ПРАГМАЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНОЇ СТАТТІ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ ПУБЛІЦИСТИКИ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується вибір теми, актуальність, новизна та методи дослідження, теоретичне значення і практична цінність виконаного дослідження, представлено матеріал і методи дослідження, сформульовано твердження, які виносяться на захист.

У першому розділі “Комунікативно-функціональні особливості тексту літературно-критичної статті” розкрито роль прагмалінгвістики у дослідженні публіцистичного стилю, розглянуто особливості текстів засобів масової інформації взагалі та відмінності Інтернет-газет від традиційних, обґрунтовано визначення поняття “літературно-критична стаття” – критичний жанр публіцистики, що інформує про літературний твір, аналізуючи та пропагуючи його.

З’ясування змісту поняття “літературно-критична стаття” є критерієм, що дозволив встановити специфіку ЛКС, яка визначається головними функціями: інформувати, оцінити, переконати. Таким чином, до типологічних особливостей ЛКС сучасних мас медіа належать: публіцистичність (розміщені в газетах, журналах, Інтернет-виданнях), актуальність (як правило аналізуються нові літературні твори), похідність (текст про текст), інформативність, оцінність, лабіринтність (в Інтернет-виданнях).

Похідність тексту ЛКС базується на коментуванні та критичній оцінці вихідного тексту. Тому текст ЛКС розглядається в роботі як ре інтерпретований тип тексту. Такий характер похідності впливає на прагматичні параметри ЛКС: 1) Адресата та адресанта, які проявляються в тому, що автор ЛКС є первинним реціпієнтом, а читач – вторинним, тобто він сприймає вихідний текст (літературний твір) через інтерпретацію та оціночні судження критика. Але, існує можливість того, що читач критичної статті стане первинним реципієнтом за умов, що комунікативна інтенція автора критичної статті буде успішною; 2) Специфіку прагматичної установки тексту ЛКС, яка визначається інтенцією адресанта, і може співвідноситися в різних текстах з інтенцією-стимулом адресата та регулюється, по-перше, параметрами жанру критичної статті як похідного типу тексту; по-друге, текстовими пресупозиціями; по-третє, окремими частинами тексту; 3) Прагматичний ефект критичної статті, який полягає в досягненні комунікативної мети і виражається у двох напрямках: а) сприйнятті вихідного тексту через вторинну комунікацію; в) перетворенні читача з вторинного реципієнта літературного твору на первинний; 4) Комунікативну стратегію, яка націлена на оцінку відправником тексту первинного тексту (літературного твору) і пов’язана з реалізацією функції впливу та утворенням у адресата оцінок адекватних намірам критика.

Реінтерпретація як основний процес відтворення вихідного тексту ЛКС впливає і на категорію оцінки. Тому, на нашу думку, було доцільно розглянути особливості цієї категорії на пропозиційному та прагматичному рівнях тексту ЛКС. Функціонуючи в якості оціночного тексту, ЛКС активізує сприйняття вихідного художнього тексту. Мовленнєва оформленість та прагматичне навантаження оцінки в критичних статтях проявляється в пропозиційних пластах: об’єктивному та суб’єктивному.

Об’єктивний інформаційний пласт несе повідомлення про об’єкт, що підпадає під критичну оцінку. Об’єктивна інформація передається шляхом використання термінів та вузько денотативних мовних засобів: Max Aub: Das magische Labyrinth. Band I.: Nichts geht mehr. Roman. Aus dem Spanischen von Albrecht Buschmann und Stefanie Gerhold. Hrsg. von Mercedes Figueras. Verlag Eichbo Berlin 1999. 336 S., 49,80 Mark. [BZ, 10.04.1999]. Об’єктивна інформація використовується як засіб непрямого спонукання у мовленнєвому акті, прагматичний ефект якої полягає у імпліцитному вираженні концепту позитивності/негативності шляхом актуалізації оціночного стереотипу.

Наявність пласта суб’єктивної інформації як доцільного способу здійснення спонукання є специфічною жанровою рисою ЛКС. Формально виражаючи ставлення мовця до критичного об’єкта, суб’єктивна інформація, по суті, маніфестує вірогідну оціночну позицію адресата. Підвидом суб’єктивного пласта є експресивний, який, у свою чергу, ділиться на експресивно-образний та експресивно-підсилюючий. Експресивна інформація сигналізує про емоційно-оціночну реакцію на суб’єктивне сприйняття критичного об’єкта, і, одночасно забезпечує передачу смислу зі збільшеною інтенсивністю. Експресивно-образна інформація впливає на реципієнта образом, а не фактом, в результаті чого відбувається актуалізація оцінки. Тут використовуються стилістичні фігури: Die Mitte der neunziger Jahre überhitzt geführte Debatte der Nebensächlichkeiten hat sich abgekühlt, Chiapas ist aus den Nachrichten verschwunden, hier tobt ein Krieg niederer Intensität, einer der keine Toten fordert, sonde den Menschen die Luft zum Atmen, den Atem zum Sprechen nehmen will. Експресивно-підсилюючою ми вважаємо інформацію, експресія якої виникає завдяки використанню одиниць лексичної зони оцінки (термін Ніколаєвої Т.М.).

У досліджених критичних статтях категорія оцінки тісно пов’язана із категорією аргументації. Наслідком цього є поняття аргументації оцінки, яке вказує на спосіб привернення уваги до світу уявлень та цінностей адресанта. Пошук аргументу є необхідним елементом критики. Не менш важливим є розміщення аргументів стосовно один одного та відносно загального стану розвитку критичної інформації. Загальний тематичний розвиток ототожнюється в критичній статті із загальним розвитком оцінки як утіленням об’єктивного та суб’єктивного інформаційних пластів. У процесі аналізу текстів критичних статей щодо особливостей вираження та організації у них критичної інформації на прагматичному рівні, використовуючи терміни, запропоновані дослідниками В.В. Одінцовим, І.В. Шестаковою, досліджено 4 типи (способи) аргументації оцінки в текстах ЛКС: лінійний – плавний перехід від одного аргументу до іншого, залежність оцінки наступного фрагмента від попереднього; пунктирний – різка зміна інформації, що була викликана представленням аргументу про предмет мовлення; ступеневий – послідовний перехід від одного аргументу до іншого у процесі розвитку оціночної інформації; паралельний – розклад критичної інформації на ряд підтем, що не залежать одна від одної.