СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ АСПЕКТИ ЗОВНІШНІХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНИ ТА НІМЕЧЧИНИ : Общественно-географические аспекты ВНЕШНИХ СВЯЗЕЙ УКРАИНЫ И ГЕРМАНИИ

Краткое содержание

У першому розділі “Теоретико-методичні положення суспільно-географічного дослідження” проаналізовано поняття “національний господарський комплекс”, “зовнішньогосподарський комплекс країни”, “зовнішні зв’язки країни” та розкрито їх  суспільно-географічну сутність.

На території будь-якої держави функціонує і розвивається національний господарський комплекс. Національний господарський комплекс (НГК) – це цілісна, взаємозв’язана система

6

галузевих і територіальних утворень, що існує на базі територіального поділу праці й охоплює всі ланки суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання на території країни. Його ефективне функціонування забезпечується в першу чергу оптимальною пропорційною структурою (загальноекономічні, міжгалузеві, внутрігалузеві, територіальні, міждержавні пропорції). Міждержавні (зовнішні) пропорції виникають між виробництвом продукції всередині країни і зовнішньою торгівлею, обсягом експорту та імпорту. Таким чином, частина національного господарського комплексу, яка зорієнтована на світовий ринок формує зовнішньогосподарський комплекс країни.  В сучасних умовах глобалізації розбудова зовнішньогосподарського комплексу (ЗГК) і зовнішніх зв’язків має виняткове значення для ефективного економічного розвитку будь-якої країни.

Становлення ЗГК та його ефективність залежать від внутрішніх (природно-географічні, соціально-економічні, науково-технічні) та  значною мірою від зовнішніх чинників (кон’юнктура на світових ринках тощо). Перша група чинників – природно-географічні особливості країни: кліматичні умови, площа території, родючість ґрунту, економіко-географічне положення, природні ресурси. Вони є історично й логічно вихідними у формуванні зовнішньогосподарського комплексу. Однак з економічним і науково-технічним прогресом цивілізації значення більшості з них певною мірою втрачається. Друга група - соціально-економічні чинники: людський фактор, науково-технічний та економічний потенціал країни, виробничий апарат, масштаби і серійність виробництва, темпи створення об’єктів виробничої та соціальної інфраструктури, особливості історичного розвитку, соціально-економічний тип національного виробництва й зовнішньоекономічних зв’язків та ін. У своїй сукупності вони відображають рівень економічного та науково-технічного розвитку країни, а також її народногосподарську структуру. Таким чином, ця група чинників визначає якісний стан ЗГК. Третя група чинників пов’язана з розвитком науково-технічного прогресу: масштаби науково-дослідних робіт, мінімальні й оптимальні розміри підприємств, технологічна диверсифікація та ін. У сучасному світі ці чинники мають тенденцію до домінування. Розширення масштабів їх використання зумовлює модифікацію внутрішньої структури ЗГК та поліпшує його якісний стан. Залежність ЗГК та його ефективність від зовнішніх чинників проявляється в залежності народногосподарської структури від світових ринків. Кон’юнктура на світових ринках і ринкове ціноутворення мають координаційну функцію і діють як механізм природного відбору життєздатних зовнішньоекономічних структур. Впливаючи на ЗГК, світогосподарські зв’язки спонукають народні господарства до пошуку оптимального варіанту участі в міжнародному поділі праці з метою забезпечення багатства суспільства. Зв’язки, що виникають тут, можуть, по-перше, покривати нестачу національної економіки в будь-яких

7

факторах виробництва, по-друге, дають змогу знаходити ринки збуту для національних виробників.

Таким чином, зовнішні зв’язки країни – це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розв’язання глобальних проблем людства, міжнародний рух населення, розширення особистих контактів громадян. Система зв’язків між господарствами країн на основі міжнародного поділу праці формує міжнародні економічні зв’язки двох країн.

Серед зовнішніх зв’язків України з високорозвиненими країнами Європи найважливішими їх формами є: економічні (за спеціалізацією і кооперуванням, торговельні, інвестиційні, науково-технічні, кредитно-фінансові), соціальні (наукові, культурні, екологічні, військові, гуманітарні) та   політичні.

Основною складовою зовнішніх зв’язків є зовнішньоекономічні зв’язки. Зовнішньоекономічні зв’язки – це сукупність напрямів, форм, методів і засобів торговельно-економічного, валютного і кредитно-фінансового співробітництва між країнами з метою раціонального використання міжнародного поділу праці. Як економічна категорія зовнішньоекономічні зв’язки є системою економічних відносин, які виникають при переміщенні всіх видів ресурсів між державами й економічними суб’єктами різних держав.  Ці двосторонні відносини охоплюють усі сфери економічного життя держави.

Таким чином, сутністю зовнішньоекономічної діяльності є міжнародний поділ праці (МПП). У процесі МПП об’єктивно формуються національний (державний) і регіональні  (наприклад, обласні) зовнішньоекономічні комплекси, що об’єднують взаємопов’язані підприємства-експортери та імпортери (ядро комплексу), торгово-промислову палату, різні об’єднання та асоціації, банки, які займаються операціями, пов’язаними з міжнародною діяльністю.

До основних економічних законів, що визначають функціонування зовнішніх зв’язків в системі світового господарства відносяться закон  міжнародного поділу праці, закон інтернаціоналізації виробництва, закон вартості, закон нерівномірності економічного розвитку, до основних суспільно-географічних - закон раціональних територіальних зв’язків, закон територіальної спеціалізації господарської діяльності людини, закон територіальної концентрації господарської діяльності. Закон міжнародного поділу праці є економічним фундаментом усієї системи світогосподарських зв’язків і світового господарства в цілому.

Стратегія інтеграції у світове господарство передбачає обов’язковий вибір географічного середовища, в якому найбільш ефективно і органічно досягається реалізація економічних інтересів. Найсприятливіший економічний регіон для України – Європа, з ядром – країни ЄС.

8

Територіальна спільність, наявність зручних транспортних комунікацій, тенденції зближення рівнів економічного і науково-технічного розвитку роблять його головним на даному етапі формування і диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків України. Саме Німеччина є головним партнером України в Європі як в сфері економічних, так і суспільних відносин.

Методика суспільно-географічного дослідження зовнішніх зв’язків країни дозволяє виділити наступні етапи: перший етап - виявлення та розкриття теоретичних аспектів  формування зовнішніх зв’язків країни та механізмів їх функціонування, який включає визначення суспільно-географічної сутності зовнішніх зв’язків та обґрунтування чинників формування зовнішніх, передусім зовнішньоекономічних зв’язків країни; другий етап - системно-структурний аналіз зовнішніх зв’язків країни, який включає передусім аналіз торговельних, інвестиційних та соціальних зв’язків; третій етап - розробка  концептуальних основ вдосконалення територіальної організації зовнішніх зв’язків країни.

Суспільно - географічний підхід у дослідженні зовнішньоекономічних зв’язків України з Німеччиною передбачає розгляд наступних аспектів:

А. Багаторівневість зовнішньоекономічних зв’язків України:

І рівень – зв’язки з Німеччиною, як складовою частиною Європейського Союзу; ІІ рівень – зв’язки України на державному рівні з окремими адміністративними одиницями Німеччини ( з Баварією); ІІІ рівень – зв’язки адміністративних одиниць України (областей) з адміністративними одиницями Німеччини (федеральними землями); IV рівень – зв’язки між окремими підприємствами країн через створення спільних підприємств (СП).

Б. Динаміка та просторові аспекти таких показників як: 1) обсяги зовнішньоторговельного обороту, експорту, імпорту товарів і послуг та закордонних інвестицій; 2) товарна структура експорту та імпорту товарів і послуг; 3) галузева структура закордонних інвестицій; 4) географічні напрямки експорту та імпорту товарів, послуг, закордонних інвестицій.

Просторовий аналіз статистичних показників дозволяє визначити місце і роль міждержавних зв’язків Україна – Німеччина в загальній системі зовнішніх зв’язків з ЄС,  виділити адміністративні одиниці України і Німеччини (області та федеральні землі), що беруть активну участь у міждержавному поділі праці, підприємства країн, які відіграють найбільшу роль у двосторонніх зв’язках і виходять на мезорівень (обласний або земельний), простежити територіальну структуру СП  (рис. 1).

Суспільно-географічний  аспект даного дослідження полягає в аналізі стану міждержавних соціальних зв’язків, можливості їх розширення та удосконалення. Це передусім дослідження в галузях гуманітарної допомоги, охорони навколишнього середовища, вищої освіти та науково-дослідної діяльності, культурного співробітництва.