СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ: СИНТАКТИКА, СЕМАНТИКА, ПРАГМАТИКА



Название:
СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ: СИНТАКТИКА, СЕМАНТИКА, ПРАГМАТИКА
Альтернативное Название: Сложносочиненные предложения в современном немецком языке: Синтактика, СЕМАНТИКА, ПРАГМАТИКА
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У першому розділі (“Лінгвістично-релевантні ознаки складносурядного речення”) висвітлено основні теоретичні положення, які вироблено на тлі існуючих наукових уявлень щодо інтра- та екстралінгвістичної суті досліджуваного об’єкта. Тут же викладено лінгвофілософські засади дослідження, сформульовано його концептуальний апарат, розглянуто й уточнено базові поняття, необхідні для подальшого аналізу.


Відправним моментом інтерпретації складносурядного речення є насамперед поняття відношення. Синтаксичні відношення розглядаються в роботі як компонент змістової організації (значення і смислу) паратаксису, що належним чином співвідносить їх з поняттям синтаксичного зв’язку та зв’язкових засобів. За допомогою останніх передаються когнітивно типізовані реляції реального світу, які сприймаються й вербалізуються людиною. Особлива конструктивна роль у формуванні речення належить з-поміж інших таким зв’язкам, що усвідомлюються мовною особистістю як ієрархічні (підрядність) та координативні (сурядність) відношення. В основі перших лежить сприйняття і, відповідно, “омовлення” ідеї підпорядкованості одних явищ іншим, встановлення первинності одного з них і вторинності іншого. І навпаки, через координативні відношення мовна свідомість фіксує ідею незалежності та автономності явищ, подій, фактів реального світу.


Координація передбачає такий тип поєднання граматично рівноцінних одиниць мови, при якому жодна з них не може бути зведеною до рангу компонента іншої, а, навпаки, усі вони виражають граматичну непідпорядкованість, наступність і рівноправність у ланцюгові лінійного розгортання речення. Координативний зв’язок реалізується між предикативними одиницями складного синтаксичного цілого і має пряме відношення до його системної організації, яка розглядається в межах формально-граматичного, власне-семантичного, семантико-синтаксичного, комунікативно-прагматичного та епістемічно-модального аспектів.


Складносурядне речення у формально-граматичному аспекті розглядається як біпредикативне утворення, між частинами-сегментами (кон’юнктами) якого встановлюється координативний зв’язок. Поняття ’кон’юнкт’ (К), виходячи за межі логічної кон’юнкції, корелюється з одним простим реченням, яке здатне вживатися без формально-семантичної підтримки іншої синтаксичної одиниці. Зокрема, (1) Der Dirigent klopft auf das Pult, und die Musiker setzen die Instrumente an /W. Eichler, K.-D. Bünting/ може бути представленим як два функціонально самостійні прості речення-кон’юнкти (Der Dirigent klopft auf das Pult та Die Musiker setzen die Instrumente an).


Для координативних відношень релевантним є й зворотний процес, оскільки певний набір простих речень потенційно може оформлюватися паратактичним способом. Це легко унаочнити, взявши, наприклад, по три пари простих речень і поєднавши їх копулятивним сполучником:


















       Der Dirigent klopft auf das Pult



         Die Musiker setzen die Instrumente an.



     Der Türschließer macht die Tür zu



          Der Pianist klopft auf den Flügel.



Es wird ungeduldig Beifall geklatscht



          Man wartet auf die Verspäteten.



У такий спосіб можна отримати дев’ять комбінацій граматично, семантично й комунікативно завершених ССР. Список комбінацій може бути набагато більшим, якщо включити до нього варіанти з різними сполучниками або варіанти з асиндетичним способом зв’язку. Ланцюг самостійно вжитих простих речень при нагоді завжди може перетворюватися у ССР, а ССР – у ланцюг простих. При цьому в обох випадках похідна та кінцева конструкції залишаються комунікативно значущими ланками тексту.


Межа між низкою самостійно вжитих простих речень та складносурядним реченням досить розмита, нечітка. З лінгвістичної точки зору кон’юнкти, побудовані за зразком простого речення, не є тотожними з ним. Прості речення можуть виступати лише „будівельним“ матеріалом для продукування паратаксису. Зрештою вибір того чи іншого засобу оформлення відповідного смислу та відповідної комунікативної настанови визначається конкретними обставинами спілкування.


 


На формально-граматичному рівні ССР постає як бінарно організована конструкція, яка є поєднанням двох простих речень-кон’юнктів, зосереджених навколо певного умовного центра, у одне складне реченнєве утворення. Умовний центр може набувати вигляду синдетичності або асиндетичності та бути віссю, на якій відбувається варіювання структури кожного із кон’юнктів у межах симетрії / асиметрії, зворотності / незворотності. Інваріантно задана бінарність не перешкоджає паратаксису бути конструктивно гнучкою одиницею. Це зумовлює існування як закритих суто бінарних структур, так і відкритих бінарно організованих поліномів, а також здатність паратаксису до свого варіювання в межах дериваційних процесів спрощення та ускладнення. 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины