Методика регіонального конструктивно-географічного аналізу водогосподарського комплексу

Краткое содержание

У першому розділі “Методологічні та методичні підходи до аналізу територіальної організації водокористування” розкрито поняття водокористування та визначено його місце у взаємодії природи і суспільства, обгрунтовано конструктивно-географічні аспекти територіальної організації водокористування, сформульовано принципи екосистемної організації управління водогосподарським комплексом та обгрунтовано методику аналізу регіонального водогосподарського комплексу.

Збереження водноресурсного потенціалу вимагає розуміння водокористування як об’єктивного процесу взаємодії природи та суспільства, спрямованого не лише на освоєння та використання, але одночасно на відтворення та охорону водних ресурсів як безпосередньо у водних об’єктах, так і на водозбірних площах. Позаруслове водокористування – це використання води із забором її з водних джерел, його основною метою є забезпечення водою населення та галузей економіки.

У результаті функціонування системи водокористування, що передбачає складну взаємодію водноресурсної, водогосподарської та технологічної підсистем, позаруслове водокористування супроводжується виснаженням та забрудненням водних ресурсів через безповоротний водовідбір та скид забруднюючих речовин у водні об’єкти. Не менш важливим є вплив на кількісні, якісні та режимні характеристики водних ресурсів внаслідок руслового водокористування (потреби гідроенергетики, водного транспорту, наповнення водосховищ та ставків, рекреаційні потреби), перебудови водного режиму (гідромеліорація, регулювання стоку водосховищами, ставками, каналами), сільськогосподарського освоєння земель (розорювання, підвищення ступеня еродованості земель, внесення органічних та мінеральних добрив), урбанізації (збільшення концентрації впливу, змивання забруднюючих речовин з селітебної території), будівництва транспортних мереж (зменшення екологічної стійкості ландшафтів до антропогенного впливу через втрату земельних та лісових ресурсів), вирубування лісів (порушення виконання елементами ландшафтів водоохоронної функції), а також порушення дотримання водоохоронного законодавства (недотримання обмеженого режиму господарської діяльності на території, що виділена як прибережна смуга та водоохоронна зона).

Відтворення водних ресурсів відбувається у водноресурсній підсистемі за рахунок гідродинамічних, хімічних, фізико-хімічних та мікробіологічних процесів, що протікають у водних об’єктах, та технологічній підсистемі в результаті очищення стічних вод, залучення води в замкнуті системи водопостачання. Високий рівень еколого-економічної ефективності водокористування може бути досягнутий лише за умови максимально можливого відтворення водних ресурсів у технологічній підсистемі та створення оптимальних умов протікання відновлювальних процесів у водних об’єктах, які в першу чергу залежать від ступеня розбавлення стічних вод точкових та дифузних джерел забруднення.

Об’єктом управління водокористуванням виступає водний басейн. Як природне утворення він являє собою складну геоекосистему, в межах якої можна повністю охопити весь комплекс природних та природно-антропогенних процесів. Проблема неспівпадання меж водних басейнів з межами адміністративно-територіальних утворень може бути вирішена шляхом вибору в якості об’єкта управління водозбірної площі річки, групи річок або великих водойм, межі яких одночасно сполучаються з адміністративно-територіальним поділом.