Автономная республика Крым на рынке рекреационных услуг (общественно-географическая оценка конкурентных позиций Крыма)

Краткое содержание

Сутність геомаркетингу і можливості його використання для суспільно-географічної оцінки конкурентних позицій регіону на ринку рекреаційних послуг

В умовах формування ринкових відносин органи державного управління потребують усебічного обґрунтування шляхів соціально-економічного розвитку територій різного ієрархічного рівня. Зростають потреби в спеціальних дослідженнях територіальної організації ринкових структур, що є суспільно-географічними утвореннями. Одним із найважливіших завдань нині є підвищення конкурентоспроможності регіонів, моделювання процесів їхнього розвитку з метою обґрунтування конструктивних рекомендацій для посилення ділової, соціальної активності та  інвестиційної привабливості.

З метою вивчення територіальних аспектів ринкоутворення у світовій практиці сформувався особливий науково-практичний напрямок – геомаркетинг, що об'єднав досягнення економічних і географічних наук. Суть геомаркетингу - виявлення тенденцій та закономірностей розвитку й функціонування різних типів територіальних ринків з використанням методів економічних, географічних і соціологічних наук. До основних тематичних напрямків геомаркетингових досліджень відносяться: аналіз існуючих та потенційних територіальних ринків (суспільно-географічне положення, місткість, попит та пропозиція, товарна і конкурентна структура, кон'юнктура), територіальна сегментація ринків, виділення районів обслуговування і торгівельних зон, вибір географічних каналів розподілу товарів і послуг, місць для розміщення підприємств тощо.

Методи геомаркетингового дослідження є особливо важливими при вивченні ринку рекреаційних послуг, враховуючи його специфіку та особливості попиту і пропозиції. З географічних позицій РРП є територією, у межах якої здійснюється взаємне функціонування продавців рекреаційних послуг і їхніх покупців з метою забезпечення рекреаційного попиту.

Попит на рекреаційні послуги досить гнучкий, залежить від  рівня доходів і цін, зазнає впливу політичних та  соціальних факторів, має сезонні коливання. Рекреаційна пропозиція натомість більш стабільна, не створює запасів, рекреаційні послуги використовуються безпосередньо за місцем їхнього виробництва.

Відмітним є значний територіальний розрив між центрами формування попиту та реалізації рекреаційного продукту. Використання геомаркетингового підходу дає можливість адекватно реагувати на зміни рекреаційного попиту, виявляти особливості ставлення споживачів до тих чи інших послуг, стимули та перешкоди, що впливають на вибір споживачів. Саме це є необхідною умовою для створення конкурентоспроможного рекреаційного ринку.

Під терміном “конкурентоспроможність” ми розуміємо здатність території залучати й утримувати стабільні рекреаційні потоки за рахунок раціонального використання сприятливих природних і соціально-економічних передумов з метою задоволення попиту населення на рекреаційні послуги й одержання прибутку.

У функціональному плані РРП є системою, у якій взаємодіють три основні суб'єкти рекреаційної діяльності – виробники рекреаційних послуг (туроператори), посередники (турагенти) та споживачі. Це відбувається завдяки  прямим (надання рекреаційних послуг, продаж рекреаційного продукту) і зворотним (фінансові потоки, інформація про задоволення рекреаційним продуктом) зв'язкам з урахуванням природних, історико-культурних, соціальних, економічних, науково-технічних, політичних та правових чинників. Центральний блок моделі РРП пов'язаний з керуючим блоком. Діяльність останнього – це ланцюг послідовних операцій від дослідження кон'юнктури рекреаційного ринку до прийняття конкретних управлінських рішень.

Алгоритм процесу дослідження конкурентних позицій території на РРП відображує певну послідовність дій, що об'єднуються у п'ять етапів (рис. 1). Суть аналізу конкурентних позицій полягає у порівняльній оцінці прямих та непрямих територій-конкурентів за визначеними групами параметрів (фізико-географічних, соціо-економгеографічних, економічних та ін.). Оскільки кожна група параметрів включає показникі, які важко зіставити, був застосований метод бальної оцінки. Механізм переходу від натуральних показників до балів для визначених груп параметрів різний. Для клімато-погодних умов використано оцінні шкали з урахуванням комфортності погод (шкала Русанова В.І.). Оцінка пейзажного різноманіття ландшафтів проводилася з використанням методу Вєдєніна Ю.А. і Філіповича Н.Т.

Для переходу від натуральних соціо-економгеографічних та економічних показників до балів використовувався такий методичний прийом. Для кожного показника було  визначено мінімальне та максимальне його значення. Різниця між ними розбивалася на 10 кратних інтервалів. Кожному з інтервалів відповідав бал від 1 до 10.