СИНОНІМІЯ ДІЄСЛІВ РУХУ У МОВІ ФРАНЦУЗЬКОЇ СПОРТИВНОЇ ПРЕСИ



Название:
СИНОНІМІЯ ДІЄСЛІВ РУХУ У МОВІ ФРАНЦУЗЬКОЇ СПОРТИВНОЇ ПРЕСИ
Альтернативное Название: Синонимия глаголов ДВИЖЕНИЯ В ЯЗЫКЕ ФРАНЦУЗСКОЙ СПОРТИВНОЙ ПРЕССЫ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У першому розділі “Синонімія та контекстуальні особливості її реалізації” з’ясовуються критерії синонімічності лексичних одиниць та їх основні характеристики: межі синонімічного ряду, типи синонімічних лексичних зв’язків, варіативність синонімів, місце і роль домінанти у побудові синонімічного ряду. Досліджуються умови та можливість взаємозамінності дієслівних синонімів у різних контекстуальних ситуаціях.


У дисертації заакцентована увага на проблемі дієслівної синонімії, яка, незважаючи на свою малодослідженість, залишається однією з найбагатших у плані виражальних можливостей серед інших частин мови. Це багатство пояснюється саме гнучкістю та різноманітністю семантичної структури дієслова.


Одна з найважливіших сторін розвитку мови – це принцип економії мовних засобів, що базується на характерній суперечності між ростом понятійного багатства і необхідністю збереження легкості засвоєння елементів мовної системи, що гарантує константне функціонування мови як засобу спілкування. Мовознавці різних поколінь (М. Ф. Алефіренко, В.В.Виноградов, О.О. Потебня, Л. В. Щерба, Ш. Баллі, М. Б. Віттоз-Кануто, І. Гельме, Б.-Н. Груніг, Г. Клейбер) визнають, що якби кількісне збільшення словникових одиниць мало місце після появи кожного нового поняття, то у мові відбулося б порушення статусу-кво усієї її системи і вона втратила б загальнодоступність свого використання. Тому лексичні одиниці задля забезпечення семантичної рівноваги мови та підвищення її комунікативної чіткості виробили здатність до акумуляції у своєму змісті нових значень або їх відтінків. Відзначимо, що процес втілення у слові нового поняття відбувається у формі уявного виділення певної властивості, абстрагованої в даному понятті речі. Таким чином, домінантне значення слова створює асоціативну основу з новим поняттям. Це яскраво можна простежити на прикладі дієслова faucher, метафоричне значення якого “косити” поширилось на спортивну і, зокрема, футбольну термінологію.


Дослідження протягом понад двох тисячоліть питань синонімії свідчить про існування різних трактувань явища смислової спорідненості слів, які зводяться до визначення певної семантичної адекватності між ними. У дослідженнях 50-60-х років усі визначення синоніма завжди пов’язувались із тотожністю або близькістю значень слів. Проте незрозуміло, який потрібно ступінь близькості значень, щоб слова були синонімами. Як доводять О. І. Смирницький, В. І. Звегінцев, О. О. Ткаченко, Ж. Селлар та ін., подібність у змісті, тобто здатність слів відображати одне спільне поняття, і є тим самим ступенем близькості, за яким визначаються синоніми. Отож, за основу синонімічності слід узяти повний збіг словникових одиниць хоч би в одному із структурних елементів їх значень, наприклад: voler – voleter – planer, trotter – trottiner тощо.


Значна кількість дефініцій синонімії і синонімів спричинила наявність принципових розбіжностей та розходжень у цих визначеннях. У своїй більшості вони надто узагальнені та схематичні, що дозволяє вкладати у кожне їх слово різне розуміння, тобто одне невідоме визначається кількома. Будь-яке вживання синоніма базується, насамперед, на спільності сем і проявляється у межах одного речення за умови близького розташування слів. Проте і відмінність у значеннях не заперечує можливості взаємозамінності синонімів, хоч лексична система, як відомо, не виявляє великої потреби у дуже близьких і надто віддалених синонімах, наприклад: monter – escalader, arriver – accйder; vivre – vivoter.


Зрозуміло, що, досліджуючи основні характеристики дієслів, неможливо обійтись без уточнення термінів “значення” слова і його ”зміст” (позначуваний предмет і відомості про нього). Отже, слова можуть мати одне значення, та не однаковий сенс, не однаковий спосіб його вираження, наприклад: Вранішня зоря < Венера > Вечірня зоря. Таким чином, у нашій роботі виділено, відповідно до поглядів Е. М. Береговської, три основних критерії синонімічності лексем: поняття, значення і взаємозамінність. Однак окремо поняття, значення та взаємозамінність, через свою неточність та нечіткість у визначеннях, не можуть бути основою синонімічності. Тому, вирішуючи питання про наявність синонімічних зв’язків всередині певної групи слів, необхідно враховувати усі три критерії, особливо акцентуючи увагу на значенні слова.


Будучи малодослідженою порівняно, наприклад, з іменниковою, дієслівна синонімія характеризується значною варіативністю форм. Існування у мові однієї і тієї ж лексеми мінімум у двох різних презентаціях, що не змінюють основного лексичного значення даної одиниці, свідчить про явище варіантності. Синонімія, уподібнюючись із варіюванням, є насправді саме його межею, оскільки поняття варіант пов’язане з такими модифікаціями плану висловлювання, які не співвідносяться з відмінностями у плані змісту. Аналіз функціонування варіантів слів показує, що це надмірна категорія у мові, абсолютно тотожні елементи не потрібні їй, напр.:  je peux – je puis.


Неоднозначне розуміння проблем синонімії пояснюється ще й тим, що у певних контекстуальних умовах усі без винятку слова можуть бути синонімами. Тому необхідно розмежовувати синонімічні відносини, що склалися у системі мови, від тих, які виникають у певних контекстах. Приходячи в нове контекстуальне оточення, слово набуває нового компонента значення. Таке слово зберігає зв’язки із синонімічним рядом, з якого воно “запозичене”, і набуває нових зв’язків у новому для себе синонімічному ряді. Цей процес створює континуум, який ніколи не переривається – слова перебувають у постійному синонімічному русі: “Avec de telles extrйmitйs Ian ne nageait pas, il ramait et devenait, comme d’habitude, le premier” [S, №360, 2000].


Дослідження контекстуального вживання дієслів-синонімів вимагає уточнення контекстуального і словникового значень слова. Словникове значення завжди закріплене у мові і зафіксоване у словнику; контекстуальне ж значення виникає лише у певних ситуаціях, у тому чи іншому словесному оточенні. Тому, отримавши його, слово може вступати у синонімічні зв’язки з тими словами та виразами, з якими у словниковому значенні воно не синонімізується. Причиною переходу контекстуального значення слова у словникове є те, що контекстуальне значення служить точнішому опису того чи іншого явища. Однак перебільшення ролі контексту призводить до того, що на задній план відходить характер зв’язків між значеннями одного і того ж слова, яке не втрачає своєї самостійності у контексті, а лише ускладнюється в результаті взаємодії із значеннями інших слів.


Будь-яке пояснення тонкощів у зв’язному контексті не має рації, якщо слова чи вирази не згруповані навколо одного слова (домінанти), що виражає у найоб’єктивнішій формі спільний для всіх синонімів зміст. Так основним дієсловом синонімічного ряду monter, gravir, grimper, escalader вважається лексема monter з загальним значенням “підніматися”. Інші дієслова, виступаючи видовими термінами, лише певною мірою уточнюють процес. У подібних родо-видових зв’язках перебувають такі синонімічні дієслова руху, як: renverser – abattre – faucher, courir – galoper – sprinter, nager – crawler, flotter – naviguer – ramer тощо.


Аналізуючи вживання дієслівних лексем у різному оточенні, зауважимо, що саме контекст дає можливість прослідковувати мовну одиницю в динаміці, у мовному процесі. Поза контекстом неможливе здійснення експресивно-емоційної та когнітивної функцій мови, оскільки однозначність мовної форми можлива лише у заданих умовах.


У другому розділі “Дієслова руху як текстова домінанта спортивної преси” досліджуються семантико-стилістичні та дискурсні (контекстуальні) характеристики дієслів руху, які функціонують у мові спортивних мас-медіа. Основна увага зосереджена на їх типологічному поділі та принципах лексичної сполучуваності. Доведено, що мова спортивних ЗМІ як фактор використання, передусім, літературно-ненормативних засобів вираження, сприяє тісній взаємодії усної та письмової її форм. У результаті такої взаємодії – специфічної риси функціонування сучасної французької мови - процеси, які відбуваються у семантиці дієслівних одиниць, отримують новий імпульс для подальшого розвитку, а перенесені у письмовий текст розмовні лексичні форми та синтаксичні звороти набувають конотативних відтінків значень і, завдяки створенню довірливої атмосфери спілкування, покращують сприймання інформації читачем.


Як свідчить фактичний матеріал, новий різновид французької мови, le langage mйdiatique, є особливим способом прояву мовної дійсності. Використовуючи  нерідко спонтанне мовлення, вона виробила свою власну норму. Таким чином, спортивні друковані видання виходять за межі загальноприйнятих уявлень про те, якою повинна бути мова ЗМІ. Збільшення питомої ваги усного мовлення на сторінках спортивної преси зумовлено активізацією прагматичної та когнітивної сутностей повідомлень. Тому специфіка існування газетно-інформаційного стилю не виключає у звітах, оглядах, інтерв’ю помилок граматичного плану (vous meditez зам. vous mйdisez), ?омилок у категорії роду (une (un) emplatre), неузгодження часів Subjonctif, Imparfait, Plus-que-Parfait (“Le maоtre se rйjuissait que ses garзons fassent des progrиs” [FF, 08.11.1998]), що пояснюється, певною мірою, значним варіюванням лексичного складу французької мови та широкою синонімічністю мовних одиниць.


При розгляді особливостей реалізації лексичного значення дієслів руху у спортивному мовленні зазначимо, що труднощі у вивченні семантики дієслова полягають насамперед у специфічних характеристиках його понятійного ядра, оскільки структурі дієслова, на відміну, наприклад, від іменника, властива ширша понятійна основа, що відповідно зумовлює синтаксичну детермінованість дієслівної лексеми. Складна семантична структура та багатогранні синонімічні зв’язки якнайповніше проявляються саме у дієсловах руху.


У роботі з’ясовується сутність таких понять матеріального світу, як “рух” і “переміщення”. На основі аналізу загальнотеоретичних лінгвістичних праць Ш. Баллі, П. Робера, Р. Халліга, З.У.Блягоза, В. Г. Гака та інших учених, які безпосередньо та опосередковано здійснювали дослідження ЛСГ дієслів руху, визначено, що дієслова руху позначають будь-який рух незалежно від його характеру: фізичний, біологічний, хімічний. Протиставляючи рухові поняття “спокій”, деякі лінгвісти (Ш. Баллі, П. Робер) відносили до цієї групи дієслова, які, не передаючи переміщення як такого, означають, що суб’єкт, все ж перебуває не у статичному стані: courir, casser, vibrer, frotter, palpiter, plier, respirer, tordre, s’asseoir, s’incliner, s’accouder. Дієслова типу gigoter, balancer, cligner означають рух частин суб’єкта або об’єкта, тобто поза ними відбуватися не можуть. І, навпаки, дієслова типу aller, voler, marcher, partir, nager показують фізичний рух у просторі і, отже, становлять домінанту мови французької спортивної преси.  У їх лексичному змісті, крім загальної ідеї пересування, виражена характеристика відповідних ознак руху: темпу, способу, фази, середовища та ін. Доречно вважати, що переміщення – це зміна позиції суб’єкта у просторі, а рух – зміна позиції взагалі. Переміщення без руху неможливе, а рух без переміщення має місце, тобто термін “рух” має більш загальний характер. Тому доцільно розмежовувати ці дві категорії дієслів.


Відповідно до характеру руху в досліджуваному мікрополі дієслів руху виділяються:


1)     дієслова поступального руху; 2) дієслова коливального руху; 3) дієслова обертального руху.


З усієї кількості форм руху, що сприймаються органами відчуття, першочергово фіксуються поступальні форми. Аналіз матеріалу показав, що основними елементами дієслів поступального руху є лексеми bouger та se dйplacer. Ці дієслова характеризуються цілісністю дії, що може відбуватися як у горизонтальному, так і вертикальному напрямах. Вони можуть виступати ідентифікаторами усіх елементів даного семантичного поля, конкретизуючи при цьому своє власне значення. Рух вгору показують, зокрема, monter, lever (se), gravir, grimper, напр.: “Il levait le plus haut possible ses petites jambes, se hissait avec un effort de tout le corps…” [С, 11.04.1998]; рух униз – tomber, descendre, baisser (se), choir, abattre, terrasser : “Abattu, jetй par terre, le jeune Roumain  a savouй sa dйfaite inattendue” [E, 05.08.1996].


Особливістю дієслів коливального руху є сема ”рух без зміни місцезнаходження”. Вони передають рух на місці або в обмеженому просторі: trembler, grelotter,vibrer, frйmir, напр.: “Josй sentait ses jambes trembler, son sourir se crisper…”[E, 05.08.1996].


Клас дієслів обертального руху (tou er, rouler, tortiller, se retou er) показує рух, за якого усі точки тіла обертаються навколо певного центру – внутрішньої або зовнішньої осі обертання: “Il ne tou ait pas la tкte, ce jeune Africain regardait au loin, tout droit” [S, №363, 2000]; “Sur ce terrain meme le ballon ne roulait pas…” [FF, 03.09.1998]. У першому випадку рух здійснюється на місці, у другому – по замкнутій кривій. Дані дієслова нейтральні до середовища руху і описують будь-який вид спортивної діяльності.


 


Відомо, що у значенні дієслів обов’язково повинен бути компонент, який встановлював би їх приналежність до того чи іншого семантичного поля. Для дієслів руху – це переміщення у просторі. Тому в нашому дослідженні структура ЛСГ дієслів руху будувалася за такими основними категоріальними семами, як: 1) вказівка на суб’єкт (об’єкт) дії; 2) середовище переміщення; 3) швидкість руху; 4) спосіб руху; 5) напрям руху; 6) мета руху.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины