ЛАНДШАФТОЗНАВЧЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ВИРІШЕНЬ ЛОКАЛЬНИХ ГЕОЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ (НА ПРИКЛАДІ БОЯРСЬКОГО ПРИРОДНО- ГОСПОДАРСЬКОГО ПІДРАЙОНУ)

Краткое содержание

1. Теоретичне обґрунтування і методи ландшафтознавчих вирішень локальних геоекологічних проблем. Специфіка дисертаційного дослідження, його новизна пов’язані з ландшафтознавчим обґрунтуванням вирішень локаль­них геоекологічних проблем. Ці проблеми є дослідницьким баченням відхилень реальних станів екооб’єктів, тут – ландшафтних комплексів (ЛК), від станів оптимальних. Об’єктні геоекологічні проблеми є локальними, бо їх прояв – місцевий; вони приурочені до ландшафтних комплексів Боярського природно-господарського підрайону із специфічним природокористуванням.

Основним завданням, яке тісно пов’язане з вирішенням геоекологічних проблем, є ефективне і невиснажливе використання ресурсів, щоб не тільки найповніше задовольнити теперішні потреби, а й подбати про можливість задоволення своїх потреб майбутніми поколіннями. На думку дисертанта, для успішного контролювання обсягу наявних природних ресурсів необхідно знати природно-економічний потенціал ландшафтного комплексу. Це нове поняття відповідає природній властивості ландшафтного комплексу задоволь­няти економічні потреби людини через забезпечення сприятливих умов для роз­витку господарства. Такий потенціал є загальною придатністю цілісного ландшафтного комплексу до різного господарського використання.

Збагачення методичної основи оцінювання потенціалів природи, реалізо­ване в дисертації, полягає в розробленні методики розрахування природно-економічного потенціалу ландшафту як нової дослідницької сутності. В ході такого оцінювання нема потреби поділяти об’єктні ландшафтні комплекси на окремі складові, як це робили раніше: на цілий комплекс факторів земної поверхні та її довкілля (C. S. Christian, G. A. Stewart, R. A. Perry, 1960), на інте­гровані тіла, або фізичні системи взаємодіючих рослинності, ґрунтів, повітря­них мас і твердої поверхні (D. S. Lacate, 1961), на компоненти ландшафтного комплексу та окремі властивості цих компонентів (Л. І. Мухіна, 1973), на при­родні елементи, компоненти або їх сукупність (А. Г. Ісаченко, 1980), на окремі природні ресурси з їх потенціалами (О. О. Мінц і Т. Г. Кахановська, 1973; М. Г. Ігнатенко й В. П. Руденко, 1986). Це пояснюється тим, що при обчисленні природно-економічного потенціалу ландшафтних комплексів критерієм оціню­вання є продуктивність ландшафтних утворень щодо природокористувань різ­них видів. Такий критерій дає можливість у єдиній цілісній оцінці врахувати всі частинні, геокомпонентні та інші особливості ландшафтного комплексу.

Ландшафтознавче обґрунтування вирішення геоекологічних проблем будь-якого регіону чи його підрайону полягає у здійсненні таких підзавдань:

1) провести оцінювання природно-економічного потенціалу ландшафтних комплексів;

2) розробити пропозиції щодо раціонального використання, охорони та  відтворення ландшафтних комплексів з урахуванням їхнього природно-економічного потенціалу.

Відображенню послідовного змісту і конкретного виконання цих двох підзавдань присвячені три розділи дисертації – 1, 3 і 5.

Логічно пов’язане із цими двома підзавданнями іще одне:

3) у практиці природокористування виходити із пропозицій підзавдання 2. Це підзавдання – організаційне, його виконання не залежить від суб’єкта-дос­лідника, але можливе лише при виконанні підзавдань 1 і 2.

Результати розрахування природно-економічного потенціалу ландшафтних комплексів є вихідними даними для уточнення локальних геоекологічних проб­лем і для опрацювання конкретних пропозицій щодо охорони, використання та  відтворення ландшафтних комплексів певного регіону. Виконання таких пропозицій дає вихід на вирішення геоекологічних проблем регіону, зокрема – на локальному рівні у Боярському підрайоні.