ПРИРОДНИЙ АГРОРЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ:СТРУКТУРА І ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ

Краткое содержание

У розділі “Теоретико-методологічні основи географічного дослідження сільськогосподарського природокористування” визначено головні положення обраної методологічної стратегії вивчення природного агроресурсного потенціалу регіону в умовах ринкових відносин. Відповідно до неї відбувається переосмислення сутності поняття “природний агроресурсний потенціал” (ПАРП), під яким розуміємо систему природних умов і ресурсів, яка під впливом соціально-економічних чинників визначає процес сільськогосподарського виробництва. ПАРП є складовою частиною аграрно-ресурсного потенціалу (АРП) і тісно взаємодіє з іншими його складовими – аграрним матеріально-технічним та аграрним трудовим потенціалом. ПАРП займає провідне положення в АРП, позаяк формує умови праці, визначає рівень її продуктивності, загальний господарський результат та ефективність сільськогосподарського виробництва.

ПАРП – це динамічна та історична категорія. Величина і структура, особливості використання ПАРП залежать, крім фізико-географічних умов території, і від суспільного розвитку. Водночас, ПАРП, що визначається не тільки територіальним поєднанням природних умов і ресурсів, але й рівнем їх використання, здійснює значний вплив на різні сторони суспільного виробництва, передусім сільськогосподарського. Цей вплив суттєво визначає компонентна структура ПАРП, яка відображає співвідношення між природними ресурсами придатними для сільськогосподарського використання, і формується як результат розвитку природного процесу та дії соціально-економічних чинників. Найважливіше місце в структурі ПАРП займають земельні ресурси, передусім сільськогосподарські землі, окрім них до ПАРП належать також водні та агрокліматичні ресурси.

В сучасних умовах реформування сільськогосподарського виробництва і зміни земельних відносин в Україні відбувається створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, для раціонального використання та охорони земель. Але в умовах перехідної економіки, коли ще не сформована раціональна структура типів господарств, коли основною метою більшості землевласників є отримання найбільшого прибутку при найменших затратах, відбувається виснаження землі, зниження її продуктивності. Політична та економічна невизначеність у проведенні земельної реформи, несформованість виробничої та соціальної інфраструктури фермерських господарств, не завжди вдала трансформація колгоспів у селянські спілки свідчить про нераціональність сільськогосподарського природокористування. Ознакою цього є низька врожайність сільськогосподарських культур і невисока продуктивність тваринництва у більшості регіонів України.

Розкриттю потенційних можливостей у сільськогосподарському природокористуванні може сприяти розвиток господарств різних форм власності, розміри землекористування в них повинні визначатися не тільки економічними інтересами, а й екологічними чинниками. При цьому важливо, щоб конфігурація угідь найбільше відповідала сформованим ландшафтам і вносила якнайменше змін у навколишнє середовище. При визначенні напрямів сільськогосподарського розвитку території необхідно враховувати специфіку ландшафтів.

У процесі пошуку шляхів виходу суспільства із затяжної кризи важливе значення має обґрунтування наукових основ сільськогосподарського природокористування з метою досягнення динамічної рівноваги у регіональних геосистемах, поліпшення якості довкілля. Особливо це необхідно здійснити для регіонів давнього сільськогосподарського освоєння, у яких певні традиції сільськогосподарського природокористування порушені внаслідок тривалого безгосподарного ставлення до землі. Яскравий приклад цьому є територія Тернопільської області.

У розділі “Природний агроресурсний потенціал і його використання в сільськогосподарському виробництві Тернопільської області” представлено результати конструктивно-географічного аналізу компонентів ПАРП Тернопільської області – земельних, водних, кліматичних ресурсів та орографічних умов.

На основі використання ряду показників встановлено рівень забезпеченості території теплом, вологою, запасами підземних і поверхневих вод, виявлено вплив стрімкості схилів на еродованість ґрунтового покриву. Значне вертикальне і горизонтальне розчленування території сприяє денудації ґрунтового покриву.

Застосовуючи бальну оцінку, встановлено групи районів з різним рівнем придатності природних умов і ресурсів для сільськогосподарського використання. Найсприятливіші природно-ресурсні умови для формування і використання агроландшафтів склалися на території Чортківського, Теребовлянського, Гусятинського Заліщицького адміністративних районів (понад 10 балів). Сприятливі умови мають Підволочиський, Тернопільський, Козівський, Лановецький адміністративні райони (8,5…10 балів), обмежено сприятливі умови – Кременецький, Шумський, Збаразький, Борщівський, Бучацький адміністративні райони (7…8,5 балів), малосприятливі – Бережанський, Монастириський, Підгаєцький адміністративні райони (менше 7 балів).

Здійснено детальний аналіз головного компоненту ПАРП – земельних ресурсів, внаслідок чого встановлено такі головні їх риси:

-  земельні ресурси є головними в ПАРП, на них припадає 75% вартості ПАРП; найбільше значення цих ресурсів у структурі ПАРП Підволочиського, Чортківського і Гусятинського адміністративних районів (82...85%);

-  загальна величина вартості земельних ресурсів в області – 7,1 млрд. грн.; 1 га сільськогосподарських угідь – 6732 грн., 1 га ріллі – 7383 грн., 1 га багаторічних насаджень – 8388 грн., пасовищ – 3464 грн., сіножатей – 2681,2 грн.;

-  високий рівень освоєння земельних ресурсів (76,4% земельного фонду становлять сільськогосподарські землі);

-  найвищий рівень сільськогосподарської освоєності – у центральній і центрально-східній частині області (80…84%), а найнижчий – у західній (58…65%);

-  найвища частка земель перебуває у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств (50,4%), тільки 1% - у користуванні селянсько-фермерських господарств і 9,9% – особистих підсобних господарств;

-  дуже висока розораність території: орні землі становлять 63,1% території області (в Україні – 57,1%) і 82,1% від площі сільськогосподарських угідь. Найвищі показники розораності – у центральній частині області (70…72%), найнижчі – у західній (41…57%); сіножаті і пасовища становлять 15,6% (в Україні – 12,9%), а багаторічні насадження 2,3% (в Україні 2,5%) від площі сільськогосподарських угідь області. Це зумовлено якісною характеристикою ґрунтового покриву області, який є різноманітний за своїми генетичними ознаками, фізико-хімічними та водно-фізичними властивостями, умовами поширення. Найбільш цінними і продуктивними ґрунтами є чорноземи глибокі малогумусні, чорноземи опідзолені, які займають понад 65% площі під усіма сільськогосподарськими угіддями. Значне поширення мають також темно- та ясно-сірі і сірі опідзолені ґрунти (20…25%). В північній частині області найбільш поширеними є дерново-підзолисті ґрунти:

-  високий рівень землезабезпеченості: в розрахунку на 1 особу області припадає 0,9 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 0,75 га орної землі (в Україні відповідно – 0,82 і 0,65 га); найвищі показники землезабезпеченості сільськогосподарськими угіддями у Лановецькому, Зборівському, Шумському, Підволочиському адміністративних районах (1,5…1,6 га), найнижчі – у Бережанському, Чортківському і Кременецькому адміністративних районах (0,81…0,87 га). Збільшення показника землезабезпечення за останні роки пов’язане із зменшенням чисельності населення області;

-  висока еродованість земель (35,7%) вимагає при сільськогосподарському обробітку пристосування до природних особливостей ландшафтів.

У розділі “Територіальні особливості використання природного агроресурсного потенціалу Тернопільської області” головна увага приділена вивченню територіальної структури ПАРП в межах області. На основі вартісної оцінки обсягу кожного виду земельних ресурсів і їх якісної характеристики, а також оцінки інших складових ПАРП, виділено природно-агроресурсні райони (ПАРР): Північний, Західний, Центральний, Південний (рис. 1).