ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ВЗАЄМОРОЗВИТОК СІЛЬСЬКИХ ТА МІСЬКИХ МІСЦЕВОСТЕЙ МЕЛІТОПОЛЬСЬКОГО СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО РЕГІОНУ (МЕТОДИКА ТА АНАЛІЗ)

Краткое содержание

В першому розділі “Теоретичні основи, методологія та методика дослідження” проводиться огляд теоретичного матеріалу та аналіз термінів, покладених в основу дисертаційного дослідження. Центральним поняттям є спільність міської та сільської місцевості – історично сформованих природно-соціо-економічних територіальних спільностей, що отримали розвиток в межах певної території, характеризуються специфічною функціональною структурою і знаходяться в постійному взаєморозвитку.

В основу дослідження покладено функціональний взаєморозвиток спільності міської та сільської місцевості (ММ та СМ). Під функцією будь-якого об’єкту найчастіше розуміється зовнішній прояв його властивостей у системі відносин або по відношенню до системи в цілому. В узагальненому вигляді функції ММ та СМ полягають у виробництві певної продукції, наданні матеріальних благ і послуг, здійсненні адміністративного та економічного управління територією, забезпеченні нормальних умов життєдіяльності та відтворення населення. Реалізація функцій відбувається у взаємодії з природним і соціальним середовищем у межах даної території на основі правових, економічних та соціальних відносин, створених суспільством.

Рівень розвитку і збалансованість взаємозв’язків між окремими складовими, що виконують різні функції в процесі системоутворення, визначають особливості елементарної одиниці системи, її роль у формуванні і розвитку систем вищого порядку. Загальновизнаною є уява про ієрархічну будову всіх територіальних спільностей, у тому числі міських і сільських місцевостей. Спільності нижчого ієрархічного рівня взаємозв’язані з елементами спільностей вищого рівня.

Спільність міських та сільських місцевостей суспільно-географічного регіону, що прийнята нами як елементарна одиниця територіальної структури на даному рівні досліджень – це багатофункціональна система. Саме на цьому рівні здійснюється планування, розвиток і управління розвитком основних функцій – виробничої, демографічної, рекреаційної, історико-культурної, природоохоронної та управлінської.

Виробнича функція є головною для ММ та СМ. Специфіка її в СМ в тому, що її розвиток задовольняє потреби суспільства в різноманітній сільськогосподарській продукції та сировині для розвитку легкої і харчової галузей промисловості. Реалізація виробничої функції здійснюється через функціонування промислових і сільськогосподарських підприємств і пов’язана з використанням мінеральних, земельних, агрокліматичних, водних, лісових та інших ресурсів. Головними завданнями у вивченні виробничої функції є системно-структурний аналіз територіальних відмін сучасного рівня та ефективності розвитку галузей промисловості та сільського господарства, територіальних форм їх організації, обґрунтування напрямів і шляхів удосконалення функціонально-територіальної структури.

Вивчення демографічної функції ММ та СМ пов’язано з традиційно більш високою народжуваністю на селі, що забезпечувало в основному природний приріст населення в цілому та приріст трудових ресурсів у ММ. Проте, в останні десятиріччя швидкі темпи урбанізації, складна соціальна та екологічна ситуація в багатьох регіонах призвели до втрати сільською місцевістю специфічності та зовнішньої спрямованості цієї функції, насамперед за рахунок зниження народжуваності. Серед великої кількості завдань, що пов’язані з дослідженням розвитку демографічної функції в міській та сільській місцевостях першочерговим є вивчення загальної демографічної ситуації (динаміка загальної чисельності сільського населення, його вікова та статева структура, кількості та структури трудових ресурсів). Після аналізу окремих найважливіших демографічних показників (народжуваність, смертність, захворюваність, тривалість життя та інших) з’ясовуються причини, що визначили сучасний стан розвитку цієї функції. Така інформація є необхідною для визначення та планування найбільш оптимальних рівнів розвитку інших функцій і передусім виробничої.

Природоохоронна функція є важливою і специфічною функцією СМ, виконання її в межах сільської місцевості дає змогу забезпечити екологічну рівновагу між природним середовищем та суспільством, пов’язану з відновленням певних елементів сучасних природно-антропогенних ландшафтів. Це знаходить своє відображення у поширенні природоохоронних видів діяльності, закріпленні за певними територіями відновних функцій шляхом організації заповідників, заказників, національних парків тощо. Рівень розвитку природоохоронної функції визначається обсягами та значимістю природоохоронних заходів, що здійснюються в межах досліджуваної території, їх частки від необхідних обсягів природоохоронних заходів.

Процеси урбанізації, підвищення інтенсивності життя, ускладнення екологічної ситуації в містах сприяють розвитку нової функції СМ – рекреаційної. В сільській місцевості знаходяться більша частина дитячих оздоровчих таборів, пансіонатів, будинків відпочинку тощо. Розвиток рекреаційної функції в СМ у поєднанні із рекреаційними об’єктами міст сприятиме розвитку в перспективі рекреаційної галузі народного господарства.

Сільська місцевість має значні потенційні можливості для реалізації рекреаційної функції. По-перше, її розвиток дає змогу максимально збалансувати адаптивну та естетичну форми взаємовідносин людини і природного середовища. По-друге, СМ відчуває значні міграції із села в місто, що дає змогу вивільнити певну кількість земель та житлового фонду, який міг би стати “другим житлом” для населення міста (що дістало широке поширення за кордоном). Рекреаційна діяльність є настільки багатогранною, що її реалізація може бути можливою в усіх типах СМ і є одним із чинників багатофункціонального їх розвитку.

Історико-культурна функція міської та сільської місцевостей полягає у збереженні та розвитку традиційної багатовікової матеріальної і духовної культури народу, його окремих територіальних і етнічних груп, в охороні пам’яток історії, культури та окремих їх елементів. З метою відродження національних традицій особливого значення необхідно надати історико-географічному дослідженню сільської місцевості. Одним із аспектів такого дослідження є виявлення та аналіз етапів формування історичної основи сучасної мережі населених пунктів. Вивчення історико-географічних відмінностей розвитку окремих територій з метою відновлення історико-культурних цінностей на основі дослідження етапів їх господарського освоєння та заселення може бути використаним для подальших тематичних досліджень (археологічних, етнографічних, лінгвістичних, архітектурних тощо), а також для реалізації провідних функцій, насамперед, рекреаційної.

Особливого значення для комплексної суспільно-географічної оцінки міських та сільських місцевостей має аналіз управлінської функції. Відомі форми управління різними видами діяльності міських та сільських жителів не завжди забезпечують їх ефективний розвиток. На сучасному етапі, передусім, це стосується реалізації агровиробничої функції. Вона виконується комплексом галузей, органічно пов’язаних між собою технологічними процесами, але за управлінськими та розподільчими функціями роздрібнених між окремими відомствами. У зв’язку з цим, суспільно-географічні дослідження мають бути спрямовані на пошуки найоптимальніших форм управління агропромисловим комплексом як головним елементом господарської структури досліджуваної природно-соціо-економічної територіальної спільності, з іншого – на пошуки управлінської структури території в цілому, яка б регулювала рівень розвитку функціонально-територіальної структури та взаємовідносини між міськими та сільськими територіями.

В другому розділі “Фактори, що впливають на взаємо розвиток міських і сільських місцевостей мелітопольського суспільно-географічного регіону” проводиться аналіз та оцінка чинників, що впливають на взаєморозвиток міських та сільських місцевостей і формування їх функціонально-територіальних структур на потязі десяти років. Отримані результати  дають змогу стверджувати, що на різних етапах розвитку ММ та СМ Мелітопольського суспільно-географічного регіону роль і значимість окремих чинників була різною. На перших етапах головними були природні умови та ресурси, на сучасному – все більшого значення набувають економічні, екологічні, соціальні та інші чинники.

Покомпонентна оцінка природних умов за системою кількісних показників, які розкривають якісну  їх характеристику, дала змогу дійти висновку, що природні умови території регіону сприятливі для інтенсивного, багатофункціонального розвитку ММ та СМ.

Рівнинний рельєф (більшість території має кут нахилу до 5%), сприятливі кліматичні умови (сума активних температур коливається від 3200 до 3500⁰С, безморозний період – 190 днів, кількість опадів 400-450 мм/рік, зими малосніжні, літо сухе і спекотне), родючі чорноземні ґрунти, різноманітний рослинний і тваринний світ сприятливо відбилися на рівномірності господарського освоєння, особливостях спеціалізації аграрного виробництва, рівномірності заселення території регіону.

Дещо лімітуючими факторами, що впливають на розвиток територій регіону, є засухи, суховії, пилові бурі, розвиток ерозійних процесів тощо.

Аналіз забезпеченості території регіону природно-ресурсним потенціалом (ПРП) дав змогу встановити, що найбільш забезпеченими сумарним потенціалом ПРП є Токмакський, Михайлівський та Веселівський райони, найменш забезпечені – Якимівський та Приазовський райони. Найбільш забезпечений мінеральними ресурсами Токмакський район, водними – Веселівський та Михайлівський, рекреаційними – Якимівський та Приазовський.

Соціально-економічні фактори теж сприятливо впливають як на багатофункціональний розвиток регіону в цілому, так і на взаєморозвиток міських та сільських місцевостей.

Серед соціально-економічних факторів, що найбільш суттєво впливають на особливості розвитку спільності “міська-сільська місцевість”, є населення та особливості його розселення. Загальна чисельність населення в регіоні у 2001 р. складала 426,8 тис.чол., які розселяються в 311 населених пунктах. За останні десять років загальна чисельність населення зменшилася на 4,1%,– в 1990 р. вона в мікро регіоні проживало 444,3 тис.чол.

Міське населення в регіоні складає 65,1%, сільське, відповідно, 34,9%. За досліджуваний період міське і сільське населення скоротилося приблизно на 4%. Територія регіону заселена більш-менш рівномірно. Середня густота населення складає 46,4 чол./км² територій. Винятком є Мелітопольський район, в межах якого густота населення складає 123,3 чол./км². Основним центром тяжіння в регіоні є м. Мелітополь, чисельність населення якого склала в 2001 році 167,0 тис.чол.

Кількість населених пунктів в регіоні в середньому складає 3,4 на 100 км², найменша кількість населених пунктів у Якимівському  (2,5) та Приазовському  (2,8) районах, а найвища у Михайлівському (4,6) та Токмацькому (4,1) районах.

Регіон має добре розвинуту транспортну мережу. Через його територію проходять залізниці державного значення, добре розвинута мережа автошляхів з твердим покриттям, що у поєднанні з іншими факторами сприятливо впливає на інтенсивність та структуру взаємозв’язків між міською і сільською місцевостями. Основними показниками, що покладені в основу оцінки транспортного фактора, стали транспортна доступність та транспортна забезпеченість території. Транспортна доступність населення окремих населених пунктів до центру тяжіння визначалася, виходячи з існуючої системи транспортних шляхів та нормативних показників швидкості різних видів транспорту (автотранспорт – 30 км/год., залізничний – 40 км/год., пішохідний – 6 км/год.). Розрахунок проводився від трьох центральних населених пунктів.