СТРАТЕГИИ ДОМИНИРОВАНИЯ В АРГУМЕНТАТИВНОМ ДИСКУРСЕ: ГЕНДЕРНЫЙ АНАЛИЗ (НА МАТЕРИАЛЕ АНГЛИЙСКОГО ЯЗЫКА)



Название:
СТРАТЕГИИ ДОМИНИРОВАНИЯ В АРГУМЕНТАТИВНОМ ДИСКУРСЕ: ГЕНДЕРНЫЙ АНАЛИЗ (НА МАТЕРИАЛЕ АНГЛИЙСКОГО ЯЗЫКА)
Альтернативное Название: СТРАТЕГІЇ ДОМІНУВАННЯ В АРГУМЕНТАТИВНОМУ ДИСКУРСІ: ГЕНДЕРНИЙ АНАЛІЗ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження гендерної мовленнєвої взаємодії в аргументативному дискурсі” визначені основні терміни та поняття, які використано в роботі. З огляду на соціальну зумовленість мовленнєвої взаємодії під дискурсом розуміємо реалізацію мовлення в контексті міжособистісних і соціальних відносин, підпорядковану певним цілям. При цьому дискурс розуміємо не тільки як форму використання мовлення, а й як тип соціальної взаємодії (Г.Г. Почепцов (мол.), Ю.С. Степанов, D. Schiffrin).


Необхідність розробки і застосування інтегративної наукової парадигми зумовила вибір синергетичної теорії, спрямованої на пояснення самоорганізації складних систем, як теоретико-методологічної бази роботи. Мовленнєва діяльність у термінах синергетики є комплексною незамкнутою системою, зв'язок якої з навколишнім середовищем є основним джерелом мотивації мовленнєвих дій індивіда. Ключовою складовою людського спілкування є здатність індивіда “підстроювати” свою мовленнєву поведінку під незліченну безліч партнерів по комунікації і контекстів її протікання.


Важливим елементом мовлення є його контекст, що носить системний характер. Контекст необхідно розглядати не тільки як об'єктивно задану одиницю, але і як інтерсуб’єктивно сконструйований простір. У даній роботі використовується модель опису системних характеристик мовлення і його контексту, яка акцентує тісний зв'язок мікро-, макро- і мета контекстів (О.В. Тарасова). Мікроконтекст – це контекст міжсуб’єктного спілкування, що характеризує того, хто говорить, як конкретну мовну особистість, яка реалізує певні комунікативні інтенції. Макроконтекст – це більш широкий соціокультурний контекст, що характеризує того, хто говорить, як представника свого соціуму і своєї культури, що диктує  певні правила, норми і значення. Метаконтекст – це контекст думки і знання, певна концептуальна картина світу, що склалася в даному соціумі. Таким чином, закономірності, виявлені на мікрорівні, можуть бути співвіднесені із закономірностями й установками, що існують на макрорівні. 


Мовленнєва ситуація – це найширший  контекст мовленнєвої діяльності, що відповідає певним когнітивним схемам чи сценаріям. Досліджувана мовленнєва ситуація публічних шкільних дебатів серед американських старшокласників належить до сфери аргументативного дискурсу, вона підпорядкована меті ствердження певної позиції і спростування їй протилежної позиції за допомогою аргументації. Особливістю дискурсивної аргументації є її високий динамізм і установка на переконливість. Останнє веде до використання широкого діапазону мовленнєвих ходів, пов'язаних з інтерпретацією висловлень і з нав'язуванням певної позиції опоненту. Як окремий випадок аргументативного дискурсу шкільні дебати характеризуються високим у порівнянні з іншими ситуаціями ступенем формалізації і конфліктності, неприпустимістю компромісу і орієнтованістю на аудиторію.


Більш вузьким контекстом є мовленнєва подія – внутрішньо зв'язаний комунікативний епізод, у даному випадку це так зване перехресне опитування між двома учасниками. На час кожного туру перехресного опитування тривалістю 6 хвилин призначається один запитувач і один опонент, заздалегідь задана послідовність говоріння і тема дебатів. У досліджуваній події встановлення домінування як ціль інтеракції задається правилами дебатів, реалізація гендерно забарвлених стратегій домінування здійснюється за допомогою різних мовленнєвих засобів.


При аналізі мовлення ключовим видається питання про одиниці аналізу. Мінімальною одиницею, з якої  складаються мовленнєві події, є мовленнєвий хід як інструмент реалізації тієї чи іншої мовленнєвої тактики, який дозволяє врахувати діалогічність елементів мовленнєвої взаємодії (О.С. Ісерс, А.Н. Баранов, Г.Ю. Крейдлін). Мовленнєвий хід прийнятий нами за  загальний термін, що називає різні мовленнєві дії, у розглянутій ситуації це, наприклад, перебивання і питання. Особливість мовленнєвого ходу як одиниці мовлення полягає в його “реляційному” (відносному) характері, іншими словами, функціональна роль кожного мовленнєвого ходу у межах загальної мовленнєвої стратегії визначається щодо попереднього і наступного ходів.


Методика даного дослідження ґрунтується на теорії акомодації і, зокрема, техніці міжсуб’єктного контролю (Н. Купланд, Дж. Купланд, Г. Джілс, К. Кенвуд). Вона виходить з того, що мовець співвідносить свої дії з діями співрозмовника, його реакціями, мовленнєвими особливостями, реалізованими співрозмовником стереотипними установками. При конфліктній мовленнєвій взаємодії мовець може дотримуватися стратегії мовленнєвої компліментарності (чи взаємного доповнення), спрямованої на те, щоб підкреслити рольові розходження, що існують між співрозмовниками. Негативний міжсуб’єктний контроль – це техніка, використовувана комунікантами для регулювання позиційної рольової поведінки співрозмовника шляхом ненадання співрозмовникові можливості змінити стереотипне рольове приписання, реалізоване в даній інтеракції, тобто комуніканти використовують мовленнєві засоби для встановлення контролю над позиційною роллю співрозмовника.  Негативний міжсуб’єктний контроль реалізується через довготривалість і перехоплення ініціативи говоріння, а також через маніпулювання змістом мовленнєвої інтеракції.


Гендер є системною характеристикою соціального порядку, що постійно відтворюється як у структурах свідомості, так і в структурах міжсуб’єктної взаємодії. Ключовим для даного дослідження стало розуміння гендера як інтерактивного досягнення, тобто результату, до якого може приводити конкретна мовленнєва взаємодія, і категорії, що взаємодіє з іншими соціальними параметрами, такими як вік, статус, національність і т.д., і знаходиться у взаємній залежності від них (H. Kotthoff, R. Wodak). Це комплексне визначення гендера дозволяє перебороти як релятивістське твердження про його повну довільність, так і ранні структуралістські положення про бінарність цієї категорії.


Гендер є соціально зумовленою категорією, співвіднесеною з інтерсуб’єктивною типіфікацією, що формує культурно зумовлені очікування мовця (А.В. Кириліна, D. Cameron). Ключовим в аналізі гендерної взаємодії є поняття “стереотипне рольове приписання”. Стереотипи за своєю природою оцінні і контекстуально зумовлені (О.Л. Бєссонова). Через те, що кожен індивід є одночасно представником декількох соціальних груп (вікової, професійної, гендерної і т.п.), його “поведінковий арсенал” містить кілька стереотипних установок. Вибір певної установки або сукупності установок у кожній конкретній мовленнєвій ситуації зумовлюється цілим набором чинників.


У теорії акомодації виділяються три групи таких чинників: соціальні, ситуативні й особистісні. Останні два чинники відносяться до безпосереднього міжсуб'єктного контексту: це індивідуальні характеристики комуніканта, при цьому мовленнєва компетенція індивіда, його мета і завдання у даній інтеракції є чинниками, що визначають мовленнєву поведінку і мовця, і його співрозмовника. У процесі мовленнєвої взаємодії мовець “підстроюється” під співрозмовника, а саме, враховує, до якої соціальної і демографічної групи належить співрозмовник, які мовленнєві засоби він використовує і як реагує на висловлення.


У другому розділі “Матеріал та методика дослідження гендерної мовленнєвої взаємодії в аргументативному дискурсі” визначена специфіка досліджуваного матеріалу і викладена методика дослідження, що ґрунтується на так званому якісному підході, який широко застосовується в гуманітарних і соціальних науках останніх десятиліть.


Досліджувана мовленнєва ситуація шкільних дебатів належить до аргументативного дискурсу і спрямована на ствердження певної позиції та спростування їй протилежної позиції за допомогою аргументації. Аргументацію визначаємо як комплексне явище, яке складається з вербального, невербального і екстралінгвального аспектів (А.Д. Бєлова); таке розуміння надає нам можливість виділити статусні та рольові характеристики аргументації. В аргументативному дискурсі, як правило, зберігається постійна структура: твердження – контртвердження,   або контраргумент – контр-контраргумент та, можливо, повтор твердження (H. Gruber).


Ситуація дебатів в цілому спрямована на встановлення переваги над опонентом в очах аудиторії, таким чином, можна говорити про аргументативну риторику як про мистецтво впливати на аудиторію. Справжнім адресатом учасників дебатів є не співрозмовник (у даному випадку його краще назвати опонентом), а аудиторія, й у першу чергу судді. У цьому зв'язку метою дебатів є не досягнення консенсусу, а демонстрація переваги. Особливістю мовленнєвої ситуації шкільних дебатів є неприпустимість досягнення компромісу, а також високий рівень формалізації: мовленнєва взаємодія регулюється строгими правилами щодо часу та послідовності говоріння. Теми для обговорення та позиції „за” чи „проти” розподіляються між учасниками заздалегідь методом жеребкування.


Мовленнєва подія перехресного опитування відбувається після промови одного із учасників дебатів, яка і відіграє роль твердження в загальній структурі аргументації. Таким чином, запитання та відповідь учасників перехресного опитування є відповідно контраргументом та контр-контраргументом. Перехресне опитування використовується комунікантами для того, щоб прояснити фактичні деталі та вистроїти лінію аргументації на свою користь.


Нами були використані аудіо та відео записи шкільних дебатних турнірів (вік учасників – 14-17 років), а саме фінали та на півфінали американських національних турнірів 1998 року. Проаналізований матеріал був підібраний таким чином, щоб загальна кількість комунікантів-дівчат та комунікантів-юнаків була рівною. Ми розглядали одностатеві та змішані пари і в цілому виділили чотири типа пар комунікантів: юнак-юнак, дівчинка-дівчинка, юнак-дівчинка, дівчинка-юнак, було проаналізовано по вісім турів перехресного опитування в кожному типі пар (в цілому 32 тура).


У результаті проведеного лінгвістичного аналізу транскрибованого тексту нами виокремлені мовленнєві ходи, характерні для стратегії домінування у межах дебатів як  мовленнєвої ситуації. Одержаний інвентар мовленнєвих ходів розподілено на дві групи у залежності від того, використовуються вони для встановлення контролю над формальною стороною висловлення чи над змістовною.


Формальне домінування у мовленні встановлюється за допомогою контролю над параметром часу говоріння, а саме, чим довше висловлення, тим довше мовець утримує ініціативу говоріння і домінує в інтеракції. Змістовне домінування припускає  маніпулювання змістом висловлень, що прозвучали в ході інтеракції. Подібний поділ тактичних ходів є умовною аналітичною схемою, що сприяє розумінню структури мовленнєвої взаємодії.


За нашими даними до тактичних ходів формального домінування належать тривалість говоріння, співвідношення тривалості відповіді і питання, ініціатива говоріння (кількість питань, ініціація нової теми в питанні), обмежуюче питання (питання, що не передбачає розгорнутої відповіді), перебивання, накладення (одночасне говоріння комунікантів), блокування (ініціація відповіді або питання одразу після завершення звучання висловлення опонента). При цьому тривалість та ініціатива говоріння, а також обмежуюче питання є ходами, спрямованими на утримання ініціативи говоріння, а перебивання, накладення і блокування є ходами експліцитного перехоплення ініціативи.


Змістовне домінування базується на взаємодії власних та чужих висловлень, яка стимулює творення експресивних та оціночних конотацій, монтаж синтаксичних структур, перетворення об’єктивної інформації в модальну, розвиток діалогічної тактики. До тактичних ходів змістовного домінування належать опозиційне риторичне питання, протиставне питання, силогізм-пастка. Опозиційне риторичне питання по суті є розгорнутим викладом точки зору того, хто запитує, воно „проектує” відповідь, що суперечить позиції опонента:


“Don’t you think that if your expression would lead to violence or advocate violence or other things of that nature that are harmful for the domestic order, it should be restricted?”


Протиставне питання є непрямим цитуванням висловлення опонента, що подає його у невигідному світлі:


“… so order in this society isn’t preserved simply because sometimes the 1st Amendment isn’t curtailed, right?”


Силогізм-пастка є серією питань (рядки 1-3, 5, 7, 9), ціль яких полягає в тому, щоб заставити опонента сформулювати висловлення, яке легко спростувати (рядок 10):










1


2


3


4


5


6


7


8


9


10


11



-          You have said that girls usually are more interested in literature or biology, whereas boys in mathematics or physics. What if a boy is much more interested in literature? Does he need a special boys’ class?


-          Well, he can do literature after school.


-          Why do students go to high school? Isn’t it to study?


-          Yes.


-          Why study after school then?


-          ((SILENCE))


-          Why not study at home anyway?


-          Well, he certainly can.


-          Then why bother about reforming schools and introducing new classes at all?



В цілому, тактичні мовленнєві ходи утримання ініціативи говоріння містять низьку „загрозу лицю” комуніканта, а тактичні мовленнєві ходи експлікованого перехвату ініціативи містять високу „загрозу лицю” комуніканта. Всі тактичні мовленнєві ходи змістовного домінування характеризуються  низькою „загрозою лицю” комуніканта.


У третьому розділі “Експериментальний аналіз гендерної мовленнєвої взаємодії в перехресному опитуванні” викладаються результати проведеного дослідження матеріалу. Наведені нижче діаграми ілюструють результати аналізу використання тактичних ходів формального домінування, а саме, тривалості говоріння у всіх типах пар комунікантів (діаграма 1), а також використання перебивань, накладень і блокувань (діаграма 2). Для контрасту у діаграмі 3 результатів аналізу використання ходів змістовного домінування наведено також такий широко вживаний хід як запит інформації, який не відноситься до ходів змістовного домінування.


Відповідно до отриманих експериментальних результатів були виділені наступні гендерно зумовлені особливості використання стратегій домінування у публічних шкільних дебатах:


·         Мовленнєва поведінка юнаків характеризується високою тривалістю говоріння: максимальна тривалість говоріння для всіх типів пар (330 предикацій) зафіксована у юнака в одностатевій парі (див. діаграму 1). Мовці-юнаки використовують відносно невелику кількість розгорнутих питань (в середньому 3,45 предикацій на одне питання, пор.: у мовця-дівчини незалежно від складу пари 2,28 предикації), тематична розмаїтість яких невисока (в парах юнак-юнак та юнак-дівчина відсоток нових тем від загальної кількості питань є 63% та 46% відповідно). Юнаки значною мірою нехтують ходами змістовного домінування, за винятком широкого використання опозиційного риторичного питання в парі юнак-юнак: 30% від загальної кількості питань (див. діаграму 3).


·         Мовленнєва поведінка дівчат характеризується більш низькою загальною тривалістю говоріння: найбільш низька тривалість зафіксована у дівчат в парі юнак-дівчина (183 предикації) (див. діаграму 1). Мовці-дівчата використовують велику кількість коротких питань, тематично більш різноманітних, ніж питання, що задаються юнаками (у парі дівчина-дівчина було зафіксовано максимальний відсоток нових тем від загальної кількості питань – 88%). Дівчата активно використовують тактику змістовного домінування: в парах дівчина-дівчина і дівчина-юнак відсоток нестратегічних питань „запит інформації” складає всього 42,2% та 49,9% відповідно; пор.: у парі юнак-юнак цей відсоток складає 72% (див. діаграму 3).


·         Отриману закономірність у використанні тактичних ходів формального домінування можна узагальнити як більшу стабільність у мовленнєвій поведінці юнаків і більшу маневреність у мовленнєвій поведінці дівчат, що досягається за рахунок більш різноманітного набору тактичних мовленнєвих ходів, як формальних, так і змістовних.


При порівнянні результатів дослідження використання ходів формального домінування для всіх типів пар комунікантів спостерігаються істотні розходження в мовленнєвій поведінці учасників дебатів в одностатевих і змішаних парах:


·         В одностатевих парах комунікантів загальна тривалість висловлень вища, ніж у змішаних: в одностатевих загальна кількість предикацій для обох комунікантів складає 588 та 528, а в змішаних 465 та 411. Співвідношення тривалості говоріння того, хто запитує, і того, хто відповідає, є величиною позитивною, тобто тривалість говоріння того, хто запитує, менша тривалості говоріння того, хто відповідає (див. діаграму 1). Показник тематичної розмаїтості питань також вищий в одностатевих парах комунікантів, ніж у змішаних (відповідно 63% і 88% в одностатевих та 62% і 46% у змішаних).


·         У змішаних парах комунікантів загальна тривалість говоріння нижча, а тривалість говоріння того, хто запитує, більша чи рівна тривалості говоріння того, хто відповідає (див. діаграму 1). В парі юнак-дівчина тривалість говоріння юнака на 10% більше тривалості говоріння дівчини. У змішаній парі юнаки виявляють тенденцію до некоректного узурпування часу говоріння опонента, а дівчата широко використовують тактичні ходи експліцитного перехоплення ініціативи, не властиві їхній поведінці в одностатевих парах комунікантів, зокрема, обмежуюче питання з метою утримання контролю над часом говоріння (пор.: у парі дівчина-дівчина це 50% від загальної кількості питань, а у парі дівчина-юнак –  74,3%) та перебивання, накладення і блокування: максимальну кількість цих ходів (140) зафіксовано для дівчини в парі дівчина-юнак (див. діаграму 2).


Винайдені закономірності свідчать про велике значення, яке має чинник адресата, що зумовлює “підстроювання” мовця, добровільне чи змушене, під поведінку співрозмовника і під його реакції на запропоноване висловлення. У змішаних парах комунікантів поведінка юнаків, спрямована на обмеження можливостей реалізації дівчатами “переключення на позиційну роль”, провокує з боку дівчат використання нетипових для їх мовленнєвої поведінки експліцитно агресивних ходів, що містять максимальний ступінь “загрози лицю” комуніканта. Таким чином, саме гендерний чинник зумовлює мовленнєву поведінку дівчат у змішаних парах.


 


ВИСНОВКИ


 


У дисертації представлене теоретичне узагальнення і експериментальний аналіз гендерних аспектів реалізації стратегій домінування в аргументативному дискурсі. У межах синергетичного підходу мовленнєва взаємодія розглядається як відкрита адаптивна система, що здатна самоорганізуватися. Це дозволяє застосувати інтегративну модель аналізу, що враховує всі ключові характеристики мовлення, такі як системність, інтерактивність і стратегічна орієнтованість з огляду на такі методологічні принципи сучасного мовознавства, як експансіонізм, експланаторність, антропоцентризм і функціоналізм. Застосування поняття техніки міжсуб’єктного контролю в межах синергетики дозволяє описати і пояснити функціонування механізму домінування в конфліктній мовленнєвій взаємодії.


У термінах теорії акомодації гендер визначається як соціальне стереотипне приписання, а його відтворення в мовленнєвій інтеракції зумовлене як сукупним впливом інших соціальних чинників, так і специфікою позиційних ролей мовців.


Аргументативний дискурс шкільних дебатів є мовленнєвою ситуацією, в якій встановлення домінування є першочерговою ціллю мовленнєвої взаємодії. Його специфічними характеристиками є високий ступінь формалізації і конфліктності, орієнтованість на аудиторію і неможливість досягнення компромісу.


Стратегія домінування складається з формальних та змістовних тактичних мовленнєвих ходів. Формальне домінування досягається узурпуванням часу говоріння, при цьому формальні тактичні ходи експліцитного перехоплення ініціативи, такі як перебивання, накладення та блокування, створюють “сильну”, експліковану “загрозу лицю” комуніканта. Змістовне домінування припускає маніпулювання змістом висловлювань опонента і характеризується “слабкою”, імплікованою “загрозою лицю” комуніканта.  Такий розподіл дозволяє оцінити ступінь конфліктності мовленнєвої взаємодії в різних типах пар комунікантів.


На підставі отриманих результатів можна стверджувати, що закономірності у використанні мовленнєвих тактик формального і змістовного домінування є гендерно зумовленими. Стабільність мовленнєвої поведінки юнаків проявляється у використанні переважно формальних тактичних ходів утримання ініціативи говоріння незалежно від статі опонента. Мовленнєва поведінка дівчат визначається високою маневреністю: в цілому, дівчата здійснюють більше роботи по “підстроюванню” до мовленнєвої поведінки і комунікативних цілей співрозмовника протилежної статі. Загалом, комуніканти-дівчата віддають перевагу тактичним ходам змістовного домінування, але в змішаних парах комунікантів вони також широко використовують формальні тактичні ходи експліцитного перехоплення ініціативи, які не є типовими для їх мовленнєвої поведінки.


Маневреність у використанні тактичних ходів дівчатами пояснюється тим, що в їхньому поведінковому арсеналі знаходяться рольові приписання декількох видів: як традиційні гендерні приписання, так і приписання, зумовлені задачами комунікативної ситуації. З іншого боку, повна кореляція між “маскулінним” стереотипним приписанням і позиційними ролями публічної дискусії виявляється у стабільності  характеристик мовленнєвої поведінки юнаків.


Винайдена конфігурація міжгендерної мовленнєвої взаємодії у публічних дебатах зумовлюється, на нашу думку, макрорівнем соціальних взаємин, зокрема, рівнем соціальних стереотипних приписань. Гендерні стереотипні приписання традиційних “фемінінних” і “маскулінних” ролей в американському соціумі зумовлюють кореляцію “фемінінного” із тривіальним і “маскулінного” із соціально значимим. В контексті досліджуваної мовленнєвої ситуації міжгендерний мовленнєвий конфлікт виникає внаслідок невідповідності “фемінінних” стереотипних установок і позиційних ролей, що реалізуються дівчатами в публічних дебатах.


 


Дане дослідження відкриває нові наукові перспективи у галузі вивчення гендерних аспектів мовленнєвої взаємодії в аргументативному дискурсі, а також може слугувати основою для подальших досліджень гендерної, соціо- та прагмалінгвістики. Отримані результати засвідчують плідність застосування теорії акомодації до вивчення мовленнєвої взаємодії. Синергетичний підхід є перспективним для аналізу інших типів дискурсів. Основні положення даної роботи можуть слугувати підґрунтям при дослідженні невербальних аспектів мовленнєвої взаємодії, а також в аналізі міжкультурної мовленнєвої взаємодії. 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины