ДЕМОГЕОГРАФІЧНИЙ РОЗВИТОК ГІРСЬКИХ РАЙОНІВ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

Краткое содержание

У вступі висвітлено актуальність дисертаційного дослідження, визначено об’єкт і предмет праці, сформульовано мету, завдання та наукову новизну, відзначено особистий внесок здобувача у виконанні дисертаційної роботи та відображенні її результатів.

У першому розділі — “Методологія та методика демогеографічних досліджень” — розкрито погляд на поняття “демогеографічне дослідження”, відображено результати вивчення автором тих наукових праць та напрямів, які прямо чи опосередковано стосуються проблеми дослідження; визначено зміст поняття “гірський район” та спектр його проблем, висвітлені окремі стадії дослідження, що характеризуються певним набором проблем та розв’язуються за допомогою низки підходів.

Беручи до уваги різні підходи у тлумаченні демогеографії, ми використовуємо це поняття в розумінні галузевої дисципліни суспільної географії, що вивчає демогеографічну ситуацію на певній території. Її структурними підрозділами є динамічний і територіальний аспекти чисельності населення, його відтворення, природного та механічного рухів, статево-вікової структури тощо.

Демогеографія вивчає систему взаємовідносин демографічних процесів з природно-географічними та соціально-економічними факторами, які склалися на певній території. Враховуючи природні, історичні та демографічні особливості Карпатського регіону, що є дещо відмінними від інших регіонів України, ми розглядаємо три рівні у демогеографічному дослідженні: Карпатський регіон та області, що входять до його складу, формують макро- та мезорівень, а гірські райони та поселення — мікрорівень дослідження.

Аналіз особливостей гіпсометрії, крутизни схилів, кліматичних характеристик засвідчив, що гірські райони — це території, які потребують особливого підходу при дослідженні будь-якого напряму. Демогеографічні процеси в гірському адміністративному районі представлені процесами відтворення населення та їхнім впливом на розселення: динамікою чисельності населення, від якої залежить людність поселень, структура зайнятості та інше; природним рухом, що формується під впливом різних  факторів і нині визначає зміни у чисельності населення; механічним рухом, що обумовлює статево-вікову структуру та працересурсний потенціал, людність населених пунктів; статево-віковою структурою, яка визначає тип динаміки населення; впливом демографічних показників на особливості розміщення населення в гірських районах.

Поняття “демогеографічна структура” проходить через усю роботу і в нашому розумінні виражено сукупністю структурних елементів демографічного процесу досліджуваної території (народжуваністю, смертністю, природним приростом, механічним рухом тощо) та лежить в основі “синтетичного” демографічного показника, за яким здійснюється демогеографічне районування території та виділення ареалів з різним демогеографічним потенціалом. Понятійно-термінологічна система дослідження включає такі структурні складові: демо-      географічна ситуація, процеси, структура, потенціал, ареал та демогеографічне районування.

У процесі дослідження та висвітлення окремих демографічних процесів  застосовано декілька підходів, що використовуються при вивченні населення, проте розглянуто їх з позицій гірських територій. Вони виступають окремими стадіями дослідження в різній послідовності: територіально-демографічний або просторовий, історико-демографічний, типологічний, проблемний та поведінковий.

Висвітлене у першому розділі коло питань слугує поясненням того, що результати демогеографічних досліджень мають вагоме значення і можуть бути використані насамперед у комплексному плануванні економічного і соціального розвитку Карпатського регіону.

У другому розділі — “Фактори демогеографічного розвитку гірських районів Українських Карпат” проаналізовано природно- та історико-географічні, соціально-економічні фактори, які визначають основу життєдіяльності людей, їхній розвиток в умовах досліджуваної території та слугують вихідними положеннями у вивченні процесів народонаселення.

З огляду на те, що вихідною одиницею при збиранні демографічної статистичної інформації є адміністративний район, до складу гірських були віднесені райони, критеріями яких є: а) розміщення переважної території району в межах гірської частини Карпат; б) проживання понад 50% населення в населених пунктах, що мають статус гірських; в) значні абсолютні висоти розміщення населених пунктів та розчленованість території. На основі цих критеріїв до регіону дослідження віднесено 20 районів чотирьох областей: Львівської (3), Івано-Франківської (6), Чернівецької (2) та Закарпатської (9).