АВТОРИТАРНИЙ ДИСКУРС (на матеріалі сучасної англійської мови) : АВТОРИТАРНЫЙ ДИСКУРС (на материале английского языка)

Краткое содержание

У першому розділі “Загальна характеристика авторитарного дискурсу” обґрунтовується місце авторитарного дискурсу у дискурсивній парадигмі, окреслюються його параметри та подається його визначення. Зазначається, що у межах лінгвістичної парадигми останніх років увага зосереджена на теоретичних і прикладних проблемах дискурсу, починаючи від полеміки про визначення дискурсу та його компонентів, проблеми співвідношення вербального та позалінгвального в дискурсі, проблеми впливу дискурсу на свідомість, закінчуючи аналізом окремих різновидів дискурсу.

У межах сучасних інтерпретацій дискурсу можливо визначити його характеристики: зв’язність, когерентність, когезія, змістовна цілісність, історичність. Основні компоненти дискурсу можна розподілити на лінгвальний та позалінгвальні: когнітивний, соціальний (статус та рольові установки), культурний, психологічний, прагматичний .

Незважаючи на велику кількість визначень дискурсу та підходів до його аналізу, переважну більшість з них можна умовно позділити на 2 типи: 1) ті, що ототожнюють поняття дискурсу й тексту і зосереджуються безпосередньо на дослідженні вербальних факторів та 2) ті, що враховують позалінгвальні компоненти: комунікативну ситуацію, культурний, соціальний та психологічний чинники.

Визначення авторитарного дискурсу передбачає розгляд поняття авторитарності, що позначає панування однієї особи, яка вимагає і досягає безумовного підкорення й виконання своїх наказів та розпоряджень і використовує жорсткий, вольовий стиль здійснення влади. Слід зазначити, що поняття авторитарності  тісно пов’язане з поняттям авторитетності, але не ідентичне йому. Авторитет визначається як загальновизнана важливість, вплив особи чи організації в різних сферах суспільного життя, зумовлений знаннями, моральними перевагами, досвідом. І в авторитарності, і в авторитетності є спільний елемент впливу на інших, проте авторитетний комунікант не завжди є авторитарним, а лише у випадках здійснення тиску, домінування над партнером по комунікації. Якщо при неавторитарній авторитетності вплив базується на перевагах авторитетної особи і сприймається адресатом як обґрунтований, то при авторитарній – на  психологічних рисах авторитарної особистості або її статусних перевагах і викликає імпліцитний або експліцитний конфлікт.

Авторитетність є важливим фактором визначення авторитарності дискурсу поряд з таким критерієм як ілокутивна мета адресанта та порушення ним комунікативних норм, властивих тій чи тій комунікативній сфері. Наприклад, широке вживання інвективів лише тоді вважатиметься авторитарним дискурсом, якщо це здійснюється авторитетним комунікантом.