ОЦІННИЙ ТЕЗАУРУС АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ: КОГНІТИВНИЙ І ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТИ

Краткое содержание

Перший розділ “Категорія оцінки в когнітивному аспекті” присвячено основним проблемам теорії оцінки як лінгвокультурологічної категорії, розгляду когнітивних основ семантики слова, проблемі категоризації дійсності за допомогою оцінної лексики, зокрема концептуальному моделюванню оцінного значення. Застосування когнітивного підходу, як відомо, потребує врахування не лише теоретичного, але й повсякденного пізнання, що ґрунтується на сприйнятті - основі усіх процесів, які пов’язані зі знанням і способами його здобуття. Аксіологічний, ціннісний досвід є одним з найважливіших у пізнавальній діяльності людини. Він впливає на тип мислення та духовну сферу життя людини. Сьогодні лінгво-психологічний напрямок когнітивної лінгвістики є “напрямком образного експерієнціалізму; в ньому спираються на дані природної категоризації світу та вивчають особливості наївної картини світу, повсякденної свідомості. В центрі уваги знаходиться співвідношення лінгвістичних даних з психологічними, урахування експериментальних даних. Приймаються до уваги дані про формування концептів” (О.С.Кубрякова). Отже, когнітивна семантика, в руслі якої виконано цю роботу, пов’язана з експериєнціальним підходом, який враховує не лише особливості теоретичного пізнання, але й повсякденного пізнання – когніції, яка на відміну від традиційного логічного підходу забезпечує глибокий й природний опис значень слів. Тобто когнітивний підхід дозволяє розкрити нові відношення на новому рівні тезаурусної класифікації мовних явищ у теорії пізнання мови й світу через мову.

У дослідженні розглядається сфера оцінного значення, що містить тільки узуальну інформацію, яка співвідноситься в даному соціумі з конкретною лексемою чи її денотатом, тобто тільки суспільно закріплене ставлення носіїв мови до позамовного об'єкта за ознакою “добре / погано”. Оцінка – це суб’єктивно-об’єктивне чи об’єктивно-суб’єктивне ставлення людини до об’єкта, виражене мовними засобами. Оцінка не існує без оцінюючого суб’єкта - людини. На реальний світ накладається сітка цінностей окремої людини, формуючи її індивідуальну оцінну “картину світу”, а також система цінностей соціуму, причому оцінна “картина світу” суб’єкта і соціуму можуть не збігатися. Специфічний лінгвокультурний характер категорії оцінки виявляється в більш складній і багатомірній у порівнянні з іншими категоріями структурі. Категорія оцінки характеризується співвіднесеністю з немовною дійсністю, наявністю ядра і периферії, ієрархічністю, різним ступенем семантичної близькості одиниць, що входять до неї, розмитістю меж периферії. У контексті когнітивного підходу семантика оцінного тезауруса може бути репрезентована у вигляді мережної моделі. Будучи синтезом теорії прототипів і категоризації, мережна модель дозволяє уніфіковано репрезентувати категоризацію на різних рівнях системи мови. Мережна репрезентація забезпечує орієнтованість теорії на мовне вживання, припускається існування в одній мережі на різних рівнях абстракції конкретних мовних виразів і схем (Р.Ленекер, Е.Скороходько). Побудова категорії оцінки у вигляді мережної моделі дозволяє дати максимально повну і ретельну характеристику оцінних лексичних одиниць. Мережне моделювання дозволяє розкрити ступінчастість та ієрархічність цього угруповання лексичних одиниць, чітко описати його системну організацію.

Оцінка має складну структуру, одним із ключових елементів якої є аксіологічна шкала. Фундаментальною ознакою, за якою дається оцінка, є ознака “добре” / “погане”, що виявляється на рівні слова. Ця ознака є підґрунтям для всіх типів оцінки. Оскільки в результаті трансформації будь-яка опозиція може бути виражена за допомогою “добре” / “погане”, останні внаслідок цього є метафоричними концептами. Найбільш універсальним і послідовним є асиметричний тип аксіологічної шкали, де норма оцінки збігається з позитивним краєм. Отже, відбувається ідеалізація позитивної норми. Спостерігається базовий характер ознаки “добре” і похідний характер ознаки “погане”, тобто погане сприймається як відсутність доброго (наприклад, pleasure ‘задоволення’ – displeasure ‘незадоволення’, happiness ‘щастя’ – unhappiness ‘нещастя’). Незважаючи на базове положення позитивної оцінки, кількісно превалює негативна оцінка, що пов’язано з психологічними особливостями людського мислення.  В теорії природної морфології поняття семантичної (або когнітивної чи концептуальної) маркованості збігається з поняттям похідної маркованості, тобто кодування категорій базується на сприйнятті людиною навколишнього світу. Те, що є більш природним, базовим, кодується простіше, “прозоро”, отже базові (або семантично простіші) категорії характеризуються немаркованим кодуванням (Майєрталер, 1988). Як свідчить аналіз матеріалу, у семантиці оцінного тезауруса англійської мови поняття “семантичне просте / складне” та “семантичне вихідне / похідне” не збігаються, а саме, семантично простим є “погане”, а семантично “вихідним” – “добре”.

Застосування апарату когнітивного моделювання до опису оцінного значення показало, що прототипи як холістичні одиниці, гештальти можуть бути розкладені на прототипні елементи, еквівалентні семантичним ознакам чи семантичним компонентам. Оптимальнішим методом моделювання оцінного значення є метод фреймового опису. Когнітивне моделювання за допомогою фреймових структур дозволяє поглибити уявлення про зміст оцінного значення, а також визначити когнітивні механізми, на яких ґрунтується комунікативна компетенція. Фреймові структури репрезентації знань утворюють ієрархічну систему й містять інформацію різного ступеня узагальненості. Ці структури фіксують прототипне, соціально і культурно зумовлене знання про предмети, людей, дії, події, поняття. Семантика фреймів припускає існування фреймів, кожний з яких має єдиного представника в сфері лексики – можливість, що відкидається теорією лексичного поля. За значенням кожного слова стоїть прототипний фрейм, що поєднує в собі концептуальні та мовні структури. Фрейми мають внутрішню структуру, елементи якої представлені сполученням слотів та їхніми значеннями. Зміст кожного слота не тільки фіксує основні семантичні ознаки, але й відбиває стереотипні знання про певну сутність у світі.

Структура оцінки може бути репрезентована у вигляді фрейму з наступними слотами: 1) ім’я фрейму; 2) суб'єкт оцінки; 3) предмет оцінки; 4) характер оцінки (позитивна чи негативна); 5) підстава оцінки (може бути імпліцитною чи експліцитною); 6) аспект оцінки (місце оцінки, час оцінки, оцінний стереотип); 7) зміст оцінної дії (процедури); 8) результат оцінки. Узуальна оцінка утворюється слотами суб’єкт оцінки, предмет оцінки, характер оцінки, підстава оцінки. Інші слоти релевантні у випадку оцінного висловлювання.

У другому розділі “Концептуальна організація оцінного тезауруса англійської мови” пропонується концептуальний опис оцінного тезауруса англійської мови, дається його загальна характеристика, а також характеристика основних вузлів його мережної моделі. Кожен елемент шару лексичних одиниць мови, у структурі яких міститься сема оцінки, належить до особливої сітки елементів і займає спеціальне місце у відповідній структурі відносин, яка називається оцінним тезаурусом англійської мови. Оцінний тезаурус англійської мови – це семантичний комплекс або систематизована сукупність лексичних одиниць, що віддзеркалює той фрагмент усвідомлюваної позамовної дійсності, який пов'язаний із уявленнями про цінності.

Однією з проблем опису оцінного тезауруса є проблема обмеження лексичного інвентаря оцінних концептів. Вихідним положенням дослідження є визнання того факту, що концепт включає лексеми, значення яких складають зміст національної мовної свідомості й формують “наївну картину світу” носіїв мови. Отже, у центрі уваги – спосіб концептуалізації світу в лексичній семантиці, зокрема того його фрагмента, який зафіксовано в оцінному тезаурусі мови, що, у свою чергу, складає концептуальну сферу. Основним дослідницьким засобом є концептуальна модель, за допомогою якої виділяються базові компоненти семантики концепта і виявляються стійкі зв’язки між ними.

Мережна модель оцінного тезауруса може бути репрезентована у вигляді набору вузлів концептів, за допомогою яких вербалізується ієрархія цінностей мовної спільноти. Визначено чотири аксіологічних рівні ієрархії цінностей, а саме: 1) сенсорні цінності, що пов’язані з сенсорним досвідом людини (концепти desire ‘бажання’, fear ‘страх’, uneasiness, anxiety, conce ‘тривога, занепокоєння’, grief, sorrow, sadness ‘туга, сум, смуток’, danger, threat ‘небезпека, погроза’, luck ‘удача’, despair ‘розпач’, disappointment ‘розчарування’); 2) життєвi, які пов’язані з фізіологічними та психологічними діями, станами, відносинами, що є аксіологічно значущими для людини (friendship ‘дружба’ – enmity ‘ворожнеча’, life ‘життя’ – death ‘смерть’, freedom ‘воля’ –  slavery ‘рабство’, peace ‘мир’ – war ‘війна’, health ‘здоров’я’ - illness ‘хвороба’); 3) духовні, що пов’язані з морально-етичними нормами (kindness ‘доброта’ – unkindness ‘вiдсутність доброти’, honesty, loyalty ‘чеснiсть, вipнicть’ – lie, treachery ‘неправда, зрада’, courage, bravery ‘смiливiсть, вiдвага’ – cowardice ‘боягузтво’); 4) а також абсолютнi, пов’язані з вірою в широкому розумінні (faith, belief ‘вipa’). У концептах нижчого рівня цінностей вербалізуються уявлення про фізичний і психічний почуттєвий досвід людини. Уявлення про життєві цінності вербалізуються у концептах раціоналістичних оцінок, які пов’язані з практичною діяльністю людини, її інтересами та повсякденним досвідом. Наступний рівень цінностей віддзеркалює ядро духовності, ориєнтованість на етичні норми та мораль. Слiд зазначити особливий характер загальнооцiнних концептiв good ‘добро’ – evil ‘зло’, які є концептами вищого ступеня абстракції і тому пронизують усі рівні аксіологічної ієрархії. Отже, шкала з полюсами “добре” та “погано” є прототипною на рівні аналізу лексичних одиниць.

Аналіз матеріалу показав, що ядро концептуальної структури категорії оцінки складають частотно вживані слова з прямим значенням, які є ближчими до когнітивного прототипу. Як правило, ключові чи ядерні слова концептів кодуються простіше, тобто є, в основному, структурно непохідними, такими, що мають одиниці оптимальної довжини й позначають найбільш прості та природні з екстралінгвістичного погляду поняття. Ці спостереження свідчать про дію механізмів теорії природної морфології стосовно семантичних особливостей оцінного тезауруса англійської мови. Оцінний тезаурус англійської мови характеризується системністю, ієрархічністю, іконічністю (яка розуміється не як семантичне відношення, тобто зв’язок між позначенням і об’єктом, а як прагматичне відношення, тобто зв’язок між позначенням, об’єктом та мовцем), наявністю ядра і периферії.

Знакова, лінгвістична природа концепту зумовлює його закріпленість за певними вербальними засобами його реалізації, сукупність яких створює зміст відповідних одиниць, що групуються навколо домінанти, що репрезентована ім’ям концепту. До найбільш значущих характеристик концепту належить співвіднесеність частиномовних реалізацій його імені. Вивчення частиномовного аспекту оцінного тезауруса показує, що основною функцією іменників є оцінне найменування об’єкта в широкому розумінні. Іменники превалюють у вербалізації 29 концептів, наприклад, law, order ‘закон, порядок’, lie, treachery ‘неправда, зрадництво’, power ‘влада’, illness ‘хвороба’, war ‘війна’, admiration ‘замилування’, strength ‘сила’, communicating ‘спілкування’, cleanness ‘чистота’, severeness ‘суворість’, social status ‘соціальний статус’, love ‘любов’, hatred ‘ненависть’, friendship ‘дружба’ та ін.

Особливістю оцінного значення прикметників є їх вищий ступінь прототипності порівняно з оцінними іменниками й дієсловами, що виявляється в меншій маркованості ад’єктивних форм (credible – credibility, credulous – credulousness, gullible – gullibility і т.д.). Прикметники превалюють у вербалізації 44 концептів від загальної кількості концептів: anger ‘гнів’, usual ‘звичайний’, despair ‘розпач’, uneasiness, anxiety, conce ‘тривога, занепокоєння’, evil ‘зло’ (загальна оцінка), appearance ‘зовнішність’, good ‘добро’ (загальна оцінка), foolishness ‘дурість’, interest, curiosity ‘інтерес, цікавість’, smell ‘запах’, admiration ‘замилування’, weakness ‘слабість’, right ‘правильний’, size, amount ‘розмір, кількість’, easy ‘легкий’, cleanness ‘чистота’, severeness ‘суворість’, grief, sorrow, sadness ‘туга, сум, смуток’ та ін.

У 14 концептах, а саме, knowledge ‘знання’, disappointment ‘розчарування’,  boasting ‘хвастливість’, gratitude ‘подяка’, danger, threat ‘небезпека, погроза’,  disgrace, shame ‘ганьба, безчестя’, surprise ‘подив’, wrong ‘неправильний’, useless ‘марний’, peace ‘мир’, unkindness ‘відсутність доброти’, freedom ‘воля’, loyalty, honesty ‘чесність, вірність’, weather ‘погода’ прикметники й іменники репрезентовані приблизно рівною кількістю мовних одиниць.

Оцінні дієслова найактивніші у формуванні семантики концептів surprise ‘подив’, death ‘смерть’, noise ‘шум’, harm ‘шкода’, transport ‘транспорт’. Частка дієслів значна й у концептах law, order ‘закон, порядок’, communicating ‘спілкування’, lie, treachery ‘неправда, зрадництво’, boasting ‘хвастливість’, sex, courting ‘секс, залицяння’, а в концептах pain, ache ‘біль’, desire ‘бажання’, disappointment ‘розчарування’ за кількістю вони збігаються з іменниками. Це свідчить про досить широкий спектр значень при домінуванні семантичних ознак “дія”, “ситуація”, “подія”, “ставлення”.

Дієслово є носієм динамічних, а прикметник постійних ознак, отже, на когнітивному рівні вони є глибинно подібними одиницями-виразниками динамічних і статальних ознак. Ознака, яка виражається дієсловом, є динамічнішою порівняно з ознакою, що виражається прикметником, динаміка якого виявляється в градації цієї ознаки (див. також О.Шейгал). Отже, у своєму категорійному значенні оцінні дієслова поєднують найрізноманітніші ознаки й кодують знання про світ, включаючи інформацію про способи взаємодії об’єктів у часі та просторі.

Частиномовний чинник не впливає на знак оцінки в семантиці концепту. Більшість концептів розташовані на протилежних полюсах аксіологічної шкали з ухилом вбік негативної оцінки. Це такі концепти, як wrong ‘неправильний’, evil ‘зло’, harm ‘шкода’, enmity ‘ворожнеча’, lie, treachery ‘неправда, зрадництво’, unusual ‘незвичайний’, difficult ‘важкий’, useless ‘марний’ і т.д. (усього 40 концептів). “Позитивними” є концепти right ‘правильний’, good ‘добро’, easy ‘легкий’, important ‘важливий’, kindness ‘доброта’, life ‘життя’, freedom ‘воля’, strength ‘сила’, love ‘любов’ і ряд інших (усього 29 концептів). 20 концептів, наприклад, social status ‘соціальний статус’, power ‘влада’, size, amount ‘розмір, кількість’, appearance ‘зовнішність’, communicating ‘спілкування’, age ‘вік’ мають змішаний характер, тобто більшою чи меншою мірою в їхній семантиці превалює негативна або позитивна оцінка, причому, частіше оцінка є негативною.

Найбільшими вузлами у мережній моделі оцінного тезауруса є вузли концептів психо-емоційної сфери людини (1506 одиниць), концептів якостей, рис характеру людини (1393 одиниці), параметричних концептів (1040 одиниць). У деяких вузлах тезауруса (наприклад, вузли концептів психо-емоційної сфери людини, загальнооцінних концептів, концептів якостей, рис характеру людини, вузлах концептів стану, дії, відносин, стосунків, параметричних концептів) простежується наявність концептів-опозицій (useful ‘корисний’ – useless ‘некорисний’, love ‘любов’ – hatred ‘ненависть’, kindness ‘доброта’ – unkindness ‘вiдсутність доброти’, honesty, loyalty ‘чеснiсть, вipнicть’ – lie, treachery ‘неправда, зрада’, courage, bravery ‘смiливiсть, вiдвага’ – cowardice ‘боягузтво’). Це свідчить про полярність когнітивного сприйняття відповідних ментальних просторів мовною особистістю. Ядерний сектор оцінного тезауруса представлений семантично простими поняттями, що кодуються, в основному, за допомогою непохідних ключових лексичних одиниць. Лише 3 пари концептів кодуються ключовими словами, що є похідними від “позитивних” конституентів опозиції (usual ‘звичайний’ - unusual ‘незвичайний’, important ‘важливий’ – unimportant ‘неважливий’, kindness ‘доброта’ – unkindness ‘відсутність доброти’).

Вузли мережної моделі оцінного тезауруса англійської мови, репрезентовані базовими концептами, що закріплені у свідомості й відбивають різні галузі та сфери людської діяльності, полегшують розумові процеси, надаючи експериментальний контекст, у межах якого знову сприймані поняття можуть бути адаптовані та правильно зрозумілі. Когнітивна роль елементів оцінного тезауруса англійської мови полягає в моделюванні значення лексичних одиниць на основі відповідної пропозиції і виявляється в систематичності мовних реалізацій, у дії мовної аналогії.

Визначення списку основного лексичного ядра оцінного тезауруса, а також меж самого оцінного тезауруса дозволяє створити необхідні передумови для подальшого спостереження за відновленням і змінами, що відбуваються в цьому досить численному і комунікативно значущому шарі словникового складу мови, у тому числі в гендерному аспекті. Виділення й опис складників оцінного тезауруса – базових концептів – дозволяє зіставити й виявити універсальні та специфічні ознаки ціннісної картини світу носіїв різної статі.

У третьому розділі “Вираження оцінки одиницями різних частин мови” розглядаються особливості вияву оцінного компонента лексичного значення слова в різних частинах мови, описуються основні семантичні типи оцінних іменників і дієслів, специфіка положення різних частин мови на оцінній шкалі. Структура оцінного тезауруса англійської мови характеризується градуйованістю. Це виявляється в тому, що добре і погане градуйоване й, отже, може бути більшим і меншим. Поняття градації є наслідком порівняння різних станів суб’єкта відчуття. Ефект градації досягається не тільки за допомогою словотворчих засобів, але й за допомогою фактора приналежності до тієї чи іншої частини мови. Положення слів на оцінній шкалі пов’язане з аксіологічним принципом, відповідно до якого оцінна насиченість слів пропорційна ступеню взаємодії з людським фактором. Аналіз матеріалу показує, що як об’єкт оцінки прикметників можуть виступати людина та її діяльність, абстрактні й конкретні поняття, ситуації. Іменники на позначення конкретних предметів, явищ природи – нейтральні, а пов’язані з людиною, її діяльністю, емоційним сприйняттям світу – оцінно забарвлені. Положення дієслів на аксіологічній шкалі варіюється так само, як і в іменників: дієслова, що позначають розумову діяльність і процеси, - оцінні, а дієслова, що позначають конкретні фізичні дії, - нейтральні.

Іменник займає особливе положення в ієрархії частин мови не тільки в плані організації мови, але й у плані її внутрішньодискурсивних потенцій, особливо здатності номіналізацій до когнітивного переосмислення дії чи події, позначеної дієсловом. Аналіз мовного матеріалу показує, що іменник виходить далеко за межі субстанційності в суворому розумінні цього терміна, тобто речовинності, що складає ядро предметності. Дослідження засвідчило, що ядро категорії оцінки репрезентоване абстрактними іменниками, які значно домінують у кількісному відношенні над іншими макрогрупами і складають 1149 одиниць чи 63% від загального набору оцінних іменників. Абстрактні іменники (АІ) позначають різні поняття часу, міри, маси, відстані, поняття категорій предметного світу, географічні реалії, астрономічні й природні явища, а також поняття, що відносяться до розумових, моральних, психічних, соціально-нормативних сфер діяльності людини. Оцінний компонент міститься в значенні так званих первісних абстрактних іменників та іменах родових і видових понять, різних категорій, властивих об’єктивному і суб’єктивному світу людини. На ближній до ядра периферії знаходяться оцінні найменування особи, що характеризують людину за рядом ономасіологічних ознак. На далекій периферії розташовані інші макрогрупи.

Серед семантичних типів оцінних абстрактних іменників домінують іменники з інтегральною семою “дія” (31,3% від загальної кількості оцінних АІ вибірки -taunt ‘їдке глузування, шпилька’, jaw ‘розм. розмови про те, про се, теліпання язиком’, brawl ‘гучна сварка, скандал’, convulsion ‘судороги, спазми, конвульсії’, wrench ‘смикання, ривок, викручування’). Друге місце займають оцінні абстрактні іменники стану (21,2% від загальної кількості одиниць вибірки - quietude ‘спокій’, rapture ‘захоплення, екстаз’, anxiety ‘тривога, занепокоєння, страх’, turmoil ‘сум’яття’). Далі йдуть оцінні імена з домінувальною семою “властивість” (14% - integrity ‘чесність, прямота’, decency ‘пристойність, благопристойність’, honesty ‘чесність’) й оцінні абстрактні іменники ставлення (12,3% - negligence ‘байдужість, зневажливе ставлення’, apathy ‘байдужість, апатія’, nihilism ‘нігілізм’). На останній позиції оцінні іменники, що позначають якусь подію чи ситуацію (3,7% - imbroglio ‘складна, заплутана ситуація, непорозуміння’, frost ‘розм. провал, невдача, розчарування’, predicament ‘скрутне, неприємне становище’, tragedy ‘трагедія’).

Оцінні АІ дії неоднорідні за своєю семантикою: виділено 8 семантичних типів, до яких належать мовні одиниці з інтегральною семою “дія”: фізична, мовленнєва, поведінка, ментальна, емоційна, соціальна, результат дії, деструктивна дія. Найбільшою кількістю оцінних АІ групи “дія” представлені в мові семантичні типи фізичної, мовленнєвої дії, а також поведінки. У групі оцінних АІ з інтегральною семою “стан”, що включає 4 семантичних типи, значно переважає семантичний тип “емоційний стан”.

З-поміж оцінних імен категорії властивостей значно переважають АІ семантичного типу “суб’єктні властивості”. Це кількісне співвідношення можна пояснити впливом аксіологічного принципу, тобто значний ступінь оцінної забарвленості притаманний тим лексичним одиницям, які пов’язані з людиною, її діяльністю і т.д. Отже, у мові численніші АІ на позначення суб’єктних властивостей, тобто ті, що притаманні носіям - істотам.

Розподіл позитивної і негативної оцінки в семантичних типах варіюється. Позитивна оцінка не зафіксована в семантичних типах “деструктивна дія” і “фізичний стан”, що, безумовно, пов’язане з семантикою їхніх конституентів: деструктивні дії не бувають позитивними, а гарний фізичний стан вважається нормою. Негативна оцінка значно превалює в семантичних типах “фізична дія”, “мовленнєва дія”, “соціальна дія”, “ставлення суб’єкта, що знаходиться в емоційному стані, до об’єкта”, “поведінка”, “ментальна дія”. Приблизно однаковою мірою негативна оцінка виявляється в семантичних типах “емоційна дія”, “емоційний стан”, “стан речей, “ставлення суб'єкта до об’єкта”, “подія, ситуація”. Позитивна і негативна оцінка простежуються однаковою мірою в семантичних типах “соціальний стан”, “результат дії”. Позитивна оцінка переважає в семантичних типах АІ, що позначають властивості.

Отже, оцінні АІ виступають як структури репрезентації знань про системи національно-культурних і загальнолюдських цінностей, а також способів концептуальної організації знання. Ядерне положення АІ у категорії оцінки пов’язано з тим, що саме оцінний компонент імен дії, стану, властивості, ставлення несе основне навантаження у виконанні функції накопичення і збереження інформації про світ. Як показав аналіз матеріалу, рівень багатозначності оцінних слів знаходиться в тісному зв’язку з рівнем абстракції мовних одиниць і є більш низьким в абстрактних іменників, ніж у конкретних. Це зумовлюється тим, що конкретні імена відрізняються від абстрактних значно вужчим і більш окресленим обсягом значення.

В англійській мові нестандартна лексика семантичної галузі “людина” займає важливе місце на аксіологічній шкалі, в основному, в тій її зоні, що пов'язана зі знаком “-“. Це пояснюється тим, що просторічна лексика, яка виражає свого роду соціальну оцінку, породжується певними соціальними групами мовного співтовариства. Ключовими номінативними ознаками, за якими дається оцінка людині в нестандартному вокабулярі, є: рід діяльності, професія, моральні якості, поведінка, характер, здібності, професіоналізм, вік. Все це свідчить, що мова мова членує позамовну дійсність і відбиває реальні зв’язки, наявні між різноманітними предметами та явищами дійсності. Утворення нестандартних оцінних найменувань особи відбувається в межах словотворчих механізмів системи словотвору англійської мови.

Категорія оцінки перетинається з конотативною галуззю лексичного значення оцінних дієслів: оцінка, як правило, виконує роль конотації при основній семі “дія”, “стан”, “ставлення” і значно рідше буває центральною (наприклад, beat ‘ударяти, бити’, befuddle ‘одурманювати’). Спостерігається тенденція до більшої оцінної маркованості менш полісемічних слів. Метафорична оцінка в оцінних дієслів непродуктивна. Ознаки, що служать підставою оцінки в семантиці дієслова (морально-етичні, інтелектуальні, емоційні, естетичні, соціальні), збігаються з підставою оцінки в інших частинах мови і, отже, є універсальними.

Серед оцінних дієслів переважають дієслова з інтегральною семою “дія” (60% від загальної кількості оцінних дієслів вибірки - gerrymander ‘спотворювати факти, підтасовувати, фальсифікувати’, misrepresent ‘подавати у фальшивому світлі’, misinform ‘неправильно інформувати, вводити в  оману’, hocus-pocus ‘надувати, обманювати’, fox ‘діяти спритно, хитрити, обдурювати’, roister ‘бешкетувати’, bulldoze ‘шантажувати, залякувати’). Друге місце займають дієслова ставлення (21% від загальної кількості одиниць вибірки - dote ‘кохати, любити до нестями’, enamour ‘породжувати любов, зачаровувати’, idolize ‘обожнювати, робити кумиром’, adore ‘обожнювати, схилятися’). На третьому місці дієслова з домінувальною семою “стан” (11% від загальної кількості одиниць вибірки - mope ‘хандрити, бути в пригніченому стані’, whirl ‘бути в сум’ятті’, blaze ‘кипіти від гніву’). У групі дієслів дії переважають дієслова інтелектуальної дії. Далі йдуть дієслова поведінки, емоційної дії. У групі оцінних дієслів стану превалюють у кількісному відношенні дієслова емоційного стану. У складі кожного семантичного типу оцінних дієслів стану також виділені оцінні дієслова, які каузують певний стан, й оцінні інхоативи. Як показав аналіз матеріалу, каузативами, що переважають в цій групі, є оцінні дієслова, які містять у своїй семантичній структурі сему каузування певного фізичного стану. В усіх типах цієї групи дієслів оцінні інхоативи зустрічаються одинично. Це пояснюється тим, що в англійській мові є інші засоби вираження початковості оцінної дії чи стану.

У групі оцінних дієслів ставлення, відносин, стосунків (наприклад, revere ‘поважати, шанувати’, pride ‘пишатися’, crouch ‘плазувати’) виділені оцінні дієслова міжособистісних стосунків і соціальних відносин, серед яких незначно превалюють дієслова міжособистісних стосунків (detest ‘ненавидіти’, contempt ‘нехтувати’, loathe ‘відчувати відразу’), що свідчить про більш важливе місце міжособистісних стосунків у ціннісній картині світу людини порівняно із соціальними відносинами.

Ступінь релевантності ознак у семантичній структурі оцінних дієслів можна подати у вигляді такого набору: 1) оцінна дія, 2) оцінне ставлення, 3) оцінний стан, 4) інші. Семантичні ознаки в структурі оцінних АІ мають наступну послідовність: 1) оцінна дія, 2) оцінний стан, 3) оцінна властивість, 4) оцінне ставлення, 5) інші.     

Четвертий розділ “Гендерний компонент семантики лексичних одиниць. Гендерна оцінка” містить теоретичне обґрунтування гендерних основ семантики лексичних одиниць. Основна увага приділяється аналізу взаємозв’язку понять “біологічна стать”, “категорія роду”, “гендер”. У зв’язку з тим, що біологічна стать не в змозі експлікувати наявні розбіжності соціальних ролей і характеристик, що існують у суспільстві, виникає необхідність введення поняття гендер. По-перше, гендер є мисленневим конструктом або моделлю, що введено для більш адекватного та коректного опису проблем статі й розмежування його біологічних та соціокультурних функцій. По-друге, гендер – це соціальний конструкт, який включає соціально сконструйовані ролі та обов’язки чоловіків та жінок, їх характеристики, поведінку. Цей соціальний конструкт створюється суспільством, в тому числі за допомогою мовних механізмів. Явища сексизму в мові можуть бути зафіксовані різними засобами, одним з найголовніших з них є гендерна оцінка.

В мові існують дві такі основні категорії, як + male ‘наявність чоловічого’ і - male ‘відсутність чоловічого’, отже, класифікація жінок йде під знаком (- male ‘відсутність чоловічого’), внаслідок чого категорії жінок відводиться негативний семантичний простір. Створено базисну класифікаційну основу + чоловіче / - чоловіче, добре і погане, у межах якої можна інтерпретувати будь-які вирази і концепти і своєрідну оцінну шкалу, засновану на єдиній ознаці “чоловіче”, що має полярні значення + / -. Отже, гендерний параметр мовної особистості може помітно впливати на сприйняття нею ціннісної картини світу і, внаслідок цього, на її вербалізацію у мовленнєвій поведінці.

Гендерний підхід дозволяє розглядати структури мови в контексті різниці між чоловіками і жінками, що особливо яскраво виражена в ряді концептів, які входять до складу оцінного тезауруса мовного співтовариства. Базовими гендерними концептами є концепти “чоловіче” і “жіноче”, що розглядаються не тільки з погляду їхньої біологічної сутності, але і як поняття, в яких відбивається чинний суспільний устрій, соціальні ролі та стереотипи статей і які змінюються у ході розвитку людського суспільства. Динамічні властивості цих концептів дозволяють їх моделювати в контексті наявної в суспільстві гендерної асиметрії і визначити ступінь андроцентричності мови, оскільки мовлення, яке розуміється  широко як комунікація, закріплює і відтворює в культурі різницю між статями, у тому числі їхнє дискримінаційне розрізнення – сексизм. Явища сексизму в мові віддзеркалюються у гендерній оцінці.

Гендерна оцінка – це вид соціальної оцінки суб'єкта чи об'єкта навколишньої дійсності, підставою якої є базова ознака “чоловіче” чи “жіноче”. Як і взагалі оцінка, гендерна оцінка може займати різне місце у семантиці лексичних одиниць: вона може бути компонентом денотативного аспекту значення, компонентом конотації, а також може бути частиною обох компонентів лексичного значення. Зафіксовані мовою уявлення про “типово жіноче” і “типово чоловіче” пронизують усю гендерну систему. В комбінації з такими соціальними чинниками, як раса, національність, клас, вік гендер створює своєрідну систему соціальної ієрархії. Отже, гендерний аспект категорії оцінки припускає розгляд того, як вербалізуються мовою ролі, норми, цінності, що відведені суспільством жінкам та чоловікам, а саме, як конструюються і віддзеркалюються в мові гендерна асиметрія та ієрархія.

Гендерна оцінка не є однаково релевантною в сферах, повязаних з поняттям “людина”. Як показує аналіз лексичних одиниць, що склали матеріал словникової вибірки, найбільша гендерна диференціація спостерігається в концептах “Вік”, “Зовнішність”, “Стосунки в родині”, “Професія”. Найменша диференціація спостерігається за ознаками соціально-майнового положення, національної приналежності, світогляду, фізичного й емоційного стану.

Гендерні розбіжності спостерігаються як на рівні системи мови, так і на рівні її вживання. На рівні системи мови наявні різного типу асиметрії, що виявляються у вигляді семантичних лакун, коли в мові відсутнє позначення для якогось концепту. В англійській мові не існує фемінінного еквівалента на позначення деяких понять. Застосування чоловічого позначення щодо референта-жінки підсилює її позитивну оцінку, а номінація чоловіка жіночим позначенням знижує оцінку чи змінює її знак на протилежний вбік пейорації значення.

Немаркованість чоловічого роду виступає граматичною особливістю англійської мови, в якій гендерні розбіжності ґрунтуються на семантичних ознаках. В аспекті теорії природної морфології семантично простіші явища маркуються простіше, тобто чоловічий рід є базисним щодо жіночого. В свою чергу, семантично більш маркований член опозиції (форма жіночого роду) репрезентований довшою в лінійному відношенні й формально маркованішою формою, ніж семантично немаркований (форма чоловічого роду). З погляду кількісної характеристики базисна немаркована форма чоловічого роду відрізняється більшою частотністю вживання. Чоловічий рід використовується як нейтральний термін для позначення осіб і в займенниках англійської мові. Родове значення чоловічого роду в англійській мові можна пояснити не тільки особливостями будови англійської мови, але і тим, що чоловічий рід вважається “більш гідним”, у такий спосіб природна перевага чоловіка відбита в мові та її будові. 

Докладний аналіз лексикографічного відображення гендерного аспекту в словниках різних типів показав, що гендерний аспект відбивається в лексикографічних джерелах не регулярно. Порівняльний аналіз традиційних джерел і джерел, що складають “жіночу” лексикографію, показує, що в традиційних словниках гендерний аспект значення слова, як правило, ігнорується, що підтверджує зв'язок гендерних змін у семантиці слова з проблемою сексизму. Аналіз дефініцій, використовуваних у “жіночій” лексикографії, показує, що будь-яке нейтральне слово може набути у феміністів оцінного забарвлення. Додаткові конотації, що виникають при цьому, утруднюють визначення базового і похідного значень, а також встановлення семантичного зв'язку між вихідним і похідним значеннями. Як показує аналіз матеріалу, значення, які фіксуються в лексикографічних джерелах, піддаються змінам, бо мова реагує на нові комунікативні вимоги. Феміністична лексикографія не тільки дозволяє усвідомити весь потенціал значення слова і виробити критичне ставлення, але і сприяє закріпленню в системі мови гендерних змін.

Аналіз способів вираження гендерної оцінки дозволяє зробити висновок про відсутність різкої межі між “чоловічим” і “жіночим” аксіологічним мовленням. Зазначені особливості розглядаються як тенденції вживання. Таким чином, при дослідженні дихотомії “чоловіче” / “жіноче” необхідно виділяти два шари інформації: специфічний і універсальний. Кожний з цих шарів пов'язаний із впливом на формування мовного висловлювання ряду характеристик індивідів: нейрофізиологічих, психічних та інших біологічних, а також із впливом соціальних та економічних чинників. Універсальною є однакова пряма функціональної залежності оформлення “чоловічого” і “жіночого” мовленнєвого висловлювання від таких аргументів, як  вік, освіта, виховання, соціальний статус, професія, економічне становище. Гендерна диференціація більшою мірою репрезентована на фонологічному і дискурсивному рівнях і меншою мірою на лексико-синтаксичному. Наприклад, жінки частіше вдаються до зменшувальних суфіксів, використовують у мові зменшувально-пестливі  номінації (“I hate her!” she cried desperately. Red-headed thing! Calling me ‘darling’ and ‘honey,’ and sending me handkerchiefs for C-Christmas – and then sneaking off behind closed doors and k-kissing my h-husband – “ (K.Brush, p. 88 – 89)), вживають безліч вставних слів, модальних конструкцій, що виражають різний ступінь невпевненості, імовірності, невизначеності (“Well, you’ll just have to take along what you’ve got. Maybe there’ll be some way of getting the rest to you.” “Elmers come in every week, don’t they?” Daisy demanded. “Yes, but maybe they won’t always be bringing you in.” (R.Suckow, p. 97.)). У мовленні жінок більше форм ввічливості, наприклад, тверджень у формі питань, ілокуції невпевненості при відсутності самої невпевненості (‘Mr Crich can’t see you. He can’t see you at this hour. Do you think he is your property, that you can come whenever you like?’ (Women in Love p. 288 – 289). У мовленнєвій поведінці жінок відсутня домінантність, вони вміють слухати і зосередитися на проблемах співрозмовника. Загалом мовленнєва поведінка жінок характеризується як більш гуманна, неагресивна. Жінкам властива велика поступливість, кооперативність, менша впевненість у веденні полеміки, вони частіше посилаються і наводять приклади конкретних випадків з особистого  досвіду чи найближчого оточення. Мовлення чоловіків більш грубе, вони вживають нецензурні слова як вставні (‘…Go to hell... Do you think I can make an actress of you in a season? Do you think I’m going to work my guts out to make you give a few decent performances and then have you go away to play some twopenny-halfpenny part in a commercial play in London? What sort of a bloody fool do you take me for?..’ (Theatre p. 26.)). У мовленні чоловіків надається перевага дієсловам активного стану (“I don’t care,” said George. “I’ll give you twenty-four hours to decide.” (Crome Yellow p. 162.)). Слід зазначити, що для діалогів чоловіків і жінок характерні перебивання співрозмовниками один одного. Частіше спостерігається перебивання жінок чоловіками, з одного боку. З іншого боку, перебивання чоловіків чоловіками більшою мірою заважають комунікації. Жіночому мовленню властиві експресивні моделі вираження свого ставлення до співрозмовника, до навколишньої дійсності. Загалом у мовленні жінок переважає позитивна оцінка. Асоціативні поля в чоловічому і жіночому мовленні співвіднесені з різними фрагментами картини світу: спорт, полювання, професійна, військова сфера (чоловіки), природа, родина, діти, навколишній повсякденний світ (жінки). Однією з найхарактерніших особливостей чоловічого мовлення є перевага раціонального начала над емоційним. У чоловічому мовленні спостерігаються прагнення до точності номінацій, сильніший вплив чинника “професія”, термінологічність, тенденція до використання експресивних, особливо стилістично знижених засобів. Ненормативну лексику використовують в одностатевих групах і чоловіки, і жінки. Проте вимовляти її в змішаних групах не прийнято. Полемічний стиль характеризується агресивністю. Як правило, чоловіча оцінка є переважно негативною. Аналіз матеріалу показує, що основним типом соціальних відносин, що впливають на мовленнєву поведінку комунікантів в англомовному суспільстві, є відносини переваги й підпорядкованості.

П’ятий розділ “Гендерний аспект оцінного тезауруса: експериментальне дослідження” містить результати лінгвістичного асоціативного експерименту. Подальший розвиток у ньому одержують положення когнітивного та гендерного підходу до опису оцінних одиниць, на підставі комунікативних реакцій на задані стимули аналізуються особливості семантики ядерних концептів, що складають оцінний тезаурус англійської мови, в тому числі гендерні концепти “жіноче” і “чоловіче”. Особливості мовленнєвої поведінки жінок і чоловіків розглядаються в контексті соціальних ролей і гендерних стереотипів, які є складовими гендерної системи. У розділі дається семантична характеристика ієрархії жіночих і чоловічих цінностей як фрагмента концептуальної і мовної картин світу.