ГЕОПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНОГО ПРОЦЕСУ : Геопространственная организация туристического ПРОЦЕССА

Краткое содержание

У Вступі розглянуто багатоаспектність та масштабність проявів туризму як суспільного явища, міждисциплінарний характер його дослідження та обгрунтовано необхідність розширення предметно-об¢єктної сфери географії туризму, чим і обумовлена актуальність теми дисертації, мета роботи та основні завдання дослідження, показано зв¢язок з науковими програмами, планами, темами, відображено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів і визначений особистий внесок здобувача у проведене дослідження, наведені дані про апробацію результатів, об¢єм та структуру дисертації.

У першому розділі на основі критичного аналізу наукової літератури з проблем теорії та методології суспільної географії, наукового доробку вітчизняних та зарубіжних авторів з географії туризму та суміжних географічних дисциплін, а також джерел, які охоплюють різні сторони функціонування туризму (організаційні, економічні, маркетингові, менеджментні, історичні, правові, просвітницько-виховні, екологічні, соціо-культурні, краєзнавчі),  розроблені наукові основи суспільно-географічного дослідження туризму на етапі глобалізації, які грунтуються на сполученні принципів системного та процесуального підходів. Це стало підставою для трактування туризму як безперервного, динамічного, поліфункціонального з тенденцією постійного урізноманітнення функцій, етапного відповідно до змін соціально-економічного розвитку та поступу науково-технічного прогресу, полілінійного процесу з чітко визначеними хронологічним та хорологічним векторами розвитку, що свідчить про його геопросторовий зміст. Сутністю геопросторового туристичного процесу є системно-структурне просторово-часове узгодження нестабільного, схильного до перманентної диверсифікації попиту та комплексної, поліструктурної пропозиції, фіксоване в кожний момент часу їх співвідношенням на певній території в різних формах територіальних структур, яке відбувається за ринковими законами, формуючи ринок туристичних послуг.

Ринок туристичних послуг (туристичний ринок) формується множиною різноманітних за характером, формою, інтенсивністю, величиною, направленістю тощо зв¢язків між споживачем (туристом) та виробником туристичного продукту (підприємством індустрії туризму), які виступають структуроутворюючими одиницями ринку і динамічна рівновага між якими обумовлює його сталість та внутрішню організацію (рис. 1). В основі виокремлення даного ринку лежать характерні риси туристичної послуги (комплексність, мобільність та ритмічність), які реалізуються у турі як специфічному товарі туристичного ринку.

Ринок туристичних послуг є динамічною, поліструктурною, поліформною та багаторівневою відкритою системою, що прямує до стану рівноваги шляхом узгодження диспропорцій між мінливим та мобільним попитом і відносно стабільною ресурсно детермінованою пропозицією, яка по багатьох каналах (виробничо-технологічних, ресурсних, кадрових, інформаційних, фінансових тощо) зв¢язана з ринками вищого порядку (ринком послуг, світовим господарством) та суспільно-географічним комплексом певного рівня. Реальний стан туристичного ринку характеризується або часовим, або територіальним, або товарним (за номенклатурою послуг) дисбалансом. Вихід однієї зі структур із стану рівноваги призводить до розбалансованості всього ринку на певний час, поки ємність ринку не прийде до рівноваги з обсягом та структурою попиту.

Територіальність туристичного ринку обумовлюється об¢єктивно наявними властивостями туристичного процесу, якими є: 1) цілісність, динамічна рівновага попиту і пропозиції; 2) циклічність, обумовлена сезонною динамікою географічної оболонки та суспільною практикою; 3) лімітованість, наявність об`єктивних обмежень відповідно до умов сталого розвитку (антропогенних навантажень на ландшафти, соціо-культурних і психологічних навантажень на місцеве населення); 4) поліморфізм або різноманітність ресурсної бази, яка відбиває об`єктивно наявну диференційованість геопростору; 5) зональність, обумовлена законом географічної зональності природно-рекреаційних умов; 6) регіональність, яка проявляється в неповторності місцевих умов задоволення туристичного попиту та особливостях формування індустрії туризму. Тобто, територіальність туристичного ринку ресурсно детермінована, а ресурси трактуються розширено як спроможність геоторії (території, акваторії) задовольняти мотиваційні потреби туристів відповідно до своїх властивостей (природних та суспільних), туристсько-географічного положення, відбитого в мінливості ринкової кон¢юнктури, та функцій (рекреаційних, економічних, соціокультурних).