ТЕРМИНОПОРОЖДАЮЩИЕ МЕХАНИЗМЫ В СФЕРЕ БИРЖЕВОЙ ЛЕКСИКИ : ТЕРМІНОУТВОРЮВАЛЬНІ МЕХАНІЗМИ У СФЕРІ БІРЖОВОЇ ЛЕКСИКИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи і джерела дослідження. Вказано на наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок здобувача та на апробацію дослідження.

У розділі 1 "Основні напрямки термінологічних досліджень на сучасному етапі" розглядаються концепції термінознавства останніх років. Можна виділити:

–      ономасіологічний напрямок, який розглядає термінотворення як номінативний процес особливого типу і визначає такі специфічні риси термінологічної номінації: 1) спеціалізацію мовних засобів для вираження наукових понять; 2) системність і класифікаційну регулярність термінотвірних моделей; 3) особливості формальної та семантичної структур терміна (О.С.Кубрякова, М.Н.Володіна, Т.С.Пристайко та ін.);

–      когнітивно-комунікативний напрямок, що спирається на ономасіологічний підхід і пов’язується з розвитком когнітивно-комунікативної лінгвістики. Термінотворення в його межах постає як когнітивний процес, пов’язаний з обробкою інформації, намаганням упорядкувати її в ментальному лексиконі, зберегти у пам’яті, забезпечити добування з неї необхідних даних. З другого боку, процес формування наукових знань розглядається як процес продуку­вання наукових текстів, процес зміни комунікативних актів у контексті наукової діяльності (С.В.Гриньов, Л.М.Алексєєва, Р.С.Алікаєв, С.Є.Нікітіна та ін.);

–      типологічний напрямок, пов’язаний з розробкою параметрів для опису загальних та специфічних рис різних термінологічних систем; з побудовою типологічної анкети (паспорта) терміносистеми, метою якої є типологічна класифікація терміносистем, виявлення типологічних універсалій, а також вироблення загальних принципів упорядкування термінологій (Л.Ю.Буянова, С.Т.Казаріна та ін.);

–      зіставний напрямок, який тісно пов'язується з типологічним. У його межах розробляється методика зіставного аналізу термінів щодо внутрішньої та зовнішньої типології. Зіставний аналіз має вихід у теорію та практику перекладу спеціальних текстів (В.В.Дубичинський, Ф.А.Циткіна, К.В.Кінчіна та ін.);

–      комп’ютерний напрямок, що базується, по-перше, на дистрибутивному (стратифікаційному) аналізі одиниць різних терміносистем, який розробив свого часу М.Д.Андреєв. На основі методики регістрової стратифікації спеціальної лексики у зіставленні з розподілковим словником встановлюються чітко фіксовані ієрархічні зв'язки в терміносистемі (А.Н.Лаврова). По-друге, це використання методу автоматизованого (комп’ютерного) синтезу й аналізу понять, оптимального вибору та побудови мовних форм для вираження понять, їх лексикографічного подання у традиційних та комп’ютерних словниках (М.М.Пещак, В.М.Русанівський, Ю.М.Караулов, В.М.Андрющенко, Н.Ф.Клименко, Є.А.Карпіловська, Л.С.Ковтуненко, Т.О.Грязнухіна та ін.). Створення комп’ютерних словників є провідним напрямком роботи Харківського лексикографічного товариства під керівництвом проф. В.В.Дубичинського (А.Н.Самойлов, А.С.Тимофєєв та ін.).

У сучасному термінознавстві спостерігається відхід від традиційного розуміння терміна як канонізованої та несуперечливої мовної одиниці. Особлива увага приділяється розгляду таких його категорій, як поліфункціональність, динамізм, відкритість.

Формується концепція метафоричності термінотворення, що базується на вивченні текстологічних та позатекстологічних умов утворення та функціонування наукового терміна. Велике значення для розвитку метафоричної концепції терміна мали дослідження таких учених, як Т.Сейворі, У.Флад, Г.Леклерк, С. Гайда, Н.Д.Арутюнова, В.М.Телія, Г.Г.Кулієв, В.Г.Гак, В.В.Петров, В.М.Прохорова, І.М.Кочан, Л.М.Алексєєва та ін.

На наш погляд, з найбільшою повнотою метафорична природа наукового терміна розглянута в дослідженні Л.М.Алексєєвої "Термин и метафора" /Алексеева 1998/. Вона зазначає, що метафоризація як процес має лінгвістичне та гносеологічне обґрунтування. Лінгвістично метафоризація як основа термінотворення зумовлена тим, що матеріальну базу термінологізації становить природна мова. Найбільш складне наукове поняття створюється природною мовою, оскільки термінологічний банк поповнюється не за рахунок створення абсолютно нових термінів (таке буває дуже рідко), а за рахунок надання нового змісту старим терміноодиницям. Гносеологічне обґрунтування метафоризації Л.М.Алексєєва вбачає у тому, що метафора є засобом структурування поняттєвої системи. Вона підкреслює, що названі вище обґрунтування взаємозумовлені: використання метафори в науковій мові можливе тому, що метафора становить основу концептуального мислення людини. У процесі термінотворення ведеться пошук додаткового денотата і визначається релевантна риса, за допомогою якої досліджуваний об’єкт чи явище відображається в знаннях дослідника. Використання метафори у якості новоствореного концепту, за Л.М.Алексєєвою, є виявом суб’єктивного характеру термінотворення. Крім того, метафора допомагає пов’язати авторську концепцію з можливістю її інтерпретації комунікантом таким чином, щоб з’являлися пункти перетину та взаємодії двох потоків свідомості.

Теоретичну основу нашого дослідження становить дериваційний аспект термінотворення, що логічно співвідноситься з динамічною моделлю мови. У динамічній лінгвістиці (роботи С.Ю.Адліванкіна, О.С.Кубрякової, Л.М.Мурзіна, Л.В.Сахарного, Л.О.Кудрявцевої, Л.Ю.Буянової, Л.М.Алексєєвої та ін.) предмет аналізу становлять процеси творення мовних одиниць у тексті. Текст розуміється як мовленнєва побудова, що містить в собі завершене повідомлення про результати когнітивної діяльності суб’єкта. Ми також виходимо з того, що процеси утворення нових термінів відбуваються безпосередньо у тексті і зумовлені законами текстотворення.

У сучасному термінознавстві неодноразово підкреслювалося, що сам процес термінотворення має дериваційний характер: "Синкретизм мисленнєвого і мовленнєвого актів осмислюється … як дериваційний (у широкому контексті), текстоутворювальний процес, який продукує термінологічну тканину наукової прози ..." /Буянова 1996, с.21/; "Деривацію ми не розглядаємо як частину термінотворення, навпаки, термінотворення інтерпретується нами як частина дериватології" /Алєксєєва 1998, с.8/. Як бачимо, в основі деривації лежить розуміння мови не тільки як знакової системи, але і як комплексу мовленнєвотвірних процесів, що мають своїм безпосереднім результатом творення мовленнєвих одиниць різного типу, в тому числі термінів. Таким чином, деривація – це конкретне втілення мовленнєвої динаміки мови. Вона охоплює сферу продукування текстів, а конкретні акти утворення мовних одиниць розглядає як елементи комунікації. Являючи собою природну сферу існування та функціонування термінодериватів, науковий текст одночасно виступає і як "породжувальне дериваційне поле, яке генерує їх відповідно до спрямованості процесів пізнання і потреби в номінації цих процесів, стадій, етапів, результатів когнітивно-гносеологічної діяльності суб'єкта, що пізнає науки" /Буянова 1996, с.29/. Як нам видається, близьким до цього є системно-функціональний підхід, який, за визначенням Т.С.Пристайко, поєднує в собі "риси системного і функціонального аналізу. При такому підході досліджувальними одиницями є одиниці певного рівня (у цьому випадку – лексико-номінативного), а середовищем – текст, що репрезентує функціональний різновид мови у сфері спеціальної комунікації" /Пристайко 1996, с. 14/.

Таким чином, у дериваційному аспекті термін визначається як структурно-семантична похідна одиниця текстового характеру. При виявленні сутності терміна ми спираємось не тільки на його диференційні ознаки відносно загальновживаного слова, але й переважно на інтегральні  ознаки, бо найновіші дослідження показали, що термінологію та загальновживану лексику неможливо чітко розмежувати, оскільки термін є похідне від слова. На цій підставі ми також визначаємо термін як вербальну символізацію конкретного знання. Ми вважаємо, що розгляд термінологічних проблем у дериваційному аспекті сприятиме з׳ясуванню характеру взаємодії термінологічного поняття й самого терміна у тексті, визначенню ролі термінологізації у процесі вербалізації знань.

У розділі 2 "Формування та розвиток термінологічної сфери "Біржа" визначається поняття "сфера функціонування", дається характеристика текстам, що становлять термінологічну тканину біржової сфери. На основі текстового аналізу визначається поняттєва структура досліджуваної сфери та розглядаються структурно-семантичні відношення як в самій біржовій термінології, так і з суміжними терміносистемами. Висвітлюється історія виникнення світових бірж і на цьому тлі показується специфіка формування біржової терміносфери в Україні та Росії. Їхня тривала ізоляція від розвитку світової ринкової економіки спричинила появу когнітивних лакун у біржовій когніосфері і, внаслідок цього, великої кількості запозичених, передусім з англійської мови, термінів у біржових українських та російських текстах. У зв’язку з цим підкреслюється необхідність проведення виваженої мовної політики щодо термінологічних запозичень.

Уперше думку про те, що терміни вживаються  у двох сферах, висловила В.П.Даниленко /Даниленко 1977, с. 38-39/. Вона зазначила, що терміни можна спостерігати у певних ідеальних умовах (тобто в лексикографічних жанрах). Цю сферу В.П.Даниленко назвала сферою фіксації. Другою, не менш суттєвою, а може, й основною, є сфера функціонування – наукова мова, спеціальна наукова література в широкому розумінні цього слова. Таким чином, наукові тексти, які обслуговують когніосферу "Біржова діяльність", являють собою сферу функціонування, твірне дериваційне поле, що генерує терміни стосовно процесів пізнання і потреб в номінації цих процесів.

Якщо наукові монографії, статті, підручники, довідкова література, лексикографічні тлумачення є традиційним об’єктом термінологів (позначимо їх скороченням ТТ – традиційні тексти), то тексти, що обслуговують біржову сферу у глобальній мережі Інтернет, поки що залишаються поза увагою дослідників. Аналіз біржових сайтів (англійською, українською та російською мовами) дозволив визначити такі жанри інтернет – текстів  (IT):

1.        Аналітичні огляди, головна функція яких – аналіз біржових процесів на тлі загального стану світової економіки або економіки окремої країни. Вони можуть включати в себе статистичні дані, графіки, таблиці, юридичні документи тощо. Довжиною тексту співвідносяться з жанром наукової статті ТТ (≈8-10 тис. слововживань).

2.        Звіти про проведені торги та котирування. Головна функція – фактологічна. Вони фіксують відомості про торги, які відбулися. За текстовою довжиною вони є мікротекстами – у середньому 100 – 150 слововживань. Один тип інтернет-звітів організує фрейм "співвідношення валют", другий – фрейм "час торгів".

3.        Інтернет-новини. При цьому треба відрізняти новини засобів масової інформації, розміщені на інтернет-сторінках, і спеціальні біржові новини, призначені для спеціалістів, – "Inte et Currency Trading News". Інтернет-новини ЗМІ тільки торкаються біржової сфери у контексті політичних подій і належать, безумовно, до публіцистичних жанрів. Біржові інтернет-новини своєю концептосферою мають біржову діяльність, їхня головна функція – інформаційно-пізнавальна. Функціонально вони близькі до текстів-звітів, але мають більш складну фреймову структуру, яка містить час, місце проведення торгів, учасників, технічний аналіз результатів торгів. 

Залежно від значущості біржових подій інтернет-новини мають інтервали у хвилинах, тому їхня текстова довжина коливається від кількох слів до ≈ 40 – 100 слововживань. Значущість біржових подій графічно виділяється шрифтом:

"March 18th 12 : 11 AM: The ECB left its refinancing rate UNCHANGED AT 3.00 %.  

March 18th 12 : 05 AM: Dollar holding steady except against the yen against which it breaks to fresh session lows at 117.38, just above our 117.35 target. Solid foundation built at 117, 15 (Mar 16)".

Як і інтернет-звіти, інтернет-новини являють собою мікротексти; функціонально та формально їх можна поєднати в один жанровий тип, який ми в подальшому викладі будемо позначати ІТ-З на противагу типу ІТ-А (аналітичним оглядам).