АНГЛІЙСЬКА ТЕРМІНОСИСТЕМА РИНКОВИХ ВЗАЄМИН: СИНТАГМАТИЧНІ ТА ПАРАДИГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Получил заказанную диссертацию очень быстро, качество на высоте. Рекомендую пользоваться их услугами. Отправлял деньги предоплатой.
Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!


Название:
АНГЛІЙСЬКА ТЕРМІНОСИСТЕМА РИНКОВИХ ВЗАЄМИН: СИНТАГМАТИЧНІ ТА ПАРАДИГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Альтернативное Название: АНГЛИЙСКАЯ терминосистема рыночных отношений: синтагматические и парадигматические ОСОБЕННОСТИ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано метод дослідження, окреслено ряд завдань, спрямованих на її реалізацію. Розкрито наукову новизну праці, принцип добору й методи аналізу фактичного матеріалу, практичне значення.


У першому розділі – “Соціолінгвістичні аспекти термінознавства” – з’ясовується сутність поняття мовного нормування – власне термінологія нормування –, яке було введено мовознавцями порівняно недавно. У перші десятиріччя 20-го століття виникла потреба в створенні загальних термінологічних принципів. Їх основи були закладені в роботах Д.С.Лотте, О.Вюстера. Згодом було створено ISA (Міжнародну федерацію національної стандартизації), а пізніше – ISO (Міжнародну організацію зі стандартизації), і з цього часу, як вважаємо, починається узгоджений міжнародний процес термінологічної нормалізації. Поряд з ISO сьогодні діють також InfoTerm, TermNet, IES та інші міжнародні, регіональні та чисельні національні організації зі стандартизації.


Багато питань мовної номінації тісно пов’язані з визначенням категорії норми в мові, цього складного, багатоаспектного, а часом – і суперечливого явища. До питання визначення поняття норми у лінгвістиці існують два підходи, що взаємодоповнюють один одного. Перший розглядає норму як закономірності, що регулюють вживання мовних засобів (пор. праці О.С.Ахманової, Б.Михайлишина); представники другого підходу під нормою розуміють сукупність найбільш усталених, традиційних реалізацій елементів мовної структури, відображених і закріплених суспільною мовною практикою (див. роботи В.В.Акуленка, Н.І.Сукаленко, В.Барнета). На наш погляд, норма є продуктом самої мови, але вона не може бути просто результатом стихійного процесу – вона повинна бути відображенням функціонування законів розвитку мови, узгоджуючись із вимогами об’єктивної реальності, з особливостями розвитку суспільства.


Роль лінгвіста в справі нормалізації мови полягає у виконанні двох головних функцій: 1) функції спостерігача, фіксатора всіх змін у мові, всіх нових внутрішніх форм у відповідності до наявних або нових значень; 2) функції чутливого регулятора відношень на двох рівнях: а) між внутрішньою формою та значенням лексичних одиниць з метою їх найчіткішої відповідності та пропозиціями найприйнятніших варіантів відповідно до встановленої мовної норми; б) в сфері реалізації лексичних значень у контексті, де внутрішні форми повинні чітко, певним для даної мови чином, поєднуватись між собою, узгоджуючись зі сферою спілкування, з нормами вживання, вимогами культури мовлення тощо.


Терміни не є ізольованими, позбавленими функцій одиниць загальновживаної мови, а складають повноцінну частину загального складу мови, де властивості слів виявляються чіткіше, регламентованіше, відповідаючи вимогам професійного спілкування і взаєморозуміння. Таким чином, можна говорити про превалюючий характер властивості терміна в порівнянні з загальновживаним словом, а не про повну відсутність тієї чи іншої властивості в межах різних сфер мови; можна пропонувати бажані властивості термінологічної одиниці, але не доцільно вважати дану одиницю неповноцінною або зайвою лише тому, що їй не притаманна ця властивість, у той час як даним терміном давно послуговуються. Водночас релевантними залишаються загальноприйняті вимоги (чи, швидше, побажання), які висувають стосовно терміна (враховуючи специфіку його утворення, функціонування і особливості сучасного спілкування): однозначна дефінітивність, повнота, точність, короткість, системність, деривативність, евфонічність, певна міжнародна гармонійність, відповідність нормам даної мови.


Поняття норми, як і нормалізації, в термінології тісно пов’язане з проблемою мовних інтерференцій, з впливами інших мов, з необхідністю впорядкування міжмовних контактів, які теж віддзеркалюють різні прояви суспільного розвитку. Мовні інтерференції можна класифікувати як за екстралінгвістичним, так і за інтралінгвістичним принципом (див. А.С.Д’яков). Перший тип класифікації залежить від психолінгвістичних і соціолінгвістичних умов та факторів. Другий — від того, в якому аспекті мови спостерігається свідоме або підсвідоме втручання у природний хід розвитку мови.


Згідно з психолінгвістичним принципом, мовні інтерференції поділяються на свідомі та підсвідомі, проте чіткої межі між першими і другими не існує. За соціолінгвістичним принципом мовні інтерференції поділяються на комунікативні (такі, що мають місце через мовні контакти) та еталонні (такі, що мають місце через мовну орієнтацію). У різні історичні періоди мовні контакти носили різноманітний характер, причому будь-яка мова на діахронному зрізі могла бути як продуцентом, так і реципієнтом ареальної чи навіть – інтернаціональної лексики. Так, наприклад, англійська мова у середньовіччі засвоїла досить велику кількість латинських лексичних одиниць, наприклад: legitimation < лат. legitimus; reversion < лат. reversio, а, починаючи з середини XI століття — також французьких слів, наприклад: sorting < фр. sorte; royalty < фр. royal. Але в наступні епохи англійська мова сама почала “експортувати” власну лексику, ставши мовою-продуцентом.


Еталонні мовні інтерференції пов’язані з мовною орієнтацією на певну мову-еталон. Їх можна поділити на релігійні та політичні.


За лінгвістичним принципом, тобто залежно від того, в якому мовному аспекті мовні інтерференції спостерігаються, їх можна розподілити на графічні, лексичні та фонетичні. На підсвідомому рівні зміни у фонетиці спостерігаються, як правило, при взаємовпливі різних мов, при об’єднанні необов’язково споріднених мов у мовні союзи, або в умовах субстрату чи суперстрату. Фонетика інколи спрощується, або навпаки, у мові з’являються нові звуки. Типовою граматичною мовною інтерференцією є запозичення форми множини та деяких інших граматичних форм мови-продуцента разом з іншомовним словом. Наприклад англійською мовою деякі слова були запозичені разом із формою множини: datum — data (з латинської мови), phenomenon — phenomena (з грецької мови). Протилежним є підпорядкування іншомовних слів та власних назв граматичним особливостям мови-реципієнта. Бувають також випадки, коли одна мова з іншої запозичує словотворчі афікси – суфікси та префікси. Так, англійською були засвоєні такі продуктивні суфікси греко-латинського походження, як суфікси, -atio (англ.); (лат. ­atio); -isatio (англ.); (лат. ­isatio); -ism (англ.); (лат. ­ism-); -ity (англ.) (лат. ­itas) тощо. Зауважимо також, що екстралінгвістичного втручання може зазнавати і синтаксис. Лексика та графіка зазнають найбільших змін при плануванні корпусу. Лексика більше (порівняно з іншими системами) реагує на всі зміни у розвитку мови. Вона є основним аспектом мови, якого, в першу чергу, стосуються усі зміни у мові, продиктовані розвитком суспільства та мовною модернізацією.


У другому розділіЛексико-семантичні особливості англійської терміносистеми ринкових взаємин – дається розгляд процесу формування нових наукових та технічних термінів, точніше процесу найменування нових понять науки і техніки, який в основному, здійснюється за загальними законами мовної номінації, маючи при цьому і свої специфічні особливості.


Проаналізувавши понад 40 словників загальним обсягом 120000 термінологічних одиниць, об’єктом безпосереднього аналізу ми обрали 2000 термінів терміносистеми ринкових взаємин. У результаті цього нами було виявлено 365 синонімічних рядів, що складає приблизно 18% проаналізованого корпусу ТО, в тому числі 39 таких, що налічують більше 2-х синонімів. Лінгвістична природа синонімії визначається різним ступенем семантичної близькості термінологічних одиниць. Аналіз синонімів у терміносистемі ринкових взаємин виявив існування семантичних і стилістичних синонімів. Семантична сутність синонімії веде до розрізнення двох видів синонімів – повних і часткових (відносних). У терміносистемі ринкових взаємин налічується біля 85 груп повних та 280 – часткових синонімів.


Полісемія, яка широко представлена в загальній лексиці, в спеціальній реалізується дещо по-іншому. Якщо в загальновживаній лексиці це явище веде до розширення і збагачення словникового складу, то в спеціальній лексиці воно є небажаним, тому що порушує спроби мови зберегти однозначну відповідність між референтом і номінуючим його знаком. Ми схильні вважати, що термінологічна полісемія як семасіологічний процес у ході розвитку та стабілізації терміносистем піддається постійній нівеляції та ніколи не зникає повністю. У процесі аналізу терміносистеми ринкових взаємин виявлено два типи полісемії: 1) внутрішню (всередині терміносфери); 2) зовнішню (на межі терміносистем). До першого типу полісемії належать біля 76 полісемантичних термінів, близько 3% від усіх проаналізованих, у тому числі 11 термінів, які мають більше ніж 2 значення в межах досліджуваної терміносистеми. При порівнянні полісемії в термінах-словах і в термінологічних сполученнях виявлено повну перевагу однослівних термінів; їхня кількість складає 78%.


Значення багатозначного слова об’єднуються в семантичну єдність завдяки певним відношенням, які існують між ними, базуючись на загальних семантичних асоціаціях (метафора, метонімія, функціональна спільність). Результати аналізу терміносистеми ринкових взаємин свідчать, що характерними шляхами виникнення нових значень у даній терміносфері є логічні відношення підпорядкування (гіпонімії) та перехрещування (метафори та метонімії). Переважно в основі виникнення багатозначних термінів цієї терміносистеми лежить метонімія (72%), рідше – гіпонімія (18%) і в окремих випадках – метафора (10%).


Дослідження терміносистеми ринкових взаємин свідчить про відсутність омонімічних термінів у даній терміносфері. Однак, зустрічаються омонімічні зв’язки між термінологічними одиницями, що належать до різних терміносистем, наприклад: co er, bank, contraction, skimming, switch, swing, spot.


В основі виділення термінів-антонімів терміносистеми ринкових взаємин лежить ознака семантичної поляризації, яка діє в межах спільного семантичного поля Під час дослідження терміносистеми ринкових взаємин (масиву з 2000 ТО) виявлено 65 пар антонімів, що репрезентують усі види протилежності й, відповідно до них, антонімічні класи. До першого класу належать терміни, які реалізують контрарну протилежність (3 пари, близько 4% від усіх проаналізованих антонімів). Їм притаманні градуальні опозиції, члени яких характеризуються різним ступенем чи градацією однієї й тієї ж ознаки: long-term credit – medium-term credit – short-term credit. Другий клас антонімів (контрадикторні) у даній терміносистемі більш представницький. До нього належать близько 28 антонімічних пар (приблизно 43%): assets – liabilities. Третій клас антонімів (векторні) виражає протилежну спрямованість дії і представлений 26-ма антонімічними парами (близько 40%): marketing – demarketing. До четвертого класу належать так звані антоніми-конверсиви, які описують одну й ту ж саму ситуацію, дію, ставлення з точки зору її учасників. У ході аналізу виявлено 8 пар антонімів-конверсивів (12,4%): to buy – to sell. За формальною структурою антоніми поділяються на: 1) різнокореневі або лексичні (близько 38% проаналізованих антонімів): adverse trade balance – favourable trade balance. 2) однокореневі чи словотвірні (62%): nonpatent license – patent license. Деякі антонімічні пари за своєю структурою можуть входити до обох груп: adverse trade balance – favourable trade balance і unfavourable trade balance – favourable trade balance. Антонімія терміносистеми ринкових взаємин є системною.


Найпродуктивнішим словотворчим типом даної терміносфери виступає термін-словосполучення (близько 75%). Виявлено наступні найчастотніші структурні типи: 1) N + N, напр.: treasury note; 2) A + N: durable goods; 3) N + Prep + N: solvency of an enterprise; 4) Present Participle + N: leasing system.


Наступний за продуктивністю словотворчий тип складає похідна лексика. Терміни даного типу становлять 15% дослідженої терміносистеми. Найхарактернішими для терміносфери ринкових взаємин є суфіксальні моделі: -tion/-sion (54 одиниці); -er/-or (45 термінів); -ty (31 термін); -ing (29 термінів).


Кореневі слова, що складають біля 6% від усіх досліджених термінологічних одиниць терміносистеми ринкових взаємин: list, load, boss, rent, debt формують наступний за продуктивністю словотворчий тип. Кількість термінів-складних слів у терміносистемі ринкових взаємин невелика – близько 3% (40 ТО). Найпродуктивнішою для них є модель: N + N (20 ТО): banknote.


Терміни-абревіатури складають невеликий відсоток дослідженого матеріалу (біля 1%), наприклад: FTAC – Foreign Trade Arbitration Commission. Аналіз даного словотворчого типу свідчить про те, що скорочення перетворюється в самостійний мовний знак і, як слово, може входити до складу словосполучення.


Під час дослідження терміносистеми ринкових взаємин не виявлено літерних умовних позначень. До об’єкта аналізу ми не включали номенклатурних найменувань, оскільки в них відсутня така важлива функція терміна, як дефінітивна. Номенклатура виступає проміжною ланкою між термінами та власними назвами.


Питання про роль інтернаціоналізмів у термінотворчому процесі найтісніше пов’язане з проблемою встановлення ознак, критеріїв, які визначають поняття інтернаціонального та відрізняють інтернаціоналізми від запозичень. Інтернаціоналізм відрізняється від простого запозичення тим, що будь-який елемент може називатись інтернаціональним тільки тоді, коли він зустрічається принаймні у трьох неспоріднених мовах. Якщо такої умови нема, тоді й немає підстав називати потрібне запозичення інтернаціоналізмом, адже в такому разі воно є звичайним запозиченням на національному рівні.


Співвідношення національного та інтернаціонального неоднакове в різних мовах і залежить від багатьох чинників у кожній окремій мові. Серед проаналізованих більше ніж 2000 термінів терміносфери ринкових взаємин  виявлено 210 термінів-інтернаціоналізмів і експериментально встановлено співвідношення між окремими типами інтернаціоналізмів. Із метою глибшого дослідження явища інтернаціоналізації термінології ми паралельно піддали аналізу співвідношення національного та інтернаціонального в терміносистемі ринкових взаємин не лише в англійській, а й у німецькій, українській та російській мовах, що є необхідною умовою для оптимізації процесу нормалізації різномовних терміносфер.


Пропонуємо наступну класифікацію інтернаціоналізмів: 1. Інтернаціоналізми за зовнішньою та внутрішньою формами (афікси не порівнюються) – повні інтернаціоналізми. У проаналізованій ТРВ в англійській мові вони складають 42,1%, в німецькій та українській, відповідно – 33,47% та 48,25%. Наприклад: англ. annuity; нім. Annuität; укр. ануїтет; рос. аннуитет. 2. Інтернаціоналізми за внутрішньою формою (кальки) – квазіінтернаціоналізми. У проаналізованій терміносфері в англійській мові вони складають 18,3%, у німецькій та українській, відповідно – 20,9% та 15,2%. Наприклад: англ. insert; нім. Einlageblatt; укр. вкладка; рос. вкладыш (в усіх трьох мовах зовнішня форма різна, але мотивація спільна). 3. Часткові інтернаціоналізми за зовнішньою формою (один компонент “повний інтернаціоналізм”; інший – “квазіінтернаціоналізм”). У досліджуваній терміносистемі ринкових взаємин в англійській мові вони складають 17,24%, в німецькій – 11,55%, в українській – 16,3% (напр.: англ. tax anticipations; нім. Steuerantizipation; укр. антиципація податків; рос. антиципация налогов). 4. Часткові інтернаціоналізми за внутрішньою формою (зовнішня форма різна, один компонент – квазіінтернаціоналізм, інший – власний). У проаналізованій терміносфері вони складають 9% для англійської, 17,35% для німецької та 10,5% для української мови (наприклад: англ. market tests; нім. Marktversuche; укр. випробування в ринкових умовах; рос. испытания в рыночных условиях). 5. Повне неспівпадіння термінів як за зовнішньою, так і за внутрішньою формою демонструють терміни різномовного походження. В англійській мові вони складають 17,36%, у німецькій та українській, відповідно – 18,73% та 9,75% (напр.: англ. share (буквально – доля, частина), але нім. Aktie; укр. акція; рос. акция (з лат. actio – дія, вчинок).


Третій розділ“Питання нормалізації англійських термінів терміносистеми ринкових взаємин” – демонструє власну позицію авторки щодо численних дискусій відносно такого суперечливого та складного явища, як вмотивованість лексичних одиниць. Без сумніву, головні семантичні складники вмотивованості – внутрішня форма та лексичне значення. Ми приєднуємося до думки Т.Р.Кияка й розуміємо під внутрішньою формою системну характеристику слова чи словосполучення, що відіграє роль з’єднувальної ланки від звукової оболонки до значення; це розумовий образ, який потенційно абстрагує та відображає завдяки досвіду мовця в його уяві одну або кілька суттєвих ознак денотата, що викликаються і фіксуються в пам’яті обумовленою морфемною структурою слова чи виразу. Вивчення діалектичного зв'язку між значенням та внутрішньою формою становить певне зацікавлення як у теоретичному, так і в прикладному аспектах. Цей зв'язок між планом змісту та планом вираження лексичної одиниці визначає, зокрема, таку мовну універсалію, як вмотивованість лексичної одиниці. Слід розрізняти: 1) повну вмотивованість внутрішньої форми (коли форма висловлює ознаку, що повністю входить до значення); 2) часткову вмотивованість (коли існує спільна для внутрішньої форми й лексичного значення частина мовного змісту одиниці); 3) відсутність вмотивованості (жодна морфема, що входить до складу внутрішньої форми, не знаходить значеннєвого відповідника); 4) абсолютну вмотивованість як малопоширений тип (повний збіг семантичних ознак внутрішньої форми і лексичного значення). Питання вмотивованості термінів тісно пов’язані з проблемою нормалізації науково-технічної термінології.


У процесі нормалізації важливу роль відіграє співвідношення національного та інтернаціонального в термінології. Слід встановити певний баланс між власними та запозиченими елементами, щоб, з одного боку, термінологія не засмічувалась незасвоєними та малозасвоєними іншомовними запозиченнями, якщо в даній ситуації доцільно вживати рідномовну лексику, а з іншого – щоб вона штучно не ізолювалася від світового співтовариства.








Д’яков А.С. Типологія мовних інтерференцій та їх роль у формуванні національних терміносистем: Автореф. дис … канд. філол. наук.: 10.02.15 / Київський університет імені Тараса Шевченка. – К., 1998. – 16 с.


 



 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины