РАЗВИТИЕ СИСТЕМЫ ФАТИЧЕСКОЙ МЕТАКОММУНИКАЦИИ В АНГЛИЙСКОМ ДИСКУРСЕ XVI – XX ВВ. : РОЗВИТОК СИСТЕМИ фатичної метакомунікації В англійському дискурсі XVI - XX ВВ.

Краткое содержание

Розділ 1. «Функціонально-прагматичні характеристики фатичної метакомунікації». Вербальна комунікація – здійснення обміну когнітивною інформацією вбачає наявність метакомунікації – використання мовних засобів для регулювання цього обміну, зокрема, фатичну метакомуникацію, у якій реалізується фатична функція мови – призначення мовних засобів для встановлення, підтримки й розмикання мовленнєвого контакту.

Здійснюваний історико-прагмалінгвістичний аналіз фатичної метакомунікації базується на системно-діяльнісному розумінні й синергетичному підході до вербальної комунікації, що акцентує такі її риси, як антропоцентричність, наявність  мотивів і цілей, інтерактивність, різнорівнева упорядкованість, історична варіативність. Фатична метакомунікація як діяльність є проявом потреби адресанта в соціальному контакті, включености в спільну діяльність, що є необхідною умовою ефективного обміну інформацією. Метою учасників соціальної взаємодії виступає організація й регулювання мовленнєвої взаємодії, тому фатичну метакомунікацію вважаємо інтеракціональним спілкуванням, спрямованим на встановлення і підтримку міжособистісного контакту на відміну від трансакціонального спілкування як процесу передавання когнітивної інформації.

Система фатичної метакомунікації являє собою діалектичний взаємозв'язок супутнього та самодостатнього спілкування залежно від цілей та ситуацій дискурсу. Перше спостерігається в ситуаціях установлення, підтримки й розмикання мовленнєвого контакту, що супроводжують трансакціональне мовленнєве спілкування, друге – у СБ, де спілкування є самоціллю.

Разнорівневість системи фатичної метакомунікації простежується у різних мовних засобах її реалізації: слово – словосполучення – речення – текст, а також в ієрархії одиниць дискурсу, в якому вона втілюється.

            Інтерактивність системи фатичної метакомунікації виявляється у комунікативних принципах,  зокрема, увічливості, що націлена на дотримання норм мовленнєвого етикету.

За своїми функціональними властивостями фатична метакомунікація є похідною від базових когнітивної і комунікативної функцій. З огляду на те, що комунікація здійснюється у двох площинах – комунікації та метакомунікації, фатична (контактоустановлювальна) функція займає підлегле положення щодо базової комунікативної функції і належить до сфери метакомунікації, хоча і не вичерпує її, а складає ту її частину, що слугує організації і забезпеченню ефективного й безперебійного інформаційного обміну по обраному каналу зв'язку, регулює міжособистісні й соціальні аспекти спілкування.   

Інформація, що передається у ході фатичної комунікації, носить соціально-регулятивний (прагматичний, впливовий) характер і виражає намір суб'єкта мовлення до встановлення, продовження, завершення контакту з адресатом, а не до передачі когнітивної інформації, що робить її низькоентропійною у плані когнітивної (раціональної, індексальної) інформації. В інформативному плані фатична метакомунікація є прагматично (комунікативно) значущою, оскільки в ній реалізується власна мета спілкування – забезпечення мовленнєвого контакту на різних стадіях спілкування.

У реальному спілкуванні межі між типами інформації і мовних функцій прозорі. Як результат процесів концептуальної інтеграції різних типів інформації, висловлення, що містять когнітивну інформацію у певних контекстах і ситуаціях (таких як знайомство, СБ і т. ін.), здобувають нових властивостей фатичних метакомунікативів з домінуючою соціально-регулятивною інформацією, зберігаючи окремі когнітивно значущі елементи.

Узагальнюючи сказане, фатичну метакомунікацію розуміємо як низькоентропійний компонент комунікації, що слугує вербальним засобом організації і забезпечення ефективного передавання когнітивної інформації в дискурсі і тим самим сприяє комунікації, або є засобом здійснення вербальної взаємодії як самоцілі спілкування.

У соціально-психологічному плані фатична метакомунікація є стереотипним спілкуванням, що базується на соціально-культурних конвенціях і являє собою засвоєний із соціального й культурного досвіду та автоматизований алгоритм мовленнєвого поводження: послідовність мовленнєвих формул, організованих за нежорстким сценарієм. На ритуалізованість фатичної метакомунікації вказують стереотипні ситуації фатичного спілкування, ігровий характер мовленнєвої взаємодії, обмежена тематика (погода, мода, плітки і т.п.), відсутність деталізації у висловленнях.

Мовленнєві стереотипи фатичної метакомунікації (You are welcomе; Bye for now, etc.) відповідають культурно-психологічним стереотипам як відображенню у свідомості мовця часто повторюваних явищ дійсності та характеризуються відтворюваністю в мові. Вона  автоматизована, полегшує процес комунікації і є свідченням мовної економії.

            По відношенню до етикету засоби фатичної метакомунікації виступають етикетно нейтральними (вокалізації тощо), етикетними та неетикетними (що задовольняють або суперечать його вимогам); останне властиве фамільярному спілкуванню:

“Hi. Laura, it’s me”. – “Hank,” she said, with a happy sigh of relief, “How the hell are you?”

(J. Osbo e).

Функція фатичної метакомунікації реалізується спеціалізованими й неспеціалізованими вербальними й невербальними засобами. До спеціалізованих вербальних засобів належать мовленнєві стереотипи (названі також прагматичними або мовленнєвоактовими ідіомами, соціальними формулами [Л.М. Медведєва; A. Makkai; J. Sadock]) – клішовані конструкції, що  представляють собою стійкі й відтворювані у відповідних ситуаціях висловлення синтаксично зв'язаної структури й обмеженого семного складу, прагматично призначені реалізувати інтенції встановлення, продовження й розмикання контакту: Let me introducе, Glad to meet you! Are you with me? Фразеологізовані засоби фатичної метакомунікації на відміну від мовних ідіом характеризуються частковою десемантизацією та можливою втратою умотивованості компонентів. Перше зумовлено тривалим автоматизованим уживанням, друге – історичною трансформацією первісних мотивованих значень: God be with you → Good bye. Отже  відтворюваність мовленнєвих стереотипів визначається насамперед не структурно-семантичними властивостями, а соціокультурними конвенціями й нормами спілкування у певних ситуаціях.

Серед спеціалізованих вербальних засобів фатичної метакомунікації виділяємо неповнопредикативні одиниці: вигуки – атрактанти Hey, хезитації, заповнювачі пауз well, hm і т. ін.; вставні елементи – семантико-синтаксичні комплекси you know, you see, I say, що служать організації мовленнєвого контакту; звертання-апелятиви; а також повнопредикативні одиниці: речення – мовленнєві стереотипи, що регулюють спілкування Do you understand me? Are you with me?; стимули-перепитування, що підтримують увагу; вставні речення привернення уваги та введення нової теми у бесіді “Tell me – has Clive been teasing you?” (P. Shaffer).

Неспеціалізовані вербальні засоби (запитання, запрошення, компліменти тощо) виконують функції фатичної метакомунікації лише у відповідних контекстах і ситуаціях.

Фатична метакомунікація здійснюється також невербальними паралінгвістичними засобами й кінетичними сигналами (усмішка, потискання рук, контакт очей, уклін), що супроводжують вербальні засоби фатичної метакомунікації або заміщають їх у дискурсі.

За прагматичними характеристиками спеціалізовані висловлювання, що реалізують фатичну метакомунікацію, визначаємо як МА фатичні метакомунікативи –  прагматикалізований підклас експресивів, призначений регулювати мовленнєву взаємодію в типових ситуаціях відповідно до соціокультурних норм поводження на певному етапі розвитку мови й суспільства.

Провідною іллокутивною силою МА фатичного метакомунікатива є регулювання мовленнєвої взаємодії. Вона представлена індикаторами – перформативними дієсловами:

­          група контактоустановлення: greet, welcome, introduce;          

­          група продовження контакту: chat, talk, gossip, converse і підтримки контакту: confirm with, converse with, exchange opinions і т. ін.

­          група розмикання контакту: farewell, say good bye.

Умови успішності МА фатичного метакомунікатива є їх модифікацією для експресива: критерій істинності/хибності пропозиції висловлювання виявляється не релевантним, умова істинності вираження щирого прагнення адресанта до спілкування, умова входу/виходу у тім, що адресант може жартувати, відігравати роль. Пропозиція МА, що регулюють взаємодію, як правило, збіднена. Ситуативною умовою успішності досліджуваного МА є вживання висловлення як МА лише в ситуаціях установлення, продовження, розмикання контакту. Як складова класу експресивів підклас фатичних метакомунікативів відрізняється від емоційно-оцінного і етикетного підкласів за психологічним та інформативно-змістовним критеріями.   

МА фатичні метакомунікативи реалізуються спеціалізованими  засобами встановлення, підтримки, розмикання мовленнєвого контакту – мовленнєвими стереотипами. З огляду на відсутність спеціалізованого для фатичної метакомунікації структурного типу висловлень характерною рисою досліджуваних МА як різновиду непрямого спілкування є те, що в них нейтралізується опозиція прямої/непрямої реалізації МА. 

Іллокутивна сила регулювання мовленнєвої взаємодії, займаючи домінуючу позицію у фатичних метакомунікативах, виявляється як супутня у МА інших типів – неспеціалізованих засобах фатичного метадискурсу. Це накладення (контамінація) іллокутивних сил ґрунтується на концептуальній інтеграції інформації когнітивного і соціально-регулятивного типів, що міститься у висловленні.

           Розділ 2. “Історичний інваріант системи фатичної метакомунікації”. Фатична метакомунікація реалізується у фатичному метадискурсі, за допомогою якого комунікант здійснює регулювання мовленнєвої взаємодії. Він характеризується категоріями інформативності, комунікативності, ситуативності: перше визначає перевагу соціально-регулятивної інформації, його процесний характер; друге акцентує чинники адресанта й адресата дискурсу. Фатичний метадискурс протікає в соціально й культурно обумовлених неінституціональних ситуаціях. За своєю комунікативно-орієнтованою сутністю він характеризується історичністю, у ньому знаходять прояв особливості етики, естетики, соціальні й етнокультурні стереотипи, зокрема, мовленнєвий етикет епохи; отже система фатичного метадискурсу – це єдність діахронічних сталих і перемінних.

Структура фатичного метадискурсу є ієрархію одиниць різних рівнів: МА (мінімальна одиниця дискурсу) – мовленнєвий хід – мовленнєвий крок – трансакція – мовленнєва подія.

Регулювання мовленнєвої взаємодії реалізується у дискурсі за допомогою МА (рівень  висловлення), та прагматичних маркерів (рівень слова й словосполучення). Прагматичні маркери, як правило, функціонують як вставні елементи в синтаксичній структурі МА, залишаючись за межами пропозиційного змісту висловлення; їхнє значення прагматикалізовано. Прагматичні маркери регулювання мовленнєвої взаємодії включають:

·         апелятивні маркери підтримки мовленнєвого контакту: look; listen; I say; you know;

·         інтродуктивні маркери  введення нової теми в бесіді: look; listen; I mean; so; now;

·         маркери-модифікатори, що забезпечують мовленнєвий контакт шляхом пояснення або розширення інформації, самокорекції: I mean, you see, you know;

·         хезитативні маркери й засоби заповнення пауз: well, you see, you know, hm, mm;

·         конативні маркери – сигнали зворотного зв'язку: yes, well, I see, true.

За співвідношенням контексту й ситуації з рівнями висловлення й тексту (мікро- і макроконтексту, що відповідають мовленнєвому акту й мовленнєвій події) виділяємо включений та автономний типи фатичного метадискурсу. Уключений тип фатичного метадискурсу (рівень тексту) супроводить дискурси когнітивно-інформативного типу і втілюється висловленнями – фатичними метакомунікативами, що функціонують на стадіях установлення, підтримки й розмикання мовленнєвого контакту.

Фатичний метадискурс підрозділяється на трансакції встановлення, продовження, розмикання мовленнєвого контакту, що відповідають стадіям (фазам) дискурсу. Трансакція встановлення контакту обслуговується інхоативними МА, що забезпечують вироблення загального коду спілкування, досягнення конгруентності комунікантів. Інхоативи представлені спеціалізованими вербальними засобами – МА фатичними метакомунікативами інхоативного прагмасемантичного різновиду та МА інших іллокутивних типів (констативами, квеситивами, оферативами, емоційно-оцінними експресивами) із супутньою іллокутивною силою мовленнєвої організації, що мають метою контактоустановлення. Інхоативні МА фатичні метакомунікативи включають:

·         вітання з дейктичним компонентом (Good mo ing!) і вітання-вигуки (Hello! Hi!)

·         вітання-освідомлення: How are you? How are things? How do you do? How are things with you?

·         вітання-благословення: God be wi’ you. God save you. Heavens preserve you!

·         вітання-вираження доброзичливості: Glad to meet you! Come most wished for. With all my heart to you!

Діахронічно сталими формами протягом XVI–XX ст. є вітання з дейктиками часу, освідомлення, вигуки. Із маркерів мовленнєвого регулювання до складу інхоативних МА найчастіше входять апелятивні маркери-вигуки й дієслова (hey, look, listen тощо). 

            Підтримування контакту реалізується МА процесного різновиду, іллокутивна ціль яких - забезпечення безперешкодного, вільного обміну когнітивною інформацією, зміцнення й контроль мовленнєвого контакту без передачі черговості говоріння. Ця мета досягається різними одиницями фатичного метадискурсу: МА фатичними метакомунікативами процесного прагмасемантичного різновиду (Are you with me? Do you understand?) та процесними МА інших іллокутивних типів з маркерами мовленнєвого регулювання (у більшості прикладів).