КОММУНИКАТИВНАЯ СТРАТЕГИЯ НЕУВЕРЕННОСТИ В СОВРЕМЕННОМ АНГЛОЯЗЫЧНОМ ДИАЛОГИЧЕСКОМ ДИСКУРСЕ : КОМУНІКАТИВНА СТРАТЕГІЯ НЕВПЕВНЕНОСТІ В СУЧАСНОМУ АНГЛОМОВНОМУ ДІАЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ

Краткое содержание

Розділ 1. “Поняттєвий апарат дослідження стратегії невпевненості в сучасному англомовному діалогічному дискурсі”. Починаючи з середини
1960-х років, провідна тенденція в еволюції науково-теоретичних поглядів на невпевненість як об’єкт лінгвістичного аналізу полягає у переході від логіко-семантичної до комунікативно-діяльнісної парадигми. Дана тенденція зумовлена становленням синергетичної парадигми в науковому пізнанні, наслідком чого стало розуміння лінгвістами комунікативних явищ як відкритих функціонально-адаптивних систем, що активно взаємодіють з оточуючим екстралінгвістичним (когнітивним і соціокультурним) середовищем. Відповідно до цього дослідження комунікативної стратегії невпевненості в англомовному діалогічному дискурсі здійснюється на синергетичній основі системно-діяльнісного, когнітивно-прагматичного, прагма-дискурсивного і соціолінгвістичного підходів.

Поліфункціональна комунікативна стратегія невпевненості (хеджинг) в англомовному діалогічному дискурсі розглядається як культурно зумовлений стереотип мовленнєвої поведінки представників англомовних спільнот, що вербалізується через мовні одиниці-хеджи і модифікує іллокутивну силу або пропозиційний зміст висловлювання. Діалогічний дискурс, слідом за
Н.А. Коміною, визначаємо як взаємодію мовця і слухача у специфічній мовленнєвій ситуації, що зумовлює реплікований характер комунікації із поперемінною адресацією мовлення.

Невпевненість в англомовному діалогічному дискурсі репрезентована двома когнітивно-прагматичними підсистемами: референціальна (фактична) (33,5% загальної вибірки) і афективна (ввічлива) (66,5%) невпевненість. Перша модифікує пропозиційний зміст висловлювання, орієнтована на інформативну точність, повноту та коректність у передачі фактів і регулюється максимами кооперації.

-“How big?”

-“I don’t know. Five points. Maybe more” ( Sorkin).

Друга модифікує іллокутивну силу мовленнєвого акту і безпосередньо корелює із концептом лиця і стратегіями позитивної і негативної ввічливості.

-“I know it’s kind of last second, but I was wondering whether that’d be any chance that maybe you’d wanna come with me tonight ...with me ...tonight ...to like a dance?” (Robertson, Zamm).

З огляду на прагмалінгвістичну, соціально-культурну та етнонаціональну  специфіку функціонування стратегії невпевненості визначаємо її як мисленнєво-комунікативний феномен, притаманний саме англоамериканській лінгво-культурній спільноті, бо англійська “мова без хеджинга – це мова без життя” (J. Skelton).

Аналіз комунікативної стратегії невпевненості передбачає розглядання особливостей її мовленнєвої реалізації із соціопрагматичних позицій, зокрема, експлікацію зв’язку між використанням стратегії невпевненості в дискурсі і соціальними перемінними, що характеризують екстралінгвістичне середовище, у якому протікає мовленнєво-мисленнєва діяльність комунікантів. Соціальне варіювання досліджувалось на основі комплексу таких перемінних, як горизонтальна соціальна дистанція (ступінь знайомства), вертикальна соціальна дистанція (влада і статус) і гендер. Влада розглядається як динамічний соціальний параметр комунікації і визначається, слідом за Р. Брауном і А. Джилманом, як ступінь контролю і впливу, який одна особа має над іншою. Соціальний статус розуміється як статичний соціальний параметр та визначається, слідом за В.І. Беліковим, Л.П. Крисіним, як сукупність різнопланових критеріїв, що включають класову та групову приналежність комуніканта. Вплив гендерного чинника на функціонування стратегії невпевненості аналізується з точки зору теорії гендерних субкультур (J. Gumperz; J. Holmes), при цьому категорія гендеру розглядається не як виключно соціолінгвістична категорія, а як культурний феномен (А.В. Кириліна; D. Tannen), що є невід’ємним від інших соціопрагматичних характеристик комунікативної ситуації.

Розділ 2. “Когнітивно-прагматична модель комунікативної стратегії невпевненості в сучасному англомовному діалогічному дискурсі”. Мовленнєва невпевненість розглядається як важливий елемент стратегічної комунікації (Т.А. ван Дейк; О.Н. Леонтьєв; М.Л. Макаров). Когнітивно-прагматична модель реалізації стратегії невпевненості в діалогічному дискурсі співвідноситься із ієрархією комунікативних стратегій Т.А. ван Дейка. Відповідно до запропонованої моделі невпевненість розглядається як глобальна, локальна і мовленнєва стратегія. Як глобальна стратегія, невпевненість представлена двома когнітивно-прагматичними підсистемами: референціальною (33,5% сукупної вибірки) і афективною (66,5%) невпевненістю, кожна з яких має власні функціонально-прагматичні різновиди з низкою прагматичних функцій. Як локальна стратегія, невпевненість представлена комплексом субстратегій, що реалізують відповідні прагматичні функції різновидів референціальної і афективної невпевненості. Як мовленнєва стратегія, невпевненість представлена мовними сигналами – хеджами.

Невпевненість як мовленнєва стратегія вербалізується через мовні сигнали – хеджи, що систематизуються в роботі на лексичному, лексико-граматичному, синтаксичному і фонетичному рівнях англійської мови за принципом експліцитності чи імпліцитності вираження ними значення невпевненості. Експліцитні хеджи визначаються як мовні засоби, що інгерентно містять сему невпевненості як елемент лексичної чи граматичної парадигматики, тобто притаманне їм значення невпевненості є контекстуально незалежним. Імпліцитні хеджи є одиницями, що набувають здатності виражати невпевненість на рівні синтагматики, тобто у залежності від комунікативно-прагматичного контексту.

Серед експліцитних лексичних хеджів виділяємо: модифікатори іллокутивної сили висловлювання (sort of/kind of; or so/or something); апроксиматори, що містять сему невпевненості (around; approximately); модальні прислівники (maybe, perhaps); модальні дієслова (might; could); епістемічні дієслова (seem to; appear to); фрази припущення і сумніву (I’m not sure that…); маркери малоймовірної можливості реалізації дії (a slight chance; some time). Серед імпліцитних лексичних хеджів виділяємо: невпевнені коментарі (you know, I mean); референти невпевненості (thing; stuff); “колективне” we замість займенника першої особи однини (we believe that). Серед експліцитних лексико-граматичних хеджів виділяємо: форми умовного способу (Would there be any chance of…). Серед імпліцитних лексико-граматичних хеджів виділяємо: прагматичну транспозицію темпоральних форм (I was wondering…); пасивні і безособові конструкції (It might be suggested…). Серед експліцитних синтаксичних хеджів виділяємо: парентетичні елементи зі значенням ментальної діяльності (I guess; I think); розділові питання (That was a dumb thing, wasn’t it?); питання-повторення (You did?); специфічні синтаксичні типи речень, що модифікують іллокутивну силу висловлювань (I…not X or anything, but…); “негативні” питання, що виражають ввічливий песимізм (You wouldn’t like to…). Серед імпліцитних синтаксичних хеджів виділяємо еліптичні конструкції. Серед імпліцитних фонетичних хеджів виділяємо: фонетичні повторювання (er...er); невпевнену паузацію (It’s just, um...).

Невпевненість як локальна стратегія. Локальні субстратегії невпевненості виділяються окремо для референціальної та афективної невпевненості.

Локальні субстратегії референціальної невпевненості становлять: “стратегічні хезитації” – 39,2% (“Was the engine running?” – “I’m not sure, but I think it was running”(Grisham)); “стратегічна некатегоричність” – 37,5% (“How many sugar tubes are ready?” – “Probably two hundred” (Hailey)); “стратегічна некомпетентність” – 23,3% (“I think we might have lost Cappi” (Thomas, Thomas)). Локальні стратегії афективной невпевненості становлять: “стратегічне непряме мовлення” – 27,9% (“I was wondering, Doctor, if you could recommend an obstetrician my wife could go to” (Hailey)); “стратегічна некатегоричність” – 27,7% (“I think it’s a bit premature” (Grisham)); “стратегічні хезитації (сумнів)” – 22,3% (“I’m not sure I understand” (Grisham)); “стратегічна ухильність” – 13,4% (“You think that’s just a coincidence?” – “Could be” (Trustman, Dixon, Wimmer)); “стратегічне самоприниження” – 3,5% (“Are you an athlete?” – “Sort of” (Grisham)); “стратегічний песимізм” – 1,6% (“You couldn’t possibly do me a favor and think of your favorite color or TV program, could you?” (Goldsmith, Yuspa)); “стратегічна некомпетентність” – 1,5% (“I’m no good at arithmetic, I’m afraid. Please, correct me, Jane, if I’m wrong, but I believe that the square root of 97344 is 312” (Mikes)); “стратегічна недомовленість” – 1,3% (-“I just thought you’d...but, when it came to it, I didn’t know how to call you... having behaved so... badly, twice. But then... you came, so I figured... the thing is... the thing is...” (Curtis)); “стратегічна гіпотетичність” – 0,8% (“Hypothetically, what would happen — if I called Sydney and asked her to be my date?” (Sorkin)).

Невпевненість як глобальна стратегія репрезентована референціальним та афективним хеджингом. Кожна з виділених когнітивно-прагматичних підсистем характеризується прагматичною поліфункціональністю і містить низку функціонально-прагматичних різновидів. Референціальна невпевненість категоризується відповідно до орієнтаційного, когнітивного і темпорального критеріїв. За орієнтаційним критерієм виділяються:

· Апроксимативна невпевненість (69,5% референціальної невпевненості) орієнтована на пропозицію та відбиває зв’язок між пропозицією і реальною дійсністю. Використання даного різновиду зумовлено прагненням мовця дотримуватися точності, вірогідності і коректності інформації, що повідомляється, здійснити оцінку істинності пропозиції. Апроксимативна невпевненість віддзеркалює “балансування” між суб’єктивною оцінною думкою мовця і реальним станом речей з метою досягнення максимальної об’єктивізації пропозиції і фігурує в МА-констативах (90%) та МА-комісивах (10%):

- “But Alzheimer’s disease and the normal aging process are two separate things, right?”

- “It appears so, but there may be overlapping areas” (Hailey).

· Превентивна невпевненість (28,3%) орієнтована на продуцента висловлювання і зумовлена прагненням мовця уникнути відповідальності за пропозиційний зміст висловлювання у випадку його помилковості, можливого спростування або критики з боку адресата і фігурує в МА-констативах (80%) і МА-комісивах (20%):

- “With no witnesses, no prints, no screwups, it’ll take time to piece this thing together. Could be the same man, I don’t know. It’s too early…Could be the same guy, but he must be a superman. Probably two or three, but regardless, they had to have a lot of help” (Grisham).

· “Зближуюча” невпевненість (2,2%) орієнтована на реципієнта висловлювання, залучення останнього до процесу обговорення і ратифікацію ним інформації, що міститься у висловлюванні продуцента, і фігурує в МА-квеситивах (85%) і МА-констативах (15%):

- “When she (the Titanic) went down she was carrying some of the richest people in Europe and America, wasn’t she?” (O’Neill).

За когнітивним критерієм апроксимативна, превентивна і “зближуюча” невпевненість становлять компоненти фреймів: “ЗНАЮ, АЛЕ СУМНІВАЮСЯ” і “НЕ ЗНАЮ”. Референціальний хеджинг у межах першого фрейму означає, що комунікант володіє певною фактичною інформацією, але сумнівається у її точності й об’єктивності. Референціальний хеджинг у межах другого фрейму означає, що мовець, не володіючи у повному обсязі фактичною інформацією, яка становить об’єкт референції, висловлює гіпотезу або відверто констатує свою необізнаність щодо фактів і подій, які обговорюються. Апроксимативна невпевненість досить рівномірно розподіляється між зазначеними фреймами (відповідно 50,6% : 49,4%), тоді як превентивна невпевненість домінує у фреймі “НЕ ЗНАЮ” (відповідно 30,3% : 69,7%). “Зближуюча” невпевненість є лише компонентом фрейму “НЕ ЗНАЮ”.

За темпоральним критерієм усі три функціональні різновиди референціальної невпевненості кількісно домінують у пропозиціях, що належать до минулого і теперішнього часів, тобто темпоральності “факта”, але не гіпотетичної сфери майбутнього, де вживання невпевненості очікувалося apriori як найбільш природне. Отримані дані свідчать про стратегічний, маніпулятивний характер невпевненості в мовленнєвій діяльності. Для апроксимативного хеджинга спостерігається таке темпоральне співвідношення: 25,6% – минулий час,
54,2% – теперішній час, 20,2% – майбутній час. Для превентивного і “зближуючого” хеджинга відповідно: 28,8% : 51,5% : 19,7% і 50% : 50% : 0%.

Апроксимативна, превентивна і “зближуюча” невпевненість переважно (95%) задовольняють максимам принципу кооперації П. Грайса (93,3% – максимі якості, 1,7% – максимі кількості). У 5% випадків різновиди референціальної невпевненості порушують максими кооперації (2,9% – максиму кількості, 2,1% – максиму якості) з метою створення імплікатур. Референціальна невпевненість модифікує МА-констативи (85%), МА-комісиви (12%) і МА-квеситиви (3%).

Афективна невпевненість представлена двома функціонально-прагматичними різновидами: “негативно” і “позитивно ввічливим” хеджингом, що корелюють зі стратегіями негативної і позитивної ввічливості П. Браун і С. Левінсона. “Негативно” і “позитивно ввічлива” невпевненість реалізують специфічні низки прагматичних функцій.

“Негативно” ввічлива невпевненість (74,5%), спрямована на задоволення негативного лиця комунікантів, більш розпоширена в комунікативній традиції індивідуалістичних англомовних культур і реалізує такі прагматичні функції:

· контактовстановлююча функція (“перетинання границь”) (18,2% афективної невпевненості): -“We were wondering if…Miz Thomas, I know you probably don’t do this, and we can’t pay you anything…but we wondered …it would be a real honor…if you’d sing the anthem for us tonight” (Steel).

· гамбітна функція (“перехоплення ініціативи”) (15,7%): -“Dr. Pearson I was wondering if I could make a suggestion” (Hailey).

· функція підтримання дистанції (11,5%): -“Do you want to come to the opening?” -“We might” (Steel).

· функція комунікативного “самообмеження” (8%): -“Now, when Mr Sanders was talking on the phone, did you come up, push it out of his hand, and say “Forget the phone””? -“I might have. I don’t really remember” (Crichton).

· функція запобігання комунікативного конфлікту (7%): -“I don’t mean to be negative here…hey…Now I know that was your idea and all, but doesn’t that sound like a great chance of being…and wouldn’t that be, you know, a bad thing?” (Ganz, Mandel).

· “щадлива” функція (5,7%): -“Phil, um…about the church bit. We’re kind of negative about it” (Segal).

· функція “м’якого” переконання (4,2%): -“Could you at least try, maybe, to consider another profession?” (Glienna, Clarke).

· функція комунікативного “самозахисту” (3,8%): -“I know what you’re gonna say next. I mean I think I know. I’m not sure, but I think so” (Andrus, Brooks).

· функція уникнення комунікативного “лідерства” (0,4%): -“You don’t want me along?” -“I guess you could. If you want to” (Gilchrist).

“Негативно ввічлива” невпевненість модифікує МА-директиви (55%),
МА-констативи (40%) та інші типи МА (5%).

“Позитивно ввічлива” невпевненість (25,5%) спрямована на задоволення потреб позитивного лиця комунікантів і реалізує такі прагматичні функції:

· функція пошуку комунікативної підтримки і схвалення (10,5%): -“So everything tu ed out OK in the end, right?” (Bass, Franken).

· функція надання комунікативної підтримки (6,4%): -“You enjoy teaching, don’t you?” (Hailey).

· функція комунікативного “зрівнювання” (відмова від комунікативного “егоцентризму”) (4,7%): -“Kind of a hypertext thing. Sort of neat” (Crichton).

· функція встановлення дружніх стосунків (3,1%): -“It’s been hard, hasn’t it?” (Hailey).

· функція привертання уваги співрозмовника (0,8%): -“Anything special happen?” – “Maybe” (Steel).

“Позитивно ввічлива” невпевненість модифікує МА-квеситиви (92%),
МА-констативи (4%) і МА-експресиви (4%).

Поліфункціональний характер стратегії невпевненості виявляється в тому, що, один і той же хедж здібний реалізовувати різні прагматичні функції у різних ситуативних контекстах, а певна прагматична функція може бути реалізована низкою експліцитних чи імпліцитних хеджів. При модифікації іллокуції переважають множинні хеджи (57,5%), при модифікації пропозиції – одиничні (60,9%). “Негативно ввічливому” хеджингу притаманна орієнтація на реципієнта – 67,9%, “позитивно ввічливому” хеджингу – орієнтація на продуцента – 65,4%.

Розділ 3. “Соціальне варіювання стратегії афективної невпевненості в сучасному англомовному діалогічному дискурсі”.

Із виділених функціонально-прагматичних різновидів невпевненості соціопрагматичному аналізу підлягає лише афективна невпевненість, що регулюється принципом ввічливості і відбиває структуру соціальних взаємовідносин мовців. Аналіз горизонтального соціального варіювання афективної невпевненості здійснюється за гіпотезою випуклої кривої