СТРУКТУРА И ЭВОЛЮЦИЯ КУЧЕВО-ДОЖДЕВЫХ ОБЛАКОВ В ПРИБРЕЖНОЙ ПОЛОСЕ СЕВЕРО-ЗАПАДНОЙ ЧАСТИ ЧЕРНОГО МОРЯ

Краткое содержание

     У вступі обґрунтовується актуальність, наукова новизна і практична значущість дисертаційної роботи, формулюються цілі і задачі дослідження, викладаються основні положення, які виносяться на захист.

     В першому розділі міститься огляд проблем моніторингу мезомасштабних метеорологічних процесів за допомогою радіолокаційних спостережень в Молдові. Цю функцію виконує автоматизований  радіолокаційний комплекс “Метеоячейка”. Одержана інформація використовується для взаємодії з органами авіації при проведенні протиградових робіт, для оперативного контролю за роботою підрозділів Протиградової Служби Республіки Молдова.

      Радіолокаційні спостереження дозволили класифікувати основні типи хмарної системи за наступними  радіолокаційними ознаками: розподіл радіолуни за площею, просторовий розподіл висоти верхньої межі радіолуни і радіолокаційної відбиваності. Часова мінливість інтенсивності поля радіолуни купчасто-дощових хмар (РКХ) визначається зміною в часі основних радіолокаційних параметрів: верхньої межі радіолуни (Н_вм), висоти ізоповерхні з радіолокаційною відбиваністю 10^-9 см^-1 на довжині хвилі 10 см (Н₉) і радіолокаційною відбиваністю (η). Використання цих параметрів дозволяє визначати стадії еволюції купчасто-дощових хмар в процесі проведення оперативних радіолокаційних спостережень.

      В другому розділі викладена методика експериментальних досліджень мезомасштабної структури купчасто-дощової  хмарності в прибережній смузі за радіолокаційними даними. Були описані технічні характеристики радіолокатора МРЛ-5, погрішності вимірювань і охарактеризовані експериментальні дані. Основні дані про мезомасштабну структуру хмарних систем були отримані з використанням нерухомої (ейлерової) і рухомої (лагранжевої) систем координат. Для детального дослідження все північно-західне узбережжя було розбите на сім ділянок.

     В третьому розділі представлений аналіз мезомасштабної структури полів радіолуни купчасто-дощових хмар в прибережній смузі за радіолокаційними даними.

     Бризовий фронт (БФ) - це розташована паралельно береговій межі смуга конвективних хмар, що утворилася в результаті взаємодії великомасштабного фонового потоку з мезомасштабною денною бризовою циркуляцією. Бризовий фронт виявляється поза зоною впливу атмосферних фронтів. Бризовий фронт виділяється за допомогою просторово-часової картини поля радіолуни купчасто-дощової хмарності в прибережній смузі (100-150 км), яке спостерігається за допомогою радіолокаційної станції.

     В дисертаційній роботі була досліджена структура фонового потоку у всі дні з розвитком РКХ на БФ - випадок А; і в дні  з інтенсивним розвитком РКХ на БФ - випадок Б в нижньому 5 км шарі тропосфери: вологість, напрям і швидкість вітру на 850, 700 і 500 гПа. Під інтенсивним розвитком РКХ на БФ розуміється  розвиток РКХ на БФ уздовж всього побережжя, шириною скупчень  РКХ на БФ в прибережній смузі 50-100 км і значенням радіолокаційних параметрів: Н_вм > 8 км, η > 10^-9 см^-1.^. Проведений аналіз показав, що розвиток купчасто-дощових хмар в прибережній зоні відбувається в ослабленому полі атмосферної циркуляції з модальною швидкістю  вітру  4-7 м/с   (60.3% на 850 гПа,  47.8% на 700 гПа і 43.5%  на 500 гПа) і достатньо зволоженій в нижній частині тропосфери повітряній масі. На 700 гПа дефіцит точки роси в середньому в 1.2 рази менший, ніж на 850 гПа, і 2.1 рази менший, ніж на 500 гПа. Переважним напрямом переносу є західний, північно-західний, північний (57.5% на 850 гПа, 65.2% на 700 гПа і 63.0% на 500 гПа), тобто вітер, якій дує з берега, що забезпечує максимальну збіжність повітряних течій в зоні фронту морського бризу. Були отримані статистичні характеристики  вологості і вітру на ізобаричних поверхнях 850, 700 і 500 гПа.

     Аналіз приземних баричних полів показав, що найбільше число днів з РКХ на БФ припадає на малоградієнтні баричні поля зниженого і підвищеного тиску (56%), улоговини (26%) і гребені (9%).