РОЗРАХУНКОВА МЕТОДИКА ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ МАКСИМАЛЬНОГО ВЕСНЯНОГО СТОКУ В БАСЕЙНІ р.СЕЙМ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність теми, її зв’язок з науковими програмами і темами, формулюються мета, задачі, предмет і об’єкти досліджень, показується наукова новизна і практичне значення отриманих результатів, особистий внесок автора, наводяться відомості стосовно апробації та публікації результатів дослідження.

У першому розділі викладається фізико-географічна характеристика басейну р.Сейм, міжріччя Десни і Сейму, притоків Середнього Дніпра в межах лісостепової зони (річки Сула, Псел, Ворскла). Основна увага приділяється визначенню і аналізу головних чинників формування весняного водопілля у їх взаємозв’язку і взаємозумовленості: факторам підстильної поверхні (орографії, ґрунтовому і рослинному покриву, заболоченості, залісеності, карсту), кліматичним умовам (температурному, вітровому режиму, атмосферним опадам, снігонакопиченню) як за відомими літературними джерелами, так і за досвідом автора на прикладі особливостей формування реальних весняних водопіль. Детально характеризується водопоглинаюча здатність річкових водозборів в умовах різноманітних ґрунтових комплексів і погодних умов, висвітлюються особливості снігонакопичення й розподілу снігового покриву в багаторічному розрізі й по території з урахуванням погодних ситуацій, вітрового режиму, характеру підстильної поверхні, зокрема, рослинного покриву.

У розділі також подаються відомості про гідрометеорологічну вивченість території, приводиться розподіл використаних гідрологічних даних за періодами спостережень і розмірами замикальних водозбірних площ, увага акцентується на достатню довжину вибірок по максимальному стоку (91% з 68 використаних гідропостів мають ряди спостережень більше 30 років). Зазначається, що використані снігомірні дані висвітлюють весь діапазон висот регіону, 93% з них мають данi за 41-52 зими, а по 11 з 49 пунктів наявні результати снігозйомок на відкритій місцевості й у лісі.

У другому розділі приводиться короткий огляд існуючих методів розрахунку максимальних витрат весняного водопілля, згідно класифікації, запропонованої Є.Д.Гопченком (1989), та обґрунтовується прийнята для досліджуваного регіону розрахункова структура. Розкриваються формули, розроблювані різними авторами по мірі розвитку і поглиблення рівня знань про процеси формування паводкового стоку, починаючи з формул редукційного типу Д.І.Кочеріна (1932), Д.Л.Соколовського (1937), О.О.Со-колова (1966), об’ємного Д.Л.Соколовського (1937) і закінчуючи генетичними формулами М.А.Веліканова (1940), А.М.Бефані (1949, 1958), заснованими на теорії руслових ізохрон. Окремо розглядаються методичні підходи українських вчених у галузі розрахунків максимального весняного стоку: редукційні і об’ємні формули М.П.Чеботарьова (1937), А.В.Огієвського (1945), В.І.Мокляка, (1949, 1957, 1969), Я.О.Фоменка (1976, 1986, 1888), генетичні структури П. Ф. Вишневського (1964),  В. І. Мокляка (1956), Й. А. Желєзняка (1965, 1971, 1980, 1984).

Розкриваються основні недоліки редукційних і об’ємних розрахункових структур (зокрема, діючої нормативної формули СНіПу 2.01.14-83), виявлені у процесі теоретичних наукових досліджень в галузі максимального стоку і практичного використання таких формул. Досвід і аналіз результатів розрахунків за формулою СНіПу 2.01.14-83 показав, що вона (внаслідок недотримання фізичного смислу граничних умов застосування, нечіткого визначення додаткової, слаборедукованої площі, встановлення на одному рівні для всіх площ водозборів показника степеня кривої редукції) не коректно описує процеси формування максимального стоку на малих водозборах, занижуючи розрахункові максимальні витрати паводків і водопілля. Рекомендоване введення поправок на заболоченість і залісеність, починаючи з деякої площі, до того ж без чіткого зазначення, до якої зі складових формули вони відносяться, призводить до помилок у розрахункових максимумах на водозборах з відмінними від зональних фізико–географічними умовами. На досліджуваній території вплив лісів і боліт на характеристики весняного стоку прослідковується у всьому діапазоні площ, що вказує на необхідність розробки більш досконалої і сучасної розрахункової схеми максимального стоку.