СЛОВОТВІРНІ ТА СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АНГЛІЙСЬКИХ ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
СЛОВОТВІРНІ ТА СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АНГЛІЙСЬКИХ ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ
Альтернативное Название: Словообразовательные и СТРУКТУРНО-семантические характеристики английских юридических терминов
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

          У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, характеризується її наукова новизна, визначаються основна мета та завдання дослідження, зазначаються об’єкт, предмет, матеріал і методи дослідження та визначається її теоретична значущість і практична цінність.


          У першому розділі “Теоретичні засади дослідження англійської правничої термінології” подається критичний огляд наукової літератури, присвяченої проблемам опису терміна і термінології, розглядається питання дослідження юридичної термінології вітчизняними та зарубіжними дослідниками, описуються основні шляхи побудови та семантичного розвитку англійської правничої термінології. Вважається, що основні відмінності терміна від загальновживаної лексичної одиниці полягають у специфічності вживання, його змістовій точності, наявності дефініції, семантичній цілісності спеціальної номінації, стилістичній нейтральності, номінативному характері найменування та включеності терміна у терміносистему. До структурної побудови терміна висуваються такі вимоги, як відповідність нормам мови, стислість, дериваційний потенціал, інваріантність та вмотивованість. Семантичний аспект терміна передбачає дотримання таких вимог, як відсутність суперечностей між прямим значенням терміна як слова та його значенням у певній терміносистемі, однозначність терміна та відсутність синонімів. Юридичний термін розглядається як одиниця мови, що виражає специфічне поняття, яке належить теорії та практиці юриспруденції, характеризує та ідентифікує його. Термінологія юриспруденції розуміється як сукупність юридичних термінів мови.


          Проблеми вивчення терміносистеми права, закономірностей її розвитку і функціонування в різні періоди, розглядалися у працях вітчизняних та зарубіжних дослідників – В.П. Живуліна, С.Г. Носик, Л.В. Барби,  Є.Б. Єршова, І.І. Борисенко, І.М. Гумовської, Е.М. Сидо, А.С. Берези, Н.В. Кривоносової, А.А. Денисової, А.А. Сербенської, І.В. Бушина, С.П. Хижняка, М.А. Бріцина, Д. Мелінкофа, Б. Бікса, Р. Вайдіка, Р. Шая, В. Бішина, К. Сімса, Дж. Гіббонса, П. Гудріха. У цих дослідженнях аналізуються окремі групи юридичних термінів однієї мови: англійської, німецької, іспанської, російської, української мов.  Проте, наявні дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних вчених свідчать про фрагментарність опису окремих груп юридичних термінів власне англійської мови, відсутність цілісного опису англійської юридичної терміносистеми на сучасному етапі її розвитку.


          Кожна спеціальна термінологія є відбитком поняттєвої системи певної галузі науки або техніки у формі терміносистеми. Така система водночас виконує функцію лексичної системи спеціальної мови в певній галузі. Термінологія є інструментом організації та репрезентації спеціальних знань. Під організацією знань ми розуміємо те, що міститься, відповідає і грунтується на змісті терміна, в той час як репрезентація знань пов’язана з планом вираження мови. Таким чином, системному аналізу підлягає як структурна будова термінів, так і їх семантичне наповнення.


          В англійській мові юридичні терміни інтерпретуються у вигляді різного роду номінативних одиниць. Прості лексичні одиниці передають глобальне бачення світу (law, crime, act, court, intent, duty, verdict, plea, suit, fine, charge, pact). Номінативні одиниці юридичної терміносистеми – похідні і складні слова різних типів та словосполучення – еквівалентні простим лексичним одиницям. Похідні і складні слова, які є термінами юриспруденції, частіше всього передають основні та диференційні ознаки екстралінгвістичної реальності. Словосполучення дублюють елементи основної категорії, але відрізняються ознаками додатковості, посилювання і орієнтуються на субкатегорізацію єдиної категорії за різними ознаками, які становлять цінність для фахівців у галузі права.


          Процес термінологічної номінації у галузі права передбачає вивчення трьох її аспектів: словотвірної (афіксація, словоскладання, конверсія та абревіація), синтаксичної та семантичної. Семантичний словотвір у термінології права передбачає розвиток семантичної структури тієї лексичної одиниці, яка вже існує в англійській мові, у напрямку спеціалізації (kangaroo “система обговорення проекту закону за якою деякі пункти  приймають без обговорення, а наступні приймають лише після дебатів”). Існування англійської юридичної термінології, як і будь-якої іншої лексичної підсистеми мови, є неможливим за умови відсутності всередині термінологічного поля певних полісемантичних, омонімічних, синонімічних, антонімічних та гіперо-гіпонімічних відношень.


          Докладне дослідження правової субмови було б неповним без вивчення того, які саме правничі терміни обираються для використання в різного роду юридичних текстах, залежно від певного комунікаційного завдання. Під юридичним дискурсом розуміється дискурс, представлений англомовними правовими документами та юридичною літературою, як особливо складна комунікативна подія, особливий вид мовлення, що отримав текстову форму, розуміння якого можливе лише при врахуванні нелінгвістичних факторів. Подвійна природа правових документів призводить до того, що без запрошення юристконсульта або адвоката неможливо розібратися в нетрях правового процесу. Таким чином, може відбуватися маніпулювання людиною та її діями, яке виявляється на усіх рівнях організації правничого дискурсу і, зокрема, на рівні терміна. Надзвичайно важливу роль тут відіграють попередні знання адресата в галузі права, тому що співвідношення змісту повідомлення з ними призводить до відповідного сприйняття юридичних термінів в дискурсі, значення яких мають бути чіткими та доречними, а їх розуміння повинно супроводжуватися меншою витратою розумових зусиль.


          Розподіл лексики права на зовнішню (таку, що детермінологізується для широких верств населення шляхом постійного повторення в законодавчих актах та поясненнях) та внутрішню (що використовують як у вузькому колі юристів, так і в юридичній продукції для широкого загалу), та її представленість в правовому тексті, в кожному окремому випадку буде визначати можливість розуміння певного типу юридичного дискурсу пересічними громадянами або фахівцями. Зіставний аналіз юридичного дискурсу на рівні насиченості його спеціальною лексикою права уможливлює його розуміння і сприйняття різними адресатами та допоможе у подальшому процесі уніфікації та стандартизації англійської правничої термінології.


          Юридична термінологія становить автономний прошарок лексичного складу сучасної англійської мови. Екстралінгвістичні чинники впливу на розвиток англійської юридичної термінології зумовили її сучасне функціонування як системи що складається з термінів – лексичних одиниць англійської мови та термінів – запозичень з інших мов (зокрема, з латини: lex lata “позитивне право”, lex loci delictus “закон місця скоєння злочину”, corpus delicti “склад злочину”, та французької мови: plaintiff, prison, sentence, decree, heritage, jurisdiction, judgement, atto ey, judge). Англійська революція 1649р., поява Декларації про права та Білля про права 1689р. призвели до появи термінів зі значенням злочинного діяння (illеgal punishment) та термінів для позначення прав та свобод підлеглих (freedom of proceedings). Колоніальна політика Англії також породила значну кількість термінів для позначення державних установ (council for Affairs of Province), податків (sugar, tobacco), прав короля та посадових осіб (power to levy taxes), обов’язків колоній (maintaining the policy of Great Britain). У зв’язку з розвитком техніки та промисловим переворотом в Англії у 60-80ті роки XVIIІ ст., з’явилися нові терміни для позначення посадових осіб (Minister of War Transport), правових актів (air-force act, road traffic act), злочинних діянь (joy-riding).


          Таким чином, склад термінів в англійській юридичній термінології завжди був обумовлений чинниками екстралінгвістичного плану – системою понять, якою оперувало правознавство. Сьогодні система англійської юридичної термінології існує у вигляді однокомпонентних термінів-слів (простих, похідних, складних, слів-скорочень) та багатокомпонентних термінологічних одиниць – словосполучень із різною кількістю елементів.


          У другому розділі дисертації “Словотвірні та структурні характеристики англійської юридичної термінології” досліджуються особливості словотвору та синтаксичної номінації англійських юридичних термінів. Кількісна характеристика непохідних (тобто простих) і похідних термінів в англійській мові права вказує на те, що перевага надається використанню вмотивованих лексичних одиниць, якими є похідні терміни (1731 та 8010 одиниць відповідно). Серед них чільне місце посідають афіксальні похідні, тобто деривати, утворені за допомогою префіксальних та суфіксальних морфем (898 та 4525 одиниць). Для їх утворення використовується визначений набір словотвірних афіксів (усього 42 префікси і 64 суфікси) із загального арсеналу словотвірних засобів сучасної англійської мови та є характерною продуктивність і уживаність таких префіксів і суфіксів, як: re- (reattach), un- (unbind), non- (non-execution), dis- (dismortgage), co- (co-applicant), mis- (mislead), -ee (absentee), -er/-or (creditor), -ion (vindication), -ity (authenticity), -ment (disfranchisement).


        В утворенні правничих термінів домінують префіксальні моделі non-+n>N, dis-+n>N, un-+v>V (зі значенням “протилежності”), co- N (“взаємного зв’язку”), sub- + n > N (“частина чогось”), суфіксальні моделі v + -ance/ence > N, v + -ion > N, v + -ing > N (“опредмечена дія”), v+ -ee > N, v+ -er/or > N (“виконавець дії”), a + -ity > N (“опредмечена ознака”), за якими переважно створюються іменники, оскільки основною функцією правового терміна є номінативно-дефінітивна, тобто номінація спеціального поняття, регламентованого у своїх межах дефініцією.


          Кількісний показник префіксальних моделей, що переважно використовуються для утворення префіксальних термінів-дериватів англійської юридичної термінології, становить 44 одиниці (наприклад, re-+ v>V, re- + n>N,un-+ v>V,un- + a>A, non- + n>N, dis- + v>V, in- + n >N, co- + n >N, mis- + n >N, sub- + n >N, de- + v >V). Ці транспонувальні і нетранспонувальні префіксальні моделі передають 21 значення, до яких належать “повернення у вихідне становище” (re-: recodifyрекодифікувати”), “позбавляти, звільняти від того, що позначене мотивальною ознакою” (dis-: disbarпозбавляти права адвокатської практики”, de-: debarпозбавляти права”), “заперечення або вказівка на відсутність поняття або ознаки” (non-: non-criminalнезлочинний”), “спільність дій” (co-: co-adopt спільно всиновлювати”),  “нижча посада”  (sub-: sub-advocate молодший адвокат”), “надмірна кількість” (over-: overinsurance “страхування на суму, що перевищує реальну вартість”), “перебування за межами” (extra-: extralegal “не передбачений законом”), “помилкова або злочинна дія” (mis-: misappropriate “неправомірно заволодіти).  Префікси un-, dis-, de- є синонімами при позначенні “позбавлення або звільнення від того, що позначене мотивуючою основою”, при вживанні в моделях un-+ n> V (unlaw правопорушення), dis-+n> V (disuse “невикористання прав”), dis-+ v>V (disaffirmвідмовляти в підтвердженні”),  de- + n>  V (depenelizationскасування покарання за передбачений законом злочин”). Слід зазначити синонімічність префіксів non-, in-un-  в моделях  un- + a > A (unheritable “такий, що не успадковується”),  non-  + a > A (non-patentable “непатентноздатний”), іn-+ a> A (inconclusive “недостатній”), коли вони передають значення “відсутності ознаки”. Антонімічність значень, і відповідно, префіксів, відзначаємо в моделі under- + v> N зі значенням “недостатності або неповноти дії”  (underdelivery “недопоставка”) та моделі over-+ v> V (overstep перевищувати межі”) на позначення “надмірної дії, позначеної основою”.


          Кількісний показник суфіксальних моделей, які використовуються для утворення суфіксальних термінів-дериватів англійської юридичної термінології, становить 28 одиниць (наприклад, v +-age> N, v +-al  >N, v+-ary/ery>N, n +-ess >N, v+- ion >N,    v+ -ment >N, a +-ism>N, n+- ship> N, n+-ity>N, v+-er/or >N, a+ -acy>N). Усі ці транспонувальні і нетранспонувальні суфіксальні моделі передають такі значення, до яких належать “колектив або сукупність осіб, на яких вказує основа”, (-acy: advocacy адвокатура; -ary/ery: machinery “організаційний аппарат”), “положення, ранг, титул” (-age: alienage “статус іноземця”), “вид занять або професійну діяльність людини” (-er/or: counter “адвокат”), “особу жіночого роду” (-ess: felonessнебезпечна кримінальна злочинниця”), “напрям у політиці, суспільній думці” (-ism: parliamentarism парламентаризм”).


          Значення “опредмеченого акту, факту або результату дії” передають моделі  з  такими  суфіксами:  v + -age >N (pilferage  “мілка крадіжка”),  v+-al >N (revival “поновлення дії”), v+ -ance/ence >N (deliverance “рішення присяжних”), v+ -ion>N (violation “порушення”),  v+ -ment>N (concealment “недонесення”),  n+ -ure >N (irritancy “настання резолютивної умови”),  і ми можемо вважати ці суфікси синонімічними саме для передачі значень “якості або стану, на які вказує основа” та “опредмеченого акту, факту або результату дії”. На противагу значенню “об’єкта дії” (модель v+ -ee >N  (remittee “отримувач”) використовуються моделі з суфіксами -ant (claimant “позивач”),  -er/or (employer “наймач”) зі значенням “суб’єкт дії”.


          Похідні юридичні терміни англійської мови мають широку твірну базу і використовують у якості твірних основ іменники (misdeed), прикметники (overdue), дієслова (invalidate) та прислівники (unlawfully).


          Похідні за конверсією юридичні терміни утворюються переважно за моделями N> V, що має значення “виконувати функції певної особи” (spendthrift “марнотратник” і “марнотратити”), “розташовувати” (hold “арешт” і “утримувати під вартою”), “карати” (death “смертна кара” і “карати”), та V> N, яка має значення “опредмеченої дії” (attack нападати > напад”), “особи, стосовно якої виконується дія” ( fence скуповувати крадене > скупник краденого”).


          Юридичні терміни – складні слова переважно утворюються за моделлю n + n >nn з метою характеризувати предмети та явища у праві з різних точок зору і співвіднести їх одночасно з двома ознаками, якими характеризується предмет, що підлягає називанню. Ця модель використовується для найменування суб’єктів дії (church-roller “церковний злодій”, stock-jobber “біржовий шахрай”), місця дії (court-house “будівля суду”, custom-house “митниця”), документів (windbill “фіктивний вексель”), об’єктів права (firm-name “фірмове найменування”), злочинів (skyjack викрадення літака”) тощо.


          Тенденція до мовної економії та схильність англійської мови до моносилабізму сприяють використанню в англійській юридичній термінології термінів-абревіатур. Ініціальний тип абревіатур номінує назви посадових осіб (S.A. – State’s Atto ey – “прокурор штату”), документи (D.C. – death certificate “свідоцтво про смерть”), види правових актів (H.S. – habeas corpus ”акт про передачу арештованого в суд”), види судів (D.C. – District Court “федеральний районний суд”), галузі та інститути права (C.L. – common law “загальне право”) тощо.


          Кількість термінів-словосполучень у дослідженому корпусі англійської правничої термінології у 2,5 рази перевищує кількість однослівних термінів (25621 та 9741 одиниць відповідно). Фіксується наявність великої кількості юридичних термінів з абстрактним значенням (enabling legislation “закон про надання надзвичайних повноважень”) поряд з існуванням понять з конкретним значенням (judgement book “книга запису судових рішень”), тобто термінів, які за своїм змістом співвідносяться з конкретними правовими суб’єктами та об’єктами.


          Семантична група юридичних термінів з абстрактним значенням охоплює широку групу загальних назв, а також вужчу групу назв зі збірним значенням, що можуть виявляти більш або менш високий ступінь абстрактності. У ролі основних ядрових стрижнів в правознавчих термінах-словосполученнях виступають в основному терміни досить широкої семантики: abuse, act, agreement, case, claim, defence, fraud, order, notice, service, system,  testimony, trust, usage, vote, writ. Роль видових понять відносно ядрових компонентів відіграють ті компоненти, що виявляють своє безпосереднє відношення до основного ядрового стрижня і пояснюють його: criminal, legal, slap-on-the-wrist, convict-made, free, robbery-related, face-to-face, major, high-risk, labour, drug, roll call, health, life. Загальні назви-словосполучення термінів з абстрактним значенням входять до таких семантичних груп, як назви окремих законів, правових органів, назви правових статутів і норм, видів права, загальні та конкретні назви видів злочинів, назви кримінальних, цивільних, судових та слідчих процесів, винесення та здійснення вироку, види покарання за злочин і правопорушення, збірні назви установ, інституцій (Bancruptcy Act “Закон про банкрутство”, mixed statute “змішаний статут”, abortive trial “незавершений судовий процес” тощо).


          Поле термінів з конкретним значенням визначається меншою інтенсивністю вживання, ніж поле термінів з абстрактним значенням. Своєрідність термінів з конкретним значенням полягає в тому, що у ролі ядрового компонента тут виступають здебільшого слова-нетерміни, або прості терміни з конкретним предметним значенням, такі як bag, bench, book, crown, house, list, mirror, room, table. Пояснювальні видові поняття (в основному юридичного характеру) оформлюють їх як слова-терміни, й за їх допомогою ми номінуємо такі семантичні групи, як назви різних судових інстанцій, установ та приміщень, приміщень для відбування різних видів покарання, назви судових актів та документації, конкретних предметів у судових приміщеннях та установах (prosecution table “місце в суді, де сидить обвинувачення”, lock-up-ward “камера попереднього утримання”, special calendar “перелік судових справ”, felon’s dock “лава підсудних”). Типовою ознакою конкретних термінів у порівнянні з абстрактними є те, що вони набагато швидше входять у загальновживану лексику тому, що їх елементом є назви конкретних предметів, загальнозрозумілих широкому колу  людей.


          До найпродуктивніших моделей для утворення складених двохкомпонентних термінів у галузі юриспруденції англійської мови належать моделі A+N (52,37 %), N+N (23,67%), V+N (20,61%), V+Adv (1,35%). Серед проаналізованих сполучень переважають словосполучення, головний член яких є іменником, а залежний – прикметником, тобто утворені за моделлю А+N, (civil court “громадський суд”, constitutional issue “конституційне питання”). Серед двохкомпонентних термінологічних словосполучень найширшою є семантика моделі А+N, що демонструє значення злочинної особи (disobedient minister), правового акту (direct warrant), права (liberal franchise), злочинного діяння (high treason), державних органів (high court), правомірних дій (gove mental act) тощо.


          В англійській юридичній термінології є досить поширеними і складніші моделі термінів-словосполучень, і значна кількість багатокомпонентних словосполучень термінологічного характеру виникає у зв’язку з тим, що правова термінологія – це перелік не тільки основних понять, але й відношень між ними. Будучи інформаційно важливими, багаторазово повторюючись, такі відношення отримують мовне позначення у вигляді багатокомпонентних сполучень слів. Модель “складне означення+означуване”, за якою утворено значну кількість трьохкомпонентних складних термінів  права, слугує для називання правових актів (best evidence rule “вимога про надання найкращих доказів”), судових установ (common law court “суд загального права”), правових доктрин (common employment doctrine “принцип спільної зайнятості”) тощо.


          В моделі N+of+N означення є постпозитивним до означуваного. Ця модель характеризується значними можливостями як засіб передачі розгорнутого означення. При використанні of-phrase у моделі словосполучення у правовій терміносистемі відбувається певне уточнення його значення шляхом уживання комплексів прийменникових сполучень у ролі атрибутів до означуваного слова (defence of property “захист майна”, power of judgement “право виносити судові рішення”).


          Власні назви, що також входять до складу термінологічних словосполучень юриспруденції, використовуються для номінації державних судових органів (Council of the North “суд північних графств”), законодавчих актів (United Nations Charter “Статут Організації Об’єднаних Націй”) і допомагають конкретизувати певну назву. Утворення юридичних термінів відбувається в англійській мові переважно за тими самими словотвірними і синтаксичними моделями і з використанням тих самих словотвірних засобів, що й утворення загальновживаних лексичних одиниць, хоча й характеризується певними особливостями.


          Третій розділ “Семантичні характеристики англійських юридичних термінів” містить опис семантичних процесів та відношень всередині термінологічного поля юриспруденції, адже формування поняттєвої сфери юридичної науки супроводжується становленням її особливої мови і, зокрема, відбором необхідних для цієї мети лексичних одиниць.


          Вербалізація сучасних правових знань здійснюється за допомогою певних механізмів перебудови семантики мовних одиниць, у яких сама особа, що пізнає реальність, пристосовує мову до адекватного способу її відображення. Використання вже наявних у мові номінативних засобів у новій для них функції – функції найменування, називають вторинною лексичною номінацією, всередині якої розрізняють два основних види: метафору та метонімію.


          В основі метафоризації загальновживаного слова англійської мови, що стає терміном юриспруденції, лежить об‘єктивна подібність між предметами (сolonize амер. “переселяти тимчасово виборців в інший виборчий округ з метою незаконного вторинного голосування” від colonize “колонізувати”), подібність ознак (front “(легальне) прикриття для злочинної діяльності” від front “лицьовий”), подібність до тварин (shark шулер”, “митний чиновник” від shark “акула”) та до назви предмета або місця (resort “злодійське кубло” від resort “курорт”).


          Метонімічний перенос значення здійснюється на основі зв‘язку між процесом і результатом (report “запис судової справи” та “збірка судових рішень”, life “життя” і “довічне ув’язнення”), процесом і особою (bag-steal “викрадення сумки” і “злодій, який спеціалізується на викраденні сумок”), процесом і предметом (controversy “правовий спір” і “предмет спору”, succession “успадкування” і “майно, яке переходить у спадок”), частиною і цілим (argument “доказ” і ”викладення доказів).


          До прискореного розвитку семантики слів в юридичній терміносистемі англійської мови призводить спеціалізація внаслідок включення загальновживаного слова до правового поля (у загальній лексиці instrument “tool or piece of equipment”, а у праві instrument – “legal document” (inchoate instrument, negotiable instrument, statutory instrument). Матеріал дослідження свідчить про те, що у ролі юридичних термінів використовуються назви окремих органів людини (face, hand, head тощо), предметів побуту (bench, book, box, chair, house, instrument, letter, paper, table, seat), абстрактних явищ (duty, equity, word, step), тварин (kangaroo, hawk, dove тощо). Термінологічні значення цих слів закріплюються за знаками з початком розвитку права як системи наукових знань, виникаючи або внаслідок семантичного довантаження слів у нових системах функціонування, або при повторному використанні, тобто в актах вторинної номінації.


          Явища полісемії, омонімії, синонімії та антонімії відіграють  організуючу  та дезорганізуючу роль в окремих підсистемах юридичної лексики. Полісемія правничого терміна надає термінології права необхідну для її функціонування можливість економії мовних засобів (процес і його результат: establishmentутворення, установа” і “закон, правило, норма”, tenancy “володіння” і “арендоване майно”; процес і предмет: controversy “правовий спір” і “предмет спору”, graft“хабарництво” і “хабар”, inheritance“успадкування” і “нерухомість, що успадковується”; особа і документ: reporter – “доповідач” і “збірка судових рішень”) та створює основу для здійснення процесів поступового переосмислення елементів термінології.


          Внаслідок руйнування семантичного зв’язку між значеннями одного слова відбувається розпад полісемії і утворення омонімії (treat лікування” і treat “переговори”). Головна характерна риса омонімів полягає в тому, що вони є фактами різних семантичних полів. Це перешкоджає їх зіткненню в подібних контекстах. Отже, сам факт існування омонімів не може бути перешкодою для правильного розуміння тексту. В термінології права омонімія може бути безпосередньо пов’язана з семантичним розвитком слова (criminilization, home, formula) або бути результатом звукового збігу різних слів (case “ящик, сумка”, case “випадок, судовий прецедент”; jury “тимчасовий, аварійний”, jury “суд присяжних”; court “тенісний корт”, court “суд”). Крім того, це семантичне явище властиве юридичній лексиці, що вступає в омонімічні відношення з одиницями інших терміносистем (affixation афіксація” (лінгвістика) і “надійна охорона” (право), conversion “конверсія” (лінгвістика) і “привласнення чужого майна” (право)), з нетермінологічною лексикою (dock лава підсудних,щавель”, і ”обрублений хвіст”, colour “колір, відтінок” і “симуляція, оманлива удаваність наявності права”), а також з мовними одиницями всередині власної термінологічної системи, тобто в межах однієї галузевої термінології (claim “позов” (цивільне право); “патентна формула” (патентне право);  security “цінні папери” (фінансове право); “ізоляція, режим” (кримінальне право)).


          Поява нових понять і поглиблення знань про вже відомі предмети та явища у праві активізує лексичну синонімію (відповідачdefendant, defensor, libelee, litigator, respondent; суд forum, bank, court, hustings, hundred, judicatory, judicature, judiciary). В системі англійської юридичної підмови слід виділити такі найбільш поширені типи варіантних відношень, як однокомпонентний термін – однокомпонентний термін: sentencejudgement “вирок”, crimeoffence “злочин”; однослівний термін – описовий термін: law – legislative act “закон”, psychology – state of mind “психіка”; описовий термін – описовий термін: age of consent – lawful age “повноліття”, deliberate act – intended act “умисна дія”.


          Антонімічні відношення номінативно систематизують наукові поняття – складну і багатопланову мережу протиставлень (criminal – lawful, excusable – punishable, criminal judge, claimant  – defendant). З точки зору їх структурної класифікації виділяються такі різновиди антонімів у правовій терміносистемі: різнокореневі (лексичні), де протилежність виражається різними коренями: forensic судовийinjudicial несудовий”, corroborated alibi підтверджене алібіdubious alibiсумнівне алібі”; однокореневі, антонімічність яких передається за допомогою взаємно протилежних за змістом словотвірних засобів, що приєднується до однієї основи: imprisonсаджати в тюрму” – disimprisonзвільняти від тюремного ув’язнення”, alienableвідчужуваний” – inalienableневідчужуваний”,  особливим різновидом антонімії є протилежність значень всередині одного й того ж самого слова, що знаходить зовнішнє відображення лише у контексті, в характері синтаксичних і лексичних зв’язків слова з іншими словами, наприклад: bailбрати на поруки” – bailпередавати на поруки”, colitigantспівпозивач” – colitigantспіввідповідач”.


          Гіпонімія уточнює місце кожного поняття в ієрархії понятійної системи (наприклад, термін criminal є гіперонімом до термінів fraudster, gunman, housebreaker, delinquent, shopbreaker, killer, robber, safe-cracker). Ієрархізація термінів передбачає їх розташування відповідно до структури певної галузі знань, у нашому випадку, юридичної науки (crime є гіперонімом до термінів murder, manslaughter, assault, robbery, burglary, obscenity, wounding, grievous bodily harm, abduction, але вони звужують значення злочину, характеризуючи його з різних точок зору). Систематизація ієрархічних зв’язків між термінами дозволяє виявити суттєві зв’язки й відношення між поняттями, уточнити місце кожного поняття у понятійній системі, перевірити повноту терміна, виявити недоліки термінології (синонімію, омонімію, різні тлумачення понять і т.п.). Таким чином, спеціальна термінологія права розглядається нами як множина, всі елементи якої організовані в систему, і саме ці відношення зумовлюють місце кожного елемента в системі англійської юридичної термінології.


          Правові соціальні умови продукування інформації представлені наявністю юридичної фахової спільноти, яка створює та втілює в життя певні правила поведінки людини в суспільстві, що приймають форму законодавчих та інших правових актів. Проте система законодавчих актів на рівні лексики може сприйматися з труднощами. Аналіз письмового юридичного дискурсу на рівні правничих  текстів англосаксонської сисеми права показує, що розуміння і сприйняття тексту залежить від ступеня насиченості його внутрішніми та зовнішніми правничими термінами.


          В роботі було запропоновано методику зіставного аналізу юридичних текстів, що сприяє кращому розумінню термінологічної навантаженості текстів відповідного характеру. Термінологічна насиченість внутрішньою юридичною лексикою правничих текстів законів та процесуальних норм дає статистичний результат 67% на відміну від газетного тексту, в якому ця ж лексика складає лише 20%. Водночас, рівень наявності внутрішньої юридичної лексики в текстах судових справ та вироків є майже однаковим (37% та 41% відповідно). Зовнішні юридичні терміни є поширеними в газетних статтях (22%), проте закони, матеріали судових справ і вироків демонструють майже вдвічі меншу їх представленість (8%, 13% та 12%). Найменший відсоток зовнішньої правничої термінології містить текст законодавчтекст законодавчазетні огляди та вироки демонструють більшу насиченість загальновживаною лексикою, що дозволяє зробити текст більш сприйнятним для пересічного читача (58% та 47%).  Це є свідченням різного функціонування одиниць правничого дискурсу, що вимагає водночас і відповідного підходу стосовно його аналізу і формування. Власне, ті тексти з права, які мають найбільшу термінологічну насиченість внутрішньою спеціальною лексикою (закони, процесуальні норми та матеріали судових справ) вимагають особливої необхідності в упорядкуванні відповідних термінів, що неможливо зробити без глибокого лінгвістичного аналізу; отже, фактор термінологічної насиченості юридичних текстів корелює з необхідністю упорядкування відповідних термінологічних одиниць.


          У процесі лінгвістичного упорядкування термінології права необхідно враховувати поряд з такими системними її рисами, як антонімія і гіпонімія, її зрозумілість і доступність усім верствам населення, з метою регулювання і впливу на ті відношення, в яких з’явилися право і мова права, зокрема.


          У висновках сформульовано основні результати дослідження:


          1. Для сучасної англійської юридичної термінології характерною є подвійна мовна основа. Поряд із словами та виразами, що належать до власне англійської мови, наявні також терміни-слова та терміни-словосполучення, запозичені з класичних та сучасних європейських мов. В англійській мові вони значною мірою асимілювалися, внаслідок чого ядро сучасної лексики права є лише частково специфічним і будується відповідно до правил термінотворення, властивих англійській мові в цілому.


          2. Провідна роль у створенні нових термінів належить афіксації. У процесі побудови юридичних термінів використовується більше 60% наявних у сучасній англійській мові суфіксів і префіксів. Найчастіше мотивуючою основою виступають іменники та дієслова, рідше – прикметники. Результативною одиницею префіксального і суфіксального термінотворення у праві є іменник.


          3. Моделі правових термінів в англійській мові організовані відповідно до доволі жорстких норм термінотворення, які є типовими для вузькоспеціальної лексики. Наповнення моделі відбувається відповідно до екстралінгвістичних вимог поняттєвого поля. Чіткість і універсальність моделей утворення правничих термінів  забезпечуються набором визначених словотвірних елементів певного мікрополя.


          4. Правничі терміни номінують такі аспекти мовно-концептуального поля юриспруденції: суб’єкт дії (терміни-складні слова, двохкомпонентні словосполучення, суфіксальні похідні), правомірна дія (складні слова, абревіатури, двохкомпонентні словосполучення), документ (складні слова, двохкомпонентні словосполучення), об’єкт права (конверсійні похідні, складні слова), злочин (складні слова, двохкомпонентні словосполучення, трьохкомпонентні словосполучення, словосполучення – власні назви).


          5. Поповнення сучасної англійської правничої термінології  вторинними номінаціями відбувається головним чином за рахунок метафоризації (на основі функціональної подібності, подібності ознак, подібності до тварин і до назви місця) і метонімізації (на основі зв’язку між процесом і результатом, результатом і процесом, процесом і особою, процесом і предметом, частиною і цілим, процесом і документом).


          6. Системний характер юридичної термінології визначається наявністю гіперо-гіпонімічних та антонімічних відношень термінів права, які є універсальним засобом тематичної ієрархічної та різнополюсної організації досліджуваної термінології. Асистемність англійської правничої термінології полягає в наявності полісемантичних, омонімічних та синонімічних термінів, які за відсутності визначаючого контексту перешкоджають однозначному розумінню правового поняття, але водночас є джерелом поповнення юридичної лексики за законом економії мовних зусиль.


          7. Соціальний чинник належності людини до неспеціалістів або до юридичної фахової спільноти є визначальним у плані  термінологічної насиченості юридичного дискурсу зовнішніми і внутрішніми термінами права та загальновживаною лексикою, завданням яких є передати своєрідність мовно-концептуальної моделі світу права, висвітлюючи реальну класифікацію досвіду особи в правовому полі.


          Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях:


1. Терміни-словосполучення в англійській юридичній термінології // Гуманітарний вісник. Серія “Іноземна філологія”. – Черкаси: ЧІТІ, 1999. – С. 79-82.


2. Юридичні терміни–композити в англійській мові // Мовні і концептуальні картини світу / Зб. наук. праць.– Київ: КНУ, 2000. –  № 4. – С.  118-125.


3. Структурні і семантичні особливості англійських юридичних термінів–складних слів // Мовні і концептуальні картини світу / Зб. наук. праць.– Київ: КНУ, 2001. –  №5. – С. 45-47.


 


4. Омонімія в англійській юридичній термінології // Проблеми романо-германської філології / Зб. наук. праць. – Ужгород: УжДУ, 2001. – С. 54-58.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины