ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНИХ І ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ В АВТОРСЬКОМУ СТИЛІ (на матеріалі німецької художньої прози)

Краткое содержание

У першому розділі авторський стиль розглядається як проблема текстології, адже основою для дослідження авторського стилю є текст, подається аналіз наукових робіт, присвячених дослідженню стилю та авторського стилю вітчизняними та зарубіжними вченими, визначаються напрями цього дослідження, описується загальна методика та конкретні методи аналізу; розглядаються теоретичні питання, пов’язані з проблемами лексико-семантичних особливостей авторського стилю.

Дослідження стилю автора як однієї з характеристик тексту набуло широкого розвитку в сучасному мовознавстві. Вперше цю категорію розробив і ввів у науковий обіг В.В.Виноградов, а подальші дослідники збагатили і розширили її. Вченими визначено, що текст складається із відносно великих і відносно малих складових частин, які прийнято називати компонентами (див., наприклад, Тураєва З.Я.) або елементами тексту (див. Лингвистический энциклопедический словарь). Ці елементарні складові тексту можуть бути одиницями всіх рівнів: фонемами, морфемами, лексемами, синтагмами (див. Тураєва З.Я., Fleischer. W., Michel G.). Ми надаємо перевагу терміну „елементи тексту”.

Вибір автором лексичних одиниць у художньому тексті залежить від декількох факторів. Найважливішими можна вважати три наступні: властивості позамовної дійсності, специфіку структури мови та відношення автора до об’єктів оточуючої дійсності.

Різноманітність об’єктів, явищ та відношень позамовної дійсності викликає необхідність існування в мові різноманітних засобів найменування цих об’єктів, властивостей та відношень між об’єктами. Звідси випливає, що вживання тієї чи іншої лексичної одиниці в тексті буде залежати в першу чергу від того, що (які об’єкти зовнішнього світу) описує автор. Однак кожна мова володіє специфічним набором лексичних засобів позначень об’єктів зовнішнього світу, і тому реалізація в тексті тієї чи іншої лексичної одиниці також залежить від наявності в мові певних засобів позначення об’єктів зовнішнього світу. Нарешті, вибір певної лексичної одиниці з числа тих, якими володіє лексична система даної мови, може бути зумовленим ставленням автора до предметів, які він зображає у своєму творі. Вказані вище три чинники можна умовно назвати „будова зовнішнього світу”, „будова мови” та „відношення автора до описуваного ним предмету” (у сучасному мовознавстві ці поняття прийнято називати „сигматика”, „семантика” та „прагматика”).

Оскільки текст є результатом добору засобів мови, то на нього впливають багато факторів: особистість автора, тема, форма викладу, закони мови, жанру, стилю. Під час дослідження тексту взяти до уваги всі ці чинники фактично неможливо. Тому враховується тільки їх рівнодія, що виражається в частоті одиниць тексту. Таким чином, частота — одна з функціональних характеристик тексту, яка стає актуальною проблемою сучасного мовознавства (див. Best K.-H., Eggers H.).

Авторський стиль — характерна для письменника манера вибору і вживання слів. Найефективнішими новітніми методами дослідження особливостей авторського стилю, на думку сучасних лінгвістів, вважаються квантитативні статистичні методи. Ці методи, не замінюючи прийоми якісного аналізу тексту, дозволяють визначити такі його властивості, які неможливо встановити за допомогою інших засобів аналізу. Саме тому дослідження, не підтверджені цифровими даними, можуть стати суб’єктивними. Дисертаційне дослідження за допомогою методу лінгвостатистичного аналізу дало змогу прослідкувати всі особливості авторського добору мовного матеріалу та його розташування, розкрити кількісне співвідношення окремих лінгвостилістичних явищ, що беруть участь у творенні авторського стилю, скласти повну кількісну характеристику в цілому і зробити об’єктивні висновки про особливості стилю кожного з авторів.

Джерельну базу дисертації складають систематизовані вибірки фактичного матеріалу з творів, які належать до різних періодів творчості, охоплюють різну тематику і кількість яких представлена пропорційно. Дослідження різних мовних одиниць, аналіз їх зв’язків, встановлення закономірних залежностей між частотами одиниць проводилося з використанням одних з найбільш ефективних статистичних прийомів: так званого критерію “хі-квадрат”, коефіцієнта спряженості К, коефіцієнта рангової кореляції r, похибки вибірки d.

У другому розділі досліджуються частини мови як складові художнього тексту, які взаємопов’язані між собою і зумовлені тематичною спрямованістю, особливостями світогляду та творчою манерою письменника. У текстах, які належать різним авторам, спостерігається неоднакова частота вживання лексико-граматичних класів і лексико-семантичних підкласів слів. Під лексико-семантичними підкласами слів розуміємо більші чи менші за своїм обсягом лексичні угрупування, які об’єднані спільною семантикою або спільною тематичною приналежністю, Під лексико-граматичними елементами тексту — такі розряди слів, які прийнято називати частинами мови, оскільки такі розряди слів характеризуються спільними морфологічними лексичними ознаками та спільною синтаксичною роллю (О.І.Москальська).

Загальний корпус отриманих лексичних одиниць складає 69930 словоформ. У цій вибірці нами виявлено 33773 іменники 19063 дієслова, 7711 прикметників, 10719 прислівників, 6664 особових займенники. Відносні похибки при розрахунках вибірки не перевищують критичні величини. Отже, висновки, зроблені на основі проведеного аналізу матеріалу, можна вважати достатньо достовірними.

Розподіл частот вживання авторами лексико-граматичних класів (діаграма 1) засвідчує переважання у реалізації іменників (35%) та дієслів (27%), що збігається з результатами аналогічних досліджень в інших мовах (дані наведено в дисертації).