ОБОСНОВАНИЕ НАУЧНО-МЕТОДИЧЕСКОЙ БАЗЫ ДЛЯ НОРМИРОВАНИЯ ХАРАКТЕРИСТИК МАКСИМАЛЬНОГО СТОКА ВЕСЕННЕГО ПОЛОВОДЬЯ И ЕЕ РЕАЛИЗАЦИЯ ДЛЯ РЕК ПРИЧЕРНОМОРСКОЙ НИЗМЕННОСТИ

Краткое содержание

         У вступі наводяться відомості щодо актуальності дисертаційної роботи, про її зв¢язок з науковими програмами, темами, про методи дослідження і наукову новизну, про теоретичне і практичне значення, про апробацію результатів дисертації і публікації автора.

         У першому розділі дається коротка характеристика фізико-географічних і кліматичних умов району дослідження, як об¢єкту для перевірки запропонованих автором розрахункових методів максимального стоку весняної повені. Географічно він знаходиться у межах Дунайсько-Дністровської, Дністровсько-Бугської (між нижніми відрізками річних долин Дністра і Південного Бугу) та Бугсько-Дніпровської (між Південним Бугом і Дніпром) областей і відзначається сухістю клімату, переважанням ґрунтів чорноземного і каштанового типів, домінуванням трав¢яної степової рослинності.

         Особливістю зим (а саме вони представляють найбільший інтерес з точки зору формування умов наступного водопілля) є часті відлиги, які пов¢язані з переміщенням циклонічних утворень з Атлантики, Середньоземного і Чорного морів. Інтенсивні відлиги, значні опади і ожеледиця, завірюхи спостерігаються при виходах на описувану територію південних і південно-західних циклонів. У більшості випадків при цьому на півдні сніговий покрив майже повністю сходить. Через недостатню зволоженість території формування поверхневого стоку відбувається переважно (на 50-80% річного стоку) саме за рахунок талих снігових вод. Сніговий покрив через часті відлиги – нестійкий. Запаси води в снігу на момент його танення складають у більшості 20-25 мм, а на півдні – менше 20 мм. Промерзання ґрунту відбувається головним чином, починаючи з грудня, і майже до березня (але його глибина в цілому невелика – 15-25 см, рідше – 30-35 см).

         Максимальні рівні і витрати води річок спостерігаються у середньому в першій десятиденці березня. Але навіть у самі дружні весни високе водопілля в різних частинах території відбувається не в одні й ті ж роки. По пунктах з найдовшими рядами спостережень за стоком води високі водопілля відзначались у 1932, 1940, 1941, 1963, 1964, 1969, 1970 і 1980 рр. В дисертаційній роботі наводиться декілька карт просторового розподілу снігозапасів для характерних років.