ОБРАЗНИЙ ПРОСТІР АМЕРИКАНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ

Краткое содержание

Розділ І. “Генезис словесного поетичного образу та розвиток теоретичної думки”. Виявлення онтологічних і гносеологічних властивостей СПО здійснюється в реферованій дисертації шляхом з’ясування тенденцій їх формування й функціонування в поетичних текстах через визначення мовних і позамовних чинників їх розвитку.

Позамовними чинниками розвитку СПО в роботі вважаються  типи художньої свідомості й види поетичного мислення, становлення і зміни яких зумовлені культурно-історичним розвитком людства взагалі та національними особливостями поезії зокрема. Спостереження за еволюцією СПО дало можливість виявити тенденцію до послідовного розширення сфери актуалізації образу від слова до цілого тексту й розкрити механізми його формування від тропів і стилістичних фігур до образів-парабол і образів-метабол. Останні є лінгвокогнітивними текстовими конструктами, у творенні яких прослідковуються закономірності й відхилення у способах образної номінації.   

До мовних чинників належать тенденції у віршованому мовленні, спричинені загальними змінами в історичному розвитку мови та зрушеннями, що зумовлені специфікою конкретного літературно-стильового напряму. Лінгвостилістичний аналіз поетичних текстів різних літературно-стильових напрямів і шкіл американської поезії дав змогу відстежити основні тенденції віршованого мовлення, пов’язані з особливостями конвергентного й дивергентного поетичного стилю (R.Tsur). Це, у свою чергу, дозволило виявити коливання між конвергенцією й дивергенцією образів у формуванні образного простору поетичного тексту. Тенденція до концентрації тропів й активізації стилістичних фігур (І.І.Ковтунова) у межах одного СПО зумовила появу подвійних тропів і розширення образного простору СПО. Тенденція до групування СПО в конкретному відрізку віршованого твору (К.А.Долінін) привела до формування образного простору тексту як домінанти його смислу й змісту.

Визнання принципу гомогенезису культур, згідно з яким різні цивілізації проходять схожі стадії історично-культурного становлення (П.О.Гринцер), дозволило окреслити етапи розвитку СПО, що збігаються з загальновідомим розподілом культурно-історичних епох на архаїчну, канонічну й неканонічну (індивідуально-творчу). У контексті дослідження в кожній з цих епох виокремлюються періоди, що характеризуються осьовими напрямами у становленні СПО як художньої категорії та пов’язуються з розвитком теоретичної думки про нього.

Архаїчна епоха генезису СПО характеризується міфопоетичним, дорефлексивним типом художньої свідомості й синкретичним мисленням. Словесні поетичні образи давньої поезії побудовано на архетипних уявленнях людини про світ, втілених у метафорах-ототожненнях й метаморфозах.

Поступовий перехід від міфологічної до міфопоетичної свідомості, розвиток аналогового й асоціативного поетичного мислення обумовили генезис СПО, підґрунтям якого в архаїчну епоху стали магічні й міфологічні образи. Вони становлять передконцептуальну сторону СПО, материнське лоно, запліднене позасвідомими уявленнями про природу світу, що стали першими цеглинками смислу ще нерозчленованої у міфологічній свідомості реальності. Розщеплення синкретичного мислення, розходження міфічного й поетичного почалося з усвідомлення причинно-наслідкових зв’язків між об’єктами й явищами оточуючої дійсності, з розвитку абстрактного мислення й уяви, а не тільки фантазії. Уява як когнітивна здібність до абстрагування, до осмислення одної царини знання крізь призму іншої знаменувала початок авторської поетичної творчості.

 Канонічна епоха стала скарбницею європейської поетичної культури взагалі та американської зокрема. Із цього невичерпного джерела поети й дотепер черпають натхнення й беруть прототипові сюжети й образи для своїх творів. У канонічний період завдяки жорстким нормам канону СПО сформувався як одиниця поетичного тексту. Це час формування стереотипних поетичних образів, у яких закарбувалися найкращі взірці поетичного мислення, відбилися національні особливості освоєння світу людиною.

 Неканонічна епоха розвитку СПО характеризується розвитком парадоксального та становленням есеїстичного поетичного мислення, обумовленого появою й поширенням есе як літературного жанру. В поезії есеїстичне мислення веде до розширення семантичного й синтаксичного простору СПО, який обіймає не лише словосполучення, речення, а й увесь поетичний текст.

Простеження особливостей розвитку СПО в американській поезії починається в реферованій роботі саме з аналізу неканонічного етапу еволюції СПО, в якому виокремлюється класицизм, романтизм, модернізм і постмодернізм як найзагальніші періоди становлення й розвитку світової поезії.  У межах кожного з періодів співіснують різні поетичні течії, школи й напрями. Аналізу піддаються СПО лише тих літературно-стильових напрямів американської поезії, в яких ці образи набувають зрушень у своїй семантичній й синтаксичній структурах.

У класицизмі основними тропами, на яких побудовано СПО в американській поезії, є метафори-ототожнення, метафори-персоніфікації, метафори-порівняння, метонімії-символи. Особливості формування СПО в цю епоху пов’язані з розвитком аналогового й асоціативного поетичного мислення та становленням парадоксального.

В період романтизму СПО характеризуються збільшенням свого обсягу внаслідок тенденції до концентрації тропів й активізації стилістичних фігур у межах одного СПО, що, у свою чергу, пов’язано з тенденцією до конвергенції образів у віршованому тексті. В американській поезії романтизму використовуються так звані подвійні метафори й подвійний оксюморон, які виникають як результат стилістичного прийому суположення (juxtaposition) – розміщення поруч, безпосереднього сусідства двох образів.

У реферованій дисертації в результаті інтерпретаційно-текстового аналізу американської поезії  визначено чинники, які зумовлюють видозміни СПО епохи модернізму й постмодернізму. На формування нових видів СПО – параболи й метаболи – впливають зміни у принципах побудови художніх текстів та особливості віршованого мовлення й поетичного стилю певного літературно-стильового напряму американської поезії.

Так, діалектику розвитку СПО в американській поезії епохи модернізму визначають: загальна тенденція англійської мови до аналітизації (Б.Плоткін), ті особливості віршованого мовлення, що проявляються в експериментах з мовою в поезії американського авангарду (R.Wellek, L.Wain), властивості конвергентного й дивергентного стилю поезії взагалі (R.Tsur), які обумовлюють тенденції до конвергенції та дивергенції образів в образному просторі поетичних текстів. 

Головні художні принципи  модернізму: антропоцентризм, орієнтація на центроване та фрагментарне відображення світу, на створення гри, підвищеного ступеня емотивності твору, невизначеності смислу  (I.Hassan, В.Ізер, І.Ільїн) – увиразнилися в поетичному тексті у вживанні інтертексту, використанні специфічних прийомів створення образності – колажу, пастішу, запозичених з інших видів мистецтва.

У дисертації показано, як СПО набуває відмінностей через використання особливих стилістичних прийомів, специфічність яких зумовлена параболічним поетичним мисленням. Останнє розуміється нами як інакомислення, іносказання в результаті переосмислення одного предмета, явища чи події в термінах, онтологічно невідповідних семантиці вихідних сутностей. Інакше кажучи, події одного рівня перекодуються, описуються іншими словами (Ю.І.Левін, Г.Г.Молчанова,  M.Tu er).

У вербальному шарі СПО параболічне мислення об’єктивується й увиразнюється у стилістичних прийомах парафрази, антитези, зевгми, метафори й метонімії. Будь-який троп є іносказанням у широкому розумінні цього терміна (В.М.Телія). На відміну від метафори й метонімії, які є результатом аналогового й асоціативного поетичного мислення, парабола створюється конвергенцією різних тропів у межах одного СПО. У семантиці його компонентів кодується подвійний смисл, який вилучається не шляхом відшукування аналогій між суб’єктною та об’єктною частинами образу, а встановлюється через залучення різного роду знань (енциклопедичних і лінгвістичних) та використання інтертекстуальних зв’язків образу з образами, втіленими в інших поетичних текстах. Словесний поетичний образ-парабола завжди спрямований на співтворчість автора й читача.

 Словесний поетичний образ-парабола набуває в кожний конкретний період його функціонування специфічних рис та якостей. Так, парабола середньовіччя є стилістичним прийомом, що актуалізується через розташування поруч двох СПО, не пов’язаних між собою синтаксичними зв’язками підрядності чи сурядності: “Blue is the smoke of war; White are the bones of men”. Завдяки безпосередньому сусідству двох образів “Синій дим війни” й “Білі кості людей” невідомий середньовічний поет створює образ-параболу СМЕРТЬ, де прикметник синій набуває значення сумний. Такий вид параболи веде до мозаїки СПО у тексті. СПО подвоюється, і це призводить до семантичного зсуву в значеннях його компонентів.

Модерністська парабола є продуктом параболічного поетичного мислення, що увиразнюється у створенні особливих СПО, в яких зміст суб’єктної частини образу розкривається через низку образів, що радіально розгортують образний простір поетичного тексту. Прикладом слугує словесний поетичний образ-парабола У.Стівенса у вірші “Palaz of Hoon” – “Палац Хоон”:

 It is the natural tower of all the world,

The point of survey, green's green apogee,

But a tower more precious than the view beyond,

A point of survey squatting like a throne,

 Axis of everything.

Словесні поетичні образи: “the natural tower of all the world, The point of survey” – “природна вежа світу, місце огляду, спостереження” и “green’s green apogee” –  “апогей радісних надій молодого поета” – викликають певні труднощі в інтерпретації, оскільки вимагають знання інтертексту та індивідуальних символів поета, зокрема символу радості, що У. Стівенс втілює у слові green (див. N.Fryе). Названі образи запозичені у В.Йєтса “a poet is the sun’s apogee” – “поет – сонця апогей” та “his tower-mountain of vision” – “його гірська вежа спостереження”. Вони є метонімією, що втілюється у власній назві Palaz of Hoon – Палац Хоон, місце, де зустрічаються поети для обговорення своїх творчих задумів.

Наведений поетичний текст У.Стівенса є прикладом конвергенції віршованого мовлення як тенденції поезії модернізму до побудови образу шляхом скупчення в ньому низки експресивних засобів (М.Риффатер, І.В.Арнольд, R.Tsur). Вірш містить одне складне речення з сурядними й підрядними зв’язками, що є водночас текстовим словесним поетичним образом, компоненти якого характеризуються двоїстою семантикою, тобто мають пряме предметно-логічне значення й переносне як результат взаємодії номінативних одиниць СПО. Так, Палац Хоон є дійсно замком, побудованим у формі вежі (the natural tower). У поетичному тексті номінативна одиниця the natural tower набуває додаткового значення: скарбниця світового поетичного досвіду, надбання творчої думки – завдяки метонімії: Палац Хоон (Х) стоїть замість місце, де збираються поети (А) та метафорі: ця природна вежа світу (Х₁) є точкою відліку (А₁), апогеєм радісних надій поета (А₂). Іншими словами, об’єктна частина СПО, яка вербалізована у словосполученні the natural tower (А – творчість) у першому рядку вірша – “It  (Palaz of Hoon – Л.Б.) is the natural tower of all the world”, стає суб’єктом (Х₁) СПО “The point of survey, green's green apogee” (А_1, А₂) у другому рядку. У свою чергу, об’єктна частина green's green apogee (А₂) виступає суб’єктом (Х₂) наступного образу, вираженого метафорою-порівнянням “a tower more precious than the view beyond”(А₃). СПО “A point of survey squatting like a throne (А₄), axis of everything (А₅)” містить повтор point of survey, який набуває значення скарбниця. У дисертації такий текстовий конструкт кваліфікуємо як параболу – ланцюгово-радіальне розгортання образного простору СПО, в якому образи, пов’язані таким чином, що об’єктна частина кожного попереднього слугує суб’єктом наступного. Механізм творення образу покажемо у вигляді ланцюжка:

[[[[[Х єА₁]– Х(А)є А₁А₂]] – Х(А₂) є А₃]]]– Х(А₃) є А₄]]]] – Х(А₄) є А₅ ]]]]]

Для унаочнення того, як об’єкт одного образу стає суб’єктом іншого, як вони сполучені в семантичному просторі всього словесного поетичного образу-параболи наводимо Рис.1:

Рис. 1. Семантичний простір словесного поетичного образу-параболи У.Стівенса “It is the natural tower of all the world …”

Зображена конфігурація образного простору поетичного тексту є результатом доцентрового, радіального розгортання образів, зумовленого тенденцією до конвергенції. Конвергенція як когнітивна здібність мислення відзначається односпрямованим рухом думки від знайомого до незнайомого шляхом послідовного розкриття одного поняття через інше (W.Pater, R.Tsur).

У реферованій дисертації конвергенція розглядається як розгортання образного простору СПО, що веде до створення текстового словесного поетичного образу-параболи. Його формування забезпечується комбінацією тематично споріднених образів шляхом нанизування одного на інший.

Особливості СПО американської поезії постмодернізму детерміновані домінуючими художніми принципами цієї епохи, такими як антропокосмізм, децентрація структури тексту, еклектичність та фрагментарність у відображенні світу, деконструкція (I.Hassan, T.Hermans, Ж.Дерріда, І.Ільїн). Художні прийоми модернізму: колаж, пастіш, гра, пародія, іронія, – набувають у постмодернізмі нових якостей, завдяки розвитку есеїстичного поетичного мислення. Останнє розуміється як “мислення врізнобіч”, внаслідок чого фрагментарність та еклектичність опису викликають ефект панорамності сприйняття (М.Епштейн). У реферованій роботі есеїстичний вид поетичного мислення тлумачиться як процес поетичного осмислення реального й уявного світів, у результаті якого шляхом індивідуально-творчого переломлення ознак і властивостей звичних предметів, явищ і подій життя створюється новий ракурс їх бачення або новий образ. Есеїстичне мислення передбачає різні способи художнього освоєння дійсності.

 В американській поезії постмодернізму есеїстичне та параболічне поетичне мислення зумовили трансформацію метафори в метаболу як переплетення означеного й означуваного. У віршованому мовленні цієї епохи поряд з тенденцією до конвергенції образів простежується протилежна тенденція – дивергенція, яка полягає у розосередженості образів по всій тканині тексту, що створює ефект “дифузної емотивності” (R.Tsur), розмиту емотивність тексту. Дивергенція трактується в роботі як таке розгортання образного простору, що веде до появи безгештальтних (gestalt-free), вільних від предметної визначеності (thing-free) образів (R.Tsur), образів, позбавлених конкретно-чуттєвої явленості, картинності.  

Проаналізуємо СПО Денізи Левертов з вірша “Road Taken” – “Обраний шлях” з метою пояснення механізмів і тенденцій формування словесного поетичного образу-метаболи в американській поезії:

Life is a stage, dev-ill, d-evil, dіa-(e)vil

Playing tricks with you

Leading up the stairs

going

down

Словесний поетичний образ побудовано у традиціях постмодернізму. В ньому використано інтертекст: “All the world’s stage / And all the men and women merely players” (Shakespearе); “Dev-ill was after us / tricking up like Jehovah” (Doolittle); “The heavy past plays tricks with me” (Sexton). Проте, згідно з художніми принципами постмодерну відбувається адаптація цитат до нового поетичного тексту (І.Ільїн), й у такий спосіб інтертекстуалізація слугує прийомом формування нових СПО або переосмислення відомих. Так, Д.Левертов розширює семантичний простір образу з вірша Хільди Дулітл “dev-ill was after us”, продовжуючи слідом за нею, пошуки внутрішньої форми слова “диявол”: dev-ill – хворий диявол, d-evil – зло, dia-(e)vil – через зло. Крім того, у грі з останнім вона відтворює слов’янське звучання цієї номінативної одиниці. Можна припустити, що це зроблено свідомо, оскільки Деніза має слов’янські корені у своєму походженні.

Гра в постмодерні, на відміну від модерну, полягає у грі смислами, а не лише словами. Це досягається через дивергенцію образу, позбавлення його предметності. Шляхом сполучення дивергентних і конвергентних образів Д.Левертов створює багатоплановий опис життя в його різноманітних проявах. Життя осмислюється і як гра, театр (a stage), і як прагнення до успіху, до кар’єри (up the stairs), надмірне захоплення якою може призвести до морального падіння  (going down).

         Об’єктна частина СПО є виявом есеїстичного поетичного мислення, яке характеризується поєднанням в одному образі ознак і властивостей предмета чи явища, вилучених за допомогою інших видів поетичного мислення. Так, об’єкт образу (А): “Leading up the stairs going down” – “вгору по сходинках, що ведуть долу”, – сформований внаслідок асоціативного осмислення поняття “життя” в термінах успіху, оскільки “сходинки” є архетипним символом руху вгору. Парадоксальне поетичне мислення знаходить свій вияв в оксимороні “up the stairs going down”, смисл якого “шлях до успіху, кар’єри, слави пов’язаний з втратою моральних цінностей, що призводить до краху ”, вилучається завдяки фоновим знанням про досягнення людиною слави чи успіху.

Механізм формування аналізованого СПО покажемо на Рис. 2, що ілюструє зчеплення образів в образному просторі поетичного тексту, їх іррадіацію й перетікання одного в інший: 

Рис. 2. Образний простір вірша Д.Левертов “Road Taken”

Наведена конфігурація образного простору є результатом дії двох протилежних тенденцій – конвергенції та дивергенції образів, які зумовлюють формування нового різновиду СПО – метаболи як поєднання есеїстичного й парадоксального поетичного мислення. В основі названих видів поетичного мислення лежить когнітивна здібність людини до дивергентного мислення, яке характеризується як мислення  врізнобіч (W.Pater, R.Tsur) шляхом залучення антитез і парадоксів для навмисного зштовхування ідей з метою доходження істини (І.Кант).

Словесний поетичний образ, побудований на метаболі, – це образ, який неможливо поділити надвоє, на пряме та переносне значення, на описуваний предмет та залучену подібність. У метафорі-метаболі пряме й переносне значення зливаються, немає подібностей і перенесення ознак за аналогією, як у традиційній метафорі. Зміст словесного поетичного образу-метаболи формується шляхом інтеграції образів, розсіяних по всій тканині поетичного тексту. На відміну від параболи, в якій образи зчеплені однією темою, і кожний з яких є інакомовним висловом попереднього, в метаболі спостерігається відцентровий характер розгортання образного простору. Кожний образ випромінює свій смисл, який часом є прямо протилежним смислу розташованого поруч з ним образу, що створює специфічну, дифузну, емотивність поетичного тексту постмодерна.

З метою формулювання власної концепції образу розгляд еволюції СПО в реферованій дисертації спрямовано не лише на визначення основних тенденцій розвитку й виявлення різних видів і типів СПО, а й на вивчення його теорії крізь призму мереологій (системи поглядів і базових положень – термін Л.Долежела) різних поетик  – від античності до сьогодення. В основі нашої концепції лежить розуміння СПО як тривимірної величини, яка інтегрує передконцептуальну, концептуальну й вербальну іпостасі образу. Інтегрований підхід до тлумачення природи СПО ґрунтується на теоретико-методологічних засадах когнітивної лінгвістики та її нової мереології – когнітивної поетики.

Розділ ІІ. “Словесний поетичний образ у парадигмі когнітивної поетики”. Когнітивна поетика – це молода галузь філологічної науки, яка тільки-но розвивається. Її підґрунтям слугують теоретичні засади когнітології взагалі, методологічний апарат когнітивної лінгвістики та надбання різних напрямів і шкіл традиційної лінгвістики й літературознавства. Когнітивна поетика вивчає художню семантику, акцентуючи увагу на лінгвокогнітивних стратегіях формування й опрацювання інформації, опредметненої в художніх текстах, зокрема поетичних (R.Tsur). Вихідними для когнітивної поетики стали положення когнітивної лінгвістики про втілене розуміння, що лежить в основі аналогового мапування як механізму формування концептуальної метафори й метонімії, про концептуальну інтеграцію ментальних просторів, яка веде до появи нових (емергентних) когнітивних структур, про прототипове / непрототипове прочитання тексту, про можливі світи та принципи іконічності у створенні поетичних форм (див. G.Lakoff, M.Johnson, M.Freeman, E.Semino).

Базовими орієнтирами дослідження художньої семантики у когнітивній поетиці є креативність когнітивних процесів, яка сприяє появі нових смислів шляхом концептуальної інтеграції (раціональний аспект емергентних структур) та емотивного резонансу, що базується на іконічності (емоціональний аспект емергентних структур) (О.П.Воробйова), домінування когнітивного позасвідомого, котре зумовлює важливість передкатегоріального опрацювання інформації (R.Tsur). Адекватна інтерпретація художніх текстів, особливо поезії постмодерну, вимагає модифікації, а інколи й деформації звичних стратегій і тактик, задіяних в осмисленні СПО.

Спираючись на ключові теоретико-методологічні положення когнітивної поетики щодо розкриття механізмів формування СПО та на базові постулати когнітивної лінгвістики стосовно форматів репрезентації знань, опредметнених у семантиці поетичного тексту, в дисертаційній роботі пропонується інтегративна когнітивна модель словесного поетичного образу, подана на Рис. 3 та Рис. 4:

У наведених таблицях відображено послідовність етапів формування та осмислення СПО й віддзеркалені напрями побудови й реконструкції образного простору віршованого тексту. Інтегративна когнітивна модель є результатом інтегрованого підходу до тлумачення природи СПО в американській поезії. На основі цієї моделі нами розроблена методика лінгвокогнітивного аналізу СПО, яка включає два етапи: розкриття механізмів формування й осмислення СПО в американській поезії загалом та виявлення способів побудови й реконструкції образного простору конкретного поетичного тексту.

Перший етап передбачає:

1. Передкатегоризацію СПО, тобто виявлення архетипів, що є підґрунтям образів, та наповнення образ-схем архетипів і базових концептів з метою реконструкції передконцептуального виміру СПО.

2. Категоризацію СПО, яка спрямована на моделювання їх  концептуальних схем на основі концептуальної метафори, метонімії й оксиморону.

3. Розкриття механізмів вербалізації концептуальних структур СПО, тобто опис лінгвокогнітивних операцій і процедур втілення концептуальних схем образів у словесну тканину поетичного тексту.

Другий етап аналізу спрямований на з’ясування лінгвокогнітивних операцій і процедур, які забезпечують формування образного простору  поетичного тексту. Цей етап передбачає реконструкцію ментальних просторів поетичного дискурсу з метою визначення способів утворення нових образів.

Застосування зазначеної методики аналізу дозволило виявити зміст і смисл передконцептуальної, концептуальної та вербальної сторони СПО.

Формування переконцептуальної іпостасі СПО базується на інтуїції та когнітивних операціях кодування й декодування емоціогенного передзнання, що активується архетипами, сигналами присутності яких є архетипні символи поетичного тексту. Оперативними одиницями передкатегоризації виступають сутності (entities) концептосфер образу, концептуальні ознаки та концептуальні імплікації архетипів.

Передконцептуальна сторона СПО є смислом образу, що генерується у результаті позасвідомих когнітивних операцій (G.Lakoff, M.Johnson). У реферованій праці когнітивне позасвідоме розуміємо як передкатегоріальну діяльність, уможливлену наявністю емоціогенних передзнань, викликаних емоційним досвідом людини, який зберігається у колективному позасвідомому. Архетип як форма існування колективного позасвідомого наповнюється змістом у свідомості через міфологічні образи, символи, мотиви й сюжети (К.Юнг, J.Campbell). Архетип як такий ще не є образом, це тільки емоціогенні передзнання, концептуальні імплікації, викликані позасвідомою реакцією первісної людини на таємні сили природи, нездатністю людини пояснити причину свого емоційного стану, зумовленого впливом оточуючого середовища. Аксіомою сучасної лінгвістичної науки є визнання єдності та взаємодії емоції й когніції (F.Daneš). Пізнання супроводжується емоціями, в свою чергу, емоції вмотивовують пізнання. Категоризація емоцій, концептуалізація емоційного досвіду людини формує, за В.І. Шаховським, “внутрішній емоційний лексикон”, який сприймається як обов’язкова частина складної структури знань, представлених у свідомості.

Передконцептуальна іпостась СПО структурована образ-схемами базових концептів та архетипів, які є їх підґрунтям. Ці образ-схеми містять семантичні вузли, або слоти, що надають інформацію про фізичний чи емоційний досвід людини, про структурні елементи й базову логіку (G.Lakoff). За допомогою слоту “фізичний досвід” описується тілесний досвід людини, внаслідок якого ознаки, властивості й якості предметів, явищ і подій стають компонентами значень концепту й використовуються в номінативній діяльності. Слот “емоційний досвід” окреслює напрямки активації емоціогенного знання, значущого для формування передконцептуальної структури СПО. Слот “структурні елементи” містить набір концептуальних ознак, притаманних базовому концепту та концептуальні імплікації, які активуються архетипами. У слоті “базова логіка” пояснюється логіка зв’язків і відношень між базовими ознаками концептів та фізичним досвідом людини.

 Представимо опис передконцептуальної структури на прикладі СПО Е.Паунда “а new day glistens in the old day’s room” (Pound). Основою наведеного образу виступають базовий концепт ВМІСТИЛИЩЕ та архетип СВІТЛО, котрий має такі концептуальні імплікації: причетність до космосу буття, прагнення до високого, прагнення до пізнання суті буття, прагнення до знань, відчуття радості, натхнення, сподівання на краще, відчуття життєвої енергії, чистоти, величі, вічності світобудови. В аналізованому СПО об’єктивовані лише деякі імплікації – відчуття радості, натхнення, сподівання на краще, що і складає його смисл. Базовий концепт ВМІСТИЛИЩЕ в цьому СПО реалізує лише концептуальні ознаки вміщення всередину, яку втілено у прийменнику in, та ознаку обмежений простір, що міститься в семантиці слова room.

Концептуальна іпостась є когнітивним кодом СПО, який відображає його узагальнений зміст. Формування концептуальної іпостасі СПО здійснюється через трансформації образ-схем царин джерела й мети (A.Cienky) на базі різних видів поетичного осмислення за допомогою лінгвокогнітивних операцій мапування (G.Lakoff, M.Johnson, J.Grady) та основних лінгвокогнітивних процедур компресії, комбінації та інтертекстуалізації (G.Fauconnier, M.Tu er).

Узагальнений зміст СПО структурований концептуальними схемами, які моделюються шляхом концептуального аналізу сутностей царини джерела й царини мети на основі концептуальної метафори, метонімії та оксиморону. Останні вважаються концептуальною базою для формування поетичних метафор, епітетів, метонімій, оксиморонів (G.Lakoff, M.Johnson, Z.Kővesces, R.Gibbs). Аналіз семантики мовних одиниць, які актуалізують концептуальні схеми в об’єктній і суб’єктній частинах СПО, дозволив виокремити прототипові, архетипні й ідіотипні схеми, що визначають особливості конфігурації образного простору, тематично поєднаних СПО.

Реконструкція прототипової концептуальної схеми словесного поетичного образу здійснюється шляхом концептуального аналізу низки образів, об'єднаних спільним концептуальним референтом, тобто образів,  царина мети яких репрезентована одним і тим самим концептом, наприклад, ЖИТТЯ. Так,  у словесних поетичних образах: “my life, station / after station, / to be tried” (Duncan ) – ЖИТТЯ Є  ШЛЯХОМ ІЗ ЗУПИНКАМИ; “where pangs and terrors in his pathway lie” (Robinson) – ЖИТТЯ Є СТЕЖКОЮ; “life is lighted highway to the tomb” (Robison) – ЖИТТЯ Є АВТОСТРАДОЮ; “The outward wayward life we see” (Whittier) – ЖИТТЯ Є НАПРЯМОК; “launching our lives to voyage again” (Robinson) – ЖИТТЯ Є ПОДОРОЖ; “But I have promises to keep / And miles to go before I sleep” (Frost); “Two roads diverged in a wood, and I – / I took the one less traveled by” (Frost) – ЖИТТЯ (ціле) Є ДОРОГОЮ (частина) –  сутності царини джерела в мовленнєвому ланцюзі представлені такими лексичними одиницями: station – станція, pathway – стежка, highway – автострада, wayward – напрямок шляху, voyage - подорож, road – дорога. Увесь цей ряд слів можна підвести під один концепт – ШЛЯХ за допомогою лінгвокогнітивної процедури узагальнення ознак, що містяться в семантиці цих одиниць (О.С.Кубрякова). Таким чином, прототипова концептуальна схема сукупності СПО одержує символьне представлення у вигляді запису, загальноприйнятого для концептуальної метафори: ЖИТТЯ Є ШЛЯХ.

Словесні поетичні образи, в основі яких лежить спільна прототипова концептуальна схема, називаються у цій роботі ізотипними (з давньогрецької isos – схожий). Низка ізотипних СПО складає ізотиповий простір. Так, ряд несхожих на перший погляд СПО: “the co ers of the evening” (Eliot) –“закутки вечора”; “the borders of the day” (Emerson) – “межі дня”; “I have measured out my life with coffee spoons” (Eliot) – “Я виміряв життя ложками кави”; “Who joked him into life” (Sandburg) – “Хто ж над ним посміявся, пустивши в життя”; “She re-enters her life / the way a parachutist re-enters / the corser atmosphere of earth” (Pastan) – “Вона знову повертається у життя, як парашутист у щільний пласт атмосфери” – можна об’єднати в ізотиповий простір завдяки спільній прототиповій концептуальній схемі: ЖИТТЯ Є ВМІСТИЛИЩЕ. Можливість об’єднання наведених вище прикладів СПО в одну прототипову категорію пояснюється наявністю в них спільних властивостей, а саме: царини мети всіх цих образів структуровано спільною образ-схемою концепту ЖИТТЯ, а в сутностях царин джерела є онтологічні відповідності, тобто споріднені ознаки, із сутностями образ-схеми концепту ВМІСТИЛИЩЕ: окреслення, обрис простору вмісту (the co ers of the evening, the borders of the day); знаходження у певному місці (on the shore of the future; in the center of life); вміщення, входження когось/чогось у вмістилище (Who joked him into life; She re-enters her life); вимірювання вмісту чимось (I have measured out my life with coffee spoons).

Набір прототипових концептуальних схем, що структурують різні ізотипові образні простори американської поезії, розглядаємо як прототипову модель образного простору останньої.

У цьому образному просторі особливе місце займає концепт ЖИТТЯ, який репрезентовано дванадцятьома прототиповими концептуальними схемами, кожна з яких є концептуальною базою сукупності відповідних ізотипних СПО (див. Рис. 5):

Рис. 5. Прототипова модель образного простору концепту ЖИТТЯ

в американській поезії

Кожна стулка віяла, наведеного на Рис. 5, представлена прототиповою концептуальною схемою, яка є узагальненим змістом цілої низки СПО, розміщених в ньому за принципом членів прототипової категорії. Це означає, що ізотиповий образний простір має центр і периферію. В його центральній частині розташовані СПО, які втілюють лише одну прототипову концептуальну схему Як правило, такі СПО характеризуються простотою синтаксичної будови, тобто обіймають словосполучення або просте речення. На периферії образного простору знаходяться СПО, концептуальна структура котрих має більше ніж одну концептуальну схему, а на синтаксичному рівні вони представлені складними реченнями або складним синтаксичним цілим, що охоплює строфу чи цілий поетичний текст.

За аналогічною методикою можна окреслити образні простори інших концептуальних референтів (наприклад, ЛЮБОВ, ПРИРОДА, ЛЮДИНА тощо), втілених у словесних поетичних образах американської поезії.

Розділ ІІІ. “Типологія словесних поетичних образів в американській поезії”. В образному просторі американської поезії виділяються архетипні, стереотипні, ідіотипні й кенотипні СПО, які виокремлюються нами на основі комплексу критеріїв – функціонального, семантичного, синтаксичного й когнітивного. Провідним виявляється когнітивний критерій, що передбачає розрізнення типів знань, опредметнених у словесній тканині образів. Архетипні СПО втілюють емоційно навантажені передзнання та знання фольклору, біблійних й міфологічних сюжетів, стереотипні образи – аксіологічно забарвлені знання про світ взагалі. Нові СПО, ідіотипи й кенотипи, окрім знання про світ, передбачають залучення також і знань про мову, про можливості маніпулювання мовними одиницями в межах лінгвістичної та поетичної компетенції автора й читача.

Семантичний критерій, за яким шляхом концептуально-семантичного моделювання визначається узагальнений зміст СПО, дозволяє виявити категоріальні концептуальні схеми, на котрих ґрунтуються різні типи образів, та окреслити конфігурації образного простору американської поезії.

Так, сукупність архетипних концептуальних схем окреслює міфопоетичний шар американської поезії різних літературно-стильових напрямів. Прототипові концептуальні схеми втілюють усталені форми поетичного мислення, що є базою створення стереотипних СПО. Ідіотипні концептуальні схеми відбивають особливості когнітивного стилю різних поетів.   

Синтаксичний критерій класифікації СПО враховує особливості синтаксичного впорядкування компонентів суб’єктної й об’єктної частини образу в словесній тканині поетичного тексту.

Субкатегоризація кожного з типів СПО проводиться за функціональним критерієм та видами мапування, що лежать в основі формування того чи іншого образу. У когнітивній лінгвістиці мапування (mapping) тлумачиться як проекція структур знання з однієї концептосферы на іншу, як аналогове мапування ознак і властивостей сутностей царини джерела на онтологічно споріднені сутності царини мети (G.Lakoff, M.Johnson, J.Grady, Z.Kővesces, M.Freeman).

У нашій роботі крім аналогового виділяємо й інші види мапування, розмежовуючи концептуальне (аналогове, субститутивне, контрастивне, наративне) й мовне (конструктивно-творче). Кожен вид мапування втілює той чи інший вид поетичного мислення. Так, в основі аналогового (атрибутивного, релятивного і ситуативного) мапування лежить аналогове поетичне мислення, що дозволяє проектувати ознаки, відносини і події однієї області знання на іншу: “The shoots green as paint and leaves like tongue” (Logan). Субститутивне мапування розуміється як заміщення цілого частиною, однієї структури знання на іншу в ході реалізації асоціативного поетичного мислення: “There’ll be many a dry eye at his funeral” (Sandburg). Парадоксальне поетичне мислення є основою контрастивного мапування, внаслідок чого одна царина знання чи зіштовхується, чи перехрещується з іншою: “My father moved through griefs of joy” (cummings). Нарративне мапування розглядається як проектування  сюжету чи мотиву художнього твору, історичної або повсякденної події життя на зміст поетичного образа шляхом їхнього переосмислення в ході параболічного чи эссеистического поетичного мислення: “She stared at him in a “Et-tu-Brutus” look” (Snyder). І нарешті, конструктивно-творче мапування трактується в роботі як обігравання потенційних синтагматичних і парадигматичних властивостей мовних одиниць шляхом їхнього проектування на семантико-синтаксичну структуру СПО: “He sang his didn’t and  danced his did”(cummings).

Виявлення видів мапування служить визначенню функцій образу всередині кожного з типів СПО, додатковим критерієм розмежування типів образів.

Архетипними вважаються в роботі словесні поетичні образи, які відображають міфопоетичну картину світу в американській поезії. Вони класифікуються на образи-сюжети й образи-символи, в яких шляхом наративного мапування втілюються міфологічні, біблійні та фольклорні знання про світ. Для архетипних СПО-символів характерною є сугестивна функція. Остання розуміється нами як створення емоційного напруження, яке виникає через вживання амбівалентних символів. Наприклад, СПО “Life is a bowl of cherries” (Sandburg) –“Життя – це чаша з вишнями” – потребує знання змісту символів у англосаксонській та скандинавській традиціях, де вишня, так само як і яблуко, символізують плоди пізнання добра і зла, дари (Дж.Тресиддер).

Архетипні СПО-сюжети виконують пізнавально-творчу функцію, оскільки відображаючи явища й події міфопоетичної картини світу, вимагають активізації фонових, культурно-енциклопедичних знань. Так, у СПО “What America did you have when Charon quit poling his ferry and you got out on a smoking bank and stood watching the boat disappear on the black waters of Lethe” (Ginsberg), – початок освоєння Нового Світу американцями, відчуття невідомого й ті труднощі, з якими прийдеться зштовхнутися першим поселенцям, передаються А.Гінзбургом через проектування на словесний поетичний образ міфологічного сюжету про Харона, який перевозив душі в інший невідомий світ.

Ядром архетипів є міфологема. Розгортання міфологеми здійнюється шляхом наративного мапування через параболічне осмислення сюжетів, мотивів і символів, що містяться в Біблії, міфах та інших шедеврах світової культури. Сигналами наявності архетипних образів слугують власні назви та цитації з названих джерел, які використовуються поетами як стилістичний прийом алюзії. Так, наприклад, у СПО “Mother Marie Theresa / Like Proserpina, who fell / Six months a year from earth to flower in hell” (Lowell) – образ Матері Терези створюються через алюзію на архетипний сюжет про римську богиню рослинності Прозерпіну, аналога грецької богині Персефони, котра символізує щорічне відродження природи, плідність, доброту й благодійність.

Наративне мапування архетипного сюжету припускає його проектування  на СПО як у незмінному, так і перефразованому вигляді. Так, Г.Лонгфелоу послуговується прямою цитацією з Біблії “Life is real! Life is ea est! / And the grave is not its goal; / Dust thou art to dust retu est, / Was not spoken of the soul” (Longfellow). У словесних поетичних образах К.Сендберга цитації із Біблії адаптовані до сучасної англійської мови: “Dust to dust, and ashes to ashes and then an old silence and a useless silence” (Sandburg) та використані для створення іронії: “In the poolrooms the young hear, “Ashes to ashes, dust to dust, If the women don’t get you then the whisky must” (Sandburg).

Стереотипними вважаються в роботі усталені, вкорінені в поетичній свідомості СПО, в яких містяться багатократно повторювані елементи з віршованих текстів різних літературно-стильових напрямів. Основними функціями стереотипних образів є аксіологічна й характерологічна.

Стереотипні СПО – це колективне свідоме, що формує поетичну традицію. Вони побудовані за усталеними поетичними формулами, що відображають синкретичне, аналогове й асоціативне поетичне мислення, втілене в постійно повторюваних епітетах: “the blue clear sky”, “the bright golden sun”, “star eyes”, “pearl fog”, “the silver moon”, “gloomy fate”, “bitter days”, “the doggy life”, “sunny smile”; поетичних порівняннях: “cold as a stone”; “pretty as a flower”; “as whіte as snow”; оксиморонах: “sinful pleasure”, “painful pleasure”, “sweet sorrow”, “the living death”.

Стереотипні СПО поділяються нами на універсальні, культурно-специфічні й авторські. До універсальних відносимо СПО, що створені за допомогою постійних тавтологічних епітетів, у семантиці яких простежується тотожність ознак і властивостей, описуваних ними предметів. Наприклад, у стереотипних образах “thundering noise” та “chilling cold” обидва компоненти мають однакову сему “шум”,  “холод” – відповідно.

Культурно-специфічні стереотипні поетичні образи формуються шляхом атрибутивного мапування певних властивостей тварин (зооніми) та рослин (фітоніми). У кожній мові, й в англійській зокрема, фітоніми й зооніми, крім своїх номінативних значень, наділені ще й символічними, які виражають своєрідність світовідчуття та світорозуміння народу. Виявлення культурно-специфічних СПО дає можливість встановити міжкультурні відмінності поетичного мислення. Культурно-специфічні СПО є ядром національної культури, центром образного простору американської поезії. В них віддзеркалені головні цінності американського образу життя й особливості менталітету американців.

Авторськими вважаємо стереотипні поетичні образи, які набули афористичності завдяки систематичному цитуванню оригінальних СПО в творах інших авторів. Діалектика функціонування стереотипу полягає в тому, що, з одного боку, в своєму формуванні вони запозичують культуреми пареміологічного фонду культури людства, а з другого – вони самі прагнуть стати крилатими виразами. Так, наприклад, джерелом формування СПО Р.Фроста “Good fences make good friends” у вірші “Mending Wall” “Сусіда добрий, якщо тин високий” є відоме англійське прислів’я “My house is my castle” – “Мій дім – це моя фортеця”. Але з часом, завдячуючи простоті синтаксичної структури та укоріненості спільних знань у автора й читача про певний фрагмент дійсності, цей словесний поетичний образ Р.Фроста увійшов у загальний культурний фонд американського народу.

Серед стереотипних “крилатих” словесних образів, які ми кваліфікуємо як авторські, на особливу увагу заслуговують ті, що втілюють загальнолюдські істини: “Publication is the auction of the Mind of Man” (Dickinson); “It is equal to live in a tragic land / To live in a tragic time” (Stevens); “He who is ridden by a conscience / Worries about a lot of nonscience” (Nash); “Purity is obscurity” (Nash); “Keep away from the little deaths” (Sandburg).

Новообрази максимально віддаляються від стереотипу, це пізнавально-творчі структури, які приводять до виникнення нового образного поняття (ідіотипи) або нового вузла у концептуальній сітці понять (кенотипи).

 В ідіотипних і кенотипних словесних поетичних образах простежуються різні лінгвокогнітивні процеси й операції створення новизни.

Формування ідіотипних СПО пов'язано з процесами категоризації і вербалізації, головним чином з лінгвокогнітивними операціями наративного й конструктивно-творчого мапування на фонологічному, лексичному, морфологічному й синтаксичному рівнях. Натомість створення кенотипного образу характеризується процесами й операціями на передконцептуальному й текстовому рівнях.

Так, новизну ідіотипних СПО на концептуальному рівні забезпечують лінгвокогнітивні операції спеціалізації й модифікації, що ведуть до трансформації прототипових концептуальних схем, котрі лежать в основі стереотипних або архетипних СПО. Наприклад, стереотипний образ: “the river of life”, концептуальна структура якого представлена прототиповою схемою ЖИТТЯ Є ВОДНИЙ ПОТІК, набуває оригінальності й свіжості в поезії модерну завдяки ряду перетворень у  концептуальній і вербальній іпостасях образу. Модифікація прототипової схеми за рахунок концептів ЯКІСТЬ, ІНТЕНСИВНІСТЬ, РУХ забезпечує формування ідіотипних СПО: “Life is a sticky river” (Milley); “life’s clear stream” (Frost); “a waterfall of nights” (Ashbery).

Основною лінгвокогнітивною операцією створення новизни ідіотипних образів є конструктивно-творче мапування, тобто проектування потенційних властивостей мовних одиниць на словесну тканину образів у поетичному тексті. Так, створенню новизни словесного поетичного образу “Life is a run-on sentence” (Finegan), що ґрунтується на архетипному образі “Книга життя” – “The Book of Life” сприяють заміна об'єкта образу, втіленого в слові книга, на новий, виражений словом речення – sentence, і додавання до нього означення що біжить – run-on. Використання неологізму run-on у ролі епітета та полісемія самого слова sentence надає додаткового змісту всьому образу, в результаті чого останній може бути інтерпретований подвійно, як “Життя є реченням, що біжить, наче рядок у тексті або на моніторі комп'ютера” (завдяки асоціативному зв'язку між on-line і run-on), і як “Життя – це вирок, що наближається”.

У СПО К.Сендберга: “The dead say nothing / And the dead know much / And the dead hold under the tongue / A locked-up story” (Sandburg) – “Мертві нічого не говорять /Але мертві знають багато чого /Й мертві тримають під язиком / Закриту розповідь [тобто закриту книгу життя, закінчену історію життя – Л.Б.]” – архетипний образ “The Book of Life” одержує нове тлумачення завдяки наративному мапуванню міфологічного сюжету про Харона. Перевозячи душі померлих через річку забуття Стікс, він брав з них платню – монету, котру вони тримали під язиком – hold under the tongue. Ось чому під час похоронного обряду давні греки клали під язик небіжчиків монету – платню Харонові за переїзд у світ тіней (А.А.Тахо-Годі). Використання К.Сендбергом словосполучення a locked-up story замість архетипного the book of life та інакомовного вираження міфологічного сюжету (параболи) – the dead hold under the tongue – додає образу книга життя новизни. Формування й осмислення образу “the dead hold under the tongue a locked-up story” як закрита книга життя, вичерпана історія життя, заблокована інформація і, нарешті, як цінність досягається шляхом параболічного осмислення та компресії інформації  міфа про Харона через субститутивне мапування властивостей, що приписуються  монеті, на характеристику концепту ЖИТТЯ.

Апогеєм поетичної творчості є не лише нове висвітлення старих істин, а й створення таких образів, які не мають аналогів, призводять до порушення й навіть руйнування усталених поглядів на звичні явища й події життя, на процеси, що відбуваються в світі, та які викликають раптове осяяння в розумінні суті речей. Такі СПО ми називаємо кенотипами. Вони здійснюють “концептуальний прорив” у поняттєвій системі людини, обумовлений появою нового концепту або нового значення слова. Наприклад, у СПО У.Стівенса: “It was evening all afte oon” (Stevens) –“І весь день був сумним” – поетичний образ суму й печалі створюється за допомогою зштовхування антонімів evening і afte oon, внаслідок чого  у слові evening виникає додаткове значення – сум.

У формуванні й осмисленні кенотипів простежуються три основних напрями. Перші два стосуються нових СПО, значення яких локалізовані в межах одного слова або всього СПО, їх новизна обумовлена або прирощенням значення в номінативних одиницях, або руйнуванням архетипних концептуальних схем. Третій спосіб формування кенотипу пов’язаний з  розосередженням змісту кенотипу в образному просторі всього тексту.

Так, наприклад, у словесних поетичних образах Е.Камінгса: “septemberings arms of the year” (cummings ) – “щедрі руки року”; “his april touch drove sleeping selves to swarm their fates” (cummings) – “його ніжний дотик збудив сплячі я, щоб примусити боротися проти долі” – прирощення значення в словах septembering та april здійснюється завдяки конверсії іменника в прикметник, що пояснюється тенденцією лексичних одиниць англійської мови до функціональної переорієнтації (А.Е.Левицький).

У словесному поетичному образі У.Стівенса “The imperfect is our paradise” (Stevens) – “Недосконалість – наша благодать” – простежується руйнування архетипної схеми ДОСКОНАЛІСТЬ/ГАРМОНІЯ Є РАЙ на нову концептуальну схему БЛАГОДАТТЮ Є НЕДОСКОНАЛІСТЬ.

Формування кенотипів, зміст яких є розосередженим,  відбувається через взаємодію образів у всьому образному просторі поетичного тексту. Суб’єкт кенотипного образу, як правило, міститься в заголовку вірша, а його об’єктна частина реконструюється шляхом інтеграції окремих СПО, що розосереджені по всій тканині тексту.

Розкриємо механізми створення такого кенотипного СПО на прикладі вірша Ендрю Лоренса (A.Lawrence) “Peoplization of America” – “Становлення народу Америки”:

I am part of that Power, not understood

Which always wills the Bad and always works the Good

New page was tu ed

When Twins were ruined.

Bіnladenism up-tu ed

Great Chain of Being

Manunkind new messia cured

And strong you-i peoplize the living

Смисл кенотипу “переростанню населення Америки у народ, в американську націю, її “людянизації” сприяє спільна біда, що лікує людей від нелюдяності, відчуження” генерується через взаємодію й взаємовплив всіх образів поетичного тексту.

Образний простір наведеного вірша побудовано шляхом конвергенції і дивергенції різних видів і типів СПО, які сполучаються між собою через суположення. Стереотипний СПО “New page was tu ed” є результатом конвергенції концептуальної метонімії – сторінка життя (ЧАСТИНА) стоїть замість життя (ЦІЛЕ) та концептуальної метафори ЖИТТЯ Є КНИГА, яка лежить в основі архетипного образу “The Book of Life”, взятого з Біблії “Another book was opened, which is the Book of Life” (Revelation 20:12). Розміщений у сильній позиції поетичного тексту (І.В.Арнольд), цей образ слугує орієнтиром, відправною точкою (vantage point) у перспективізації (R.MacLaury) кенотипу та в стратегії реконструкції образного простору вірша  .

Ідіотипний СПО “Bіnladenism up-tu ed Great Chain of Being” також поєднує метафору й метонімію, підґрунтям яких виступають базові концептуальні схеми: ЖИТТЯ Є РУХ і ЖИТТЯ Є ВМІСТ (метафоричні) та  ТЕРОРИЗМ стоїть замість ЗЛО (метонімічна). Словесна метонімія Bіnladenism, за якою стоїть концептуальна інтеграція метафори-персоніфікації БЕН ЛАДЕН Є ЗЛО й метафори-ототожнення ТЕРОРИЗМ Є ЗЛО, втілюється в словесну тканину тексту через конструктивно-творче мапування мовних одиниць Bіnladen і terrorism шляхом компресії. Словесний вираз Great Chain of Being – Великий ланцюг буття є універсальний культурний код, що має витоки з античності й включає набір базових концептуальних метафор, через які осмислюється буття (G.Lakoff, M.Tu er). У контексті вірша завдяки взаємодії метонімії Bіnladenism з дієслівною метафорою up-tu ed Great Chain of Being та асоціації з відомими подіями, викликаної поетичним рядком When Twins were ruined, текстовий СПО наповнюється змістом “Події 11 вересня перевернули звичний хід американського життя, похитнули віру американців у стабільність і непорушність їх цінностей”. Зруйнування Всесвітнього Торгового Центру, розташованого у хмарочосах-близнюках, символізує спробу знищення віри у стабільність і непорушність економічної міцності США.

Дивергенція образів, завдяки якій виникає ефект напруженого очікування (О.П.Воробйова), зумовлена появою ідіотипного словесного поетичного образу-оксиморону “Bіnladenism, new messia” та кенотипного образу-метафори “And strong you-i peoplize the living” – “І сильні разом-ми олюднюєм буття”, або “І сильні всі я-і-ти будуємо націю з тих, хто живе”. Конвергенцію образів у поетичному тексті забезпечує інтертекстуалізації, що проявляється у використанні образів Е.Камінгса Manunkind,  you-i та епіграфу, в якому СПО Й.Гете “Я той, що завжди хоче зла, та вічно сотворяє благо” перегукується з оксиморонним образом “Бенладенізм – новий месія, вилікував нелюдяність” – “Bіnladenism, new messia, cured manunkind”. Рамкова композиція, що створена розміщенням у сильних позиціях (на початку і в кінці тексту) однакових за змістом образів “Peoplization of America” та “you-i peoplize the living” також сприяє конвергенції образного простору.

Специфіка формування й осмислення кенотипу передбачає активізацію співтворчості автора й читача. Його зміст збагачується новими смислами залежно від фонових знань читача, від схем закріплення (reinforcement) та оновлення (refreshment) як форматів репрезентації структур знання, що активуються під час реконструкції образного простору поетичного тексту (G.Cook, E.Semino). В аналізованому вірші закріплення схеми знань забезпечується стереотипами, що втілені в образах “New page was tu ed”, “Great Chain of Being. Оновлення схеми знань виникає завдяки стилістичному прийому висунення, актуалізованому в неологізмах Е.Лоренса peoplize, Е.Камінгса you-i, що модифікує прототипове прочитання тексту й вимагає змін у стратегії й тактиці інтерпретації. Ефект очуднення (Б.В.Шкловський) зумовлює високий ступінь емотивності поетичного тексту, сприяє нарощенню інтенсивності, так званому “емотивному крещендо” (R.Tsur). Останнє, в свою чергу, активує нову схему, схему осяяння, як структуру, що встановлює зв’язок між операціями категоріального й передкатегоріального характеру. Осяяння як евристичний механізм творення нового смислу є позасвідомою когнітивною операцією, здійснення якої забезпечується в наведеному вірші  конструктивно-творчим мапуванням мовних значень суфіксів -ization,  -ize – дія, об’єднання на іменник  people – люди, народ.

Таким чином, наявність у віршованому тексті кенотипу, смисл якого вилучається шляхом взаємодії різних типів СПО, сприяє закріпленню та оновленню схем знання та породжує нове знання шляхом осяяння.

Дослідження словесних поетичних образів у світлі когнітивної поетики із залученням міждисциплінарних знань дозволило встановити характер взаємодії між поетичним мисленням і його словесним втіленням та стверджувати, що якщо “метафорами ми живемо”, то словесними поетичними образами ми розуміємо життя.

ВИСНОВКИ

Еволюція СПО, його онтологічні й гносеологічні властивості зумовлені змінами типів художньої свідомості та розвитком видів поетичного мислення – від синкретичного міфопоетичного мислення в архаїчну епоху його становлення до аналогового й асоціативного в канонічний період розвитку та парадоксального, параболічного й есеїстичного поетичного мислення на індивідуально-творчому етапі поетичної творчості.

Види поетичного мислення впливають на характер СПО в аспекті використання експресивних засобів і стилістичних прийомів їхньої побудови та визначають основні тенденції віршованого мовлення в різних літературно-стильових напрямах.

Формування нових видів СПО – параболи й метаболи – викликане тенденціями віршованого мовлення до конвергенції, що виражається в концентрації тропів й активізації стилістичних фігур у межах окремого відрізка поетичного тексту, та дивергенції, яка проявляється в розосередженні образів по всій тканині поетичного тексту.

Механізми створення новизни СПО базуються на низці лінгвокогнітивних процесів, операцій і процедур, які забезпечують їх формування й функціонування у віршованому тексті. СПО як тривимірна величина, яка інтегрує передконцептуальну, концептуальну та вербальну іпостасі, гнучко змінює свої контури залежно від когнітивних і мовних операцій, що домінують у формуванні образу, а також від виду поетичного мислення, котрий зумовлює характер і напрям лінгвокогнітивних операцій мапування. Останні розуміються в роботі як концептуальне проектування та семантичне накладення структур знань про властивості й ознаки об’єктів і явищ навколишньої дійсності, опредметнених у номінативних одиницях суб’єктної та об’єктної частини СПО.

Залежно від видів поетичного мислення та концептуальних тропів, які є когнітивною базою СПО, виокремлюються різні види мапувань. Аналогове (атрибутивне, релятивне й ситуативне), субститутивне, контрастивне й наративне мапування пов’язані з концептуально-семантичною структурою СПО, тоді як конструктивно-творче відбиває його мовні властивості. Конструктивно-творче мапування слугує причиною семантичних змін і зсувів, що відбуваються у словесній тканині поетичного тексту внаслідок загальних тенденцій американського віршованого мовлення до аналітизації та синтезації, демократизації та елітаризації.

Реконструкція концептуальної сторони СПО уможливлює вияв прототипових концептуальних схем, що, в свою чергу, дозволяє окреслити окремі фрагменти прототипової образної картини світу американської поезії.

Різні типи СПО американської поезії складають її образний простір. У його межах виокремлюються ізотипові простори СПО, що вміщують архетипні, стереотипні, ідіотипні та кенотипні образи.

Архетипні СПО американської поезії відображають міфопоетичну картину світу. Стереотипні СПО, підґрунтям яких слугує синкретичне поетичне мислення, відбивають усталені прототипові схеми віршованого мовлення, вкорінені в художній свідомості внаслідок довгого історико-культурного розвитку поезії. Ідіотипні СПО є результатом індивідуально-творчого осмислення світу. Кенотипні СПО руйнують звичні концептуальні схеми, їх смисл створює концептуальний прорив у поняттєвій системі людини, в них відбита кристалізація нового досвіду людства.