ДІЄСЛІВНІ КОНСТРУКЦІЇ У ФРАНЦУЗЬКІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ: СТРУКТУРНИЙ, СЕМАНТИЧНИЙ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТИ (на матеріалі творів А. Камю “La Peste” і “La Chute”)

Краткое содержание

Розділ 1. Проблематика сучасних синтаксичних досліджень художнього тексту. Художній текст є продуктом такої діяльності людини, як породження писемного мовлення; отже, взаємозв’язок змісту і форми синтаксичної конструкції у письмовому тексті є міцнішим, ніж в усному мовленні. Цей фактор зумовлює загальну залежність форми від змісту (і навпаки). Комунікативна мета автора здійснюється завдяки вибору належної форми. Між вибором тієї чи іншої форми і змістом авторського висловлення існує чіткий взаємозв’язок. Визначення синтаксису як домінуючого компонента породження мовлення означає, що у сферу синтаксичних досліджень має входити система словозміни. Визнаючи синтаксис операційною системою мовлення (Є.А.Реферовська), можна стверджувати, що синтаксичні конструкції входять у межі досліджень художнього тексту писемного мовлення.

Синтаксична конструкція разом з її лексичним наповненням є носієм певного змісту, який відповідає комунікативним завданням автора. Зміна синтаксичних параметрів конструкції приводить і до зміни змісту висловлювання. Відмінні одна від іншої синтаксичні форми по-різному реалізують авторські інтенції. Інакше кажучи, у творі певного автора більшість конструкцій, що належать до одного синтаксичного типу, мають містити конкретну ідею, тоді як конструкції іншого типу частіше втілюватимуть іншу ідею. Проте необхідно відзначити, що синтаксична конструкція може відтворювати певну ідею перш за все через її лексичне наповнення. Синтаксична конструкція, що належить до певного синтаксичного типу, може виражати від однієї до кількох ідей твору залежно від її лексичного наповнення. Не тільки ідея, але й розвиток тексту як дискурсу спонукає автора обрати ту чи іншу синтаксичну конструкцію.

Встановлення особливостей реалізації авторських інтенцій у межах тільки синтаксичних параметрів конструкцій може спричинювати отримання некоректних результатів. Слід також враховувати полісемію: у писемному мовленні, як і в усному, лексико-семантичні одиниці виходять за межі функціонування лише в первинному значенні. Отже, будь-яка лексична чи синтаксична одиниця має бути як інваріантною, що гарантує дешифрування та інтерпретацію, так і варіативною – для забезпечення породження нових смислів (Г.В.Колшанський). Таким чином, кореляція форми і змісту синтаксичної конструкції має розглядатися в контекстній залежності. У породженні та відтворенні змісту тексту одну з основних комунікативних функцій перебирає на себе контекст, тому з погляду реалізації авторської інтенції необхідним виявляється розгляд синтаксичних і семантичних характеристик конструкцій у зв’язку з контекстом.

Аналіз синтаксичних конструкцій художнього твору дозволяє зробити висновки щодо авторського задуму, оскільки вибір форми у породженні писемного мовлення є більш обумовленим, ніж в усному мовленні. Проте ідея чи концепція твору не може бути визначена методом тільки внутрішньосистемного синтаксичного аналізу чи лише за формальними показниками.

Під час вибору конструкції увага акцентується на правилах сполучуваності лексичних одиниць. Ці правила є мовною нормою, їх знання, а також відповідне використання входять у поняття мовної компетенції. Відступаючи від цих правил, автор висловлювання порушує й літературну норму, що може здійснюватись з певною метою.

У мовленнєво-розумовій діяльності людини виникають логічні зв’язки між концептами, відображенням яких у мові є синтаксичні конструкції. Створення загальної картини дійсності (синтез) та розкладання цілісної картини на її окремі складники (аналіз) – два напрямки породження та вибору синтаксичних конструкцій. Синтаксис певної мови визначає правила побудови таких конструкцій, які заповнюють речення блоками, що співвідносяться з семантикою (О.С.Кубрякова). Синтаксичні конструкції мають певні граматичні значення, тому можна говорити про їх номінативність. Різнорідні синтаксичні зв’язки у реченні зумовлюють неоднорідний вияв характеру номінації.

Питання закріпленості основної ролі за семантикою чи за синтаксисом під час породження висловлення викликає постійний інтерес, і його дослідження часто приводить до різних результатів (Н.С.Бурмістрова, С.Д.Кацнельсон, Г.В.Колшанський, О.С.Кубрякова, У.Чейф). Студії над синтаксисом тексту мають враховувати його семантичні особливості. Під час породження висловлення зміст виражається через синтаксичну форму і  лексичне наповнення неоднорідно.

Дієслівні синтаксичні конструкції є основними складниками формування висловлювання (Л.Теньєр). Превалювання тих, а не інших валентних властивостей дієслів у стилі окремого автора визначається багатьма факторами, зокрема періодом творчості, жанром, нарешті, літературною течією. Виявляється можливим стверджувати, що належність окремого автора до тієї чи іншої літературної течії (а тим більше, якщо його твори претендують на вираження певних філософських ідей) зумовлює закономірності використання синтаксичних конструкцій залежно від намірів автора втілити в них свою ідею.

Екзистенціалізм є однією з найпоширеніших світових філософських теорій, категорії якої дістають своє вираження у писемному мовленні художніх творів. Дієслівні конструкції творів А.Камю у їхній сукупності виступають носіями однієї чи кількох авторських ідей, або є складниками втілення таких ідей. Аналіз синтаксичних конструкцій французької мови в комунікативному аспекті мовлення такого автора, як А.Камю, з погляду реалізації авторських інтенцій розкриває сутність функціонування системи синтаксису в цілому.

Розділ 2. Синтаксична типологія дієслівних конструкцій у творах А.Камю “La Peste” і “La Chute”. У літературних творах французьких письменників синтаксичні конструкції французької мови мають більшу варіативність, ніж в усному мовленні. Дієслівні конструкції є найпоширенішими і найбільш розгалуженими за формою, оскільки більшість французьких речень писемного літературного мовлення мають у складі як підмет, так і присудок. Дієслово як присудок є полівалентною одиницею. У писемному мовленні виділяються п’ять найуживаніших типів конструкцій:

1.    Дієслівно-іменні конструкції, наприклад: [V]+[N] – le fléau implacable battra le blй humain (La Peste, 173).

2.    Дієслівно-прийменниково-іменні конструкції, наприклад: [V]+prép.+[N] – les pauvres ne vont pas dans les districts luxueux (La Chute, 147).

3.    Дієслівно-прислівникові конструкції, наприклад: [V]+[Adv.] – je ne m’accuse pas grossiиrement (La Chute, 147).

4.    Суто дієслівні конструкції, наприклад: [V]+[I] – le petit corps se laissait dйvorer par l'infеction (La Peste, 258).

5.    Нексусні конструкції, наприклад: [V]+[N+I] – vous n'avez jamais vu un cancйreux mourir d'un accident d'automobile (La Peste, 244).

Виділяється також конструкція [V]+[Adj.], але вона є низькочастотною, тому ми не досліджуємо її серед синтаксичних типів, проте обов’язково розглядаємо у разі її наявності у ланцюжках.

Поряд із зазначеними типами необхідно звернути увагу на однорідні предикати, наприклад: [V], [V], [V] – ces йtranges crйatures qui mouraient pour de l'argent et se dйsespйraient pour la perte d'une "situation" ou se sacrifiaient avec de grands airs pour la prospйritй de leur famille (La Chute, 92) Конструкцією з однорідними предикатами вважається одиниця з більш ніж одним предикативним блоком.

Зазначені конструкції є найуживанішими й у мовленні А.Камю. Проте такі фактори, як мовні уподобання, висловлювана ідея, тип тексту тощо, зумовлюють вищу частоту конструкцій одного певного типу, ніж іншого, в межах одного твору. Письменник, визначаючи особисту позицію щодо ознак предметів чи явищ дійсності, за допомогою синтаксичних зв’язків висловлює опосередковано своє ставлення до того, що ним описується.

У повісті “La Chute” і в романі “La Peste” дієслівно-іменні конструкції V+N (30,2 % від загальної кількості 10511 конструкцій в романі і 29,9 % від загальної кількості 3857 конструкцій у повісті) і дієслівно-прийменниково-іменні конструкції V+prép.+N (відповідно 30,1 % в романі і 30,0 % в повісті) є більш частотними, ніж конструкції інших типів.

Досліджені синтаксичні типи відзначаються такими характеристиками:

Дієслівно-іменні конструкції. Серед субстантивів, які приєднуються до дієслова, є такі: іменники з детермінантами або без них (у тому числі власні імена) чи прикметники, які виконують функції іменника в конструкції; два і більше однорідні іменники (субстантивовані прикметники) з детермінантами або без них; два і більше іменники (з детермінантами або без них), один із яких безпосередньо керується дієсловом, інші – залежні від першого іменника. Будь-який з іменників може мати при собі означення – прикметники, які частіше стоять у постпозиції до іменника. Було виявлено конструкції, де місце іменника посідають займенники. Семантична класифікація іменників дуже різноманітна, і тому ми розглядаємо її окремо.

Дієслівно-прийменниково-іменні конструкції. Субстантиви, що вживаються в цих конструкціях, граматично характеризуються так само, як і субстантиви, що зустрічаються в дієслівно-іменних конструкціях. Ці субстантиви вживаються з прийменниками, якими вони приєднуються до дієслів з двох причин: 1) певні дієслова не можуть вживатися без прийменників перед іменниками; 2) хоч для деяких дієслів ця конструкція є факультативною, але автор використовує її для повнішого вираження своєї думки. Певні прийменниково-іменні частини конструкцій виконують функції додатків і обставин часу, місця, причини, способу дії.

Дієслівно-прислівникові конструкції. Прислівники в цих конструкціях приєднуються до дієслова безпосередньо, а також за допомогою прийменника, що пояснюється тим, що прийменник може входити до складу адвербіального словосполучення. В обох творах у постпозиції використовуються прислівники у двох випадках: 1) коли вони створюються за допомогою суфікса -ment, який має у своєму семному складі поняття сприйняття людиною дійсності крізь власну екзистенцію, а також є елементом визначення (за допомогою інших логічних категорій) уявлень людини про характер обставин навколишнього світу (на що вказує безпосереднє значення суфікса); 2) коли вони утворюються від іменників (тобто коли іменники входять до складу адвербіальних словосполучень або приєднуються до дієслова за допомогою прийменника), прикметників, займенників, у словосполученні з прийменниками, не змінюючи своєї форми. Ці прислівники виражають просторові характеристики, деякі часові характеристики, певний час по відношенню до моменту мовлення.

У дієслівно-прислівникових конструкціях вживаються переважно прислівники з оціночно-суб’єктивною характеристикою дії (приблизно 27% дієслівно-прислівникових конструкцій у романі і 29% аналогічних конструкцій у повісті).

Суто дієслівні конструкції. У романі “La Peste” і в повісті “La Chute” абсолютна перевага вживання закріплена за конструкціями з модальними дієсловами. Другими за вживаністю є фінітно/нефінітні дієслова, які вказують на початок чи кінець дії і за своїм значенням часто вимагають вживання другого дієслова, наприклад: continuer, cesser, finir, se mettre, laisser. В основному, ці дієслова не виконують функцій носіїв головного змісту, а лише характеризують певним чином дію, виражену, як правило, другим дієсловом, яке може приєднуватися безпосередньо або за допомогою прийменників.

Нексусні конструкції. Граматичні характеристики іменників між першим і другим дієсловами є ідентичними до граматичних характеристик іменників дієслівно-іменних і дієслівно-прийменниково-іменних конструкцій. На відміну від суто дієслівних конструкцій у нексусних конструкціях спостерігається інший характер зв’язку: друге дієслово нексусної конструкції не може розглядатися окремо від іменника, з яким воно становить єдине ціле. Вилучення іменного блоку з нексусних конструкцій може призвести до втрати первісного змісту. Наприклад, якщо з конструкції: nos concitoyens avaient apparemment du mal а comprendre (La Peste, 160) видалити du mal, вона стає літературно ненормативною.

Однорідні предикати. Більшість конструкцій цього типу характеризується повторами дієслова в особовій формі, як, наприклад у ланцюжку: des йpouses lui prenaient le poignet et hurlaient (La Peste, 242). Спостерігаються також інфінітивні різновиди повторів: passer des jou йes dans l'antichambre d'un dentiste, sur une chaise inconfortable; vivre а son balcon le dimanche aprиs-midi; йcouter des confйrences dans une langue qu'on ne comprends pas, choisir les itinйraires de chemin de fer les plus longs et les moins commodes et voyager debout naturellement; faire la queu au guichets de spectacles et ne pas prendre sa place, etc., etc.... (La Peste, 122).

Дієслова у творах А.Камю “La Chute” і “La Peste” функціонують у часових формах відповідно до граматичних правил використання тих чи інших форм у французькій мові. Марсель Коен вказує на те, що А.Камю використовує частіше  часові форми Passé simple, Passй antйrieur і Subjonctif. Дані, отримані в ході нашого дослідження, свідчать про інші результати: пріоритетними є часові форми Passé simple та Imparfait індикатива в романі й Imparfait та Présent у повісті.

Порівняння кількісних характеристик дієслівних конструкцій показало, що тенденції у їхньому вживанні в обох творах є однаковими. Фактично показники є тотожними за частотою в однотипних конструкціях обох творів, а саме:

1.    Дієслівно-іменні конструкції – 29,9% (повість “La Chute”) і  30,2% (роман “La Peste”);

2.    Дієслівно-прийменниково-іменні конструкції – 30,0% (повість “La Chute”) і 31,0% (роман “La Peste”);

3.    Дієслівно-прислівникові конструкції – 17,9% (повість “La Chute”) і 14,7% (роман “La Peste”);

4.    Суто дієслівні конструкції – 15,0% (повість “La Chute”) і 15,4% (роман “La Peste”);

5.    Нексусні конструкції – 3,5% (повість “La Chute”) і 4,0% (роман “La Peste”);

В однорідних предикатах відзначено розбіжність – 3,7% (повість “La Chute”) і 4,8% (роман “La Peste”). Таким чином, відносна різниця становить 21%.

Найуживанішими дієсловами в обох творах виявляються такі неповнозначні дієслова, як avoir, falloir, faire, pouvoir. Зіставлення частоти дієслів в особових формах дозволило констатувати, що письменник надає перевагу тим самим одиницям як у романі “La Peste” (avoir – 477 разів, falloir – 326, (se)faire – 246, pouvoir – 157), так і в повісті “La Chute”(avoir – 198 разів, falloir – 99, (se)faire – 80, pouvoir – 62).

Вживання однотипних конструкцій (у процентному вираженні) в романі “La Peste” відповідає аналогічним показникам повісті “La Chute”. Отже, незалежно від жанру твору синтаксична стилістика писемного мовлення А.Камю майже не варіюється. Авторські екзистенціалістські ідеї, виражені в різножанрових творах письменника, не вносять значних змін в особливості використання тих чи інших типів синтаксичних конструкцій.

Розділ 3. Функціонування синтаксичних конструкцій у романі “La Peste” і повісті “La Chute”. Результати дослідження підтверджують думку про те, що дієслівно-іменні, дієслівно-прийменниково-іменні, дієслівно-прислівникові, суто дієслівні, нексусні конструкції й однорідні предикати як роману “La Peste”, так і повісті “La Chute”, виражають певні ідеї залежно від форми конструкції, завдяки відповідному лексичному наповненню. Для виявлення особливостей вираження авторських ідей в конструкціях доцільним є розгляд ланцюжків дієслівних зв’язків у тексті. Найуживаніші ланцюжки конструкцій в обох творах мають однакові синтаксичні характеристики. Порушення правил лексичної сполучуваності в досліджених ланцюжках не спостерігається.

Більшість ланцюжків з дієслівно-іменними конструкціями в романі “La Peste” (приблизно 57% від загальної кількості ланцюжків з дієслівно-іменними конструкціями) виражають ідеї вищої сили або перебування у безвихідній ситуації й абсурдності людського існування, як у прикладі: leur malheur avait du bon (La Peste, 159). Ці ідеї в основному реалізуються в конструкціях значенням іменників, рідше прийомом персоніфікації й часовими формами дієслова. Вживання форми Indicatif Imparfait слугує допоміжним засобом введення ідеї тривалого впливу несприятливих обставин на людину або на колектив персонажів. У конструкціях з модальними дієсловами, а також з дієсловами семантичного поля (у подальшому – СП) конкретної дії, процесів та станів наявна в основному ідея абсурдності людського існування, наприклад: il n'avait pas voulu la peste (La Peste 222). У групі ланцюжків з дієсловами СП почуттів, відчуттів і бажань часто проявляється ідея існування поруч “іншого”, яка також передається й одночленними ланцюжками з дієсловами СП конкретної дії, процесів та станів, мовного спілкування, почуттів, відчуттів і бажань, як у конструкції: pardonnez-moi ce dйrangement (La Peste, 111) У групі ланцюжків з дієсловами СП психічної діяльності втілюється ідея домінування вищої сили над людиною і мікроідея сподівання останньої на кращу долю. Під мікроідеєю ми розуміємо таку неосновну ідею, яка проявляється у тексті менш інтенсивно, ніж центральна ідея, і є складовою останньої або її наслідком. Ланцюжки з дієсловами СП сприйняття й пізнання здебільшого виражають ідею сприйняття й оцінки дійсності крізь власну екзистенцію.

Як і в романі “La Peste”, у повісті “La Chute” ланцюжки дієслівно-іменних конструкцій виражають основні ідеї твору. Ідеї самозвинувачення та самовигнання переважно відображаються у ланцюжках з дієсловами СП конкретної дії, процесів та станів, як у конструкції: je prenais plaisir а la vie et а ma propre exсellence (La Chute, 29), тоді як ланцюжки з модальними дієсловами і СП почуттів, відчуттів і бажань покликані виражати ідею існування “іншого”. На відміну від аналогічної групи роману “La Peste” ланцюжки з дієсловами СП мовного спілкування у повісті рідко втілюють ідею існування “іншого”, яка представлена у повісті “La Chute” ланцюжками з дієсловами СП сприйняття. Основні ідеї повісті: визнання власної провини, засудження, усамітнення – спостерігаються практично в усіх групах ланцюжків дієслівно-іменних конструкцій. В обох творах найуживанішою іменною конструкцією є ланцюжок зі схемою: [V]+dét.+[N] (іменник детермінується означеним артиклем або присвійним займенником) з повнозначними дієсловами (43,5% від загальної кількості ланцюжків з дієслівно-іменними конструкціями в романі і 45,8% у повісті). У більшості таких ланцюжків дієслівно-іменних конструкцій “La Peste” втілюються ідеї перебування в безвихідному становищі та домінування несприятливих обставин над людиною; в аналогічних ланцюжках повісті “La Chute” виражаються ідеї визнання власної провини, засудження та ототожнення характерів читача й оповідача.

У ланцюжках дієслівно-прийменниково-іменних конструкцій ідеї твору “La Peste” виявляються менш концентровано, ніж в ланцюжках дієслівно-іменних конструкцій. У надфразних єдностях, у яких є речення з такими ланцюжками, ідеї втілюються рідше, ніж в ланцюжках інших типів. Таким чином, серед ланцюжків дієслівно-прийменниково-іменних конструкцій неможливо виділити домінуючі з погляду вираження авторських ідей. Майже в усіх групах виявляються ідеї домінування вищої сили, страждання і перебування в безвихідній ситуації. На відміну від роману “La Peste” ланцюжки дієслівно-прийменниково-іменних конструкцій в повісті “La Chute” чіткіше відображають ідеї твору. Для вираження всіх філософських ідей твору основними є конструкції з дієсловами СП конкретної дії, процесів та станів. Дієслівно-прийменниково-іменні конструкції зі схемою [V]+prép.+dйt.+[N] (іменник детермінується означеним артиклем чи присвійним займенником) є найуживанішими в обох творах. 22,1% від загальної кількості ланцюжків з дієслівно-прийменниково-іменними конструкціями в романі і 26,6% у повісті). Ланцюжки з цими конструкціями в романі “La Peste” в основному розгортають ідеї перебування в безвихідній ситуації (замкненому просторі) та абсурдності існування, а в повісті “La Chute” ці ланцюжки містять ідеї усамітнення,  засудження (самозасудження) та вигнання, наприклад: les canaux concentriques d'Amsterdam ressemblent aux cercles de l'enfer (La Chute, 18).

У романі “La Peste” ланцюжки з дієслівно-прислівниковими конструкціями вживаються в основному у фрагментах з ідеями домінування вищої сили над людиною, ідеєю абсурдності людського існування. Зазначені ідеї відображаються в ланцюжках з дієсловами усіх СП. Для конструкцій з дієсловами СП почуттів, відчуттів і бажань, а також СП мовного спілкування характерна ідея страждання від дії несприятливих обставин, як у конструкції: la fiиvre reflua visiblement (La Peste, 314). Ідея існування “іншого” та мікроідея страждання від розлуки з близькими притаманна ланцюжкам з дієсловами СП руху і переміщення. В аналогічних ланцюжках з дієсловами СП сприйняття і пізнання виявляється ідея сприйняття дійсності крізь власну екзистенцію. В ланцюжках з дієсловами усіх СП повісті “La Chute” розгортаються центральні ідеї звинувачення й засудження (самозвинувачення і самозасудження), наприклад: je l'avoue humblement (La Chute, 33). Отже, ланцюжки з дієслівно-прислівниковими конструкціями у повісті “La Chute” слугують в основному для вираження цих двох ідей. Для ланцюжків дієслівно-прислівникових конструкцій найуживанішими є конструкції зі схемою: [V]+[Adv.] з повнозначними дієсловами і з прислівниками оціночно-суб’єктивної характеристики. Приблизно 21% дієслівно-прислівникових конструкцій вживається в романі й 19% аналогічних конструкцій – у повісті. Одиниці з цією схемою у романі “La Peste” розгортають ідею домінування вищої сили, а у повісті “La Chute” – ідеї вигнання та усамітнення.

Ланцюжки суто дієслівних конструкцій роману “La Peste” з дієсловами СП конкретної дії, процесів та станів функціонують для вираження ідеї існування поруч “іншого”, перебування персонажів у безвихідному становищі й під впливом несприятливих обставин, наприклад: La Peste fait alors tomber а genoux (La Peste, 173). Мікроідея боротьби з вищою силою та ідея домінування вищої сили притаманна ланцюжкам з модальними дієсловами, наприклад: се qu'il fallait pour lutter (La Peste, 202). Одиниці з дієсловами СП почуттів, відчуттів і бажань, СП психічної діяльності і СП сприйняття і пізнання втілюють ідею сприйняття світу крізь власну екзистенцію. Основною для ланцюжків з дієсловами СП мовного спілкування є ідея існування “іншого”. В аналогічних ланцюжках з модальними дієсловами, і інфінітивами СП почуттів, відчуттів і бажань, а також психічної діяльності у повісті “La Chute” здебільшого проявляється ідея самозвинувачення, як у таких ланцюжку: il fallait s’accabler soi-mкme pour avoir le droit de juger les autres (La Chute, 146). Ідея сприйняття світу крізь власну екзистенцію широко представлена в усіх групах ланцюжків суто дієслівних конструкцій повісті “La Chute”. Основними в ланцюжках із суто дієслівними конструкціями є одиниці виражені схемами – [V]+[I] з неповнозначними дієсловами в особовій формі і повнозначними дієсловами в інфінітиві (27,2% суто дієслівних конструкцій вживається в романі й 24,7% аналогічних конструкцій – у повісті). Спільною ідеєю в цих ланцюжках для роману “La Peste” і повісті “La Chute” є ідея існування “іншого”. Крім неї, у романі “La Peste” у суто дієслівних конструкціях наявна основна ідея – домінування вищої сили, наприклад: Tout ce que l’homme pouvait gagner au jeu de La Peste et de la vie, c’йtait la connaissance et la mйmoire […] Tarrou appelait gagner la partie! (La Peste, 316). Як і в романі “La Peste”, у повісті “La Chute” у конструкціях цього типу проявляється центральна ідея твору – засудження (самозасудження).

Ідеї домінування вищої сили над людьми, перебування персонажів у безвихідній ситуації, а також мікроідея протистояння людини несприятливим обставинам характерні для нексусних конструкцій “La Peste”. Конструкціям цього типу в повісті “La Chute” притаманне втілення ширшого спектра (порівняно з романом) основних ідей: засудження, існування “іншого”, ототожнення читача й оповідача, пророцтва, визнання власної провини, сповіді, усамітненості, а також релігійної теми, наприклад: il nous faudrait la patience d'atteindre le jugement de ier (La Chute, 89). Найуживаніші нексусні конструкції формально виражаються схемою – [V]+prép.+[N+prйp.+I] – з повнозначними дієсловами (приблизно 36% у романі і 32,2% у повісті). Цим конструкціям роману “La Peste” притаманні ідеї перебування у безвихідному становищі та домінування вищої сили над людиною. Аналогічні конструкції повісті “La Chute” є засобом вираження ідеї засудження і ототожнення читача та оповідача.

Однорідні предикати обох творів відображають усі виявлені ідеї, але ступінь їхнього вираження відрізняється від п’яти досліджених синтаксичних типів: у кожному ланцюжку з однорідними предикатами ідеї виявляються більш концентровано, ніж в дієслівно-іменних, дієслівно-прийменниково-іменних, дієслівно-прислівникових, суто дієслівних, нексусних конструкціях, що певним чином зумовлено вживанням кількох дієслівних ядер. Для роману “La Peste” і повісті “La Chute” характерним є відображення в ланцюжках зі схемою [V]+(рrép.)[N], [V] ідей домінування вищої сили та перебування у безвихідній ситуації, як у прикладі: la peste mettait les gardes aux portes et dйtou ait les navires (La Peste, 160), la richesse soustrait au jugement immйdiat; vous retire dе la foule du mйtro pour vous enfermer dans une carrosse nickelйe, vous isole dans de vastes parcs gardйs, des wagons-lits, des cabines de luxe (La Chute). Ланцюжки з цією схемою зустрічаються у 54,2% ланцюжків однорідних предикатів у романі “La Peste”. Аналогічна цифра для повісті “La Chute” складає 30,0%, що пояснюється загальною відносною різницею в 21% у вживанні однорідних предикатів.

Проведене дослідження показало, що втілення ідей творів А.Камю в ланцюжках має неоднорідний характер. Слід відзначити, що синтаксична конструкція не може самостійно реалізувати авторські інтенції. Було виявлено, що лексичне наповнення і контекст надфразної єдності більшою мірою, ніж окремі конструкції є засобом вираження певного смислу.

Висновки

У дієслівних конструкцій встановлених п’яти основних типів у романі “La Peste” і повісті “La Chute” Альбера Камю, а також у ланцюжках з однорідними предикатами в основному виражаються характерні ідеї екзистенціалізму (інколи змінені), що розвиваються письменником відповідно до його власних життєвих переконань.

В аналізованих творах А.Камю класифікація дієслівних конструкцій за формальними показниками і порівняння частот дієслівних конструкцій свідчать, що частоти збігаються в дієслівно-іменних, дієслівно-прийменниково-іменних, дієслівно-прислівникових, суто дієслівних і нексусних конструкціях. Проте різниця у вживанні ланцюжків з однорідними предикатами значна.

Під час здійснення зіставної характеристики ланцюжків у романі “La Peste” і повісті “La Chute” було виявлено, що найскладніші ланцюжки з конструкціями будь-яких типів зустрічаються у тексті тільки один раз, а ланцюжки з простими схемами проявляють тенденцію до повторюваності. Чим складніший ланцюжок, тим рідше він вживається автором, а найуживаніші ланцюжки є синтаксично ідентичними. Абсолютна більшість конструкцій з дієсловами СП конкретної дії є загальною рисою для конструкцій будь-якого типу в обох творах (крім суто дієслівних конструкцій).

Визначення наявності вираження авторських інтенцій через дієслівні конструкції і кількісний аналіз цих одиниць показали, що ланцюжки дієслівно-іменних, дієслівно-прийменниково-іменних, дієслівно-прислівникових, суто дієслівних, нексусних конструкцій і однорідних предикатів роману “La Peste” А.Камю виражають через лексичне наповнення і семантику дієслів ідеї домінування вищої сили, абсурду, існування “іншого”, підпорядкування людини вищій силі, пізнання світу крізь власну екзистенцію, страждання від впливу несприятливих обставин, перебування в замкненому просторі, релігійної теми. Аналогічні ланцюжки у повісті “La Chute”, у свою чергу, вживаються як елементи ідей вигнання, визнання власної провини й вини усього людства, сповіді, ув’язнення, дзеркального відображення характерів головного персонажа і читача, самотності, пророцтва, релігійної теми. Крім зазначених ідей, у таких конструкціях обох творів розгортається ряд мікроідей (як, наприклад, страждання від розлуки з близькими, протистояння хворобі), які розвиваються з основних ідей. Виявлений різний ступінь закріпленості ідей за типами синтаксичних конструкцій підтверджують гіпотезу про те, що конструкції, які належать до одного типу, виражають певні ідеї з більшою інтенсивністю, ніж конструкції іншого типу.

Комплексне дослідження конструкцій і визначення СП дієслів продемонструвало, що семантико-синтаксична стилістика мовлення А.Камю у романі “La Peste” і в повісті “La Chute” незалежно від жанру твору значно не варіюється. Таким чином, ні загальні синтаксичні характеристики текстів творів, ні авторський ідіолект не змінюються.

Синтаксична форма впливає на реалізацію авторських інтенцій у художньому прозовому тексті творів екзистенціалістського напряму через лексичне наповнення конструкції. Встановлені особливості розгортання синтаксичних конструкцій і використані часові форми дієслів дозволили отримати певні свідчення про організацію думки автора висловлювання. Авторський вибір синтаксичних засобів вивчався у руслі досліджень тексту, враховуючи такі складники концептуальної картини світу, як система життєвих настанов, позицій автора тощо.

Здійснена робота має перспективи подальшого розвитку в наступних напрямках: синтаксичні дослідження текстів європейського екзистенціалістського роману в руслі теорії тексту та у дослідженнях картин світу; вивчення проблем кореляції синтаксису й семантики франкомовного тексту; дослідження дієслівних конструкцій французької мови у творах різних жанрів; дослідження синтаксичних характеристик французького дієслова і закономірностей функціонування дієслівного словосполучення в текстах різних стилів.