Ф.Скороходьком) системність плану змісту, системність плану вираження і системність відповідності між планом змісту і планом вираження термінів. Елементи лексичної системи пов’язані між собою внутрішніми мовними зв’язками, що породжені умовами розвитку мови. При взаємодії вони створюють неоднозначну мережу парадигматичних відношень між своїми елементами. Термінологічне поле, як форма існування спеціальних понять, створює умови для формування та функціонування термінологічних систем.
На відміну від семантичного поля, з яким термін співвіднесений як спеціальне поняття на рівні плану змісту, термінологічна система є лінгвістичною впорядкованістю спеціальних слів на рівні плану вираження. Подібно до того, як поле може ділитися на мікрополя, термінологічні системи можуть поділятись на підсистеми. Дослідження міжсистемної взаємодії передбачає вивчення та врахування взаємодії як елементів терміносистеми на рівні плану вираження, так і мікрополів в межах окремого термінологічного поля та суміжних термінологічних полів на рівні плану змісту.
Термінологічне поле — це своєрідний простір існування терміна, всередині якого він володіє всіма ознаками, що характеризують його. Приналежність до певного поля є найсуттєвішою ознакою, яка відрізняє терміни від звичайних слів. Термінологічне поле замінює терміну контекст.
Семантичні поля (за О.С.Ахмановою) є класами, що перетинаються, єдиного поділу словника на семантичні поля не існує: з будь-якого семантичного поля через більш чи менш довгий ланцюжок опосередкованих ланок можна потрапити в будь-яке інше поле. В процесі міжсистемної взаємодії значення терміна змінюється одночасно з набуттям нових системних властивостей в новому поняттєвому полі. Таким чином, дослідження будь-яких явищ у галузі спеціальної лексики слід здійснювати з урахуванням структурних закономірностей та системних відносин всередині терміносистеми. Вивчення процесів взаємодії в термінологічному полі повинно ґрунтуватися на визнанні того факту, що поле відбиває стратифікаційну структуру термінології, тобто її наповненість та розподіл термінологічних понять за шарами ієрархії. В одній термінології можуть об’єднуватися різні поняття: як корінні, так і абсорбовані з інших термінологічних полів. Відтак терміносистема може містити спеціальні лексичні одиниці різних систем: корінні та абсорбовані з інших.
Лінгвістична природа терміна визначається його приналежністю до спеціальної мови. Інвентар мовних засобів є загальним для літературної мови і її функціонального стилю — термінології, однак у мові науки відбір, організація і функціонування мовних засобів репрезентовано специфічно. Ця специфіка полягає у свідомості добору мовного інвентарю, у системних та спеціальних функціональних властивостях термінів. Свідомість, спланованість у номінації понять є принциповою характеристикою генезису термінів, поява яких відрізняється від стихійного виникнення слів загальної мови. У термінотворенні дослідник користується арсеналом мовних засобів, які є в його мовній свідомості, що визначає неможливість “виходу” за рамки мовних закономірностей і функціонально-стилістичних кордонів. Термін — це не особливе слово, а слово в особливій функції.
Семантична визначеність терміна досягається не тільки завдяки його дефініції, але й за рахунок його приналежності до термінологічного поля. Термін точний настільки, наскільки точні наші знання про систему понять, до якої він належить. Іншою важливою характеристикою терміна є його системний характер. Термін є невід’ємним елементом системи, якщо під системою розуміти сукупність елементів цілого, між якими існує обов’язковий зв’язок. Сукупність зв’язків такого цілого визначає його структуру. Відтак системність є однією з найважливіших умов існування терміна. Термін може існувати лише як елемент терміносистеми. Однозначність — не характеристика терміна, а бажана ознака при впорядкуванні терміносистем.
При вивченні терміна необхідно також виходити із співвіднесеності терміна з об’єктом (предметом) чи системою об’єктів, поняттям та предметно-логічними відношеннями між поняттями. Семантичні особливості терміна впливають на його функціонування. Отже, термін — це співвіднесене з відповідним поняттям слово (словосполучення), яке вступає в системні відносини з іншими словами, що відповідають поняттям даної галузі, і утворює разом з ними термінологічну систему.
Одним із головних методів дослідження обрано метод сіткового моделювання, який є розвитком компонентного аналізу. Він виключає можливість впливу випадкових факторів на результати аналізу мовних явищ, не обмежує обсяг об’єкта дослідження, дозволяє виявити структуру та складові лексичного значення слова (терміна). Сіткове моделювання уможливлює визначення кількісних параметрів термінологічного значення. Відтак цей метод дозволяє здійснювати кількісний аналіз міжсистемної семантичної взаємодії лексичних (термінологічних) угруповань.
Методика побудови семантичної сітки базується на бінарному принципі, коли кожен безпосередній складник семантичної моделі ділиться на два опосередкованих і так далі. Наприклад, фінансовий термін capitalization має у відповідній системі дефініцію: ‘total amount of authorized capital stock multiplied by par value’ (загальний обсяг капіталу — ‘загальний обсяг статутного пакету акцій, помноженого на номінальну вартість акції’). Її можна розкласти на два безпосередні семантичні складники: “total amount of authorized capital stock” та “multiplied by par value”, які є безпосередніми семантичними складниками (БСС) у семантичному корінні терміна. Згідно з методом сіткового моделювання, семантичний складник — це значення семантичного компонента.
Таким чином, нами отримано дві перші вершини для побудови семантичної сітки. Кожну з цих вершин можна розкласти ще на два безпосередні семантичні складники, які виступатимуть у якості опосередкованих семантичних складників (ОСС) щодо головної вершини графа — “capitalization” і т.д.:
