КАТЕГОРИЗАЦІЯ НЕГАТИВНИХ МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ ЛЮДИНИ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ



Название:
КАТЕГОРИЗАЦІЯ НЕГАТИВНИХ МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ ЛЮДИНИ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ
Альтернативное Название: Категоризации НЕГАТИВНЫХ моральных качеств человека В французской языковой картине мира
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Розділ І. “Картина світу як відображення ментальності народу”. Когнітивний підхід до мовних явищ дозволяє визначити, як взаємодіють з мовою людська свідомість, мислення та пізнання. Завдяки наявності в мові одиниць, що називають конкретні або абстрактні поняття, вона фіксує й певним чином організує знання людини про об’єктивний світ і закріплює їх у людській свідомості. В інтерпретації таких учених, як В.фон Гумбольдт, Л.Вайсгербер, О.С.Кубрякова, Б.М.Серебреніков, В.М.Телія, Г.В.Колшанський, Г.А.Уфімцева, Ю.Д.Апресян, Н.Ю.Шведова, Ю.М.Караулов, Г.А.Брутян, Н.К.Рябцева, концептуальна картина світу має первинний характер, оскільки відображає наслідки свідомої пізнавальної діяльності людини. Мовна картина світу вторинна по відношенню до концептуальної. Під мовною картиною світу в роботі розуміється “вироблене багатовіковим досвідом народу здійснюване засобами мовних номінацій зображення всього наявного як цілісного й багатокомпонентного світу, у своїй структурі й у осмислюваних мовою зв’язках своїх частин, що представляє, по-перше, людину, її матеріальну й духовну життєдіяльність і, по-друге, все те, що її оточує: простір і час, живу й неживу природу, галузь створених людиною міфів і соціум” (Н.Ю.Шведова).


Кожна національна спільнота, засвоюючи знання про світ, відбиває його через призму рідної мови, тобто створює свою мовну картину світу. Мовні картини світу розрізняються національним елементом. Національні особливості мовної картини світу постають у наявності чи відсутності певних найменувань у структурі лексичних угруповань, у побудові словотвірних парадигм, у конотації семантичної структури слова, в образних засобах мови, зокрема в метафорі.


Наївна картина світу віддзеркалює донаукові уявлення людства. Вона в багатьох істотних деталях відрізняється від наукової картини світу. Наївна картина світу, що реконструюється виключно на основі мовних даних, показує, як мова віддзеркалює світ. Антропоцентризм у мовній картині світу виявляється в тому, що будь-які об’єкти описуються насамперед для того, щоб визначити їх роль у житті людини, місце в її життєдіяльності, функції для розвитку та удосконалення людської особистості. Антропоцентричний підхід характеризується тим, що саме людина стає основою в аналізі та інтерпретації тих або інших явищ, залучається до цього аналізу, визначаючи його перспективи й кінцеву мету.


Категоризація безпосередньо пов’язана з мовною картиною світу, що відображає об’єктивну дійсність. Це – одна з пізнавальних форм мислення людини, що стає основою для здійснення класифікації, головного засобу “надати сприйнятому світові упорядкованого характеру, систематизувати якось те, що спостерігається, і побачити в ньому подібність одних явищ на противагу відмінності інших” (О.С.Кубрякова). Категоризація об’єктивної дійсності віддзеркалюється в мові словниковими  дефініціями. Контексти вживання слів у художній літературі допомагають побачити, як відображається категоризація в мовленні.


Під концептом у роботі розуміється зміст досвіду й знання, зміст результатів усієї людської діяльності й процесів пізнання світу (О.С.Кубрякова). За уявленнями про об’єкти та їхні ознаки стоять різні структури знання, а отже, різні концепти. Концепт не є даним, він вибудовується на основі лексикографічних тлумачень та сполучуваності слів, реалізується в змісті лексичних одиниць, фразеологічних зворотів, у системі метафор та стійких порівнянь. У семантиці назв негативних моральних якостей людини відбиваються членування, категоризація тієї частини континууму, що стосується безпосередньо моральної сфери людини й формування її емоційно-оцінного ставлення до світу. Назви негативних моральних якостей людини, що відображають ментальність французького народу, розкривають особливості його психології; тому вони становлять значний інтерес для вивчення мовної картини світу в плані моралі й етики.


Розділ II. “Когнітивні структури в семантиці назв негативних моральних якостей у французькій мовній картині світу”. Аналізовані в роботі назви негативних моральних якостей розподіляються на три тематичні підгрупи: 1) “ставлення до себе та інших людей” égoïsme m, vanité f, jalousie f; 2) “ставлення до праці” ladrerie f, paresse f; 3) “ставлення до грошей і власності” avarice f, prodigalité f. У межах розглянутих тематичних підгруп назви негативних моральних якостей людини входять до концептуальних класів в залежності від лексико-граматичних та словотворчих особливостей.  Аналізовані найменування розподіляються за концептуальними класами, під якими в роботі розуміються “групування слів за певним принципом, що піддається експлікації” (Р.М.Фрумкіна): назви негативних моральних якостей; назви ознак за моральною якістю; назви осіб, носіїв цих якостей; назви дій, що характеризують прояв якостей; назви ознак дій. Цей розподіл має допоміжний характер і спрямований на досягнення більш детального спостереження над категоризацією аналізованих якостей. У розділі описано шість концептуальних класів назв негативних моральних якостей людини: avarice, prodigalité, jalousie, égoïsme, vanité, paresse, а також шість класів назв ознак людини за негативною моральною якістю: avare, prodigue, jalouх, égoïste, vaniteux, paresseux.


            Розглянемо приклад реконструкції концепту ÉGOЇSME на матеріалі лексикографічних джерел та художніх текстів. Серед прикметників  центральне місце посідає лексема égoïste. Вона об’єднує найбільше рис, типових для носія цієї якості, і є нейтральною у стилістичному відношенні. Інші лексеми цього класу відрізняються відтінками значення, стилістичною забарвленістю чи обома ознаками водночас. Виділення в концептуальному класі назв ознак за якістю декількох підкласів базується на наявності в суб’єктів якості загальних ознак, рис. Забагато говорити про себе властиво суб’єктам з ознаками égoïste, égocentrique, égocentriste, égoïstique, égotiste, égotique. Носії якості проявляють себелюбність, зайнятість своєю персоною – égoïste, égocentrique, égocentriste, égoïstique, personnel. Мають тенденцію ставити себе в центр Всесвіту, підпорядковують інтереси оточуючих своїм власним інтересам суб’єкти з ознаками égoïste, égoïstique, égocentriste, égocentrique. Перебільшують значущість своєї особистості, культивують своє “Я” – égotiste, égotique. Захоплюються собою – narcissique, narcissien, narcissiste. Проявляють байдужість, нечуйні до оточуючих – égoïste, аutiste, autistique, insensible, indifférent, individualiste.


Серед іменників, що називають моральну якість, найбільш повно й узагальнено її характеризує лексема égoïsme; вона об’єднує найбільшу кількість ознак, типових для прояву цієї якості, та є нейтральною у стилістичному відношенні. Інші лексеми цього класу відрізняються приналежністю до різних стилів мови, семантичними відтінками, експресивним забарвленням. У концептуальному класі назв негативних моральних якостей виділяються такі підкласи на основі наявності в найменуваннях схожих ознак, що характеризують прояв цієї якості. Надмірна любов до себе в носіїв моральної якості – égoïsme, amour de soi, amour de soi-même, péj. individualisme, amour-propre, égoïté, personnalisme. “Я” (ego) в назвах підкреслює перебільшення своєї значущості – égoïsme, égocentrisme, égotisme. Зосередженість на собі, розгляд усього, виходячи з власних інтересів, – égocentrisme, égoïsme. Надзвичайна увага до себе égoïsme, égocentrisme, égotisme, narcissisme. Співвіднесення всього з собою, задоволення своїх інтересів на шкоду інтересам інших égoïsme, égocentrisme, égotisme, individualisme, autisme. Замилування собою, культ своєї особистості аutolâtrie, narcissisme. Зайнятість собою, власними переживаннями, замкнутість у своєму світі, відсутність інтересу, чуйності до інших – personnalité, autisme. Тенденція триматися осторонь від людей – individualisme. Підкреслена байдужість до оточуючих – insensibilité, indifférence à autrui.


У нашому дослідженні фрейм негативної моральної якості об’єднує всі можливі ознаки цієї якості, варіанти поведінки її носія, отже, – це процедурний спосіб представлення стереотипного знання, що позначає реальну когнітивну структуру й засіб подання цієї структури. Фрейм негативної моральної якості égoïsme, побудований на основі словникових даних, зумовлюється семантичними особливостями іменників та прикметників аналізованих класів і припускає наявність таких компонентів і параметрів.


Суб’єкт якості, який надмірно любить себе, одночасно є й об’єктом якості, тому що вона виявляється стосовно до себе (порівняйте amour-propre, amour de soi-même). Якість характеризується спрямованістю на себе. Прототипні риси суб’єкта якості – це піклування про гарну репутацію в соціальній групі, до якої він належить: amour-propre; самозамилування, захоплення самим собою: narcissisme; зайнятість собою та байдужість до інших: personnalité; байдужість до оточуючих: indifférence. 


Непрямими, чи додатковими, об’єктами є оточуючі суб’єкта особи, що якимось чином пов’язані з носієм якості й побіжно відчувають на собі прояви цієї якості, оскільки суб’єкт їх не любить або любить недостатньо.


Суб’єктами оцінки є прямі свідки, які спостерігають прояв якості, присутні в ситуації прояву якості чи є об’єктами прояву цієї якості. Абстрактним суб’єктом оцінки є суспільство в цілому. За їх оцінками, розглянута моральна якість викликає: осуд за схильність носія якості ставити себе в центр Всесвіту; засудження соціальних вчинків егоїста, егоцентриста; осуд перебільшеного почуття своєї значущості; неприйняття нечуйності, неуважності, байдужості до оточуючих; часто – саме до суб’єкта оцінки.


Маніфестація якості може проявлятися: 1) як ненавмисна, неконтрольована; 2) як навмисна, контрольована, з використанням оточуючих заради своєї користі, у своїх цілях, інтересах. Її зовнішні прояви: носій якості перебільшує свою значущість (égoïsme, égotisme, égocentrisme); займається самомилуванням, захоплюється самим собою (narcissisme, autolâtrie); займається собою й проявляє байдужість до інших (insensibilité, indifférence).


Інтенсифікація характеризує міру прояву ознаки за моральною якістю: personnel, égoïste, égotiste, égocentriste.


Аспектуалізація спостерігається як в окремих проявах якості (égoïsterie), так і в її постійному вираженні (égocentrisme, égoïsme, égotisme).


Рамка спостереження включає видимі прояви (autisme, autolâtrie); приховану пристрасть, з якою часто борються, тому що вона табуйована суспільством (narcissisme); хворобливий стан психіки (autisme, narcissisme); порок носія якості (personnalité).


Моральна якість виявляється в статиці (autolâtrie, indifférence), але за певних обставин можливі її прояви й у динаміці (égoïsme, égoïsterie).


Контури концепту ÉGOЇSME, що зафіксовані в словнику, було розширено даними сполучуваності імені цього концепту у вільних та стійких словосполученнях. Словникові статті Le Grand Robert de la langue française. Dictionnaire alphabétique et analogique de la langue française de Paul Robert (V.3, p.822-823) та Trésor de la langue française. Dictionnaire de la langue du XIX-e et XХ-e siècle publié sous la direction de Paul Imbs (V.7, p.789-790) містять вирази, які допомагають охарактеризувати концепт цієї моральної якості у французькій мовній картині світу. Підкреслюється, що егоїсти всі за себе й лише один Господь за всіх (Chacun pour soi et Dieu pour tous), що це одна з головних вад людини (L’égoïsme est une vice presque générale). З цією якістю пов’язані корисливі розрахунки, грубість: les calculs, la muflerie de l’égoïsme. Словосполучення l’inconscience de l’égoïsme “підсвідомість егоїзму” вказує на неконтрольованість проявів цієї якості. У фразеологічній одиниці s’élever au-dessus de l’égoïsme “піднятися над егоїзмом”, “бути вище егоїзму” підкреслюється щось низьке в цій якості й те, що її носій намагається свій егоїзм подолати або, як у s’évader de l’égoïsme, втекти від нього. У фразеологічному звороті lutter contre l’égoïsme підкреслюється, що ця якість виступає ворогом своєму носію, який з нею бореться. Егоїзм засліплює свого носія – être avеuglé par l’égoïsme, прищеплює йому нечулість – être cuirassé d’égoïsme і несе йому певну загрозу – sombrer dans l’égoïsme: в егоїзмі, як у воді, можна потонути. Якість концептуалізується як безодня, пустеля, вир: un abîme, un désert, un gouffre d’égoïsme. Уявлення про якість як про простір дають також фразеологізми être enfermé, isolé, muré dans son égoïsme, у яких зафіксовано, що егоїзм ізолює, відокремлює носія якості від оточуючих, будуючи глуху стіну між ними (les cloisons de l’égoïsme); суб’єкт може ховатися в егоїзмі (se réfugier dans son égoïsme). Словосполучення un égoïsme aride, desséchant, étroit, froid, profond, stérile; un solide égoïsme дають уявлення про якість як щось досить велике за обсягом, безплідне, сухе, холодне, глибоке. Епітети “грубий”, “мерзенний, “дикий”, “жорстокий”, “невмолимий”, “дурний”, “нікчемний”, “ниций” у словосполученнях un égoïsme brutal (exécrable, farouche, féroce, implacable, monstrueux, odieux, sot, vil) підкреслюють неприємність цієї якості для оточуючих, несуть негативну оцінку й осудну експресію. Епітети “блаженний”, “задоволений”, “чудовий”, “витончений” (un égoïsme béat, satisfait, superbe, raffiné) посилюють значення, вказують на інтенсифікацію міри прояву моральної якості. Бачення цієї якості французами неоднозначне: від розкішного егоїзму (le splendide égoïsme) до потворного (monstre d’égoïsme). Розрізняється егоїзм за віковими, соціальними й індивідуальними ознаками: l’égoïsme des enfants, des vieillards, égoïsme familial, égoïsme de classe.


Художні твори сучасної французької літератури значно розширюють обсяг аналізованого концепту. Егоїзм концептуалізується як рослина, що дає плоди, які вирощують і потім збирають: Elles recueillaient enfin le fruit de l'égoïsme qu'elles avaient elles-mêmes cultivé (H. de Balzac. Illusions perdues).


Ця моральна якість уявляється носіям мови як отрута, яка несе небезпеку для дружби, а епітет effroyable додає негативну оцінність; крім того, егоїзм звинувачується: Toute vanité de ce genre accuse un effroyable égoïsme, et l'égoïsme est le poison de l'amitié (H. de Balzac. Illusions perdues).


Як дикому звіру, цій якості приписується жорстокість, немилосердя: des férocités d'égoïsme (Ed. et J. de Goncourt. Germinie Lacerteux).


Егоїзм асоціюється з нерухомістю, в яку затягує носія якості, що дає уявлення про егоїзм як про простір; і в цьому за впливом на суб’єкта якості егоїзм подібний до лінощів: L'autre baisse la tête d'une manière imperceptible, en forme d'acquiescement, et se replonge ensuite dans l'immobilité de son égoïsme (C.de Lautreamont. Les Chants de Maldoror). Просторове уявлення про цю якість дає також контекст, у якому егоїзм концептуалізується як цілий світ: Il avait changé ce monde d’égoïsme... (J.Giraudoux. Bella).


Художній контекст відображає персоніфікацію якості: егоїзм подається як жива істота, що може бути задушена: Cettе peinture inspirait une prière, recommandait le pardon, étouffait l'égoïsme, réveillait toutes les vertus endormies (H. de Balzac. La peau de chagrin).


Стереотипне уявлення про егоїста дає вислів, з якого видно, що егоїсту треба зробити велике зусилля, щоб зацікавитися іншими, що йому властива повна байдужність до оточуючих; негативну оцінку цієї якості підкреслює прислівник terriblement: J'aimerais danser, chanter, car, tu sais, Jean-Louis, je suis terriblement égoïste. Je dois faire un gros effort pour m'intéresser aux autres et même à la souffrance de Gérard, qui m'est un peu indifférente (A.Salacrou. Histoire de rire suivi de. La terre est ronde).


У наступному контексті стверджується, що егоїстичним натурам властиво бути щасливими: Pourquoi pauvre? Il est très heureux comme tous les égoïstes et il deviendra tout de même un très grand roi (J.Anouilh. L'Alouette). Прототипом егоїста є його найкращий представник – король: En vérité, les rois sont les plus égoïstes de tous les êtres (Cl.Tillier. Mon oncle Benjamin).


Егоїзм може мати втіхи, насолоди: L'égoïsme de M. Leuwen eut une jouissance qui l'attacha un peu à son fils (Stendhal. Lucien Leuwen). Особистий добробут – гріх егоїзму: Ce ne serait rien que le salut individuel fût un péché d'égoïsme, s'il eût été seulement possible (R.Rolland. L'âme enchantée).


Ця якість має вплив на свого носія, вона розслаблює його: Après tout quand l'égoïsme nous relâche un peu... (Céline. Voyage au bout de la nuit).


Контексти, в яких вживається назва цієї якості, передають негативне ставлення до егоїзму з боку оточуючих: Sonia en arrive à stigmatiser mon égoïsme sordide (P. Daninos. Tout Sonia); Que voulez-vous que j'y fasse? répliqua sèchement Benjamin, offensé de tant d'égoïsme (Cl.Tillier. Mon oncle Benjamin); Et il brûlait d'indignation contre l'abominable égoïsme...(R.Rolland. L'âme enchantée).


Якщо людині властивий егоїзм, то його носій нерідко має ряд інших вад; тому егоїсти згадуються в контекстах разом з людьми, яким властиві інші негативні якості, а егоїзм називається в одному ряду з іншими негативними якостями. Так, егоїсти згадуються разом з короткозорими, безтурботними, вкрай байдужими людьми: Il trouvait qu'elle faisait comme les autres de ce temps, les égoïstes, les myopes, les insouciants, les: “Après moi le déluge!”  tous ceux qu'il maudissait (R.Rolland. L'âme enchantée). Егоїзм проявляється в людині поряд з кар’єризмом, байдужістю, презирством, агресивністю до оточуючих, авторитаризмом тощо: Ton arrivisme. Ton exigence. Ton égoïsme. Ton indifférence. Ton mépris. Ton agressivité. Ton autoritarisme. Tes doutes quant à son talent, à la drogue, à son courage (Fr.Dorin. Les corbeaux et les renardes).


Концепт ÉGOÏSME, реконструйований за даними словникових дефініцій, подає цю негативну моральну якість із більш наукової (психологічної, етичної) точки зору, ніж за матеріалами мовленнєвого вжитку. 


За оцінками прямих свідків та суспільства в цілому, егоїзм викликає осуд. Концепт ÉGOÏSME у французькій мовній картині світу пов’язується з концептом AVARICE, бо користолюбство, зажерливість є проявами егоїзму в сфері ставлення людей до матеріальних благ. Людський егоїзм пов’язаний також із марнославством, яке являє собою перебільшену форму себелюбства: так, amour-propre своїми різними значеннями входить до концептуальних  класів назв негативних моральних якостей людини, що представляють концепти ÉGOÏSME і VANITÉ. Як свідчать художні контексти, егоїзм співіснує в людині з кар’єризмом, авторитаризмом, агресивністю, презирством до людей, непорядністю. Таким чином, егоїзм притягує до себе інші негативні людські якості.


Контексти художніх творів засвідчують, що концепт ÉGOÏSME за значенням, місцем у системі моральних якостей, поширенням у людей різних соціальних груп та вікових категорій посідає важливе місце у французькій мовній картині світу. Засоби семантичного вираження концепту ÉGOÏSME свідчать про те, що в художніх текстах представлено всі семантичні ознаки, що входять до складу концепту, реконструйованого на матеріалі лексикографічних дефініцій. У той же час концепт, проаналізований за текстовими матеріалами, є більш насиченим у якісному відношенні.


Розділ ІІІ. “Структурні та семантичні особливості назв негативних моральних якостей людини у французькій мові”. У розділі розглядаються словотвірні парадигми назв негативних моральних якостей людини й відзначається, що серед аналізованої лексики представлено непохідні (avare) і похідні слова (entêtement). Назви негативних моральних якостей утворюються морфологічним способом: crânerie (суфіксальний різновид), inaction (префіксальний різновид), lésine (безафіксний різновид). Найменування негативних моральних якостей також можуть утворюватися словоскладанням (égocentrisme, tranche-montagne), конверсією (égoïste, fanfaron, vantard), лексико-синтаксичним (grippe-sou) і синтаксичним (amour de soi) способами.


Назви негативних моральних якостей можуть мати різні за обсягом словотвірні парадигми: п’ятичленні (prodigalité n, prodigue adj, prodigue n, prodiguer v, prodigieusement adv), чотиричленні (vаnité n, vaniteux,-se adj, vaniteux,-se n, vaniteusement adv), тричленні (faraud,-e n, faraud, -e adj, farauderie n f), двочленні (grigou n, grigouterie n f). Окремо стоять слова, що не утворюють словотвірних парадигм: amour-propre, forfanterie, rat, tartarin, pisse-vinaigre, Tarasconnais, thuriféraire тощо. Лакуни в дериваційній системі пояснюються наявністю синонімів, експресивним характером найменування (tranche-montagne), переносним характером лексичного значення (pou), особливостями словотвірної структури (grippe-sol), переходом антропоніма до групи загальних імен (harpagon), синтаксичним способом творення (amour de soi), наявністю фразеологічних зв’язків (faire du plat).


Назви негативних моральних якостей, як і їх оцінка, розрізнюються мірою прояву якості. Розглянутий матеріал дозволяє стверджувати, що інтенсифікаторами для іменників є якісні прикметники: avarice sordide (Stendhal. La Chartreuse de Parme), mon égoïsme sordide (P.Daninos. Tout Sonia). Інтенсифікація ознаки за моральною якістю здійснюється за допомогою прислівників: Je suis jalouse, horriblement jalouse, jalouse comme une bête (G.Be anos. Jou al d'un curé de campagne).


Ступені порівняння прикметників як морфологічний засіб вираження градації міри прояву якості, виступають інтенсифікаторами негативної моральної якості, а саме: а) вищий ступінь: Lhomme est imparfait. Il est parfois plus ou moins hypocrite (H. de Balzac. Le père Goriot); б) найвищий ступінь: En vérité, les rois sont les plus égoïstes de tous les êtres (Cl.Tillier. Mon oncle Benjamin); в) вищий і найвищий ступені одночасно: Tu es habile, Faustina, mais le Frère Jérôme est encore plus habile que la plus habile des femmes (A.Salacrou. Histoire de rire suivi de. La terre est ronde).


Інтенсифікація може здійснюватися за допомогою синтаксичної конструкції sique…, наприклад: Ta vanité, mon cher poète, est si grande que tu en mets jusque dans ton amitié! s'écria Fulgence (H. de Balzac. Illusions perdues).


Метафора та стійке порівняння також стають засобами інтенсифікації, наприклад, метафора, що презентує якість як місцевість, якою пролягає дорога, де йде носій цієї моральної якості: Vous marchez maintenant dans la route de la haute ambition (Stendhal. Lucien Leuwen). Ледачу людину французи порівнюють з вужем, ящіркою, слимаком, равликом: paresseux comme une couleuvre (DEL), comme un lézard (DEL), comme (un) loir (DEL), comme une limace (ФУФС).


Як інтенсифікатори міри прояву негативної якості використовуються фігури мовлення, серед яких представлені: а) антитеза: Si tu ne deviens pas hypocrite, lui disait-il, peuttre tu seras un homme (Stendal. La Chartreuse de Parme); б) градація: Ah, com­me elle jugeait sa mère, aujourd'hui! Incompréhension, sécheresse, égoïsme! (R.Martin du Gard. Les Thibault). Je suis jalouse, horriblement jalouse, jalouse comme une bête (G.Be anos. Jou al d'un curé de campagne); в) реприза: C'est la jalousie qui te dresse contre nous! Tu es jalouse! Jalouse! Tu ne songes qu'à une chose: pouvoir me garder égoïstement près de toi! (R.Martin du Gard. Les Thibault). Як підсилювач міри прояву негативної моральної якості  людини виступає також коментар.


Засобами інтенсифікації виступають фразеологізми: avoir toujours les mains dans ses poches завжди тримати руки в кишенях”, тобто байдикувати (ФРФС), faire la roue величатися, пишатися (ФРФС). Прислів’я lavare et le cochon ne sont bons qu’après leur mort вживають, коли йде мова про дуже жадібну людину (TLF).


У цьому розділі розглядається місце оцінного, експресивного, образного, стилістичного, культурно-національного та власне мовного компонентів конотації семантичної структури аналізованих найменувань. Мовний компонент включає інформацію про запозичення (fa iente, snob), архаїзми (rapiat, nonchaloir), неологізми (flemmardise, snobinard), терміни (narcissisme, égotisme, égocentrisme). Культурно-національний компонент конотації відображає самобутні риси французького народу. Культурно-національна конотація притаманна: а) назвам людини за професіями та родом діяльності: thuriféraire 1) церков. носій кадила (в різних культах), 2) перен., літер. підлесник, хто хвалить; б) найменуванням носіїв негативних моральних якостей за іменами персонажів художніх творів: tartuf(f)e “лицемірна людина”; tartarin “хвастлива, брехлива людина”; harpagon “жадібна людина”; в) етнічним назвам: Gascon – 1) мешканець Гасконі, древньої провінції Франції; 2) перен., пейорат., заст. хто має риси, властиві мешканцям цієї місцевості (хвастощі); культурно-національний компонент конотації розвинувся також у назвах Marseillais, Tarasconnais.


Детальна класифікація сполучуваності слів, що називають негативні моральні якості людини, уможливлює виділення груп метафор, характерних для цих найменувань:


1. Антропоморфна метафора. Внаслідок персоніфікації марнославність може розмовляти, що проявляється в її здатності спілкуватися зі своїм носієм: Cette grâce, ce changement, étonnant chez cette femme si fière, ctait votre mérite qui en était l'auteur, lui disait la vani­té. ... Mais Lucien restait froid à ces compliments de la vanité (Stendhal. Lucien Leuwen). Марнославність може виступати агенсом дії та впливати на носія якості, наприклад, примушувати його виконувати певні дії: La vanité le conduisait au spectacle (Stendhal. Chartreuse de Parme); La vanité eût forcé Julien à le suivre (Stendhal. Le rouge et le noir).


2. Анімальна метафора. У світі тварин людина завжди бачить щось знайоме, знаходить риси, спільні зі своїм світом. Так, людську затятість порівнюють зі впертістю мула, ослиці: Je me suis heurté à un entêtement de mulet...(G.de Maupassant. Mont-Oriol); —Vraiment, vous êtes têtu. —Vous me traitez de bourrique, par-dessus le marché (E.Ionesque. Rhinoseros).


3. Рослинна метафора. Моральну якість порівнюють з рослиною, яку можна вирощувати: Méditerranéen, cultivant un orgueil espagnol (S.de Beauvoir. La force des choses). Fidèle aux préceptes de ses ancêtres, il affichait un dédain total pour le travail, cultivait l’oisiveté et vivait de la rente que lui octroyait sa belle-mère (A.Jardin. Fanfan).


4. Топографічна, просторова метафора. Негативні моральні якості можуть знаходитись у певному місці відносно людини або в ній самій. Гордовитість міститься в серці й звідти керує своїм носієм: Bientôt il domina l'orgueil qui, depuis qu'elle se connaissait, régnait seul dans son cœur (Stendhal. Le rouge et le noir). У лінощі, як у водоймище, можна пірнути: Plongé dans une inexprimable paresse jetant un livre dans un mot au nez de gens qui ne savaient pas mettre un mot dans leurs livres (H. de Balzac. La peau de chagrin).


5. Деструктивна метафора. З одного боку, негативні моральні якості уявляються шкідливими, небезпечними для людини. Ревнощі розривають, знищують свого носія: La jalousie la dévore (H. de Balzac. Le père Goriot). Суб’єкт якості може померти від амбіційності та гордовитості: Tout ce que tu dis est vrai; je mourais d'ambition et d'orgueil (Stendhal. Lucien Leuwen); від ревнощів: Je mourrais de chagrin, de jalousie, de mille maux (H. de Balzac. Illusions Perdues). З другого боку, якостям як частинам живого організму або організму в цілому притаманна фізична, моральна й емоційна вразливість: Mais je vais tâcher de m'expliquer sans blesser l'amour-propre de qui que ce soit (Cl.Tillier. Mon oncle Benjamin); Ce n'était pourtant plus l'orgueil blessé des premiers temps, la jalousie qui veut se venger (R.Rolland. L'âme enchantée). Розглянутий мовний матеріал свідчить, що найбільш уразливими серед негативних моральних якостей людини є vanité, orgueil, jalousie, amour-propre.


6. Предметна метафора (реїфікація). Якості, набуваючи ознак предметів, можуть виконувати характерні для них дії. Так, ревнощі, спонукаючи носія до дій, можуть, подібно до загостреної палиці, вколоти людину: Aiguillonné par la jalousie, je partis à leur recherche et mloignai de la Jeep (A.Jardin. Fanfan).


7. Рідинна метафора. Якості, властивості людини, подібно до рідин, можуть змішуватися. Суміші різних негативних якостей подаються як якийсь коктейль: Mais une espèce d'orgueil mêlé de pitié, dans lequel je ne distinguais pas le sujet de l'objet (H.Vintilia. Le voyage à San Marcos); Lorgueil diabolique qui l'inspire reste mêlé de crainte (G.Be anos. Nouvelle histoire de Mouchette).


8. Теплова метафора. Процес горіння образно характеризує якості. Гордовитість палахкоче, як смолоскип у руці: Mais l’orgueil est chaud, violent, on le sent flamber à portée de la main (Fr.Mallet-Joris. La tristesse du cerf-volant). Ревнощі розпалюють серце: Ce cœur enflammé par la jalousie...(Stendhal. La Chartreuse de Parme).


            9. Міфологічна метафора. Негативні моральні якості можуть пов’язуватися з забобонними уявленнями. Егоїзм, ніби привид, може з’являтися, повільно піднімаючи тканину, що його прикриває: Car, l’égoïsme, caché dans les téguments de ton front, soulève lentement, comme un fantôme, la draperie qui le recouvre (C.de Lautreamont. Les Chants de Maldoror).


Таким чином, розглянуті групи метафоричних перенесень установлюють взаємозв’язок між негативними моральними якостями людини та іншими явищами. Персоніфікація в контекстах, що реалізують індивідуально-авторське метафоричне вживання назв негативних моральних якостей, відзначається частіше за реїфікацію. Негативні моральні якості уявляються носіям мови схожими на їх оточення: людей, тварин, рослин, предмети неживої природи тощо.


Висновки


Національно-культурна специфіка французької мови накладає відбиток на категоризацію негативних моральних якостей людини в межах фрагмента мовної картини світу, що відображає погляди на оточуючу дійсність, особливості менталітету, риси характеру французького народу, його національну самобутність.


Система концептів негативних моральних якостей людини має універсальний характер і в той самий час відзначається національною специфікою. Аналіз концептів негативних моральних якостей показав, що ці ментальні сутності поєднують у собі інформацію різних типів: про ознаки моральної якості, її зв’язки з іншими концептами, про ставлення мовців до суб’єктів аналізованих моральних якостей і їх оцінку суспільством у цілому та його окремими представниками, а також про асоціації, пов’язані з цими якостями. Аналіз імен концептів негативних моральних якостей людини дозволив виявити ті приховані зв’язки, що існують між досліджуваними назвами в художньому тексті та виникають між словами в прямому та переносному значеннях у вільних та стійких словосполученнях. Найменування негативних моральних якостей існують у будь-якій мові й актуальні для будь-якої людської спільноти. Лексика, що позначає ці якості, є невід’ємною складовою загальнонародної мови.


Фрейми негативних моральних якостей людини, побудовані на словниковому матеріалі, характеризують ці якості людини через дії, вчинки, особливості мислення, характер їх носіїв. Вони відображають категоризацію негативних моральних якостей, зафіксовану французькою лексикографією. Саме в лексичній семантиці абстрактних іменників, що утворюють синонімічні ряди, і співвідносних з ними прикметників фіксується категоризація об’єктів навколишньої дійсності й відображається емоційно-оцінне ставлення до цього фрагмента картини світу. Найпоширенішим типом відношень у аналізованій лексиці є синонімія. Синонімічні зв’язки вказують на широкий діапазон сприйняття й оцінювання, на своєрідність бачення певної негативної моральної якості французьким народом.


            Концепти, реконструйовані на матеріалі художньої літератури, відображають категоризацію, зафіксовану мовленням, через синтагматичні зв’язки назв негативних моральних якостей. Ці концепти поєднують наївні уявлення носіїв французької мови про досліджувані негативні моральні якості, почасти перехрещуються з науковими даними про ці якості та з концептами, побудованими за допомогою реконструйованих фреймів. Контексти, що відображають сполучуваність імен концептів, розширюють контури аналізованих концептів, виявляють приховані зв’язки й відношення.


Співвідносні за лексичним значенням спільнокореневі лексеми, пов’язані відношенням мотивації, утворюють словотвірні парадигми, які відображають категоризацію, зафіксовану словотворчою системою сучасної французької мови. Найбільш представленими в парадигмі є словотворчі зв’язки, що виникають між прикметниками, що називають ознаку людини за якістю, та похідними абстрактними іменниками, що позначають негативну моральну якість.


                 Інтенсифікація міри прояву негативної якості в аналізованих назвах проявляється на словотвірному, лексико-семантичному, морфологічному й синтаксичному рівнях. Посилення міри прояву негативної моральної якості відображається в параметрі “інтенсифікація”, що входить до побудованих фреймів: міра виявлення якості варіюється в лексичних значеннях, якість різниться мірою її прояву в суб’єкта. У художньому тексті засобами посилення міри прояву якості виступають синоніми, тропи (метафори, стійкі порівняння), фігури (градація, антитеза, реприза), фразеологічні одиниці, однорідні члени речення, коментар. Інтенсифікація міри прояву якості в найменуваннях негативних моральних якостей, що найтісніше пов’язана з оцінкою, є одним із засобів категоризації цих якостей людини.


                 Крім денотативних сем, до лексичних значень назв негативних моральних якостей входять також конотативні компоненти: оцінний (ostentation, chicheteux), експресивний (clampin m розм.), стилістичний (égotisme книжн., chichiteux розм., radin прост.), образний (chiffe, rat), власне мовний (fa iente, snob іншомов., rapiat застар., snobinard неолог., égocentrisme термін.) і культурно-національний (harpagon, tartarin, Tarasconnais). Упорядкування знання про аналізований фрагмент французької мовної картини світу шляхом категоризації ознак, покладених в основу конотації, відображає національні особливості світосприйняття й менталітету французького народу.


Наївна картина світу, що базується на повсякденній свідомості, характеризується антропоцентричним ставленням до світу. Більшість життєвих визначень негативних моральних якостей людини в наївній картині світу побудована на метафоричному вживанні слів, які слушно характеризують певні ознаки, сторони, прояви моральної якості. Метафори поглиблюють наші уявлення про аналізований фрагмент картини світу та виступають засобом концептуалізації образного вираження негативних моральних якостей людини.  Свідомість носіїв мови, використовуючи метафори, закріплює за негативними моральними якостями певні властивості, що відчуваються мовцями. За допомогою загальномовної та індивідуально-авторської метафори назви моральних якостей образно порівнюються з рослинами й тваринами, з органами чуття людини й проявом цього чуття, з фізичними вадами людини, з розташуванням у просторі, зі шкідливою дією на людину, зі хворобливими проявами, з моральною, емоційною й фізичною вразливістю, з характером впливу на людину.


Проведене в дисертації дослідження найменувань моральних якостей не є вичерпаним. Використані в роботі елементи концептуального аналізу можуть бути застосовані в подальшому вивченні назв як інших негативних, так і позитивних моральних якостей людини. Значний інтерес являє синхронний зіставно-порівняльний аналіз найменувань негативних та позитивних моральних якостей французької мовної особистості з погляду їх парадигматичних та синтагматичних відношень. Перспективним є контрастивне дослідження категоризації негативних моральних якостей людини у французькій і в українській мовних картинах світу. Перспективно також докладніше розглянути фразеологічну номінацію як різновид вторинної, що найширше представлена в назвах осіб, носіїв негативних моральних якостей, та в дієсловах, що характеризують дію або стан носія цієї якості.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины