ТЕРИТОРІАЛЬНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА АГРОВИРОБНИЧО-РЕКРЕАЦІЙНОГО КОМПЛЕКСУ ЗАПОРІЗЬКОГО РЕКРЕАЦІЙНОГО РАЙОНУ

Краткое содержание

У першому розділі роботи – “Теоретико-методичні основи дослідження агровиробничо-рекреаційного комплексу (АВРК)” – розглянуто концепцію АВРК та його понятійний апарат, узагальнено теоретичні положення процесів територіального комплексоутворення, у тому числі, агровиробничо-рекреаційного, з яким пов’язані інтенсифікація процесів агровиробничої та рекреа­ційної діяльності, вдосконалення організаційно-управлінських і виробничо-господарських структур, прискорене впровадження сучасних технологій і результатів наукових досліджень, ліквідація старих форм і зв’язків, що гальмують економічні реформи і трансформацію рекреаційного господарства.

Автором розглянуто і доведено, що комплексний підхід є одним з найбільш фундаментальних наукових підходів у географічній науці. Тому господарське комплексоутворення, в даному випадку агровиробничо-рекреа­ційне, слід розглянути, як мінімум, у двох взаємопов’язаних аспектах:

-     комплексно-структурному, в рамках якого через регулювання рекреаційної діяльності посилюється агровиробнича та рекреаційна, а також орга­нізаційно-управлінська єдність АВРК;

-     територіально-структурному, в результаті якого через прогресуючу внутрішню зв’язаність, узгодженість, ускладнення структури зростає просторова цілісність агровиробничо-рекреаційних утворень.

Головними передумовами виникнення, розвитку, функціонування міжгалузевих комплексів, до яких належить і АВРК, автор вважає поглиблення диференціації суспільного виробництва, яке сприяє виникненню нових галузей, підгалузей і видів діяльності, що посилює й удосконалює зв’язки і форми міжгалузевої інтеграції, а також підвищує господарський динамізм, що у свою чергу, впливає на розширення міжгалузевих і міжтериторіальних зв’язків.

На основі аналізу праць економістів-географів автор визначає об’єк­тивні процеси, які з’ясовують зміст міжгалузевого комплексоутворення (в даному випадку, АВРК):

-     органічний взаємозв’язок галузей на основі цільової орієнтації на виконання загальної функції в господарському комплексі;

-     взаємозалежність кінцевої продукції різних галузей і підгалузей;

-     техніко-економічна єдність підприємств різних галузей у процесі їх спільного функціонування.

В агровиробничо-рекреаційному комплексі простежується органічний взаємозв’язок між сільським господарством, об’єктами промисловості і рекреації, направлений на реалізацію його головної мети – забезпечення рекреантів  продукцією сільськогосподарського походження в необхідній кількості  та високої якості з метою отримання максимального рекреаційного ефекту.

Агровиробничо-рекреаційний комплекс можна уявити у вигляді міжгалузевого утворення, враховуючи всі взаємозв’язки у тріаді: “природа – населення – господарство”.

Узагальнюючи досвід вітчизняних та зарубіжних авторів по темі до­слідження, пропонується ввести в термінологічний апарат економічної географії поняття агровиробничо-рекреаційного комплексу (АВРК).

АВРК являє собою організаційно-технологічне поєднання  певних видів виробництва, що інтегрують аграрні, промислові, рекреаційні, інфраструктурні й торгово-реалізаційні види діяльності, які замикаються в єдиних циклах на певній території (рекреаційному регіоні) з метою задоволення потреб рекреантів у готовій сільськогосподарській продукції.

Метою розвитку  АВРК є вирішення двох взаємопов’язаних проблем:

1) задоволення постійно зростаючих потреб рекреантів у відпочинку та  якісних і різноманітних продуктах харчування;

2) раціональне освоєння рекреаційних та природних ресурсів; комплекс­не  використання їх природного, соціально-економічного та культурно-історичного потенціалів регіону з метою отримання максимального рекреаційного ефекту.

Найбільш суттєвими ознаками АВРК є:

-     виробничо-інфраструктурна єдність головних агровиробничо-рекреаційних процесів, а також необхідна і достатня для цього сукупність циклів агровиробничо-рекреаційної діяльності, які виступають основою оптимальної організації АВРК;

-     економічна єдність, яка проявляється, головним чином, у функціонуванні керованих організаційно-економічних відносин між елементами АВРК;

-     інформаційно-управлінська єдність, що відображає становлення розгалуженої системи зв’язків між підприємствами, організаціями та галузями і забезпечує реалізацію функцій координації, регулювання, управління процесами рекреації та агровиробничого комплексоутворення;

-     територіальна єдність, що виникає в результаті узгодженого в просторовому відношенні розвитку та взаємодії елементів АВРК на основі спільного використання об’єктів та підприємств сільського господарства, промисловості і рекреаційного комплексу.

АВРК є складним об’єктом суспільно-географічного дослідження, ви­вчення якого повинно базуватись на застосуванні міждисциплінарних підходів, найважливішими з яких є системно-структурний, комплексний, історико-логічний, районування, картографування, статистико-еконо­мічний, енерговиробничого циклу (в нашому випадку, агровиробничо-рекреаційного циклу).

У дисертації автором запропоновано та використовується метод агровиробничо-рекреаційного циклу (АВРЦ) як один з найбільш ефективних методів дослідження функціональної структури АВРК.

АВРЦ – це стійка сукупність виробничих процесів, які послідовно розвиваються на основі виробництва певних видів сільськогосподарської сировини і доведення цієї сировини до споживача (у нашому випадку, до рекреантів), залежно від його потреб.

Використання цього методу в дослідженні функціональної структури АВРК має низку переваг:

1) визначається взаємообумовленість виробництв, їх значення в процесі функціонування АВРК, що показує всю систему виробничого комплексу району;

2) виділяються функціональні групи виробництв та види зв’язків, які дозволяють визначити регіональну спеціалізацію району;

3) встановлюються взаємозалежності окремих виробництв, що усуває довільність їх відбору при характеристиці комплексу;

4) у зв’язку з ресурсно-сировинним підходом обумовлюється комплекс­не використання вихідної продукції на всіх етапах її переробки;

5) з’являється можливість планового підбору виробництв, що забезпечують економічну ефективність функціонування комплексу.

Узагальнюючи все вищезазначене, автором пропонується принципова схема функціонування АВРК (рис. 1).

З наведеної схеми бачимо, що АВРК являє  собою відкриту систему, у якої: вхід – попит на продукцію, а вихід – продукція, яка була вироблена. Враховуючи те, що частина продукції, яка була вироблена, споживається місцевим населенням, інша частина вивозиться за межі області і частина споживається рекреантами, можна говорити про складність структури входу та виходу у системі АВРК.

Доцільно сказати про наявність трьох входів та виходів. У нашому випадку основою для комплексу, що досліджується, є рекреаційний попит на продукцію (вхід) та продукція, яка поставляється рекреантам (вихід). Рекреа­ційний попит на продукцію АПК є одним із генералізованих факторів формування АВРК на території (в даному випадку, Запорізький рекреаційний район). Структура даного попиту в поєднанні з природним агровиробничим потенціалом обумовлює формування конкретних циклів. Продукція, яка виробляється, постачається у рекреаційні райони для потреб відпочиваючих.

Різниця між рекреаційним попитом на продукцію АВРК та продукцією, яка постачається у рекреаційні райони, дозволить визначити ступінь задоволення попиту (рекреаційного) та ефективність функціонування АВРК на території Запорізького рекреаційного району.

У висновках до першого розділу визначається, що означена форма міжгалузевого утворення (АВРК) є найбільш ефективною формою інтеграції АПК та рекреаційного господарства для задоволення потреб відпочиваючих високоякісними та свіжими продуктами харчування.

У другому розділі дисертаційного дослідження “Оцінка агровиробничо-рекреаційного потенціалу (АВРП) Запорізького рекреаційного району” розкриті природні, соціально-економічні, еколого-географічні чинники  формування АВРК на території Запорізького рекреаційного району.

Автор вводить у термінологічний апарат економічної географії поняття агровиробничо-рекреаційного потенціалу (АВРП), який складається з природно-рекреаційного та агроекономічного потенціалів і включає агро­кліматичні умови, природні, агровиробничі, рекреаційні, територіальні, трудові ресурси, сільськогосподарські угіддя, основні виробничі фонди та управлінські структури, що обумовлює потенціальні можливості для  різних видів агровиробничо-рекреаційної діяльності на певній території.

У висновках до другого розділу вказано, що досліджуваний район відзначається високим ступенем придатності для здійснення як агровиробничої, так і рекреаційної діяльності, завдяки потужному агровиробничо-рекреаційному потенціалу території. Але стримуючими для розвитку АВРК є: низька аттрактивність території, однобарвність рельєфу, несприятливі кліматичні явища (засухи, пилові бурі тощо) та дефіцит питної води.

Серед соціально-економічних факторів найбільшу роль відіграють: географічне положення ЗРр, розселення та трудові ресурси, транспортні мережі, обслуговуючі галузі та промисловість. Усі ці чинники необхідно враховувати при розміщенні об’єктів та підприємств АВРК для більш ефективного забезпечення відпочинку населення.

Процес створення та функціонування АВРК у значній мірі залежить від відповідності еколого-географічних умов даного району певним, насамперед, визначеним екологічним параметрам, тобто гранично допустимі норми екологічного та антропогенного навантаження АВРК повинні бути на рівні світових вимог. Врахування екологічних особливостей території ЗРр дозволить більш раціонально розмістити виробництва та визначити ємність тих чи інших об’єктів і підприємств рекреаційної галузі та агровиробництва.

У третьому розділі роботи “Територіально-функціональна структура Запорізького рекреаційного району та основні напрямки її вдосконалення” дається характеристика територіально-функціональної структури АВРК (рис. 2 і рис. 3).

Територіальна структура АВРК відображає територіальне розташування структурних елементів (як-от вузли, центри, пункти) в межах певної території, показує наявність тісних, функціональних зв’язків між ними та взаємоузгодженість розвитку цих елементів.

Автором обґрунтовуються такі елементи територіальної структури на території Запорізького рекреаційного району: агровиробничо-рекреаційні райони, агровиробничо-рекреаційні підрайони, агровиробничо-рекреаційні вузли, агровиробничо-рекреаційні центри, агровиробничо-рекреаційні пункти (рис. 4).

Досліджена функціональна структура АВРК, яка складається з чотирьох блоків: 1) виробничі галузі; 2) рекреаційні галузі; 3) соціальна інфраструктура та підготовка кадрів для АВРК; 4) органи керування АВРК, де 1-й та 2-й  блоки є матеріальною основою функціонування даного типу комплексу, а 3-й та 4-й блоки – допоміжними. Автором вперше дана суспільно-географічна характеристика головним АВРЦ Запорізького рекреа­ційного району  і проведені розрахунки забезпеченості населення як місцевого, так і рекреаційного, продуктами харчування,  вказано шляхи покращання забезпечення продукцією сільського господарства.

На основі проведеного аналізу та розрахунків щодо забезпечення населення та відпочиваючих продукцією продуктових і непродуктових циклів АВРК обґрунтований висновок про те, що в цілому ЗРр може задовольнити потреби місцевого населення та рекреантів у продуктах харчування, лише виникає необхідність у довезенні картоплі, тваринного масла та рибопродуктів.

Непродовольчі  підкомплекси АВРК, практично, не можуть задовольнити потреби населення і рекреантів-відпочиваючих у товарах широкого вжитку. Тому постає проблема у збільшенні обсягів виробництва продукції даних АВРЦ, що стане можливим при більш інтенсивному використанні продукції, яка виробляється фермерськими, приватними господарствами та підприємст­вами, які працюють на давальницькій сировині, а на перспективу – за рахунок використання частини продукції, яка буде вироблятися садово-городніми товариствами, в риболовецько- та мисливсько-рекреаційних товариствах, безпосередньо в агровиробничо-рекреаційних пунктах та садибах чи фермах, де буде розвиватись агротуризм або сільський туризм.

Для більш ефективного розвитку непродовольчих АВРЦ необхідно залучати іноземні інвестиції, що сприятиме зростанню обсягів продукції, а тому і задоволенню потреб як всього населення, так і рекреантів у продукції даних структурних елементів АВРК.

У підсумку до третього розділу зроблено висновок, що АВРК як специ­фічна форма міжгалузевого комплексоутворення має свою територіальну та функціональну структуру, яка в якості головних сфер включає сільське господарство та рекреаційну галузь; всі інші сфери є допоміжними, але необхідними для розвитку АВРК.

Перспективними в розвитку АВРК можна вважати такі напрямки, як розвиток агротуризму, екотуризму, сільського туризму та створення на базі існуючих поселень агровиробничо-рекреаційних селищ або парків, які будуть поєднувати як агровиробничу, так і рекреаційну функ­цію. Для розвитку рекреаційної діяльності стане доцільним залучення територій, непридатних для сільськогосподарського виробництва, площі яких за своїми масштабами є досить значними на території Запорізького рекреаційного району. Вдосконалення структури АВРК доцільно здійснювати на основі розробки організаційно-методичних підходів і принципів формування таких специ­фічних форм організації агровиробничо-рекреаційної діяльності, як мисливсько- та рибальсько-агровиробничо-рекреаційні угіддя, продукція яких також може використовуватись для задоволення потреб рекреантів.

ВИСНОВКИ

У висновках викладено основні науково-методичні та практичні результати проведеного дослідження та рекомендації щодо удосконалення територіально-функціональної структури АВРК Запорізького рекреаційного району, що забезпечить сталий розвиток території.

1. Агровиробничо-рекреаційний комплекс (АВРК) являє собою  організаційно-технологічне поєднання певних видів виробництв, що інтегрують аграрні, промислові, рекреаційні, інфраструктурні й торгово-реалізаційні види діяльності, які органічно замикаються в єдиних циклах на певній території (рекреаційному районі) з метою задоволення потреб рекреантів  готовою сільськогосподарською продукцією.

Найбільш суттєвими ознаками АВРК є: виробничо-інфраструктурна, економічна, інформаційно-управлінська та територіальна єдність, завдячуючи яким цей комплекс може функціонувати у повну силу.

2. Метою розвитку АВРК є вирішення  двох взаємопов’язаних проблем:

-     задоволення постійно зростаючих потреб рекреантів у відпочинку та якісних, різноманітних продуктах харчування;

-     раціональне освоєння рекреаційних та природних ресурсів, комплекс­не використання природного, культурно-історичного, соціально-еконо­мічного потенціалів території з метою отримання максимального рекреа­ційного ефекту.

3. АВРК є складним об’єктом суспільно-географічного дослідження, вивчення якого базувалось на застосуванні міждисциплінарних підходів, найважливішими з яких є системно-структурний, картографічний, районування, статистико-економічний, метод енерговиробничого циклу, геокомплексологічнй та історико-логічний підхід.

Головним методом дослідження АВРК є метод агровиробничо-рекреа­ційного циклу (АВРЦ). Він  являє собою сукупність підприємств та органі­зацій різних галузей, пов’язаних із виробництвом, переробкою певного виду сільськогосподарської сировини. АВРЦ сформувався на основі вертикальної інтеграції, яка базується на вертикальних технологічних зв’язках між послідовними стадіями переробки сировини – агропромислових циклах виробництв (у нашому випадку, це – агровиробничо-рекреаційні цикли). Для АВРК ЗРр найбільш характерними є продовольчі і непродовольчі підкомплекси як рослинницької, так і тваринницької спе­ціалізації (зернопродуктовий, молокопродуктовий, плодоовочевий, яйце­продуктовий, рибопродуктовий та шкірянопромисловий, кормопромисловий, лікарсько-промисловий та хутропромисловий).

4. Функціонально-галузева структура АВРК ЗРр являє собою об’єкт­но-центровану модель, яка складається з чотирьох блоків:

-     виробничі галузі, до складу яких входять основні галузі (сільське господарство та переробна промисловість) і забезпечуючі галузі (виробництво засобів виробництва та виробнича інфраструктура);

-     рекреаційні галузі (санаторно-курортне лікування, відпочинок та туризм);

-     допоміжні галузі (соціальна інфраструктура, підготовка кадрів для АПК та рекреаційного господарства);

-     органи керування АВРК.

Дана модель відображає в цілому галузевий, міжгалузевий та внутрішньогалузевий  поділ праці в умовах НТП і зумовлює появу нових видів виробництв, ланок, видів діяльності і галузей, сфер та їх інтеграцій, об’єднаних  функціональним призначенням (у нашому випадку, забезпечення рекреантів високоякісними продуктами харчування).

5. Територіальна структура  відображає внутрішню територіальну будову АВРК та характеризує територіальні відношення між процесами виробництва, промисловою переробкою сільськогосподарської сировини, її збері­ганням та постачанням для рекреантів, тобто форми територіального зосередження агровиробничо-рекреаційного процесу.

Елементами територіальної структури АВРК  ЗРр є:

1) агровиробничо-рекреаційні райони: Приміський з підрайонами: Запорізьким, Придніпровським, Мелітопольським; Центральний з підрайонами: Західним та Східним; Приморський, який не розділяється на підрайони в зв’язку із спеціалізацією території;

2) агровиробничо-рекреаційні вузли: Запорізький, Бердянський та Приморський;

3) агровиробничо-рекреаційні центри: м. Мелітополь, Якимівка, Вільнянськ, Приазовськ, Приморськ;

4) агровиробничо-рекреаційні пункти: сс. Розумівське, Канівське, Кирилівка та ін.

На основі проведеного аналізу територіальної структури АВРК ЗРр можна зробити висновок, що найбільш сприятливі умови для розвитку даного інтеграційного поєднання має  Приморський АВР район. У свою чергу, Приміський та Центральний  АВР райони є сировинними зонами забезпечення продуктами харчування як місцевого населення, так і рекреантів. 

6. Аналіз перспективного розвитку АВРК в межах ЗРр дозволяє сформулювати ряд важливих проблем та напрямків удосконалення  його територіально-функціональної  структури, які  повинні йти по шляху:

-     планової організації комплексного освоєння територій, які мають найбільш сприятливі умови для їх розвитку;

-     задоволення потреб АВРК у трудових ресурсах за рахунок наявного населення ЗРр, незайнятого у виробництві, та перекваліфікація його, необхід­ність створення закладів для навчання та підвищення кваліфікації робітників;

-     удосконалення системи розселення у межах ЗРр, за рахунок переходу від розосереджуваного характеру до групових систем населених місць з визначенням опорних пунктів агровиробничо-рекреаційного освоєння;

-     здійснення комплексу природоохоронних, середовищеформуючих та інших ходів, спрямованих на створення найкращого природного та естетичного довкілля для лікування і  відпочинку населення;

-     використання сучасної інформаційно-маркетингової служби у сфері рекреаційного бізнесу та агровиробництві;

-     залучення нових видів відпочинку , у т. ч. “зеленого туризму”, “екологічного туризму”, “агротуризму” та ін;

-     розробки  і здійснення заходів щодо інтенсифікації землеробства та ефективного використання земель, а також  тваринництва;

-     активізації ролі  місцевих  органів  управління та стимулювання розвитку рекреаційних та агропромислових об’єктів у межах певних агровиробничо-рекреаційних районів та підрайонів.

Таким чином,  АВРК посідає чільне місце у господарському комплексі ЗРр. Подальше удосконалення функціонування АВРК повинно проводитися в межах регіональної програми сталого розвитку, яка здійснюється у рамках державної програми і спрямована на досягнення сталого розвитку валового внутрішнього продукту на підставі ефективного використання агровиробничо-рекреаційного потенціалу та його модернізації, адаптації аграрних та рекреаційних підприємств до умов ринкової економіки, залученні іноземних інвес­тицій, що дозволить збільшити економічні показники, враховуючи природно-господарські особливості регіону.